Рішення № 79972935, 20.02.2019, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16574/17

Провадження № 2/344/789/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді Антоняка Т.М.,

секретаря Максимів Н.С.,

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Івано-Франківську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ "ПРОСТО-страхування", Івано-Франківська філія про стягнення неоплаченої суми страхового відшкодування, пені, збитків від інфляції, трьох відсотків річних та моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ "ПРОСТО-страхування", Івано-Франківська філія про стягнення неоплаченої суми страхового відшкодування, пені, збитків від інфляції, трьох відсотків річних та моральної шкоди. Позовні вимоги мотивував тим, що АТ "ПРОСТО-страхування", Івано-Франківська філія по даний час незаконно, безпідставно, всупереч вимогам чинного законодавства, зокрема положень Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не виплатило страхове відшкодування позивачу за заподіяну шкоду його життю, здоров'ю, майну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 20.09.2017 року в м. Івано-Франківську на перехресті вул.Незалежності-Залізничної-Ш.Руставелі. ДТП відбулося за участу автомобіля позивача Ніссан мікра. д.н.з. НОМЕР_1 та автомобіля Фотон, д.н.з. НОМЕР_2 під керування ОСОБА_3. Після ДТП з автомобілем Фотон автомобіль позивача зіткнувся з маршрутним автобусом. Водій автобуса, переконавшись, що у нього пошкоджень не має, поїхав у своєму напрямку. Винним у ДТП, що мало місце 20.09.2017 року є ОСОБА_3 з яким було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду у якому він визнав свою вину, зробивши відповідний запис у європротоколі. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ "ПРОСТО-страхування", відповідно до протоколу страхування № АК5859028.

Як зазначено у позовній заяві, 21.09.2017 року експертом відповідача було проведено огляд автомобіля Ніссан мікра. д.н.з. НОМЕР_1 і саме ним було складено перелік пошкоджень на даному автомобілі, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту складає 34 610,00 грн. З урахуванням амортизаційного зносу сума становить 18 769,00 грн.

21.09.2017 року позивачем було подано відповідачу заяву про страхове відшкодування зі всіма необхідними документами. Проте, лише 10.10.2017 року отримав листа від відповідача про відмову у виплаті страхового відшкодування. Виплата відповідачем не здійснена по даний час. Таким чином, після настання страхового випадку ДТП, у АТ "ПРОСТО-страхування" виникло зобов'язання здійснити грошову виплату власнику пошкодженого транспортного засобу внаслідок ДТП - позивачу.

Позивач вважає, що відповідач АТ "ПРОСТО-страхування" зобов'язана сплатити йому пеню в розмірі 922,51 грн., збитки від інфляції в розмірі 225,23 грн., 3% річних в сумі 105,00 грн., та моральну шкоду у розмірі 938,45 грн. З огляду на що просить постановити рішення, яким стягнути з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_1 20960 гривень 19 коп., з яких: 18 769 грн. 00 коп. - неоплачена сума страхового відшкодування; 922 грн. 51 коп. - пені; 225 грн. 23 коп. - збитків від інфляції;105 грн. 00 коп. - три відсотків річних; 938 грн. 45 коп. - моральної шкоди, та витрати по оплаті судового збору у розмірі 640,00 грн.

Позивач у судовому засіданні заявлені вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, просив задоволити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, попередньо надіслав суду письмове заперечення, в якому просив у задоволенні позову відмовити та слухати справу за його відсутності (а.с.13-14).

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази у справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Листом від 06.10.2017 року за № 04-2440 АТ "ПРОСТО-страхування" відмовила позивачу у виплаті страхового відшкодування (а.с.6-7).

Згідно полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/6155207 застрахована відповідальність ОСОБА_4, що керував транспортним засобом Ніссан мікра. д.н.з. НОМЕР_1 (а.с.8).

20.09.2017 року було складено повідомлення про ДТП, що мало місце 20.09.2017 року (а.с.9).

Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в АТ "ПРОСТО-страхування" відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АК/5859028 (а.с.15).

Як вбачається, ОСОБА_3 звертався до АТ "ПРОСТО-страхування" з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та дав письмові пояснення (а.с.16,17).

Також, ОСОБА_4 звертався до АТ "ПРОСТО-страхування" з повідомленням про подію, що має ознаки страхового випадку та дав письмові пояснення (а.с.18,19).

В запереченнях на позов відповідач не ставить під сумнів обставини завдання шкоди чи її розмір,однак висловлює свою позицію щодо відсутності страхового випадку,яку суд оцінює критично з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 1166 ЦК України підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди є правопорушення, що включає як складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, котра її завдала, причинний зв'язок між ними, а також вину заподіювача шкоди. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (ч.1 ст. 1166 ЦК України).

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди" шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

П.4 вищезазначеної постанови передбачено, під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадянин, що здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або з інших підстав (договору оренди, довіреності тощо).

Згідно ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

На підставі ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Із змісту позовної заяви вбачається, що між сторонами виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, які регулюються Законом України «Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі Закон №1961-IV)

Статтею 3 Закону №1961-IV передбачено, що обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто, виходячи із суті такого страхування, названий Закон має на меті захист не лише прав потерпілих на відшкодування шкоди, але й захист інтересів страхувальника заподіювача шкоди.

Згідно ст. 5 Закону №1961-IV об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, які не суперечать законодавству України, повязані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу. Окрім того, за змістом ст. ст. 9, 22-31, 35, 36 Закону №1961-IV настання страхового випадку (скоєння дорожньо-транспортної пригоди) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов'язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року №4 зазначено, що якщо пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлено або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження. Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, регламентовано статтею 30 Закону № 1961-IV, який згідно зі статтею 8 ЦК (аналогія закону) може застосовуватись не лише страховиком, а й іншими особами, які здійснюють діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, та відповідають за завдану шкоду. Тобто транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим, а власник транспортного засобу згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди. У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця цієї пригоди. Якщо ж транспортний засіб визнано фізично знищеним, відшкодування шкоди виплачується у розмірі, який відповідає вартості транспортного засобу до дорожньо-транспортної пригоди та витратам з евакуації транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди.

Відповідно до ст.29 Закону України «Про обовязкове страхування цивільноправової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

За змістом ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Частиною 1 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

На підставі вищенаведеного, суд приходить до висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача матеріальної шкоди підлягає до задоволення.

Що стосується вимоги про стягнення моральної шкоди, то суд виходить з наступного.

Згідно ст. 280 ЦК України, якщо фізичній особі внаслідок порушення її особистого немайнового права завдано майнової та (або) моральної шкоди, ця шкода підлягає відшкодуванню.

Відповідно до вимог ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, судам необхідно враховувати роз'яснення, що містяться в постанові Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди".

Відповідно до вимог п.5 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Крім того, при визначенні розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності. При цьому визначений розмір грошового відшкодування має бути співмірний із заподіяною шкодою.

Враховуючи стан здоров'я позивача, оскільки в ході судового розгляду було доведено протиправність діяння відповідача, яке виразилось у спричиненні матеріальної шкоди позивачу та відмові добровільно відшкодувати дану шкоду, так як вказаними діями відповідача завдано позивачу значних фізичних та душевних страждань, виходячи із засад справедливості, добросовісності та розумності суд прийшов до висновку, що вимогу про стягнення з відповідача завданої моральної шкоди слід задоволити, стягнувши з останнього в користь позивача 938,45 грн. спричиненої йому моральної шкоди.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 640 грн. 00 коп. сплаченого судового збору.

Таким чином, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі вищенаведеного, відповідно до постанови пленуму ВС України від 27.03.1992 року №6 "Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди", Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки" від 01.03.2013 року №4, Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди", Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 01.07.2004 № 1961-IV, ст.ст. 15, 23, 280, 549, 526, 625, 1166, 1172, 1187, 1188, 1192 ЦК України, керуючись ст.ст. ст. ст. 12, 13, 81, 133, 137, 141, 259, 263-266, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до АТ "ПРОСТО-страхування", Івано-Франківська філія про стягнення неоплаченої суми страхового відшкодування, пені, збитків від інфляції, трьох відсотків річних та моральної шкодизадовольнити.

Стягнути з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_1 20960 гривень 19 коп., з яких:

18 769 грн. 00 коп. - неоплачена сума страхового відшкодування;

922 грн. 51 коп. - пені;

225 грн. 23 коп. - збитків від інфляції;

105 грн. 00 коп. - три відсотків річних;

938 грн. 45 коп. - моральної шкоди.

Стягнути з АТ "ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_1 640 грн. 00 коп. витрат по оплаті судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30 днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Антоняк Т.М.

Повний текст рішення складено 19.02.2019 року.