Рішення № 79971635, 19.02.2019, Хорошівський районний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області)

Справа № 276/594/17

Провадження по справі №2/276/21/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року смт. Хорошів

Володарсько-Волинський районний суд Житомирської області

в складі: головуючого - судді Мельника М.Л.

при секретарі Свиридок А.В.

з участю представника позивача ОСОБА_1

відповідача 1 ОСОБА_2

представника відповідачів 1, 2, 3 ОСОБА_3

представника відповідача 4 ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Володарсько-Волинського районного суду цивільну справу за позовом

ОСОБА_5

до

ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та комунального підприємства «Іршанське комунальне підприємство» Іршанської селищної ради

про

визнання неправомірним і скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з даним позовом, вказуючи, що він народився 07.10.1975 року. У 1982 році з врахуванням того, що у ОСОБА_2 була неповнолітня дитина, останньому було виділено квартиру АДРЕСА_1. В подальшому відповідач 1 отримав ордер на дану квартиру з зазначенням осіб, яким її було виділено. В ордері був також зазначений позивач. В даній квартирі він проживав та був зареєстрований з моменту її отримання. В 1993 році знявся з реєстрації, оскільки навчався в іншому населеному пункті. В 1998 року знову зареєструвався в даній квартирі, а в 1999 році знявся з реєстрації в зв’язку з роботою в Дніпропетровській області і 22.11.2000 року зареєструвався в даній квартирі, де зареєстрований по сьогоднішній день. Отримавши ухвалу Володарсько – Волинського районного суду від 17.10.2016 року та позовну заяву з додатками він виявив свідоцтво про право власності на житло №1615 від 29.12.1999 року і дізнався про приватизацію квартири АДРЕСА_1, яку було проведено без нього, чим позбавлено його права на приватизацію належної йому частки. В червні 2017 року він звернувся до Іршанського комунального підприємства щодо отримання належним чином посвідченого ордеру, однак отримав відмову, в зв’язку з тим, що він не є власником квартири. Вважає, що дана приватизація проведена незаконно.

Позивач просить суд поновити строк на оскарження розпорядження (наказу) від 29.12.1999 року №1615 на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1999 року на квартири АДРЕСА_2; визнати незаконним і скасувати розпорядження органу приватизації Іршанського комунального підприємства від 29.12.1999 року №1615, свідоцтво про право власності на житло від 29 грудня 1999 року, реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_8; стягнути з відповідача понесені ним витрати.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав та пояснив, що квартира була виділена на сім’ю відповідача і позивач тривалий час проживав у даній квартирі. На час

- 2 -

приватизації позивач не був зареєстрований у даній квартирі, однак мав право на приватизацію даної квартири. Про приватизацію квартири відповідачами дізнався у 2016 році, коли отримав із суду позовну заяву про визнання його втратившим право користування житлом.

Відповідач 1 в судовому засіданні позов не визнав та пояснив, що позивач в кінці 1999 року добровільно знявся з реєстрації в даній квартирі, та виїхав на роботу в м. Первомайськ Дніпропетровської області, де отримав квартиру.

Представник відповідачів 1, 2, 3 позов не визнала та пояснила, що вимоги є безпідставними, доказів на підтвердження неправомірної приватизації позивач не надав та не звертався до комунального підприємства з заявою про тимчасовий виїзд. Позивач особисто у 1999 році звернувся з заявою та знявся з реєстрації місця проживання. Доказів на підтвердження збереження за ним житлового приміщення після зняття з реєстрації не надав. Просить застосувати термін спливу позовної давності та відмовити у задоволенні позову.

Представник відповідача 4 позов не визнала та пояснила, що приватизація квартири проведена на законних підставах на всіх членів сім’ї, які були зареєстровані на час приватизації.

Заслухавши сторін, дослідивши матеріали справи, суд приходить до слідуючого.

Згідно ст.9 ЖК України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.58 ЖК України на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Згідно ст.61 ЖК України користування жилим приміщенням у будинках державного і громадського житлового фонду здійснюється відповідно до договору найму жилого приміщення, який укладається в письмовій формі на підставі ордера на жиле приміщення між наймодавцем - житлово-експлуатаційною організацією (а в разі її відсутності - відповідним підприємством, установою, організацією) і наймачем - громадянином, на ім'я якого видано ордер.

Відповідно до ст.64 ЖК України члени сім'ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму жилого приміщення.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", до об'єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму.

Відповідно до ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім'ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло, на підставі рішення відповідного органу приватизації.

Виходячи із аналізу змісту Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у поєднанні з нормами ст.ст. 1, 6, 9, 61 ЖК України, ст. 29 ЦК України місцем постійного проживання особи є жиле приміщення, в якому особа постійно проживає, має передбачені ст.64 ЖК України права користування цим приміщенням і на яке за особою зберігається це право і при тимчасовій відсутності, а відтак і право на приватизацію разом з іншими членами сім'ї.

- 3 -

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_5 є сином ОСОБА_2, який в листопаді 1982 року отримав ордер №108 на квартиру АДРЕСА_3 - Волинського району Житомирської області. Із матеріалів справи слідує, що ОСОБА_5 27.12.1999 року знявся з реєстрації в квартирі АДРЕСА_3 – Волинського району Житомирської області. 29.12.1999 року наймач ОСОБА_2 та його повнолітні члени сім’ї звернулись із заявою до керівника органу приватизації Іршанського ДКП про передачу в особисту власність квартиру АДРЕСА_3 - Волинського району Житомирської області. На підставі заяви, довідки про склад сім’ї, розпорядження органу приватизації №1615 від 29.12.1999 року Іршанським ДКП було видано свідоцтво про право власності на житло – квартиру АДРЕСА_3 - Волинського району Житомирської області, відповідно до якого дана квартира на праві спільної власності належить ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_9, право власності на яке зареєстровано в Житомирському БТІ 04.02.2000 року за №1 ст.283 р.32. В даній квартирі на час приватизації були зареєстровані ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_9, що підтверджується довідкою про склад сім’ї Іршанського ДКП.

У відповідності до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Позивач та його представник не надали доказів та не довели, що позивач на час приватизації квартири АДРЕСА_3 - Волинського району Житомирської області був тимчасово відсутній, за ним збереглося право на житло на час приватизації, тимчасовий виїзд за умов та характеру роботи давали право на збереження за ним житла, а також те, що приватизація квартири проведена з порушенням вимог ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду».

Суд поновлює строк позивачу на оскарження розпорядження органу приватизації №1615 від 29.12.1999 року на приватизацію квартири АДРЕСА_4 за його вимогою, так як про обставини приватизації квартири позивач дізнався в жовтні 2016 року після отримання ухвали суду про відкриття провадження по цивільній справі про позбавлення його права користування житловим приміщенням, до суду з позовом про визнання неправомірним та скасування розпорядження органу приватизації звернувся 26.06.2017 року і доказів на підтвердження обізнаності позивача про приватизацію квартири відповідачами, останні не надали.

З урахуванням викладених обставин у задоволенні позову слід відмовити за безпідставністю.

Керуючись ст.ст.258, 264, 265 ЦПК України, ст.ст.9, 58, 61, 64, 71 ЖК України, ст.ст.2, 5, 8 ЗУ «Про приватизацію державного житлового фонду» суд

В И Р І Ш И В:

Поновити ОСОБА_5 строк на оскарження розпорядження №1615 від 29.12.1999 року про приватизацію квартири АДРЕСА_4.

В задоволенні позову ОСОБА_5 до ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та комунального підприємства «Іршанське комунальне підприємство» Іршанської селищної ради про визнання неправомірним і скасування розпорядження органу приватизації, визнання недійсним свідоцтва про право власності на житло відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня її проголошення до Житомирського апеляційного суду через Володарсько-Волинський районний суд.

Головуючий /підпис/

Копія вірна. Суддя: Мельник М.Л.