Рішення № 79967402, 20.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5853/18

категорія 8.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" до Державної фіскальної служби України про скасування рішення, зобов'язання зареєструвати податкову накладну,

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" звернулось до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення Комісії Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 № 596591/33518747 про відмову у реєстрації податкової накладної;

- зобов'язати відповідача зареєструвати податкову накладну № 12 від 08.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних у відповідності до вимог Податкового кодексу України.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 16.0.2018 комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації, було прийнято рішення №596591/33518747, яким було відмовлено позивачу у реєстрації податкової накладної № 12, складеної 08.12.2017. Стверджує, що податкова накладна 01.12.2017 складена позивачем для отримувача (покупця) - ПП "Фенікс Агро" на загальну суму 787200,00 з ПДВ відповідає вимогам п.201.1. Податкового кодексу України. Вважаючи рішення комісії ДФС України протиправним, суб'єкт господарювання звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 18 грудня 2018 року відкрито спрощене провадження у справі без повідомлення учасників справи.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з частиною п'ятою статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як видно з матеріалів справи, товариство з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" 13.12.2017 направило податкову накладну від 08.12.2017 №12 на суму 787 200,00 грн (а.с.13).

В результаті опрацювання податкової накладної № 12 від 08.12.2017 отримано повідомлення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування кількісних та і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідно до змісту якого, документи прийнято, реєстрацію зупинено.

В квитанції про реєстрацію накладної від 13.12.2017, зазначено, що виявлено помилки у відповідності з п.201.16. ст.201 ПК України реєстрація ПН/РК зупинена. ПН/РК відповідають критеріям оцінки ступеня ризиків, визначеним пунктом 6 Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН, затверджених наказом МФУ від 13.06.2017 № 567. За результатами опрацювання СМКОР виявлено невідповідність обсягів постачання обсягам придбання по товарах згідно з УКТ ЗЕД: 1001. Суб'єкту господарювання запропоновано надати пояснення та/або копії документів, достатні для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної (а.с.13-14).

Рішенням комісії Державної Фіскальної служби України рішенням від 16.02.2018 №596591/33518747 відмовлено в реєстрації податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відмова у реєстрації податкової накладної вмотивована наданням платником податку копій документів, що складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.15).

Не погоджуючись з рішеннями комісії про відмову в реєстрації податкових накладних, вважаючи їх неправомірними, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року № 2755-VI, постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних" № 1246 від 29.12.2010 (далі - Порядок № 1246).

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, п.201.10. ст.201 Податкового кодексу України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 1 липня 2017 року в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Відповідно до п.2 Порядку № 1246 податкова накладна - це електронний документ, який складається платником податку на додану вартість (далі - Платник податку) відповідно до вимог Податкового кодексу України (далі - Кодекс) в електронній формі у затвердженому в установленому порядку форматі (стандарті) та надсилається для реєстрації.

Згідно з п.12 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування до ДФС в автоматизованому режимі здійснюється їх розшифрування та проводяться перевірки: відповідності податкової накладної та/або розрахунку коригування затвердженому формату (стандарту); чинності електронного цифрового підпису, порядку його накладення та наявності права підписання посадовою особою платника податку таких податкової накладної та/або розрахунку коригуванні; реєстрації особи, що надіслала на реєстрацію податкову накладну та/або розрахунок коригування, платником податку на момент складення та реєстрації таких податкової накладної та/або розрахунку коригування; дотримання вимог, установлених пунктом 192.1 статті 192 та пунктом 201.10 статті 201 Кодексу; наявності помилок під час заповнення обов'язкових реквізитів відповідно до пункту 201.1 статті 201 Кодексу; наявності суми податку на додану вартість відповідно до пунктів 200-1.3 і 200-1.9 статті 200-1 Кодексу (для податкових накладних та/або розрахунків коригування, що реєструються після 1 липня 2015 р.); наявності в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується; факту реєстрації/зупинення реєстрації/відмови в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами; відповідності податкових накладних та/або розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатнім для зупинення їх реєстрації відповідно до пункту 201.16 статті 201 Кодексу; дотримання вимог Законів України "Про електронний цифровий підпис", "Про електронні документи та електронний документообіг" та Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого в установленому порядку.

Відповідно до пункту 13 Порядку № 1246 за результатами перевірок, визначених пунктом 12 цього Порядку, Формується квитанція про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування (далі - квитанція).

Приписами п.74.2. ст.74 ПК України встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунку коригувань критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунку коригувань в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Відповідно до підпункту 201.16.1. пункту 201.16 статті 201 ПК України у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних платнику податку протягом операційного дня контролюючий орган в автоматичному режимі надсилає (в електронному вигляді у текстовому форматі) квитанцію про зупинення реєстрації такої податкової накладної/розрахунку коригування. Така квитанція є підтвердженням зупинення такої реєстрації.

Приписами підпункту 201.16.2 пункту 201.16 статті 201 Податкового кодексу України встановлено, що письмові пояснення та/або копії документів, зазначені у підпункті "в" підпункту 201.16.1 цього пункту, платник податку має право подати до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податку протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов'язання, відображеного у такій податковій накладній/розрахунку коригування. Такі документи передаються контролюючим органом за основним місцем обліку платника податку не пізніше наступного робочого дня з дня їх отримання до комісії центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.

Письмові пояснення та/або копії документів, подані платником податків до контролюючого органу відповідно до підпункту 201.16.2. цього пункту, розглядаються комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику (п.п.201.16.3. п.201.16. ст.201 ПК України).

Зазначена комісія приймає рішення про: реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних; відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підстави для прийняття комісією центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Порядок роботи комісії визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних приймається та надсилається платнику податку протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та документів, поданих відповідно до підпункту 201.16.2 Податкового кодексу України.

Згідно з п.п.201.16.1. ст.201 Податкового кодексу України для "розблокування" реєстрації податкових накладних платник податків може подати письмові пояснення та/або копії документів (за вичерпним переліком), достатні для прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію такої податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Приписами п.1 Наказу Міністерства фінансів України "Про затвердження Критеріїв оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та Вичерпного переліку документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних" від 13.06.2017 № 567 (далі - Наказ № 567), визначено, що оцінка ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр) здійснюється ДФС шляхом проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних / розрахунків коригування цим Критеріям (далі - Моніторинг).

Пунктом 2 Наказу № 567 визначено, що моніторинг здійснюється ДФС на підставі аналізу даних звітних показників платника податку, наявної податкової інформації, а також інформації, поданої платником податку за формою згідно з додатком до цих Критеріїв, яка відображає специфіку господарської діяльності платника податку окремо за кожним видом економічної діяльності, якщо така інформація врахована комісією Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної / розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації (далі - Комісія ДФС).

Згідно з копією витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань № 1004567938, що сформований 24.10.2018, товариство з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" зареєстроване з 14.04.2005. Видом діяльності товариства є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур (а.с.52-59).

З матеріалів справи вбачається, що 04.12.2017 між позивачем і ПП "Фенікс Агро" укладено договір поставки №04/11/17-1, на поставку сільськогосподарської продукції урожаю 2017 року (ячмінь, пшениця, кукурудза, тощо) (а.с.16-20).

На підтвердження проведення операцій надано видаткові накладні №10 від 08.12.2017 на поставку пшениці 3-го к на суму 310780,00 грн, №11 від 10.12.2017 на суму 297250,00 грн та №13 на суму 289624,00 грн (а.с.21-23).

На підтвердження оплати поставленого товару позивачем до матеріалів справи виписку по рахунку. 8 грудня 2017 року на рахунок товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" від ПП "Фенікс Агро" надійшло два платежі за пшеницю на загальну суму 787 200, 00 грн (а.с.25-27).

Факт поставки вказаного товару підтверджується довіреністю ПП"Фенікс Агро" №913 від 31.12.2017 на отримання від позивача 1 тисячі тон пшениці 3-го класу (а.с.24).

Звітом про посівні площі підтверджується факт наявності у позивача в оренді у 2017 році сільськогосподарських угідь загальною площею 1223,00 га (а.с.28-29).

Зі змісту звіту про площі та валові збори сільськогосподарських культур, плодів ягід і винограду встановлено, що площа посіву пшениці озимої у товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" становить 400,00 га, а обсяги виробництва у масі після доробки становить 24 422,60 ц (а.с.33-41).

В результаті опрацювання податкової накладної, позивачем отримано квитанцію, де зазначено, що документи прийнято, реєстрація зупинена.

Аналіз матеріалів справи дозволяє зробити висновок, що про виконання умов визначених у договорі поставки свідчать видаткові накладні, довіреність, виписка по рахунку позивача та інші надані до матеріалів справи документи.

Положеннями постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2017 року № 190 "Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією Державної фіскальної служби про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або про відмову в такій реєстрації" передбачається, що підставами для прийняття комісією ДФС рішення про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування є: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, до якої/якого застосовано процедуру зупинення реєстрації згідно з п.201.16. ст.201 ПК України; ненадання платником податку копій документів відповідно до підпункту "в" п.п.201.16.1. ст.201 Кодексу; надання платником податку копій документів, які складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття рішення комісією ДФС про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування.

Аналіз норм чинного законодавства, дозволяє зробити висновок, що можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та додання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення Фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків. Однак з поданих матеріалів видно, що відповідачем не вказано конкретний критерій оцінки ступеня ризику.

Таким чином, під час розгляду справи та прийняття рішення комісія ДФС повинна була встановити конкретну обставину із двох наведених.

За результатами розгляду поданих документів комісією Державної Фіскальної служби України рішенням від 16.02.2018 відмовлено в реєстрації податкової накладної №12 від 08.12.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відмова у реєстрації податкової накладної вмотивована наданням платником податку копій документів, що складені з порушенням законодавства та/або не є достатніми для прийняття комісією ДФС рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування (а.с.15).

З урахуванням викладеного, у рішенні Державної Фіскальної служби України відсутні підстави прийняття комісією рішення про відмову в реєстрації податкової накладної від 08.12.2017 № 12, а лише зазначено формальний перелік підстав для відмови у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному державному реєстрі податкових накладних, передбачених чинним законодавством.

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування рішення Державної фіскальної служби України про відмову у реєстрації податкової накладної.

Водночас по змісту позовної заяви позивач стверджує про грубе систематичне недотримання норм законодавства контролюючим органом, однак в прохальній частині позову не просить визнати таке рішення протиправним.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

З урахуванням того, що без встановлення факту порушення прав позивача суд не може приймати рішення про відновлення таких прав, існують законні підстави вийти за межі позовних вимог і визнати рішення ДФС України про відмову в реєстрації податкової накладної протиправним.

Позовна вимога про зобов'язання відповідача зареєструвати податкову накладну від 08.12.2017 №12 є похідною від позовної вимоги про скасування рішення Державної фіскальної служби України.

Верховний суд України у своїй постанові від 16.05.2015 по справі №21-1465а15 зазначив, що у випадках задоволення позову, рішення суду має бути таким, яке б гарантувало дотримання і захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечувало його виконання та унеможливлювало необхідність наступних звернень до суду.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідачем, в порушення вимог ч.2 ст.77 КАС України не надано будь-яких доказів на підтвердження законності прийнятого рішення від 16.02.2018.

Відповідно до ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

Суд зауважує, що Державною фіскальною службою України відзиву на адміністративний позов та жодних пояснень по суті спору надано не було.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, з метою відновлення порушеного права позивача, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язати Державну фіскальну службу України зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" від 08.12.2017 №12 днем її фактичного подання.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Встановлено, що позивачем при подачі до суду позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 1762,00 грн, про, що свідчить платіжне доручення №1905 від 07.12.2018 (а.с.4).

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З урахуванням повного задоволення позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність стягнення з Державної фіскальної служби України сплаченого позивачем судового збору у сумі 1762,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України від 16.02.2018 №596591/33518747 про відмову у реєстрації податкових накладних.

Зобов'язати Державну фіскальну службу України (Львівська площа,8, м.Київ, 04053, код ЄДРПОУ 39292197) зареєструвати податкову накладну товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" (вул.Чуднівська,32, с.Малі Коровинці, Чуднівський р-н, Житомирська обл., 13221, 33518747) від 08.12.2017 №12 в Єдиному реєстрі податкових накладних, днем їх фактичного подання.

Стягнути з Державної фіскальної служби України за рахунок бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Едем-СК" понесені судові витрати в сумі 1762,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва