Рішення № 79968212, 20.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 лютого 2019 р. справа № 520/10626/18

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Горшкової О.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати незаконними дії Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова та рішення від 05.11.2018 які полягають у відмові здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 за вислугу років в розмірі 90 відсотків, призначеної згідно зі ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789- XII, відповідно до поданої заяви від 01.11.2018 на підставі довідки прокуратури Харківської області від 16.10.2018 р. №17-3773 без обмежень її максимального розміру;

- зобов'язати Слобожанське об'єднане управління Пенсійного фонду України м. Харкова провести перерахунок призначеної пенсії за вислугу років ОСОБА_1, відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХИ (в редакції станом на час призначення пенсії), виходячи із розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати прокурора місцевої прокуратури м. Харкова на підставі довідки прокуратури Харківської області від 16.10.2018 №17-3773, без обмежень її максимального розміру та провести відповідні виплати 01.11.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог, позивач вказав, що відповідачем протиправно не провело перерахунок та виплату призначеної пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків ОСОБА_1, відповідно до статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції станом на час призначення пенсії), на підставі довідки прокуратури Харківської області від 16.10.2018 №17-3773, без обмежень її максимального розміру. Також, позивач посилається на норми Конституції України, на ст.86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-УІ, на рішення Європейського суду з прав людини та на ч. 6 ст. 7 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовується закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, необхідно виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Ухвалою суду від 14.01.2019 року відкрито спрощене провадження та запропоновано відповідачу надати відзив на позов, а позивачеві - відповідь на відзив.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов, в якому вказав, що управління діяло у відповідності, на підставі та в межах чинного законодавства.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У період з 14.02.2019 року по 18.02.2019 року суддя перебувала у відпустці.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 з 27.01.2001 року відповідно до ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" позивачу призначена пенсія в розмірі 90 відсотків від середнього заробітку.

16.10.2018 року прокуратурою Харківської області сформовано інформацію №19-3773 вих. 18 про заробітну плату ОСОБА_1, у якій зазначено заробітну плату прокурора місцевої прокуратури з класним чином "радник юстиції", надбавкою за вислугу років 30 відсотків у розрізі складових станом на грудень 2017 року.

01.11.2018 року позивач звернувся до відповідача з заявою про перерахунок призначеної пенсії з урахуванням заробітної плати, зазначеної у інформації про заробітну плату прокуратури Харківської області за № 19-3773 вих. 18 від 16.10.2018 року.

Рішенням Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харковавід 05.11.2018 рок у перерахунку пенсії відмовлено, оскільки відповідно до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 року умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються кабінетом міністрів України. На час звернення позивача за перерахунком пенсії Кабінетом Міністрів України відповідний нормативно-правовий акт не прийнято, тому за відсутності нормативного регулювання відносин щодо умов і підстав для перерахунку пенсій працівників прокуратури підстав для такого перерахунку немає.

Позивач, вважаючи рішення відповідача від 05.11.2018 року незаконним, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Суд зазначає, що на час призначення позивачу пенсії пенсійне забезпечення працівників прокуратури визначалося статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ.

Відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05 листопада 1991 року № 1789-ХІІ, у редакції на час призначення позивачу пенсії, було передбачено, що призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-УІІІ, який набрав чинності 01 січня 2015 року, було внесено зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ, зокрема, частину 18 викладено у такій редакції: "Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України".

Пунктом 5 розділу III Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII передбачено, що у разі неприйняття до 1 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до перелічених законів України, зокрема Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ.

15.07.2015 р. набрав чинності Закон України "Про прокуратуру" № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII), відповідно до Розділу XII Прикінцевих положень якого визнано таким, що втратив чинність із набранням чинності цим Законом, зокрема, Закон № 1789-ХІІ, крім, частин 3, 4, 6 та 11 статті 50-1, що втратили чинність з 15.12.2015 р.

За загальним правилом дія нормативного правового акта, зокрема, закону у часі, обмежена моментом набрання ним юридичної сили та моментом втрати останньої.

Закони, які втратили чинність застосуванню не підлягають, оскільки чинність закону - це обов'язковість виконання закону, обмежена певним часом, простором і колом осіб.

Конституційний суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України дійшов висновку, що: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

Верховний Суд в постанові від 10 липня 2018 року по справі № 628/693/17, враховуючи інститут дії закону в часі, також дійшов висновку, що в ситуації з перерахунком призначеної пенсії працівникам прокуратури таке право може гуртуватися лише на положеннях чинного на день звернення із заявою про перерахунок пенсії законодавства та не може ґрунтуватися на законі, який втратив чинність.

Підстави та порядок перерахунку пенсії працівників прокуратури, передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76), умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

У Рішенні Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року № 1-рп/99 цей суд зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині 1 статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Положення Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76, якими частину 18 статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" № 1789-ХІІ та частину 20 статті 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697викладено у новій редакції, не були визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Право на перерахунок пенсії може бути реалізовано позивачем на підставі тих норм, які діють на час виникнення обставин для такого перерахунку з урахуванням часу звернення до відповідного органу, а тому, зважаючи, що на час звернення позивача за перерахунком розміру пенсії такої підстави для перерахунку призначених працівникам прокуратури пенсій як збільшення розміру заробітної плати на законодавчому рівні не встановлено, а Урядом будь- яких умов для перерахунку не визначено то Управління не мало правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Постанова Кабінету Міністрів України № 657 від 30.08.2017 року "Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати працівників прокуратури", якою внесено зміни до Постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 р., також не містить положень, які б закріплювали можливість перерахунку пенсії у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працівників прокуратури.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України (а.с. 8) є безпідставним, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у Рішенні від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

З урахуванням такого елемента принципу верховенства права, як пропорційність (розмірність) Конституційний Суд України зазначив, що передбачені законами соціально- економічні права не є абсолютними, а оскільки держава зобов'язана регулювати економічні процеси, встановлювати й застосовувати справедливі та ефективні форми перерозподілу суспільного доходу з метою забезпечення добробуту всіх громадян, то механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження справедливого балансу між інтересами окремих осіб і інтересами всього суспільства. При цьому зміна механізму нарахування певних видів соціальних виплат та допомоги є конституційно допустимою до тих меж, за якими ставиться під сумнів сама сутність змісту права на соціальний захист.

Верховний Суд в постанові від 16 березня 2018 року по справі № 147/550/16-а також дійшов висновку, що у зв'язку з втратою чинності нормативно-правовими актами, які передбачали право на перерахунок пенсії у разі підвищення заробітної плати працюючим прокурорським працівникам, не відбулося звуження обсягу існуючого права позивача на отримання пенсії. Так само як і не було факту скасування чи звуження обсягу досягнутих прав за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5- рп/2005. Відмова відповідача перерахувати пенсію не ставить під сумнів саму сутність змісту права на соціальний захист, оскільки наслідком відмови у перерахунку пенсії не було зменшення розміру отримуваної позивачем пенсії.

Також безпідставним є посилання позивача на те, що відповідно до статті 58 Конституції України (а.с. 7) права на перерахунок пенсії не можуть бути позбавлені особи, які вже вийшли на пенсію, оскільки право на перерахунок пенсії у відповідної особи виникає станом на час виникнення обставин, з якими особа пов'язує право на такий перерахунок, а не з часу її виходу на пенсію.

Європейський суд з прав людини також неодноразово зазначав, що законодавчі норми щодо пенсійного забезпечення можуть змінюватися, а відповідне судове рішення не може бути гарантією проти таких змін у майбутньому.

Право встановлювати законодавчі обмеження щодо соціальних виплат узгоджується з правовою позицією Європейського суду з прав людини, викладеною у справі "Валентина Ніканорівна Великодна проти України", яка полягає в тому, що зменшення розміру пенсійного забезпечення не є порушенням права власності в розумінні Протоколу № 1 (ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод) , оскільки таке зменшення відбувається шляхом внесення законодавчих змін до акту, яким встановлено таке право власності. Крім того, суд стверджує, що першою і найважливішою вимогою ст. 1 Протоколу № 1 є те, що будь-яке втручання з боку державних органів в мирне володіння майном, повинно бути законним і що воно повинне переслідувати законну мету в інтересах суспільства. Будь-яке втручання також повинно бути пропорційній переслідуваній меті. Іншими словами, необхідно знайти справедливий баланс до вимог загальних інтересів спільноти та вимог захисту основних прав особистості. Необхідний баланс не буде знайдений, якщо особі або особам доводиться нести індивідуальний і надмірний тягар. При цьому Суд зазначає, що зменшення розміру пенсії очевидно обумовлено міркуваннями економічної політики та фінансових труднощів, з якими зіткнулася держава.

Європейський Суд з прав людини в рішенні від 09.10.1979 р. у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду по справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року.

Оскільки законодавством, чинним на час звернення позивача за перерахунком пенсії, не передбачено можливість її перерахунку у зв'язку з підвищенням розміру заробітку працюючих працівників прокуратури, Управління не мало правових підстав для здійснення такого перерахунку.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи рішення про відмову в перерахунку пенсії відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вказана правова позиція також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, висловленою в постановах №№ 711/6019/16а від 20.02.2018 р., № 264/1617/17, № 761/21804/17 від 02.03.2018, № 465/7186/16-а, №645/1822/16-а, № 718/828/16-а, № 663/2713/16-а. №645/4295/17, № 672/847/16-а від 03.04.2018 року, № 431/4608/16-а, № 129/2163/16-а. № 127/301/17, № 569/7079/16-а, № 347/283/17, № 758/14102/16-а від 17.04.2018 року, № 628/4096/16-а від 02.05.2015, № 628/693/17 від 10.07.2018 року та ін.

Також безпідставними є посилання позивача на ч. 6 ст. 7 КАС України, відповідно до якої у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, застосовується закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону, необхідно виходити із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права), оскільки в даному випадку підстави та порядок перерахунку пенсій працівників прокуратури передбачені статтею 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ, відповідно до частини 20 якої (у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" № 76-VІІІ) умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

Беручи до уваги встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, якими урегульовано спірні відносини, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Слобожанського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Харкова (вул. Гольдбергівська, буд. 15,м. Харків,61140) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Горшкова О.О.