Рішення № 79973072, 18.02.2019, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/135/19

Провадження № 2-о/345/9/2019

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18.02.2019 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

головуючого судді Онушканича В.В.

присяжних Руска Н.Р., Пілянського Я.В.

з участю секретаря судового засідання Мостової Ю.З.

заявника ОСОБА_3

представника заявника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа Калуська міська рада, про оголошення фізичної особи померлою, -

в с т а н о в и в:

ОСОБА_3 звернулася до суду із вказаною заявою. Заяву мотивує тим, що її рідним братом був ОСОБА_5, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року в м. Солікамськ Пермської області Російської Федерації. В кінці 1960-их років вона разом із братом та батьками переїхали проживати в м. Калуш, так як батько працював на ВО «Калушхлорвініл». В кінці 1970-их років батьки повернулися проживати в Російську Федерацію, а заявник з братом залишились проживати в м. Калуш, оскільки вона одружилася, а її рідний брат ОСОБА_6 в той час навчався у технікумі.

Після служби в лавах Радянської армії ОСОБА_5 поїхав проживати до батьків в Російську Федерацію, звідки знову повернувся в м.Калуш, після смерті батьків у 2003 році. Деякий час брат проживав у ОСОБА_3, проте 11.09.2003 року вони спільно придбали для брата квартиру по АДРЕСА_1, яку оформили договором дарування.

Заявник вказує, що 05.11.2003 року ОСОБА_5 мав намір зареєструватися у власній квартирі. Проте на початку 2004 року ОСОБА_5 повідомив ОСОБА_3, що не буде реєструватися у м.Калуш, так як має намір повернутися проживати в Російську Федерацію у м.Старий Оскол Белгородської області, де до дня смерті проживали їхні батьки. Після того, як ОСОБА_5 поїхав у РФ, спочатку він телефонував приблизно раз на 2 тижні. Приблизно в березні 2004 року зв'язок із братом обірвався. ОСОБА_3 телефонувала до сусідів, які спочатку повідомляли, що бачили брата та те, що він постійно зловживає спиртними напоями. А через деякий час ОСОБА_3 зателефонувала на домашній телефон невідома особа і повідомила, що її брат помер. Заявник хотіла дізнатися про обставини смерті брата, але телефонна розмова була перервана. З того часу зв'язок із братом було втрачено.

Заявник зверталася у відділ поліції із заявою про розшук брата, проте все безрезультатно. Станом на даний час внесено відомості про дану подію за ч.1 ст.115 КК України. Таким чином, напротязі 15 років жодних звісток, повідомлень або будь-якої іншої інформації про місцезнаходження брата ОСОБА_3 не одержувала. Якщо б ОСОБА_5 був живим, то він обов'язково дав би про себе знати, оскільки ОСОБА_3 є його найближчим родичем - рідною сестрою. Заявниця вважає, що її брат загинув за нез'ясованих обставин десь в РФ. Тому заявниця змушена звернутися до суду та просить оголосити ОСОБА_5 померлим. Оголошення ОСОБА_5 померлим необхідно для оформлення спадкової справи на квартиру АДРЕСА_1, яка є власністю ОСОБА_5

У судовому засіданні заявник та її представник заяву підтримали з вищенаведених підстав. Просять оголосити ОСОБА_5 померлим.

Представник заінтересованої особи у судове засідання не з'явився, проте подав до суду заяву, згідно якої розгляд справи просить провести без його участі, щодо вирішення даної заяви покладається на розсуд суду.

Заявник, будучи допитаною відповідно до положень ст. 234 ЦПК України в якості свідка, вказала, що її брат ОСОБА_5 у 2003 році приїхав до м. Калуш з Російської Федерації. Для брата була куплена квартира в АДРЕСА_1. ОСОБА_3 зазначила, що брат побув у м. Калуш 7 місяців, після чого повернувся у Російську Федерацію. Спочатку брат дзвонив, а потім перестав. Коли в 2007 році ОСОБА_3 подзвонила до сусідки брата, щоб дізнатися, як у нього справи, сусідка повідомила, що чула, що його вбили. Після того більше нічого ОСОБА_3 про брата не чула. Також заявник вказала, що її брат зловживав спиртними напоями, а тому він дійсно міг загинути за невідомих обставин в Російській Федерації. Крім того ОСОБА_3 повідомила, що сім'ї в брата не було, за його квартирою доглядає лише вона.

Свідок ОСОБА_7 суду пояснив, що він є чоловіком заявниці. У 2003 році брат його дружини ОСОБА_5 приїхав до м.Калуш з Росії, йому купили квартиру. Проте вже в січні 2014 році ОСОБА_5 знову повернувся у Росію. Після цього ОСОБА_5 телефонував лише 1-2 рази. Згодом сусіди ОСОБА_5 під час телефонної розмови повідомили, що його давно не бачили. Таким чином, протягом 15 років ні свідок, ні його дружина нічого не чули про ОСОБА_5 Також ОСОБА_7 наголосив, що ОСОБА_5 зловживав спиртними напоями.

Суд, заслухавши пояснення заявника, свідків, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 46 Цивільного кодексу України, фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років. Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК України, правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою.

Згідно із ст. 305 ЦПК України, заява про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою подається до суду за місцем проживання заявника або за останнім відомим місцем проживання (перебування) фізичної особи, місцеперебування якої невідоме, або за місцезнаходженням її майна.

З витягу з будинкової книги (а.с. 11-12) вбачається, що 23.08.2003 року ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1 прибув на постійне місце проживання в АДРЕСА_1. Також ОСОБА_5 була подана заява про реєстрацію його за вказаною адресою (а.с.9).

Судом встановлено, що квартира в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_5 на праві приватної власності (а.с.10).

Відповідно до акту від 13.11.2018 року №370, складеного комісією в складі працівників КП «ЖЕО №4» в присутності свідків (а.с.14), встановлено, що ОСОБА_5 не проживає по АДРЕСА_1 з 2004 року.

Згідно відповіді на запит ЗАГС Белгородської області Російської Федерації від 03.06.2016 року (а.с. 17, 18) відсутній актовий запис про смерть щодо ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_4.

З повідомлення Калуського ВП ГУНП в Івано-Франківській області від 07.12.2018 року (а.с.24) вбачається, що Калуським відділом поліції відносно зникнення ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_1, який у 2004 році поїхав у Російську Федерацію та подальша його доля не відома, заведено оперативно-розшукову справу категорії «Розшук» №91/08/2017 від 10.09.2017 року та даного громадянина оголошено в державний розшук. 01.09.2017 року відомості про дану подію внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017090170001225 за ч.1 ст.115 КК України. Однак проведеними заходами встановити місце перебування ОСОБА_5 на даний час не представилося можливим.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

В п. 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 31.03.1995 року зазначено, що громадянин може бути оголошений в судовому порядку померлим у разі встановлення обставин, зазначених у ст. 46 ЦК України, на підставі яких суд робить вірогідне припущення про смерть громадянина, коли немає доказів про факт його смерті. У цих справах суд визнає днем смерті громадянина, оголошеного померлим, день його гаданої смерті, якщо він пропав без вісті за обставин, які загрожували смертю або давали підстави припускати його загибель від певного нещасного випадку, а в інших випадках днем смерті вважається день набрання законної сили рішення суду про оголошення громадянина померлим.

Враховуючи викладене, суд вважає що ОСОБА_5 слід оголосити померлим, оскільки з 2004 року, тобто протягом останніх п'ятнадцяти років, в місці його постійного проживання за адресою: АДРЕСА_1 не має відомостей про місце його перебування. Така інформація і дані про його спосіб життя дозволяють суд прийти до висновку, що він помер.

Одночасно суд роз'яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України у разі одержання заяви про появу фізичної особи, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або відомостей про місцеперебування цієї особи суд за місцеперебуванням особи або суд, який ухвалив рішення про визнання особи безвісно відсутньою або оголосив її померлою, призначає справу до слухання за участю цієї особи, заявника та інших заінтересованих осіб і скасовує своє рішення про визнання фізичної особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою. Заяву може бути подано особою, яку було визнано безвісно відсутньою або оголошено померлою, або іншою заінтересованою особою.

На підставі ст.ст. 46, 47, 48ЦК України, керуючись статтями 4, 19, 258, 263, 264, 265, 268, 273, 293, 305-309, 352-355 ЦПК України,

у х в а л и в:

Заяву задоволити.

Оголосити ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Салікамськ Пермської області Російської Федерації, останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 - померлим .

Днем смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, вважати день набрання рішенням суду законної сили.

Після набрання законної сили рішенням про оголошення ОСОБА_5 померлим надіслати рішення суду до Калуського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області для реєстрації смерті ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Роз'яснити, що якщо особа, яка була оголошена померлою, з'явилась або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 20.02.2019 року.

Головуючий-суддя

Присяжні