Рішення № 79972252, 13.02.2019, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

13.02.2019 Справа № 920/286/18Господарський суд Сумської області, у складі колегії суддів: головуючого судді Спиридонової Н.О., судді Котельницької В.Л., судді Джепи Ю.А., при секретарі судового засідання Гребенюк С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Сумської області матеріали справи № 920/286/18 в порядку загального позовного провадження

за позовом: 1) фізичної особи-підприємця Бойко Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1),

2) фізичної особи-підприємця Бойко Сергія Олександровича (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2),

3) Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» (вул. Героїчна, буд. 38, м. Суми, 40020 ідентифікаційний код 39284956),

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ» (вул. Заводська, буд. 4, с. Іволжанське, Сумський район, Сумська область, 42335, ідентифікаційний код 32367564),

про витребування майна з чужого незаконного володіння шляхом виселення з нежитлових приміщень, будівель та споруд, а також присудження до виконання обов'язку в натурі,

представники сторін:

позивачів - Лаврик С.В., Бойко А.О.,

відповідача - не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Перший позивач - фізична особа-підприємець Бойко Андрій Олександрович, другий позивач - фізична особа-підприємець Бойко Сергій Олександрович та третій позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» звернулися до суду з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ», в якій просять суд: 1) витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) на користь фізичної особи-підприємця Бойка Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), фізичної особи-підприємця Бойка Сергія Олександровича (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» (40020, м. Суми, вул. Героїчна, буд. 38, ідентифікаційний код 39284956) нерухоме майно, а саме: виселити Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) з нежитлових приміщень, будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III - IV, прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ; 2) зобов'язати відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО -ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) передати за актом приймання-передачі фізичній особі-підприємцю Бойку Андрію Олександровичу (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), фізичній особі-підприємцю Бойку Сергію Олександровичу (АДРЕСА_2, НОМЕР_2) та Товариству з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» (40020, м. Суми, вул. Героїчна, буд. 38, ідентифікаційний код 39284956) нежитлові приміщення, будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III- IV, прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з липня 2015 року відповідач не вносить плату власникам за користування нежитловими приміщеннями, будівлями та спорудами, а також наміром третім позивачем використовувати майно для власних потреб, у зв'язку з чим позивачами на адресу відповідача цінною поштовою кореспонденцією направлені відповідні повідомлення про розірвання договору здачі в оперативну оренду основних засобів № 1 від 01.09.20169 та повернення орендованого майна, а атож повідомлення першого та другого позивачів щодо повернення відповідачем нерухомого майна, яке утримується ним без достатньої на те підстави.

У позовній заяві позивачі зазначають, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи складається з суми сплаченого ним судового збору в сумі 10762,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52000,00 грн.

Відповідач свого представника в засідання суду не направив, про дату, час та місце судового слухання справи був повідомлений належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення форми № 119, які повернуто відділенням поштового зв'язку на адресу Господарського суду Сумської області.

Відповідно до вимог частини другої статті 185 Господарського процесуального кодексу України, за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу, зокрема, про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом остаточно з'ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників судового процесу, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, судом, ухвалою від 26.12.2018 у справі № 920/286/18 закрито підготовче провадження та призначено зазначену справу до судового розгляду по суті на 16.01.2019.

Згідно зі статті 194 Господарського процесуального кодексу України, завданням розгляду справи по суті є розгляд та вирішення спору на підставі зібраних у підготовчому провадженні матеріалів, а також розподіл судових витрат.

Згідно статті 114 Господарського процесуального кодексу України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

За змістом статті 9 Конституції України передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. Укладення міжнародних договорів, які суперечать Конституції України, можливе лише після внесення відповідних змін до Конституції України.

Відповідно до статті 11 Господарського процесуального кодексу України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог частини першої статті 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Розумність тривалості провадження повинна визначитися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савченко проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання витребуваних судом документів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивність господарського процесу, закріплені пунктом 4 частини третьої статті 129 Конституції України, статтями 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, сторонам створені усі належні умови для надання доказів у справі та є підстави для розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, за відсутності представника відповідача.

В судовому засіданні 16.01.2019 на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивачів, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлені наступні обставини.

З 17.02.2005 та з 14.02.2012 відповідно Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОНТАН» на підставі договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.02.2005 та від 01.02.2012 (т. 2 а.с. 37-40), укладених між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОНТАН» та Виробничим кооперативним підприємством «ЕКО-ПРОДУКТ», набуло право власності на нежитлові приміщення, будівлі та споруди, що розташовані адреса: АДРЕСА_3, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III - IV, прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ.

02.01.2015 та 04.01.2016 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОНТАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ» укладено договори № 1 здачі в операційну оренду основних засобів від 02.01.2015 та від 04.01.2016 (надалі - договори оренди від 02.01.2015 та від 04.01.2016) (том 2, а.с. 41-49).

Відповідно до розділу 1, пункту 3.1 розділу 3 вказаних договорів оренди та актів приймання-передачі основних засобів в операційну оренду від 02.01.2015 та 04.01.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «ФОНТАН» передало, а відповідач прийняв в операційну оренду основні засоби виробничі приміщення - нежитлові приміщення літери «А», «Ж», «З», «Л», «Е», «С», «М», «Г», «Д», «Б», «И», «П» і технологічне обладнання по виробництву газованих напоїв, що знаходяться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, 4 для виробничих цілей. Орендна плата визначається у розмірі 20000,00 грн. без урахування ПДВ та з поквартальним перерахунком орендної плати на індекс інфляції за даними Держкомстату України.

Згідно пунктами 6.1, 6.4 розділу 6, підпунктом 4.1.2 пункту 4.1 розділу 4 договору оренди від 02.01.2015, цей договір діє з 02.01.2015 до 31.12.2015. Дія договору операційної оренди припиняється в наслідок закінчення терміну його дії. Оплата за орендну плату здійснюється авансом до 10 числа за кожний місяць.

У відповідності до пунктів 6.1, 6.4 розділу 6, підпункту 4.1.2 пункту 4.1 розділу 4 договору оренди від 04.01.2016, цей договір діє з 04.01.2016 до 30.06.2016. Дія договору операційної оренди припиняється в наслідок закінчення терміну його дії. Оплата за орендну плату здійснюється авансом до 05 числа за кожний місяць.

З 05.05.2016 згідно договору купівлі-продажу 36/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд від 05.05.2016, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86374359 від 04.05.2017, договору купівлі-продажу 4/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд від 05.05.2016 та витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86369610 від 04.05.2017 (том 2, а.с. 58-65) третій позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» є власником 36/100 частин нежитлових приміщень, будівель та споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ, а також 4/100 нежитлових приміщень, будівель та споруд, що знаходяться за вищевказаною адресою, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III-IV.

01.09.2016 між третім позивачем та відповідачем укладено договір оренди нерухомого майна № 1 (надалі - договір оренди від 01.09.2016).

Відповідно до розділу 1, пунктів 5.2, 5.3 розділу 5 та пункту 4.1 розділу 4 вказаного договору оренди та акту приймання-передачі від 01.09.2016 року, третій позивач передав, а відповідач прийняв у тимчасове платне користування та володіння наступне нерухоме майно: насосна літера Ж, склад літера Л, вбиральня літера П, навіс літера Ф, навіс літера X, огорожа № 1-9, гаражі літери Д, И, що знаходиться за адресою: Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, 4 для використання у господарській діяльності пов'язаній з виробництвом столової, газованої, негазованої, солодкої води та напоїв. Орендна плата складає 3000,00 грн. Орендна плата сплачується відповідачем на поточний рахунок третього позивача в наступному порядку: за вересень та жовтень 2016 року орендна плата сплачується в термін до 05 жовтня 2016 року, за всі інші місяці оренди орендна плата сплачується до 05 числа відповідного місяця. Строк оренди обчислюється з дати підписання сторонами акта приймання-передачі об'єкта оренди та діє до 31.12.2016.

Третій позивач зазначає, що примірник договору оренди від 01.09.2016 ним втрачено та не може бути поданий разом із позовною заявою, а оригінал іншого примірника вказаного договору разом з актом-приймання передачі наявний у відповідача.

З 07.03.2018 року відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом ННВ 129380 від 07.03.2018, ННВ 129379 від 07.03.2018, ННВ 129382 від 07.03.2018 та ННВ 129381 від 07.03.2018, а також витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 116473355 від 07.03.2018, 116482525 від 07.03.2018, 116486010 від 07.032018 та 116484054 від 07.03.2018 (том 2, а.с. 66-77) власниками 64/100 частин нежитлових приміщень, будівель та споруд, розташованих за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ, а також 96/100 нежитлових приміщень, будівель та споруд, що розташовані за вищевказаною адресою, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III - IV - є фізичні особи-підприємці Бойко Андрій Олександрович та Бойко Сергій Олександрович.

У зв'язку з тим, що з липня 2015 року відповідач не сплачує плату позивачам, як власника зазначеного нерухомого майна, за користування нежитловими приміщеннями, будівлями та спорудами, а також наміром третім позивачем використовувати майно для власних потреб на адресу відповідача цінною поштовою кореспонденцією були направлені:

1) повідомлення третього позивача № 48 від 27.11.2017 про розірвання договору здачі в операційну оренду основних засобів № 1 від 01.09.2016 (том 2, а.с. 82-84), відповідно до якого відповідача повідомлено про припинення дії договору оренди з 31.12.2017 та необхідність повернення орендованого нерухомого майна 31.12.2017;

2) вимога третього позивача № 19/1 від 19.01.2018 про повернення орендованого майна (том 2, а.с. 85-87), відповідно до якої відповідача повідомлено про закінчення терміну дії договору, який сплив 31.12.2017, негайне повернення всього орендованого нерухомого майна шляхом підписання примірників акту повернення нерухомого майна з оренди;

3) повідомлення - вимога третього позивача від 21.03.2018 року (том 2, а.с. 88-91), якою відповідача повідомлено, що нерухоме майно без будь-яких достатніх правових підстав перебуває у його володінні та користуванні, оскільки всі без винятку договори оренди, які були укладені ним з попередніми власниками та співвласниками зазначеного майна є припиненими та розірваними; зазначено, що відповідач з вересня 2016 року не вносило та продовжує не вносити власникам нерухомого майна плату за користування зазначеним нерухомим майном, тому на підставі частини першої статті 770, частини першої статті 782 Цивільного кодексу України, третій позивач відмовляється від всіх без винятку укладених між ним та відповідачем договорів оренди, за якими нерухоме майно було передано відповідачеві у користування за плату на певний строк, у тому числі: договору оренди нерухомого майна № 1 від 01.09.2016, укладеного між третім позивачем та відповідачем; на підставі частин першої, другої та третьої статті 1212, частини першої статті 121 та частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, третім позивачем висловлено прохання негайно повернути за актом приймання-передачі 36/100 частин нежитлових приміщень, будівель та споруд, що розміщені за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ, а також 4/100 нежитлових приміщень, будівель та споруд, що розміщені за вищевказаною адресою, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III - IV;

4) повідомлення - вимога першого та другого відповідачів від 21.03.2018 (том 2, а.с. 92-95), відповідно до якої відповідача повідомлено про те, що нерухоме майно без будь-яких достатніх правових підстав перебуває у його володінні та користуванні, оскільки всі без винятку договори оренди, які були укладені ним з попередніми власниками та співвласниками зазначеного нерухомого майна є припиненими та розірваними; зазначено про те, що відповідачем з липня 2015 року не вноситься власникам плата за користування зазначеним нерухомим майном, тому на підставі частини першої статті 770, частини першої статті 782 Цивільного кодексу України перший та другий позивачі, як правонаступники бувшого власника, відмовляються від всіх без винятку укладених ними та відповідачем договорів оренди за якими зазначене нерухоме майно було передано відповідачу у користування за плату на певний строк, у тому числі: договору № 1 здачі в операційну оренду основних засобів, укладеного 02.01.2015 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОНТАН» та відповідачем, а також договору № 1 здачі в операційну оренду основних засобів, укладеного 04.01.2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ФОНТАН» та відповідачем; на підставі частин першої, другої та третьої статті 1212, частини першої статті 121 та частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, висловлено прохання негайно повернути за актом приймання-передачі 64/100 частин нежитлових приміщень, будівель та споруд, які розташовані за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ, а також 96/100 нежитлових приміщень, будівель та споруд, які розташовані за вищевказаною адресою, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III - IV.

Всі вищевказані обставини належно, достовірно, допустимо та достатньо у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України підтверджуються копіями наступних документів: договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень від 03.02.2005 та від 01.02.2012, договору № 1 здачі в операційну оренду основних засобів від 02.01.2015 з актом прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду від 02.01.2015 та специфікацією, договору № 1 здачі в операційну оренду основних засобів від 04.01.2016 з актом прийняття-передачі основних засобів в операційну оренду від 04.01.2016, специфікацією та протоколом узгодження розбіжностей до договору від 04.01.2016, рішення Господарського суду Сумської області від 02.02.2017 у справі № 920/1221/16, постанови Харківського апеляційного господарського суду від 12.06.2017 у справі № 920/1221/16, договору купівлі-продажу 36/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд від 05.05.2016, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86374359 від 04.05.2017, договору купівлі-продажу 4/100 часток нежилих приміщень, будівель та споруд від 05.05.2016, витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 86369610 від 04.05.2017, свідоцтв про право на спадщину за законом ННВ 129380 від 07.03.2018, ННВ 129379 від 07.03.2018, ННВ 129382 від 07.03.2018 та ННВ 129381 від 07.03.2018, витягів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 116473355 від 07.03.2018, 116482525 від 07.03.2018, 116486010 від 07.032018 та 116484054 від 07.03.2018, рішення Господарського суду Сумської області від 26.09.2017 у справі № 920/807/17, повідомлення третього позивача № 48 від 27.11.2017 про розірвання договору здачі в операційну оренду основних засобів № 1 від 01.09.2016, фіскального чеку відділення зв'язку ПАТ «Укрпошта», опису вкладення у цінний лист від 27.11.2017, вимоги третього позивача № 19/1 від 19.01.2018 про повернення орендованого майна, фіскального чеку відділення зв'язку ПАТ «Укрпошта», опису вкладення у цінний лист від 22.01.2018, повідомлення - вимоги третього позивача від 21.03.2018, фіскального чеку відділення зв'язку ПАТ «Укрпошта», опису вкладення у цінний лист від 22.03.2018, витягу з сайту ПАТ «Укрпошта», повідомлення - вимоги першого та другого позивача від 21.03.2018, фіскального чеку відділення зв'язку ПАТ «Укрпошта», опису вкладення у цінний лист від 22.03.2018 та витягу з офіційного сайту ПАТ «Укрпошта».

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з частиною першою статті 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Аналогічні положення містить частина перша статті 283 Господарського кодексу України.

Згідно із статтею 627 Цивільного кодексу України, відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України, передбачено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із статтею 526 Цивільного кодексу України, статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтями 610, 612 Цивільного кодексу України, передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно частини першої статті 770 Цивільного кодексу України, у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

В даному випадку третій позивач з 05.05.2016, а перший та другий позивачі з 07.03.2018 є орендодавцями за договорами оренди від 02.01.2015, від 04.01.2016 та від 01.09.2016.

Частиною другою статті 291 Господарського кодексу України визначено, що договір оренди припиняється у разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу (приватизації) об'єкта оренди; ліквідації суб'єкта господарювання - орендаря; загибелі (знищення) об'єкта оренди.

Статтею 764 Цивільного кодексу України визначено, Якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Приймаючи до уваги заперечення третього відповідача проти продовження дії договору оренди від 01.09.2016 та повідомлення ним відповідача у встановлений законодавством термін про розірвання договору, су вважає договір оренди від 01.09.2016, укладений між третім позивачем та відповідачем, припиненим з 31.12.2017 за закінченням строку, на який його було укладено.

У відповідності до частин першої, третьої та четвертої статті 286 Господарського кодексу України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Орендна плата встановлюється у грошовій формі. Залежно від специфіки виробничої діяльності орендаря орендна плата за згодою сторін може встановлюватися в натуральній або грошово-натуральній формі. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно з частинами третьою, четвертою статті 291 Господарського кодексу України, договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 Господарського кодексу України. Правові наслідки припинення договору оренди визначаються відповідно до умов регулювання договору найму Цивільним кодексом України.

Частиною першої першою статті 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Статтею 782 Цивільного кодексу України визначено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд. У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору.

Згідно статті 785 Цивільного кодексу України, у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Наведеної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 14.11.2018 у справі № 924/195/16.

Відповідно до частини першої, пункту 2 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Частиною першою статті 1213 Цивільного кодексу України передбачено, що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Виходячи із змісту вказаних норм права, договори оренди від 02.01.2015 року, від 04.01.2016 року та від 01.09.2016 року є припиненими з 24.03.2018 року, натомість відповідач, який не вносить орендну плату за користування нерухомим майном, яке належить позивачам на праві власності, протягом більш ніж трьох місяців підряд, до цього часу не виконано обов'язку щодо повернення нежитлових приміщень, будівель та споруди за актом приймання-передачі власникам цього майна та продовжує користуватися ним.

Протиправність вказаних дій та бездіяльності відповідача полягає у порушенні права приватної власності позивачів, яке полягає у вільному володінні, користуванні та розпорядженні своїм майном на власний розсуд, що передбачено статтею 41 Конституції України, статтями 317, 318, 319 та 321 Цивільного кодексу України.

Частиною другою статті 16 Цивільного кодексу України передбачено, що способами захисту прав та інтересів може бути примусове виконання обов'язку в натурі.

Згідно частин першої, другої статті 20 Господарського кодексу України, статті 387 Цивільного кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання. Кожний суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються, зокрема, шляхом присудження до виконання обов'язку в натурі, а також іншими способами, передбаченими законом. Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Спосіб захисту прав позивачів, який полягає у витребування майна із чужого незаконного володіння, можливий лише шляхом виселення, оскільки порядок примусового виконання рішення про виселення боржника, встановлений частинами першою, третьою статті 66 Закону України «Про виконавче провадження», передбачає, що у разі невиконання боржником рішення про його виселення самостійно державний виконавець виконує його примусово, яке полягає у звільненні приміщення, зазначеного у виконавчому документі, від боржника, його майна, домашніх тварин та у забороні боржнику користуватися цим приміщенням.

Законодавство у сфері орендних правовідносин пов'язує припинення обов'язків орендаря з фактом поверненням об'єкту договору оренди, тобто з моментом підписання акта приймання-передачі.

Враховуючи вищенаведене суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів про повернення переданого нерухомого майна за договорами оренди від 02.01.2015 року, від 04.01.2016 року та від 01.09.2016 року є правомірними, обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частин першої, третьої статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладені обставини, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У позовній заяві позивачі зазначають, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивачі понесли і які очікують понести у зв'язку із розглядом справи складається з суми сплаченого ним судового збору в сумі 10762,00 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52000,00 грн.

Проте, як встановлено судом позивачами за подання позовної заяви відповідно до квитанції № N19RE43820 від 06.04.2018 сплачено судовий збір в сумі 3524,00 грн., відповідно до квитанції № N19RE44163 від 06.04.2018 сплачено судовий збір в сумі 3524,00 грн. та відповідно до платіжного доручення № 483 від 06.04.2018 сплачено судовий збір в сумі 3524,00 грн., що разом становить 10572,00 грн.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом пунктів 2.1 договорів про надання правової допомоги б/н від 01.04.2018, які укладено між адвокатом Лавриком Сергієм Володимировичем та першим і другим позивачами, позивачі уповноважують адвоката Лаврика С.В. представляти їх інтереси у правовідносинах з будь-якими особами, у тому числі, але не виключно: в судах України, усіх органах досудового розслідування, усіх оперативних підрозділах, органах прокуратури України, усіх органах державної влади та місцевого самоврядування, з їх посадовими особами, а також підприємствами, установами, організаціями, незалежно від їх форм власності та організаційно-правових форм; вчиняти та укладати будь-які правочини з будь-якими особами; подавати, оформляти, підписувати будь-які звернення, заяви по суті справи (позовні заяви, відповідь на відзив тощо), зауваження щодо технічного запису судового засідання, протоколу судового засідання; апеляційні та касаційні скарги; заяви про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами або виключними обставинами; запити на інформацію; заяви про вчинені кримінальні правопорушення тощо; завіряти будь-які документи; брати участь у судових засіданнях; брати участь у дослідженні доказів; відмовитися від позову; визнати позов; збільшити або зменшити розмір позовних вимог; подати зустрічний позов; оскаржувати будь-які судові рішення; укладати мирову угоду; користуватися іншими процесуальними правами, наданими учасникам процесу без будь-яких обмежень.

Пунктами 4.1, 4.2 вищезазначених договорів встановлено, що розмір плати за цими договорами погоджується та визначається сторонами додатковими угодами або у акті здачі-приймання виконаних робіт (наданих послуг), що є додатками до цих договорів. Оплата послуг здійснюється після виконання адвокатом робіт не пізніше наступного дня, що слідує за днем надання правової допомоги (юридичних послуг).

В обґрунтування вказаної вище вимоги щодо відшкодування позивачам за рахунок відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 52000,00 грн., адвокатом долучено до матеріалів даної справи наступні письмові докази: договори про надання правової допомоги б/н від 01.04.2018, які укладено між адвокатом Лавриком Сергієм Володимировичем та першим і другим позивачами, довіреність б/н від 02.04.2018 на представництво інтересів третього позивача терміном дії до 02.05.2018, довіреність б/н від 01.07.2018 на представництво інтересів третього позивача терміном дії до 30.09.2018, довіреність б/н від 01.10.2018 на представництво інтересів третього позивача терміном дії до 31.12.2018, довіреність б/н від 01.01.2019 на представництво інтересів третього позивача терміном дії до 31.03.2019, ордер серії СМ № 23 від 01.04.2018, ордер серії СМ № 24 від 01.04.2018, копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_3 від 25.12.2009.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави (частина перша статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина друга статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина четверта статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (пункт 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України). Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача (пункт 2 частини четвертої статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до частини п'ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

За приписами частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

В даному випадку представником позивача не подано суду актів приймання виконаних робіт з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, договору про надання правової допомоги, укладеного адвокатом із третім позивачем, а також доказів понесення (сплати) позивачами наданих адвокатом юридичних послуг.

Частиною шостою статті 130 Господарського процесуального кодексу України визначено, що у випадках, встановлених частинами третьою - п'ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п'ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв'язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини восьмої статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Тому суд вважає за необхідне роз'яснити представнику позивачів, що у разі подання ним відповідного клопотання щодо розподілу судових витрат та доказів на обґрунтування зазначеного клопотання, з дотриманням вимог частини восьмої стаття 129 Господарського процесуального кодексу, судом буде винесено з цього приводу додаткове рішення у відповідності до статті 244 Господарського процесуального кодексу України.

Виходячи з фактичних обставин даної справи, враховуючи, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір в сумі 12334,00 грн. (10572,00 грн. за подання позовної заяви + 1762,00 грн. за подання апеляційної скарги) покладається на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 130, 185, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Витребувати від Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) на користь фізичної особи-підприємця Бойка Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), фізичної особи-підприємця Бойка Сергія Олександровича (АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_2) та Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» (40020, м. Суми, вул. Героїчна, буд. 38, ідентифікаційний код 39284956) нерухоме майно, а саме: виселити Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАВОД «ЕКО-ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) з нежитлових приміщень, будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III - IV, прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ.

3. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО -ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) передати за актом приймання-передачі фізичній особі-підприємцю Бойку Андрію Олександровичу (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1), фізичній особі-підприємцю Бойку Сергію Олександровичу (АДРЕСА_2, НОМЕР_2) та Товариству з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» (40020, м. Суми, вул. Героїчна, буд. 38, ідентифікаційний код 39284956) нежитлові приміщення, будівлі та споруди за адресою: АДРЕСА_3, до складу яких входять: головний корпус А, насосна Ж, тарний склад З, склад Л, вбиральня П, навіс Н, навіс О, навіс Т, навіс Ф, навіс X, навіс Ц, навіс Ч, навіс Ш, навіс Ю, артскважини III- IV, прохідна В, битове приміщення Г, гараж Д, матеріальний склад з магазином Е, гараж И, погріб М, трансформаторна підстанція С, навіс У, огорожа № 1-9, замощення І-ІІ.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО -ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) на користь фізичної особи-підприємця Бойка Андрія Олександровича (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3524,00 грн. та витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 1762,00 грн.

5. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО -ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) на користь фізичної особи-підприємця Бойка Сергія Олександровича (АДРЕСА_2, НОМЕР_2) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3524,00 грн.

6 Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАВОД «ЕКО -ПРОДУКТ» (42335, Сумська область, Сумський район, с. Іволжанське, вул. Заводська, буд. 4, ідентифікаційний код 32367564) на користь та Товариства з обмеженою відповідальністю «АС ТРЕЙД КОМПАНІ» (40020, м. Суми, вул. Героїчна, буд. 38, ідентифікаційний код 39284956) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 3524,00 грн.

7. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

8. Згідно статті 241 Господарського процесуального кодексу України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

9. Відповідно до статті 256 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 20 лютого 2019 року.

Головуючий суддя Н.О. Спиридонова

Суддя В.Л. Котельницька

Суддя Ю.А. Джепа