Рішення № 79967530, 20.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

20 лютого 2019 року № 826/3980/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Арсірія Р.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень, -

Суд прийняв до уваги таке:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1.) з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 19.12.2016 №0027231306 та №0027221306.

Ухвалами Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.03.2017 відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що фактично подаровані їй кошти не отримала, оскільки ПАТ «Енергобанк» не здійснив перерахування коштів на рахунок позивача у зв'язку із запровадженням тимчасової адміністрації та, в подальшому, ліквідації банку. У зв'язку із цим позивач вважає, що у неї відсутній обов'язок по сплаті податку на доходи фізичних осіб та військового збору.

Відповідач проти задоволення позову заперечив. Зазначив, що позивачем укладено договір дарування, однак не нараховано і не сплачено податок на доходи фізичних осіб та військовий збір із суми грошових коштів, отриманих у подарунок. Вважає оскаржувані рішення правомірними та просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Від учасників справи надійшло клопотання про розгляд справи без їхньої участі у порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали) особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

З огляду на вищевикладене та з урахуванням вимог статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла на момент постановлення ухвали), суд прийшов до висновку про доцільність розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних матеріалів справи.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку фізичної особи - платника податків ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів від доходів, отриманих в результаті прийняття у спрадщину чи дарунок коштів, майна, майнових чи немайнових прав за період з 01.01.2015 по 31.12.2015.

За результатами перевірки складено акт від 01.12.2016 №1785/13-06/НОМЕР_1 (далі акт перевірки), відповідно до якого перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України - не подано податкову декларацію про майновий стан та доходи за 2015 рік; підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164, підпункт 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України в результаті чого занижене грошове зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в сумі 4826,91 грн.; пункт 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України не нараховано і не сплачено військовий збір за 2015 рік у сумі 1448,97 грн.

На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 19.12.2016:

№0027231306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем військовий збір в сумі 13811,22 грн. (за основним платежем 1448,97 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 362,25 грн.);

№0027221306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фізичних осіб на суму 6207,39 грн. (за основним платежем 4829,91 грн., за штрафним (фінансовими) санкціями 1377,48 грн.).

Позивач оскаржила дані податкові повідомлення-рішення у порядку адміністративного оскарження, передбаченого статтею 56 Податкового кодексу України.

Рішенням Головного управління ДФС у м. Києві від 03.03.2017 №1530/Ж/26-15-10-02-16 скарга залишена без задоволення.

Суд встановив, що між позивачем та ОСОБА_2 укладено договір дарування грошей від 24.01.2015, відповідно до якого позивачу подаровано грошові кошти в сумі 5265,00 Євро (еквівалент 96598,03 грн.), які знаходяться на банківському рахунку в публічному акціонерному товаристві «Енергобанк» (далі - ПАТ «Енергобанк»).

Також, 26.01.2015 між позивачем та ПАТ «Енергобанк» укладено договір про відкриття та обслуговування банківського рахунку фізичної особи.

На підставі постанови Правління Національного банку України від 12.02.2015 № 96 «Про віднесення публічного акціонерного товариства «Енергобанк» до категорії неплатоспроможних», виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 12.02.2015 №29 «Про запровадження тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Енергобанк», згідно з яким з 13.02.2015 запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у публічному акціонерному товаристві «Енергобанк».

В подальшому, відповідно до постанови Правління НБУ від 11.06.2015 №370 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ «Енергобанк» виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 12.06.2015 №115 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПАТ «Енергобанк» та призначено уповноваженою особою Фонду на ліквідацію ПАТ «Енергобанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Ільчука Олександра Павловича строком на 1 рік з 12.06.2015 до 11.06.2016 включно.

Позивач звернулась до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» із заявою про перерахування з рахунку ОСОБА_2 на її рахунок подарованих коштів та включення її до переліку вкладників ПАТ «Енергобанк».

Листом від 16.06.2015 позивача повідомлено про відсутність залишку на її банківському рахунку відкритому в ПАТ «Енергобанк» та про те, що її не включено до переліку вкладників ПАТ «Енергобанк» на отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Крім того, рішенням Апеляційного суду міста Києва від 20.10.2016 відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_2 до ПАТ «Енергобанк» про зобов'язання перерахувати кошти, зокрема, на рахунок ОСОБА_1

Позивач у позовній заяві наполягає, що не отримала доходу, оскільки не прийняла дарунок (кошти), адже кошти залишились на рахунку ОСОБА_2, відкритому в ПАТ «Енергобанк». У зв'язку із цим позивач вважає, що у неї відсутній обов'язок по сплаті податку на доходи фізичних осіб, військового збору та подачі декларації про майновий стан і доходи.

Оцінивши за правилами статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до підпункту 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Згідно з пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом.

Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Підпункт 164.2.10 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України встановлює, що базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб є дохід у вигляді вартості успадкованого чи отриманого у дарунок майна у межах, що оподатковується згідно з цим розділом.

Відповідно до пункту 174.6 статті 174 Податкового кодексу України кошти, майно, майнові чи немайнові права, вартість робіт, послуг, подаровані платнику податку, оподатковуються згідно з правилами, встановленими цим розділом для оподаткування спадщини.

У свою чергу згідно з підпунктом 174.2.2 пункту 174.2 статті 174 Податкового кодексу України об'єкти спадщини оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу, вартість будь-якого об'єкта спадщини, що успадковується спадкоємцями, які не є членами сім'ї спадкодавця першого ступеня споріднення.

Таким чином, фізична особа, яка отримала дарунок від особи, що не є членом сім'ї першого ступеня споріднення, зобов'язаний відобразити вартість подарованого майна у складі оподатковуваного доходу з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку.

При цьому за висновками Верховного Суду, що викладені у постанові від 13.03.2018 у справі №826/2226/15, адміністративне провадження №К/9901/5876/18, визначальною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, є приріст показників фінансового та/або майнового стану платника податку.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною другою статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України на суб'єкта владних повноважень покладено обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності.

Разом з тим, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували, отримання позивачем доходу від отриманого дарунку у вигляді приросту показників фінансового та/або майнового стану.

Відповідно до вимог частини 1 статті 722 Цивільного Кодексу України право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття. Цей факт підлягає доказуванню.

Як було зазначено вище, позивач звернулася до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації у ПАТ «Енергобанк» із заявою про перерахування з рахунку ОСОБА_2 на її рахунок подарованих коштів та включення її до переліку вкладників ПАТ «Енергобанк». Однак, відповідно до отриманої відповіді на день початку процедури виведення Фондом банку з ринку кошти на рахунку позивача відсутні, а тому підстав для включення її до переліку вкладників, які мають право на відшкодування гарантованої суми вкладів відсутні.

Отже факт прийняття дарунку оспорювався іншими особами, зокрема банком, Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та, незважаючи на звернення до суду, не був визнаний.

Враховуючи викладене, суд вважає, що висновки акту перевірки про отримання доходу у вигляді дарунку не підтверджено належними та допустимими доказами, а висновок про порушення положень Податкового кодексу України в частині не нарахування та не сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб та військового збору є помилковими, а збільшення суми податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб - протиправним, оскільки позивачем доходу не отримано.

Таким чином, податкові повідомлення-рішення від 19.12.2016 №0027231306 та №0027221306 є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до частини 2 статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частинами 1, 2, 5 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи учасників справи стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 6, 8, 9, 77, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.12.2016 №0027231306 та від 19.12.2016 №0027221306.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею витрати по сплаті судового збору розмірі 640,00 грн. (шістсот сорок гривень 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.

Позивач: ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1).

Відповідач: Державна податкова інспекція у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві (адреса: 04107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26, код ЄДРПОУ 39561761).

Рішення суду, відповідно до частини 1 статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій