Рішення № 79967447, 14.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/122/19

РІШЕННЯ

іменем України

14 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Тарновецького І.І.

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Міністерства оборони України в якій просить суд:

визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати п. 47 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 07.12.2018 року;

зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі, передбачених cт. 16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" в редакції, що діяла у період спірних правовідносин та ч. 2 п. 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975, а саме у розмірі 90-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що у період часу з 06 березня по 17 травня 1987 року був призваний на військові збори та брав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.

Внаслідок виконання обов'язків військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС в 2014 році став інвалідом III групи внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС. В травні 2017 року після переогляду позивачу встановлено II групи інвалідності внаслідок захворювання, що пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Позивач вказує, що у липні 2018 року подав заяву для виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Як зазначає позивач, до вищевказаної заяви додав всі необхідні для призначення допомоги документи.

Хмельницький обласний військовий комісаріат відповідно до п.13 Порядку № 975 направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Проте, 07 грудня 2018 року відповідно до п. 47 Протоколу № 122 засідання комісій, Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відповідач відмовив у призначенні одноразової допомоги згідно наступних підстав:

- оскільки із строкової служби позивач звільнився 03.11.1984 року, а інвалідність III групи настала внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації аварії на ЧАЕС під час військових зборів як військовозобов'язаного , а не військовослужбовця;

- інвалідність настала понад тримісячний термін після закінчення зборів;

- позивач вже отримав грошову компенсацію за шкоду, завдану життю та здоров'ю в управлінні праці та соціального захисту Хмельницької міської ради.

Такі дії Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги позивач вважає протиправними, тому звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.01.2019 року у справі відкрито провадження та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження у відповідності до ст. 263 КАС України.

07.02.2019 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що позовні вимоги позивача зумовлені виключно помилковим трактуванням правових норм ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

На думку відповідача, позивач не врахував, що приписами зазначеної статті законодавець серед осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, розмежовує такі категорії осіб як військовослужбовці (для них право на допомогу не обмежено жодними часовими рамками) та військовослужбовці строкової служби (для них обов'язковою умовою набуття права на допомогу визначено часові рамки встановлення інвалідності - в межах трьох місяців після звільнення із служби).

Зважаючи на те, що позивачу інвалідність встановлено значно пізніше, ніж через три місяці після закінчення зборів, такій категорії громадян без дотримання вказаного строку, на переконання відповідача відсутні підстави для задоволення позову.

Суд, дослідивши належним чином зібрані докази по справі, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду і вирішення спору по суті, зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 був призваний на військові збори Хмельницьким міським військовим комісаріатом та з 06.03.1986 по 17.05.1987 приймав участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується довідкою, виданою 23.05.2011 року Хмельницьким об'єднаним міським військовим комісаріатом.

Згідно архівної довідки від 29.06.2011 №57843 Галузевого державного архіву Міністерства оборони України ОСОБА_1 приймав участь у ліквідації наслідків на ЧАЕС у період з 08.03.1987 (наказ №67) по 17.05.1987 (наказ №137).

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної міжвідомчої експертної комісії МОЗ та МНС України на предмет встановлення причинного зв'язку хвороб, інвалідності і смерті з дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС від 16.04.2014 року №4847 захворювання ОСОБА_1 пов'язане з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

Довідкою Хмельницької обласної МСЕК від 12.06.2014 за результатами огляду позивача останньому встановлена ІІІ група інвалідності з 26.05.2017, дату чергового переогляду позивачу встановлено на червень 2017 року.

17.07.2014 року позивач одержав від управління праці та соціального захисту населення одноразову грошову допомогу в розмірі 189,60 грн., за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІІ групи, що підтверджується довідкою №5004 від 06.06.20018 року.

Згідно з довідкою Хмельницької обласної МСЕК від 26.05.2017 за результатами переогляду позивача останньому встановлена ІІ група інвалідності з 26.05.2017 довічно у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС.

У липні 2018 року позивач звернувся до Хмельницького об'єднаного міського військового комісаріату із заявою про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку із отриманням другої групи інвалідності, внаслідок захворювання, яке пов'язане з виконанням обов'язку військової служби по ліквідації аварії на ЧАЕС.

Хмельницький обласний військовий комісаріат відповідно до п.13 Порядку № 975 направив заяву та додані до неї документи на адресу Департаменту фінансів МО України для прийняття відповідного рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Відповідно до п. 47 Протоколу № 122 засідання комісій від 07 грудня 2018 року, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовила у призначенні одноразової допомоги, підставою для відмови зазначено:

- інвалідність встановлена понад тримісячний термін після закінчення зборів;

- позивач вже отримав грошову компенсацію за шкоду, завдану життю та здоров'ю передбачену Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" в управлінні праці та соціального захисту Хмельницької міської ради.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до ст. 41 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Визначення соціального захисту військовослужбовців міститься у ст. 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-ХІІ), та означає діяльність (функція) держави, спрямовану на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Згідно із п. 2 ч. 1 ст. 3 Закону № 2011-XII дія цього Закону поширюється на військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, і членів їх сімей.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16-3 Закону № 2011-XII у випадках, передбачених пп. 4- 9 п. 2 ст. 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги, за приписами ч. 9 ст. 16-3 Закону № 2011-XII визначається Кабінетом Міністрів України.

За приписами п. 3 ч. 6 Порядку № 975 військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовозобов'язаному чи резервісту під час виконання обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження таких зборів, служби у військовому резерві, у відповідному кількісному розмірі прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 16 Закону № 2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві.

Таким чином, з аналізу наведених норм даного Закону вбачається, що застосування статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" пов'язується не з фактом звільнення позивача зі служби, а з часом встановлення йому інвалідності внаслідок захворювання, що мало місце в період проходження військової служби, незалежно від строку, що минув після звільнення з військової служби.

Аналогічний правова позиція викладена Верховним Судом України у постановах від 10.07.2018 року у справі №816/488/16, від 22.03.2018 року справа № 288/349/17, від 26.06.2018 року по справі №264/8156/15-а.

Згідно з п. 11 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності.

До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Відповідно до п. 12 Порядку № 975 призначення і виплата одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, яких призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, здійснюється Міноборони, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, та іншими органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами (далі - розпорядник бюджетних коштів).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в п. 10 і 11 цього Порядку.

В даному випадку, з урахуванням вище наведених мотивів, суд приходить до висновку, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги, тому відповідач мав прийняти рішення про призначення такої допомоги.

Крім, цього суд зазначає, що відповідно до п. 7 ст. 16-3 Закону № 2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" cлідує, що якщо особа одночасно має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, та одноразової грошової допомоги або компенсаційної виплати, встановлених іншими нормативно-правовими актами, виплата грошових сум здійснюється за однією з підстав за її вибором.

Відповідно до частини 1 статті 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, одноразова компенсація виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам ліквідації наслідків інших ядерних аварій, особам, які брали участь у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, які стали інвалідами внаслідок відповідних ядерних аварій та випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, дружинам (чоловікам), якщо та (той) не одружилися вдруге, померлих громадян, смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, участю у ліквідації наслідків інших ядерних аварій, у ядерних випробуваннях, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт, сім'ям, які втратили годувальника, та батькам померлого із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, дітям-інвалідам, інвалідність яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

Статтею 60 цього Закону передбачено, що особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які мають одночасно право на інші пільги та компенсації, передбачені законодавством України, надаються за їх вибором пільги та компенсації відповідно до одного із законів України.

Як встановлено судом, згідно довідки до акту огляду МСЕК позивачу було встановлено ІІІ групу інвалідності у зв'язку з захворюваннями, пов'язаними з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Відповідно до довідки №5004 від 06.06.20018 року позивач 17.07.2014 року одержав від управління праці та соціального захисту населення одноразову грошову допомогу в розмірі 189,60 грн., за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІІ групи.

Пізніше згідно з довідкою Хмельницької обласної МСЕК від 26.05.2017 за результатами переогляду позивача останньому встановлена ІІ група інвалідності з 26.05.2017 довічно у зв'язку із захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, саме з підстав встановлення вищої групи інвалідності, позивач і звернувся до відповідача про отримання одноразової грошової допомоги.

При цьому, позивач вказує на те, що не отримував від органів соціального захисту населення одноразову грошову допомогу за шкоду заподіяну здоров'ю, як інвалід ІІ групи, а довідкою №5004 від 06.06.20018 року підтверджується, що виплату компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводилась лише, як інваліду ІІІ групи внаслідок Чорнобильської катастрофи 17.07.2014 року.

Оцінюючи доводи позивача, щодо неможливості виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із тим, що позивач вже отримав від управління праці та соціального захисту населення одноразову грошову допомогу в розмірі 189,60 грн., за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІІ групи, суд зазначає наступне.

Пунктом 3 Порядку № 975 передбачено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є у разі встановлення інвалідності -дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Другу групу інвалідності довічно позивачу встановлено 26.05.2017 року, на день звернення позивача із заявою про виплату одноразової грошової допомоги на підставі Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", діяв Порядок № 975, а тому саме його належить застосовувати у спірних правовідносинах.

Таку ж позицію викладено у постанові Верховного суду від 10.04.2018 року по справі № 822/6069/15.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги у позивача виникло з моменту встановлення ІІ групи інвалідності, а саме з 26.05.2017 року.

До того ж, суд не встановив, а відповідачем не було доведено факту отримання позивачем будь якої одноразової грошової допомоги саме, за шкоду заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІ групи.

У постанові від 20 березня 2018 року по справі № 295/3091/17 Верховний Суд дійшов до висновку, що у разі встановлення військовослужбовцю більшого відсотка втрати працездатності або у разі встановлення групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, у нього виникає право на отримання відповідної допомоги, яка виплачується йому з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування або одноразової грошової допомоги.

Таким чином, оскільки позивач після встановлення йому групи інвалідності, яка дає право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі, будь якої грошової допомоги не отримував, тому він має право на її отримання з підстав передбачених Законом № 2011-XII.

Згідно з частиною першою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Таким чином, виходячи з системного аналізу положень законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню.

Оскільки позивач на підставі ст. 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат, відповідно до вимог ст. 139 КАС України не здійснюється.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови ОСОБА_1, у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги та скасувати п. 47 протоколу №122 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних виплат від 07.12.2018 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1, одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням II групи інвалідності, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у розмірі 90 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01.01.2017 року з урахуванням виплаченої раніше суми, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Судові витрати між сторонами розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач:ОСОБА_1 (АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) Відповідач:Міністерство оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168 , код ЄДРПОУ - 00034022)

Головуючий суддя І.І. Тарновецький