Рішення № 79967666, 18.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

18 лютого 2019 року № 826/4636/18

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С., за участю секретаря судового засідання Легейди Я.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринкудоПублічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк"про представники сторін:стягнення штрафних санкцій позивача - ОСОБА_1; відповідача - ОСОБА_2

ВСТАНОВИВ:

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (далі - позивач або Комісія) подала на розгляд Окружному адміністративному суду міста Києва позов до Публічного акціонерного товариства "Міський комерційний банк" (надалі - відповідач або Банк), у якому просить суд стягнути з Банку (код ЄДРПОУ 34353904) штрафи на загальну суму 5100 (п'ять тисяч сто) грн. до Державного бюджету України, які слід перерахувати на рахунок, відкритий в управлінні Державної казначейської служби України за балансовим рахунком 3111 "Надходження до загального фонду державного бюджету", по коду бюджетної класифікації 21081100 "Адміністративні штрафи та інші санкції", символ звітності 106.

Мотивуючи позовні вимоги позивач зазначає, що постановами про накладення санкції за правопорушення на ринку цінних паперів від 16.11.2017 № 549-ЦА-УП-Е, № 550-ЦА-УП-Е, № 551-ЦА-УП-Е до Банку застосовано штраф у загальному розмірі 5 100,00 грн., який на день звернення до суду відповідачем не погашений.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволені позову в повному обсязі, оскільки неможливим є стягнення коштів у будь-який інший спосіб, аніж передбачений Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

У відповіді на відзив позивач заперечує проти викладеного відповідачем, оскільки до відносин, що склалися між Комісією та Банком не можна застосовувати Закон України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки на позивача вимоги вказаного закону не поширюються.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.03.2018 (суддя Пащенко К.С.) відкрито провадження у адміністративній справі № 826/4636/18 та призначено до розгляду у підготовче засідання на 15.05.2018.

У підготовчому засіданні 15.05.2018 судом оголошено перерву до 12.06.2018.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 12.06.2018 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2018.

В судовому засіданні 07.08.2018 позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі, представник відповідача заперечив проти позову.

Окрім того, представники сторін звернулися до суду з клопотанням про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Зважаючи на викладене, адміністративна справа, відповідно до ч. 3 ст. 194 Кодексу адміністративного судочинства України (по тексту - КАС України), розглядається у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

11.10.2017 Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку у відношенні відповідача винесено постанови про порушення справи про правопорушення на ринку цінних паперів та запропоновано керівнику або уповноваженому представнику з'явитись на підписання акта про правопорушення на ринку цінних паперів та надання письмових пояснень до Комісії 23.10.2017.

23.10.2017 уповноваженою особою Комісії складено акти:

№ 566-ЦА-УП-Е, яким зафіксовано порушення Банком вимоги пункту 5 глави 1 розділу ІІ Положення про розкриття інформації емітента цінних паперів, затвердженого рішенням Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 03.12.2013 № 2826, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 24.12.2013 за № 2180/24712 (зі змінами) (далі - Положення) в частині неподання до Комісії особливої інформації емітента про зміну складу посадових осіб емітента (дата вчинення дії - 20.11.2014) та відомості про рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента (дата вчинення дії - 19.03.2015);

№ 567-ЦА-УП-Е, яким зафіксовано порушення Банком вимоги пункту 5 глави 1 розділу ІІ Положення в частині нерозміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів особливу інформацію емітента про зміну складу посадових осіб емітента (дата вчинення дії - 20.11.2014) та відомості про рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента (дата вчинення дії - 19.03.2015);

№ 568-ЦА-УП-Е, яким зафіксовано порушення Банком вимоги ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення в частині неподання до Комісії регулярної річної інформації емітента за 2014 рік;

№ 569-ЦА-УП-Е, яким зафіксовано порушення Банком вимоги ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення в частині неопублікування регулярної річної інформації емітента за 2014 рік в одному із офіційних друкованих видань;

№ 570-ЦА-УП-Е, яким зафіксовано порушення Банком вимоги ст. 40 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" та пункту 4 глави 4 розділу ІІ Положення в частині нерозміщення в загальнодоступній інформаційній базі даних Комісії про ринок цінних паперів регулярної річної інформації за 2014 рік;

№ 571-ЦА-УП-Е, яким зафіксовано порушення Банком вимоги пункту 5 глави 1 розділу ІІ Положення, в частині неопублікування у офіційному друкованому виданні особливої інформації емітента відомості про зміну складу посадових осіб емітента (дата вчинення дії - 20.11.2014) та відомості про рішення вищого органу емітента або суду про припинення або банкрутство емітента (дата вчинення дії - 19.03.2015).

У зв'язку з неявкою керівника або представника Банку до Комісії, вищевказані Акти були підписані лише уповноваженою особою Комісії.

02.11.2017 позивачем були винесені постанови про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів на підставі актів № 566-ЦА-УП-Е, № 567-ЦА-УП-Е, № 568-ЦА-УП-Е, № 569-ЦА-УП-Е, № 570-ЦА-УП-Е, № 571-ЦА-УП-Е, відповідно до яких розгляд справи про правопорушення призначено на 16.11.2017. Вказані постанови були направлені відповідачу, що підтверджується згрупованим списком відправлення рекомендованих листів.

16.11.2017 Комісією були винесені постанови про об'єднання справ про правопорушення на ринку цінних паперів в одне провадження, а саме:

- об'єднані справи про правопорушення на ринку цінних паперів, за Актами про правопорушення від 23.10.2017 № 566-ЦА-УП-Е та № 568-ЦА-УП-Е, в одне провадження;

- об'єднані справи про правопорушення на ринку цінних паперів, за Актами про правопорушення від 23.10.2017 № 567-ЦА-УП-Е та № 570-ЦА-УП-Е, в одне провадження;

- об'єднані справи про правопорушення на ринку цінних паперів, за Актами про правопорушення від 23.10.2017 № 569-ЦА-УП-Е та № 571-ЦА-УП-Е, в одне провадження.

Позивачем 16.11.2017 були винесені розпорядження № 170-ЦА-УП-Е, № 171-ЦА-УП-Е №, 172-ЦА-УП-Е про усунення порушень законодавства про цінні папери, яким визначено усунути правопорушення у термін до 16.11.2018.

16.11.2017, у зв'язку з не усуненням правопорушень, зафіксованих у вказаних вище актах, відповідачем були винесені постанови про накладення санкцій за правопорушення на ринку цінних паперів, а саме:

- постанова № 549-ЦА-УП-Е, за якою накладено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.;

- постанова № 550-ЦА-УП-Е, за якою накладено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.;

- постанова № 551-ЦА-УП-Е, за якою накладено санкцію у вигляді штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Оскільки на дату розгляду справи відповідач не усунув вищезазначені правопорушення та на момент розгляду справи не сплатив вказані суми штрафів, то позивач звернувся до суду з відповідним позовом.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади здійснення державного регулювання ринку цінних паперів та державного контролю за випуском і обігом цінних паперів та їх похідних в Україні визначено Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (далі - Закон).

Статтею 8 Закону передбачено, що Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку має право накладати адміністративні стягнення, штрафні та інші санкції за порушення чинного законодавства на юридичних осіб та їх співробітників, аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів.

Відповідно до пунктів 5, 6 та 7 статті 11 Закону Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку застосовує до юридичних осіб фінансові санкції:

- за неопублікування, опублікування не в повному обсязі інформації та/або опублікування недостовірної інформації - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за нерозміщення, розміщення не в повному обсязі інформації та/або розміщення недостовірної інформації у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. За ті самі дії, вчинені повторно протягом року, - у розмірі від тисячі до п'яти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

- за неподання, подання не в повному обсязі інформації та/або подання недостовірної інформації до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - у розмірі до тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд вважає, що у позивача були наявні підстави для прийняття постанов від 16.11.2017 № 549-ЦА-УП-Е № 550-ЦА-УП-Е № 551-ЦА-УП-Е та накладення на відповідача штрафних санкцій за неусунення зафіксованих правопорушень.

Разом з тим, у відзиві, заперечуючи проти позову, відповідач посилався на те, що стягнення з Банку санкції у період перебування на стадії ліквідації суперечить вимогам ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Так, з наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що 20.11.2014 Правлінням Національного Банку України прийнято постанову № 732 "Про віднесення ПАТ "Міський комерційний банк" до категорії неплатоспроможних", на підставі якої виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 20.11.2014 № 124 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Міський комерційний банк", яким з 21.11.2014 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Міський комерційний банк". Тимчасову адміністрацію в Банку запроваджено строком на три місяці з 21.11.2014 по 20.02.2015.

17.02.2015 Виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення № 36 про продовження строків здійснення тимчасової адміністрації у Банку до 20.03.2015 включно.

19.03.2015 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 187 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк", в зв'язку з чим виконавчою дирекцією Фонду 20.03.2015 прийнято рішення № 64 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації позивача та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича строком на 1 рік з 20.03.2015 по 19.03.2016 включно. Рішенням від 17.03.2016 № 356 продовжено строк здійснення процедури ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" на два роки до 19.03.2018 включно.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 09.11.2015 № 202 відкликано всі повноваження Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Тимошенка Костянтина Володимировича та призначено Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" - Оберемка Романа Анатолійовича з 12.11.2015.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 22.02.2018 № 537 продовжено строк ліквідації ПАТ "Міський комерційний банк" на 1 рік з 20.03.2018 до 19.03.2019.

Рішенням Виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19.04.2018 № 1137 відкликано всі повноваження Уповноваженої особи фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" Оберемка Романа Анатолійовича та призначено Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" - Савельєву Анну Миколаївну з 20.04.2018.

Положеннями абз. 1 ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури.

Зазначена норма права не передбачає звільнення банку, який перебуває на стадії ліквідації, від відповідальності за вчинення порушення, у тому числі на ринку цінних паперів.

Також абз. 1 ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" не є перешкодою для накладення на банк санкцій, передбачених Законом України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" (попередження, штраф, зупинення або анулювання ліцензії на право провадження професійної діяльності на фондовому ринку, анулювання свідоцтва про реєстрацію об'єднання як саморегулівної організації фондового ринку та інші).

Натомість, положення ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" підлягають урахуванню під час вирішення питання про стягнення коштів, визначених постановою про накладення санкції за правопорушення цінних паперів.

Суд зазначає, що тимчасова адміністрація - процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом. У відповідності до п. 1 ч. 5 ст. 36 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку. З дня початку процедури ліквідації банку: припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав (п.п. 1 та 3 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

Під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури (ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб").

У той же час, у силу ч. 1 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", Фонд припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом суми відшкодування за вкладами.

При цьому, слід зазначити, що у спорах, пов'язаних з виконанням банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є спеціальними, і цей Закон є пріоритетним відносно інших законодавчих актів України у таких правовідносинах.

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016 року у справі № 6-2001цс15.

Таким чином, з метою стягнення штрафних санкцій позивачу слід звернутись до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Міський комерційний банк" зі заявою про акцептування кредиторських вимог у порядку Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Проте, з наявних у матеріалах справи доказів не вбачається факту такого звернення позивачем у встановлені для цього строки.

У відповідності до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Суд не може витребовувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28 серпня 2018 року (справа № 802/2236/17-а).

На підставі вищенаведених норм законодавства, враховуючи особливий порядок виконання банком, у якому введена тимчасова адміністрація та/або запроваджена процедура ліквідації, своїх зобов'язань перед його кредиторами, який не дотримано позивачем у межах спірних правовідносин, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог та як наслідок про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись статтями 6, 72-77, 241-246, 250, 255 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку - відмовити повністю.

Рішення, відповідно до ст. 255 КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного ухвали.

Відповідно до пп. 15.5 п. 1 Розділу VII Перехідні положення КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Окружний адміністративний суд міста Києва.

Суддя К.С. Пащенко