Ухвала суду № 79971372, 21.01.2019, Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 216/310/19

провадження 2/216/2130/19

УХВАЛА

іменем України

про відмову у відкритті провадження у справі

21 січня 2019 року місто ОСОБА_1 Ріг

Суддя Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області ОСОБА_2, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_3 до військової частини А 3283 про зміну статусу житлового приміщення, -

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2019 року ОСОБА_3 звернулася до Центрально-Міського районного суду міста ОСОБА_1 із позовом, в якому просила:

- зобов'язати військову частину А 3283 зняти статус службового житлового приміщення з квартири 32 у будинку 8 у Військовому містечку -1 м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Так, відповідно до вимог ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Згідно з п.3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01.03.2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» визначено, що у порядку цивільного судочинства розглядаються спори щодо права особи на житло (приватизація житла, взяття на облік громадян, які потребують поліпшення житлових умов, або зняття із такого обліку, надання житла, користування жилим приміщенням у будинку державного чи приватного жилого фонду, житлово-будівельних кооперативів, у гуртожитках, встановлення автономного опалення у приміщенні державного житлового фонду, зняття з реєстраційного обліку місця проживання за наявності спору, зобов'язання органу влади чи органу місцевого самоврядування здійснити необхідні дії щодо утримання у належному стані житлового будинку, виселення, а також спори щодо забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків (стаття 25 Закону України від 4 вересня 2008 року № 500-VI «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків») тощо). Такі спори є житловими (цивільними) спорами, незалежно від участі у справі як відповідача суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 4 КАС України адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.

Разом із цим, відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб’єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Частиною 1 статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб’єкта владних повноважень протиправними та зобов’язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб’єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача – суб’єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Як вбачається з п. 13.1 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України №8 від 20.05.2013 року «Про окремі питання юрисдикції адміністративних судів» особливий порядок забезпечення осіб публічної служби житлом, встановлений частиною шостою статті 49 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1789-XII «Про прокуратуру», статтею 136 Закону України від 7 липня 2010 року № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів», частиною п'ятою статті 22 Закону України від 20 грудня 1990 року № 565-XII «Про міліцію», статтею 12 Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пов'язаний із проходженням ними публічної служби. З урахуванням викладеного, вимоги, пов'язані із забезпеченням відповідно до вказаних законів осіб публічної служби житлом, підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

За вказаних обставин суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виник публічно-правовий спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Разом із тим, ч. 1 ст. 20 КАС України визначено вичерпний перелік справ, які підсудні місцевим загальним судам як адміністративним судам. Згідно ч. 2 ст. 20 КАС України окружним адміністративним судам підсудні всі адміністративні справи, крім визначених частиною першою цієї статті.

А отже з урахування вимог статті 20 КАС України вказаний позов належить до компетенції окружного адміністративного суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз’яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 5 ст. 186 ЦПК України).

Так, при зверненні до суду з вищевказаним позовом представником позивача було сплачено судовий збір у розмірі 768 грн. 40 коп., що підтверджено платіжним дорученням №0.0.1237686231.1 від 15 січня 2019 року, сплаченого через АТ «ПриватБанк».

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі.

Таким чином, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про необхідність повернення сплаченого судового збору.

Керуючись ст. 19, 186, 260 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до військової частини А 3283 про зміну статусу житлового приміщення.

Роз'яснити позивачу, що заявлений позов підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та за предметною підсудністю відноситься до компетенції Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у Центрально-Міському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області повернути ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, суму судового збору в розмірі 768 (сімсот шістдесят вісім) гривень 40 копійок, сплачену на розрахунковий рахунок №31213206004026, МФО 899998, код отримувача 38032222, за квитанцією №0.0.1237686231.1 від 15 січня 2019 року.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Центрально-Міський районний суд м. Кривого Рогу протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Р.О.Кузнецов