Рішення № 79968217, 18.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 р. № 520/11779/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Лук'яненко М.О.,

за участю секретаря судового засідання - Югова С.А.,

сторін:

позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області (вул. Бєльовська, буд. 94, м. Красноград, Харківська область, 63304) про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного територіального управління юстиції у Харківській області Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким відмовлено ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у зміні по батькові;

- зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни та видати свідоцтво про зміну імені на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

В обґрунтування позову зазначила, що 20 жовтня 2018 року до Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану позивачем подано заяву, в якій просила змінити її по батькові з ОСОБА_1 на ОСОБА_1. 23 жовтня 2018 року Красноградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області відмовив у зміні її по - батькові, оскільки, згідно зі статтею 295 Цивільного Кодексу України: "Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження. Прізвище, власне ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону". Також у документі зазначалося, що чинним законодавством України не передбачено зміну по батькові за власним бажанням. Позивач вважає відмову протиправною, а тому звернулась до суду за захистом своїх прав.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі.

Представником відповідача 16.01.2019 через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначив, що 20 жовтня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану з питань зміни її по батькові з ОСОБА_1 на ОСОБА_1. 23 жовтня 2018 року Красноградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області надано роз'яснення щодо неможливості зміни по батькові громадянці, оскільки згідно зі статтею 295 Цивільного Кодексу України: "Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я. відмовив у зміні її по батькові, оскільки, згідно зі статтею 295 Цивільного Кодексу України: "Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження. А тому чинним законодавством України не передбачено зміну по батькові за власним бажанням.

12 лютого 2019 року через канцелярію суду представником відповідача подано заяву про розгляд справи за відсутності відповідача.

Вислухавши позивача, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 20 жовтня 2019 року звернулась до Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області із заявою про зміну їй по батькові з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

Листом від 23 жовтня 2018 року №1303-15.25-04-05 Красноградський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області надав роз'яснення, що змінити по - батькові неможливо, оскільки згідно зі статтею 295 Цивільного Кодексу України: "Фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я. Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження. Прізвище, власне ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону. А отже чинним законодавством України не передбачено зміну по батькові за власним бажанням.

Засади діяльності органів державної реєстрації актів цивільного стану, а також відносини, пов'язані з проведенням державної реєстрації актів цивільного стану, внесенням до актових записів цивільного стану змін, їх поновленням і анулюванням, регулює Закон України від 01.07.2010 №2398-VI "Про державну реєстрацію актів цивільного стану" (далі по тексту - Закон).

Відповідно до статті 6 Закону, Відділи державної реєстрації актів цивільного стану проводять державну реєстрацію народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті, вносять зміни до актових записів цивільного стану, поновлюють та анулюють їх; формують Державний реєстр актів цивільного стану громадян, ведуть його, зберігають архівний фонд; здійснюють відповідно до законодавства інші повноваження.

Зі змісту частини другої статті 22 Закону вбачається, що внесення змін до актового запису цивільного стану проводиться відповідним органом державної реєстрації актів цивільного стану за наявності достатніх підстав.

За наслідками перевірки зібраних документів орган державної реєстрації актів цивільного стану складає обґрунтований висновок про внесення змін до актового запису цивільного стану або про відмову в цьому.

У разі відмови у внесенні змін до актового запису цивільного стану у висновку вказуються причини відмови та зазначається про можливість її оскарження в судовому порядку.

Згідно пунктом 1.1 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 12.01.2011 за № 96/5 (далі за текстом - Правила) внесення змін до актових записів цивільного стану, які складено органами державної реєстрації актів цивільного стану України, проводиться районними, районними у містах, міськими (міст обласного значення), міськрайонними, міжрайонними відділами державної реєстрації актів цивільного стану головного територіального управління юстиції (далі - відділи державної реєстрації актів цивільного стану) у випадках, передбачених чинним законодавством.

Відповідно до пункту 1.5 Правил заяви про внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання приймаються відділами державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, визначеному цими Правилами.

Працівник відділу державної реєстрації актів цивільного стану, який прийняв заяву, звіряє відомості, зазначені заявником у заяві, з паспортом або паспортним документом. Суперечливі дані в документах письмово пояснюються заявником. Документи, які мають необумовлені виправлення, підчистки або викликають сумніви щодо їх достовірності, перевіряються особливо ретельно та у разі потреби направляються для проведення їх експертизи до судово-експертної установи Міністерства юстиції України (за рахунок заявника).

В силу пункту 1 Положення про паспорт громадянина України, про свідоцтво про народження та про паспорт громадянина України для виїзду за кордон, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 за №2503-ХІІ, Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.

Згідно з частиною 1 статті 147 Сімейного кодексу України по батькові дитини визначається за іменем батька.

Так, з копії паспорта позивача від 13.09.2018 встановлено, що по батькові позивач "ОСОБА_1", так як ім'я батька, вказаного у свідоцтві про народження дитини, "ОСОБА_4".

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, батьки позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 розірвали шлюб 13 березня 2003 року, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу.

Із свідоцтва про шлюб встановлено, що 30 жовтня 2008 року мати позивача ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_6.

Позивач 15 серпня 2018 року змінила прізвище з "ОСОБА_3" на "ОСОБА_3", про що складено актовий запис №11, що підтверджується свідоцтвом про зміну імені.

З довідки Красноградського районного відділу державної виконавчої служби від 11.12.2018 №31746, яка видана ОСОБА_3 встановлено, що виконавче провадження №30424102 по виконанню виконавчого листа №2-973 від 23.11.2009 про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на її користь на утримання дитини завершене 01.10.2012, у зв'язку з відмовою стягувача від аліментів, на підставі п.9 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, позивач наголошує на тому, що на протязі багатьох років з громадянином ОСОБА_4 не підтримує жодних стосунків. Зустрічі з ОСОБА_4 не несуть по собі ніяких вражень, емоцій. Громадянин ОСОБА_4, як зазначила позивач за власним бажанням не приймав і не приймає ніякої участі в її житті.

Також, позивач стверджує, що у підлітковому віці істотне значення на формування її загальнолюдських цінностей, таких як: доброта, чесність, порядність, справедливість, співчуття, вчинив чоловік її матері ОСОБА_6, якого ОСОБА_1 вважає своїм батьком.

Відповідач, в свою чергу, обґрунтовує свою відмову положеннями норми статті 295 Цивільного кодексу України, згідно яких фізична особа, яка досягла шістнадцяти років, має право на власний розсуд змінити своє прізвище та (або) власне ім'я.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право змінити своє прізвище та (або) власне ім'я за згодою батьків або одного з них у разі, якщо другий з батьків помер, визнаний безвісно відсутнім, оголошений померлим, визнаний обмежено дієздатним, недієздатним, позбавлений батьківських прав щодо цієї дитини, а також якщо відомості про батька (матір) дитини виключено з актового запису про її народження або якщо відомості про чоловіка як батька дитини внесені до актового запису про її народження за заявою матері.

У разі якщо над фізичною особою, яка досягла чотирнадцяти років, встановлено піклування, зміна прізвища та (або) власного імені такої особи здійснюється за згодою піклувальника.

Фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, має право на зміну по батькові у разі зміни її батьком свого власного імені або виключення відомостей про нього як батька дитини з актового запису про її народження.

Прізвище, власне ім'я та по батькові фізичної особи можуть бути змінені у разі її усиновлення, визнання усиновлення недійсним або його скасування відповідно до закону.

Прізвище фізичної особи може бути змінене у разі реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу або визнання його недійсним.

Порядок розгляду заяв про зміну імені (прізвища, власного імені, по батькові) фізичної особи встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, державні органи розтлумачили положення Цивільного кодексу України - можливість зміни по батькові, якщо її батько змінив ім'я - як чітку вказівку на те, що зміна імені батьком особи є єдиною можливою підставою для зміни по батькові відповідної особи.

Разом з тим, суд наголошує на наступному.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, 16.05.2013 Європейський суд ухвалив рішення у справі "Гарнага проти України" № 20390/07, яким постановив, що Україна порушила стосовно заявниці статтю 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року №ETS № 005 (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року №475/97-ВР, якою кожному гарантується право на повагу до приватного і сімейного життя.

Рішення Європейського суду набуло статусу остаточного 16.08.2013.

Відповідно до положень статті 8 Конвенції кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Європейський суд у своєму рішенні зазначив, що в особи можуть існувати справжні причини, щоб бажати змінити своє ім'я, а законодавчі обмеження такої можливості можуть бути виправдані інтересами суспільства, наприклад, для забезпечення точного обліку населення або схоронності засобів ідентифікації та зв'язку носіїв певного імені з сім'єю. Державному органу належить навести відповідні та достатні підстави на підтримку своєї відмови у наданні дозволу на зміну імені особи для того, щоб це обмеження вважалося необхідним у демократичному суспільстві.

У рішенні Європейського суду йдеться й про те, що коли особа в Україні досягає достатньо дорослого віку для того, щоб приймати самостійні рішення щодо зміни імені, вона може зберегти або змінити ім'я, надане їй при народженні. Вартий особливої уваги той факт, що особа може зберегти по батькові, навіть якщо її батько більше не носить імені, від якого походить по батькові. У цьому випадку розірвання традиційного зв'язку між по батькові особи та іменем її батька визнається можливим.

Європейський суд констатував, що за майже повної свободи зміни імені або прізвища особи обмеження, накладені на зміну по батькові, не видаються належним чином та достатньою мірою мотивованими національним законодавством. Крім того, державними органами не було надано жодного обґрунтування позбавлення заявниці її права приймати рішення з цього важливого аспекту її приватного та сімейного життя, і таке обґрунтування не було встановлено жодним іншим способом. Державні органи не виконали своє позитивне зобов'язання щодо забезпечення права заявниці на повагу до її приватного життя.

Європейський суд одноголосно постановив, що було порушення статті 8 Конвенції.

У відповідності до статей 2, 10 Закону України від 23.02.2006 №3477-ІV "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" і пункту 1 статті 46 Конвенції рішення Європейського суду є обов'язковими для виконання.

Відповідно до пункту 2.13.2 згаданих вище Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання підставою для внесення змін в актові записи цивільного стану є: постанова адміністративного суду.

Враховуючи наведене вище, проаналізувавши матеріали справи, враховуючи обов'язковість рішень Європейського суду з прав людини, беручи до уваги висновки Європейського суду з прав людини, викладені в рішенні по справі "Гарнага проти України", суд приходить до висновку, що відповідачем протиправно відмовлено у зміні по батькові позивача з "ОСОБА_1" на "ОСОБА_1".

Разом з тим, зобов'язання Головного територіального управління юстиції у Харківській області Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни та видати свідоцтво про зміну імені на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) не є втручанням суду в дискреційне повноваження Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області, оскільки відповідач не був позбавлений права здійснити свої повноваження у спосіб та в межах передбачених діючим законодавством, проте жодних дій щодо забезпечення права позивача на зміну по батькові з боку Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану не вчинено.

Вищевказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного суду України викладеними у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 та Верховним Судом у постанові від 22 грудня 2018 року у справі № 804/1469/17.

А тому дана вимога підлягає задоволенню.

Приймаючи до уваги вище наведе, враховуючи, що відповідач у відповідності до положень статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не довів правомірність своєї відмови ОСОБА_1 у зміні її по - батькові, суд знаходить позов обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області про визнання протиправним та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним рішення Головного територіального управління юстиції у Харківській області Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану, яким відмовлено ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1) у зміні по батькові.

Зобов'язати Головне територіальне управління юстиції у Харківській області Красноградського районного відділу державної реєстрації актів цивільного стану внести зміни та видати свідоцтво про зміну імені на ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 20 лютого 2019 року.

Суддя М.О. Лук'яненко