Рішення № 79967647, 15.02.2019, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 лютого 2019 року м. Київ № 826/2055/18

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сквирського об'єднаного упавління Пенсійного фонду України Київської області про зобов'язання вчинити дії В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (далі також - відповідач), в якому просив суд:

- зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області провести обчислення, нарахування та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 у відповідності до ч. 1 ст. 27, ч. 1 і 2 ст. 40, ст. 45 та п. 4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особук в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки (3 764,40 грн.) та показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % у відповідному розмірі з дня звернення за призначенням пенсії за віком 12.10.2017.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2018 відкрито провадження у справі № 826/2055/18 за вказаним позовом ОСОБА_1 та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадженя без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.02.2018 дану справу передано за територіальною підсудністю до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22.03.2018 справу № 826/2055/18 прийнято до провадження та призначено справу до судового розгляду з проведенням судового засідання.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю дії відповідача як такими, що порушують право позивача на соціальний захист, а саме - отримання пенсії за віком у законних розмірах. Як зазначив позивач, за результатами розгляду його заяви від 12.10.2017 йому - колишньому працівнику органу внутрішніх справ та працюючому пенсіонеру була призначена новий вид пенсії - пенсія за віком замість пенсії за вислугою років. Позивач вважає, що відповідно п. 4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обрахунку новопризначеної пенсії орган Пенсійного фонду мав застосувати вечину оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % та показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 і 2016 роки (3764,40 грн.). Проте, відповідачем при призначенні та обрахунку пенсії за віком протиправно застосовано норму ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як у випадку проведення перерахунку пенсії, що не відповідає дійсним обставинам справи.

Відповідач позовних вимог не визнав, надав суду письмовий відзив на позовну заяву (вх. №7380/18 від 27.04.2018) та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відзив відповідача мотивований наступним: оскільки позивач вже отримував пенсію за вислугу років, при переведенні на інший вид пенсії відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» має застосовуватись показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (перерахунку) попереднього виду пенсії. Окрім того з 1 жовтня 2017 року набули чинності зміни, внесені до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких з 1 жовтня 2017 року позивачу здійснено перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньо на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески, за 2014 - 2016 роки у розмірі 3 764,40 грн. та величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1% Вимогу позивача про застосування величини оцінки страхового стажу в розмірі 1,35% відповідач вважає такою, що суперечить вимогам законодавства, оскільки позивача фактично було переведено з одного виду пенсії на інший, а тому пр переході на пенсію за віком з 12.10.2017 був врахований показник величини оцінки одного року страхового стажу саме у розмірі 1 % .

У судове засідання представники сторін не з'явились. Позивач та відповідач були належним чином повідомлені про дату, час ті місце судового розгляду, що підтверджується даними наявних у матеріалах справи поштових повідомлень про вручення поштових відправлень за №№ НОМЕР_2, НОМЕР_3.

Від позивача до суду надійшла заява від 18.04.2018, в якій позивач просив суд про здійснення судового розгляду даної справи у письмовому провадженні без участі представника відповідача.

Від відповідача до суду також надійшло клопотання від 21.05.2018 № 1674/13, в якому відповідач просив суд здійснювати розгляд даної справи без участі представника позивача.

Відповідно до вимог частини третьої статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Враховуючи викладене, розгляд даної справи здійснено судом в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_1 р.н., РНОКПП НОМЕР_1) перебуває на обліку в Сквирському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Київської області та отримував пенсію за вислугою років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких осіб».

Позивач досяг пенсійного віку та 11.12.2017 подав до Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області заяву з питання призначення пенсії за віком.

У вказаній заяві позивач просив відповідача здійснити обчислення його пенсії за віком, призначеної відповідно до попередньо поданої заяви від 12.10.2017 замість пенсії за вислугу років «міліцейської», із застосуванням показника середньої заробітної плати по країні за 2014, 2015 і 2016 роки відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та застосування велични оцінки одного року страхового стажу 1,35 % згідно з п. 4-4 розділу ХV «Прикінцеві положення» цього Закону. Також позивач просив забезпечити нарахування та виплати його пенсії за віком у розмірі відповідно до умов, наведених вище.

Листом Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 28.12.2017 №1416/04 позивачу повідомлено про наступне: відповідно до поданої ОСОБА_1 заяви від 12.10.2017 йому виплачується пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». При цьому, відповідно до ст.ст. 42 та 45 зазначеного Закону застосовано показник середньої заробітної плати працівника, з якої сплачено страхові внески, за 2014 - 2016 роки у розмірі 3764,40 грн. Поряд з цим, за результатами подання заявником вказаної заяви від 12.10.2017 з документами, ОСОБА_1 припинено пенсію за вислугу років, яка була призначена відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», та при обрахунку пенсії ОСОБА_1 були застосовані норми ст. 45 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» в частині визначення термінів подачі заяви з усіма необхідними документами. Згідно позиції органу Пенсійного фонду, оскільки ОСОБА_1 вже було встановлено пенсію за вислугу років, то при переході на пенсію за віком з 12.10.2017 враховано показник величини оцінки одного року страхового стажу у розмірі 1%. Відповідно до пункту 4.4. Прикінцевих положень та ст. 42 Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», протяго 2017 року, застосовується показник величини оцінки одного року страхового стажу враховується у розмірі 1,35% виключно при призначенні пенсії та при переході з інвалідності на призначення пенсії за віком при надання не менше 24 місяців страхового стажу протягом 2017 року. За наведених мотивів відповідач дійшов висновку про відсутність підстав для визначення позивачу розміру пенсії із застосуванням показника величини оцінки стьрахового стажу у розмірі 1,35 %.

Не погоджуючись з такими діями органу Пенсійного фонду, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Крім того, позивачем також були подані до суду письмові пояснення від 07.05.2018, в яких останній зазначив, що основним аргументом відповідача для відмови обчислити пенсію за віком із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 % є те, що ним здійснено переведення пенсії позивача з одного виду на інший, а не її призначення, а тому проводиться її перерахунок. Проте, на думку позивача, такі доводи відповідача свідчать про те, що він протирічить сам собі, адже відповідач зазначає, що з 01.10.2017 перераховано пенсії, призначені до 01.10.2017. При цьому перерахунок проведено із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Адже, у випадку позивача йдеться винятково про переведення з одного виду пенсії на інший, причому коли ці два види пенсії передбачені двома різними Законами України. Замість пенсії за вислугу років "військової", передбаченої Законом 2262, позивачу призначено пенсію за віком, передбачену Законом 1058. Отже, мова іде про перше призначення нового виду пенсії.

Розглядаючи справу по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог ст. 19, ч. 1 ст. 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

За змістом норми ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІ) особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Згідно зі ст. 7 Закону № 2262-ХІІ військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором.

Спеціальним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Частиною першою ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Частиною третьою ст. 45 цього Закону встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що ч. 3 ст. 45 Закону № 1058-IV регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Такі висновки були викладені Верховним Судом України у постановах від 31.03.2015 (справа № 21-612а14) та від 22.12.2015 (справа № 21-4071а15).

Суд встановив, що у випадку із заявою ОСОБА_1 мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом. Так, позивачу спочатку було призначено пенсію відповідно до Закону № 2262-ХІІ (пенсію за вислогою років), який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-IV (пенсії за віком) позивач зеврнувся вперше 12.10.2017.

Аналіз вищенаведених положень Закону у розрізі рішень Верховного Суду України, дає підстави для висновку, що при призначенні позивачу пенсії за віком відповідач повинен був застосовувати положення частини другої статті 40 Закону № 1058-ІV, а не ч. 3 ст. 45 цього Закону.

Відповідно до п. 4-3 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій», з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015, та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1%.

Водночас згідно з п. 4-4 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV, з 01 жовтня 2017 року по 31 грудня 2017 року при призначенні пенсії застосовується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Оскільки право на пенсію за віком вперше у позивача виникло з 12.10.2017, то згідно з п. 4-4 розд. ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV при призначенні пенсії повинна застосовуватися середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчислена як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %.

Аналізуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час призначення позивачу пенсії за віком відповідно до розд. ІІІ Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідачем неправомірно застосовано показник величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %, а також безпідставно відмовлено у визначенні розміру пенсії із застосуванням показника величини оцінки страхового стажу у розмірі 1,35 %.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України дійшов висновку, що вимога позивача підлягає задоволенню.

Частиною 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною другою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З огляду на приписи вказаної правової норми та враховуючи, що позивачем не заявлено вимог щодо скасування прийнятого відносно нього відповідачем рішення, суд дійшов висновку про необхідність виходу за межі позовних вимог з метою забезпечення належного та ефективного судового захисту прав та інтересів позивача шляхом визнання протиправною та скасування відмови відповідача від 28.12.2017 № 1416/04 у визначенні пенсії із застосуванням показника величини оцінки страхового стажу у розмірі 1,35 %.

Відповідно до ч. 1 і 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Водночас, відповідачем не доведено правомірності відмови позивачу.

Враховуючи зазначене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції від 03.02.2018 №0.0.955496410.1, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судових витрат у сумі 704,80 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-77, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Визнати протипавною та скасувати відмову Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області від 28.12.207 № 1416/04.

3. Зобов'язати Сквирське об'єднане управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249465; вул. Богачевського, 18, м. Сквира, Київська область, 09000) провести ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1) обчислення, нарахування та виплату пенсію за віком у відповідності до ч. 1 ст. 27, ч. ч. 1, 2 ст. 40, ст. 45 та п. 4-4 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні за 2014 - 2016 роки (3764,40 грн.) та показника величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1,35 %, у відповідному розмірі з дня звернення за призначенням пенсії за віком 12.10.2017.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1; АДРЕСА_1 ) понесені ним судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Сквирського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Київської області (код ЄДРПОУ 41249465; вул. Богачевського, 18, м. Сквира, Київська область, 09000).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.