Рішення № 79967185, 19.02.2019, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. Справа№0540/8381/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

секретар судового засідання Галустян Р.Г.,

з участю представника відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просила визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.06.2018 року № 0166285-4610-0581 про визначення податкового зобов’язання зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2017 рік в сумі 29594,44 грн.

Зазначала, що вказане податкове зобов’язання нараховано на належне їй на праві приватної власності домоволодіння по вул. Цвіточній, 3 у с. Мелекіне Мангушського р-ну (раніше - Першотравневий р-н) Донецької обл. загальною площею 384,7 кв. м, житловою площею - 97,5 кв. м.

Оскаржене податкове повідомлення-рішення вважала протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки відповідачем, на її думку, завищено суму податкового зобов’язання, яке за її підрахунками повинно становити 2363,68 грн. (тобто сума завищена на 27181,26 грн.)

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому зазначав, зокрема, що база оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

База оподаткування об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується відповідності до положень п.п.266.4.1 п.266.4 ст.266 Податкового кодексу України. Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника відповідно до п.п. 266.7.1 п.266.7 ст.266 Кодексу, про що платнику до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком) надсилається податкове/податкові повідомлення-рішення, яке підлягає сплаті фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення (пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266, п.п.266.10.1 п.266.10 ст.266 Кодексу).

Абзацом 2 п.п.266.7.3. п.266.7 ст.266 Податкового кодексу України встановлено, що у разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення - рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Тобто, законодавець чітко врегулював механізм дій платників податків та контролюючих органів у разі виявлення розбіжностей між даними платника податків та контролюючого органу.

Однак, в супереч вимогам абз. 2 п.п. 266.7.3 п.266.7 ст.266 Кодексу позивач не звертався до контролюючого органу щодо перерахунку/ звірки даних наявних у платника податків та контролюючого органу.

Тому вважав, що діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Вважав, що оскаржене податкове повідомлення-рішення відповідає вимогам законодавства. Просив в задоволенні позову відмовити.

Відповідач також подав письмові пояснення щодо розрахунку оскарженого податкового повідомлення-рішення, в яких зазначав, що Головним управлінням ДФС у Донецькій області ОСОБА_2О обчислено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, та сформовано 2 податкових повідомлення-рішення про сплату суми податку.

Розрахунок податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки по житловій нерухомості за 2017 рік по громадянці ОСОБА_2 проводився наступним чином.

Рішенням Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1054 встановлено ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та становить 8 грн. за 1 кв. м.

Рішенням Мелекінської сільської ради від 07.07.2017 року № 7/21-615 встановлено ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості за 2017 рік для фізичних осіб у розмірі 0,25 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та становить 8 грн. за 1 кв. м.

Сума податкових зобов’язань розраховувалася наступним чином:

- загальна площа житлової нерухомості складає 815 кв. м. (737,1 кв. м +77,9 кв. м);

- з урахуванням пільгової площі для двох типів об'єктів 180 кв.м базою оподаткування об’єктів житлової нерухомості є 635 кв.м (815 кв. м -180 кв. м);

- питома вага у відповідності до абз. «г» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України кожного об'єкта житлової нерухомості із загальної площі складає:

737,1 кв. м : 815,0 кв. м = 0,904417 - будинок площею 737,1 кв.м;

77,9 кв. м : 815,0 кв. м = 0,095582 - квартира площею 77,9 кв.м;

- сума податку за будинок площею 737,1 кв.м складає:

635 кв.м х 8,0 х 0,904417 = 4 594,44 грн.

Відповідно абз. «ґ» п.п. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України сума податку за будинок площею 737,1 кв. м збільшується на 25 000 грн. та складає:

4 594,44 грн. + 25 000 грн. = 29 594,44 грн. (податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року № 0166285- 4610-0581).

Сума податку за квартиру площею 77,9 кв.м. складає:

635 кв.м х 8,0 х 0,095582 = 485,56 грн. (податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року № 0166286-4610-0581).

Позивач подала відповідь на відзив, якою підтримала доводи позовної заяви. Також зазначала, зокрема, що у відзиві немає жодного посилання на правильність нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сума якого була визначена в спірному податковому повідомленні-рішенні. Посилання відповідача на положення абз. 2 п.п.266.7.3 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України вважала безпідставними, оскільки вказаними нормами передбачено право, а не обов'язок платника податку звернутися до податкового органу із заявою про проведення звірки. При цьому жодна норма вказаного Кодексу не зобов’язує її звертатися до контролюючого органу для проведення звірки щодо належних їй об’єктів нерухомості. Крім того, не звертаючись до податкового органу попередньо із заявою про проведення звірки вона відповідно до ст. 8, ч.ч. 1 та 2 ст. 55 Конституції України має право оскаржити податкове повідомлення-рішення безпосередньо до суду, чим і скористалася.

Крім того, відповідно до п. п. 266.7.4 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Просила задовольнити позов.

Позивач також подала письмові пояснення, в яких зазначала, зокрема, що якщо порахувати податок на нерухоме майно за її два будинки, то він не повинен перевищувати 4528,96 грн.

Позивач подала клопотання про розгляд справи без її участі.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав відзив на позовну заяву. Пояснив, що податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, нараховується на кожний об’єкт нерухомості. Оскільки відповідно до наявної в контролюючому органі інформації позивач має житловий будинок площею 737,1 кв.м та квартиру площею 77,9 кв. м, тому щодо них і винесені окремі податкові повідомлення-рішення. Правом уточнити інформацію щодо точних даних своєї нерухомості позивач не скористалася. Вважав, що не порушив права позивача. Просив в задоволенні позову відмовити.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на праві приватної власності належать об’єкти житлової нерухомості:

- житловий будинок з садовим будинком загальною площею 384,70 кв. м (житловою площею - 97,50 кв. м), що розташований по вул. Цвіточній, 3 у с. Мелекіне Мангушського р-ну (раніше - Першотравневий р-н) Донецької обл.;

- житловий будинок з садовим будинком та господарськими спорудами загальною площею 352,40 кв.м (житловою площею – 120 кв. м), що розташований по вул. Цвіточній 3/1 у с. Мелекіне Мангушського р-ну (раніше - Першотравневий р-н) Донецької обл.;

- 1/2 частина квартири № 50 загальною площею 77,90 кв.м, що розташована по вул. Пилипа Орлика (колишня вул. Урицького) 126 в м. Маріуполі Донецької обл. (тобто позивачу належить 38,95 кв. м вказаної квартири).

Право власності на все вказане нерухоме майно позивачем набуто до 2017 року.

Право власності на вказане нерухоме майно зареєстровано у встановленому порядку, що підтверджується відповідними витягами з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.11.2016 року та інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 20.08.2018 року.

Отже, за 2017 рік позивач мала сплачувати податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року № 0166285-4610-0581, яким на підставі пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54, п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості», за 2017 рік в сумі 29594,44 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення винесено виходячи з наявної у контролюючому органі інформації про житловий будинок позивача площею 737,1 кв.м, і воно є предметом спірних правовідносин в даній справі.

Головним управлінням ДФС у Донецькій області винесено податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року № 0166286-4610-0581, яким позивачу визначено податкове зобов'язання за платежем «Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості», за 2017 рік в сумі 485,56 грн.

Вказане податкове повідомлення рішення винесено виходячи з наявної у контролюючому органі інформації про квартиру позивача загальною площею 77,9 кв. м, і воно не є предметом спірних правовідносин в даній справі.

Судом також встановлено, що рішенням Маріупольської міської ради від 23.12.2016 року № 7/14-1054 встановлено ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості за 2017 рік у розмірі 0,25 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, та становить 8 грн. за 1 м. кв.

Рішенням Мелекінської сільської ради Мангушського району Донецької області від 20.01.2017 року № 7/17-439 «Про встановлення податку на нерухоме майно, відмінного від земельної ділянки, на території Мелекінської сільської ради на 2017 рік» для об’єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на території Мелекінської сільської ради в розмірі 0,25 відсотки розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м (п.п. «а» п. 1 Рішення).

Статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2017 рік» встановлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - з 1 січня у розмірі 3200 грн.

Тобто, ставка податку на житлову нерухомість на території Мелекінської сільської ради за 1 кв.м в грошовому виразі становила: 3200 x 0,25% = 8 грн.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Податковим обов'язком є обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п. 36.1 ст. 36 вказаного Кодексу).

Питання податку на майно врегульовано розд. ХІІ Податкового кодексу України (ст.ст. 165– 289 Кодексу).

Питання податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, врегульовано ст. 266 вказаного Кодексу.

Відповідно до п.п. 266.1.1 та 266.2.1 ст. 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об’єктом оподаткування є об’єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктами 266.3.1 та 266.3.2 п.266.3 ст. 266 вказаного Кодексу визначено, що базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно з пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 вказаного Кодексу, яка визначає пільги із сплати податку, база оподаткування об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності фізичної особи - платника податку, зменшується:

а) для квартири/квартир незалежно від їх кількості - на 60 кв. метрів;

б) для житлового будинку/будинків незалежно від їх кількості - на 120 кв. метрів;

в) для різних типів об’єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів.

Таке зменшення надається один раз за кожний базовий податковий (звітний) період (рік).

Відповідно до пп. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 вказаного Кодексу ставки податку для об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об’єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Пунктом 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу встановлено порядок обчислення суми податку.

Згідно з пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об’єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об’єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

в) за наявності у власності платника податку об’єктів житлової нерухомості різних видів, у тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об’єктів, зменшеної відповідно до підпункту "в" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

г) сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості;

ґ) за наявності у власності платника податку об’єкта (об’єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а"-"г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об’єкт житлової нерухомості (його частку).

Обчислення суми податку з об’єкта/об’єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об’єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.

Згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 вказаного Кодексу податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

Згідно з пп. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266.10 вказаного Кодексу податкове зобов’язання за звітний рік з податку сплачується, зокрема фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення.

Отже, відповідно до вимог Податкового кодексу України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, нараховується контролюючим органом на кожний об’єкт житлової нерухомості пропорційно до його питомої ваги.

З огляду на це контролюючий орган мав винести щодо кожного об’єкту нерухомого майна позивача пропорційно до його питомої ваги окреме податкове повідомлення-рішення.

Аналогічні пояснення в судовому засіданні надав представник відповідача.

Загальна площа різних типів об’єктів житлової нерухомості, з урахуванням частки квартири, що належать позивачу, становить 776,05 кв.м (384,70 кв.м + 352,40 кв.м + 38,95 кв.м = 776,05 кв.м.).

При цьому база оподаткування складає 596,05 кв.м (776,05 кв.м - 180 кв.м = 596,05 кв.м.; застосовано п. «в» пп. 266.4.1 п. 266.4 ст. 266 Податкового кодексу України).

Ставка податку – 8 грн.

Загальна сума податку на нерухоме майно, що підлягає оподаткуванню, дорівнює:

596,05 кв.м (база оподаткування) х 8 (ставка податку) = 4 768,40 грн.

Питома вага об’єктів житлової нерухомості становить:

будинок 384,70 кв.м – 49,57 %;

будинок 352,40 кв.м – 45,41 %;

частина квартири 38,95 кв.м – 5,02 %;

що разом дорівнює 100 %.

Виходячи з наведеного та вимог п. «г» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, відповідно до яких сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об’єктів житлової нерухомості, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягав сплаті позивачем як фізичною особою, яка є власником об’єктів житлової нерухомості, за 2017 рік становив:

будинок 384,70 кв.м – 2 363,77 грн. (4 768,40 грн. х 49,57 % = 2 363,77 грн.);

будинок 352,40 кв.м – 2 165,30 грн. (4 768,40 грн. х 45,41 % = 2 165,30 грн.);

частина квартири 38,95 кв.м – 239,33 грн. (4 768,40 грн. х 5,02 % = 239,33 грн.);

що разом дорівнює загальну суму податку на нерухоме майно - 4 768,40 грн.

Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що підлягав сплаті позивачем як фізичною особою, яка є власником об’єктів житлової нерухомості, за 2017 рік за будинок 384,70 кв.м становив 2 363,77 грн., а не 29 594,44 грн., як помилково порахував контролюючий орган.

Щодо решти кожного з об’єктів житлової нерухомості позивача (будинку 352,40 кв.м та частини квартири 38,95 кв.м) контролюючий орган, як вже зазначалося, мав винести окреме податкове повідомлення-рішення пропорційно до питомої ваги нерухомого майна.

Податкове повідомлення-рішення від 15.06.2018 року № 0166286-4610-0581, винесене щодо квартири, частина якої перебуває у власності позивача, не є предметом спірних правовідносин в даній справі.

З огляду на наведене, оскільки відповідачем помилково застосовані наведені норми Податкового кодексу України, що призвело до завищення позивачу суми податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, що сплачується фізичними особами, які є власниками об’єктів житлової нерухомості, за 2017 рік, тому оскаржене податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині завищення на суму 27 230,67 грн. (29 594,44 грн. - 2 363,77 грн. = 27 230,67 грн.).

Посилання відповідача в обґрунтування відзиву на положення пп. 266.7.3 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України є неприйнятними з огляду на наступне.

Відповідно до пп. 266.7.3 п. 266.7 ст.266 Податкового кодексу України платники податку мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за місцем проживання (реєстрації) для проведення звірки даних щодо:

об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку;

розміру загальної площі об’єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку;

права на користування пільгою із сплати податку;

розміру ставки податку;

нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання (реєстрації) платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним).

Разом з тим вказаними нормами передбачено право, а не обов'язок платника податку звернутися до податкового органу із заявою про проведення такої звірки, з огляду на що посилання відповідача на вказані положення є неприйнятними.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 92,01 %, тому за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 648,51 грн. (92,01% від сплаченої за подання позову суми судового збору в розмірі 704,80 грн.).

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області від 15.06.2018 року № 0166285-4610-0581 в частині визначення податкового зобов’язання в сумі 27 230,67 грн.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Донецькій області (87526, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. 130-ї Таганрозької дивізії, 114, код ЄДРПОУ 39406028) на користь ОСОБА_2 (87512, АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 648 (шістсот сорок вісім) грн. 51 (п’ятдесят одна) коп.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції шляхом подання апеляційної скарги через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 19 лютого 2019 року.

Суддя Логойда Т. В.