Рішення № 79966746, 19.02.2019, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 р. Справа № 480/4385/18

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Глазька С.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області, в якій просить:

- визнати неправомірними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року;

- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області виплатити ОСОБА_1 нараховану пенсію за березень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок;

- зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок;

- допустити негайне виконання рішення суду в частині виплати пенсії у межах суми стягнення за один місяць, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 371 Кодексу адміністративного судочинства України.

Свої вимоги мотивувала тим, що перебуває на обліку в Сумському об'єднаному УПФУ і відповідно до Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" та Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" має право на нарахування та виплату призначеної їй пенсії. Однак, такі виплати з 01 березня 2018 року їй не були здійснені. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 16.01.2019 відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

На виконання зазначеної ухвали представником відповідача подано до суду відзив, відповідно до якого Сумське OУ ПФУ в Сумській області з посиланням на постанову Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 "Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам", якою затверджено Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам та Порядок здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, а також на Порядок оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 №509, та на Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" просить відмовити у задоволенні позову, виходячи з того, що управлінням було припинено виплату пенсії на підставі рішення Комісії, у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Рішення Комісії про припинення виплат пенсії позивач не оскаржила. Також відповідач зауважує, що з 01.09.2018 управлінням було відновлено виплату пенсії позивачу на підставі її заяви та рішення Комісії від 16.10.2018, однак фактично виплачено кошти починаючи з листопада 2018 року. Окрім того, відповідач зазначає, що виплата пенсії позивачу за вересень 2018 - жовтень 2018 року буде проведена управлінням на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України. При цьому управління зауважує, що пенсія позивачу за вказаний період нарахована, проте її виплата буде проведена на умовах окремого порядку.

Зважаючи на викладені обставини, в управління відсутні законодавчі підстави для поновлення пенсійної виплати позивачу, оскільки відсутнє відповідне рішення Комісії, на підставі якого можливе відновлення таких виплат, а тому управління вважає позовні вимоги позивача безпідставними та такими, що не відповідають вимогам діючого законодавства.

Дослідивши докази та письмові пояснення сторін, викладені у позові та відзиві, суд задовольняє позовні вимоги, виходячи із наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 призначена пенсія за віком та вона знаходиться на обліку в Сумському об'єднаному УПФУ Сумської області. Позивач є особою, переміщеною з тимчасово окупованої території України та районів проведення антитерористичної операції, у зв'язку з чим отримала довідку Департаменту соціального захисту населення Сумської міської ради про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 10.05.2018 № НОМЕР_1 (а.с.10).

З 01.08.2014 по 28.02.2018 отримання призначеної пенсії здійснювалось за місцем перебування на обліку - у Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Сумської області.

Проте, з березня 2018 по 31.08.2018 відповідач припинив виплату пенсії.

Позивачка звернулася з письмовим зверненням до відповідача про з'ясування причин припинення нарахування та виплати пенсії.

Листом від 18.10.2018 № 645/Б відповідач повідомив позивачку про те, що їй припинені виплати всіх соціальних допомоги у зв'язку зі скасуванням довідки внутрішньо переміщеної особи у зв'язку з відсутністю позивачки за місцем проживання на підставі рішення Комісії по розгляду питань з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам Сумської РДА від 15.03.2018 (а.с. 11).

Згідно листа відповідача на адвокатський запит від 19.11.2018 № 25719/03-19 позивачці припинено виплату пенсії у зв'язку зі скасуванням дії довідки внутрішньо переміщеної особи, а відновлено виплату пенсії з вересня 2018 року, згідно рішення від 16.10.2018 (а.с.13).

Відповідно до довідки про нараховану та виплачену пенсію, позивачці нарахована пенсія за березень 2018 року, за вересень 2018 року, за жовтень 2018 року, однак дана пенсія не виплачена. За період з 01.04.2018 по 31.08.2018 пенсія позивачці не нараховувалась взагалі.

Дії відповідача, що полягають у припиненні виплати пенсії позивачці, суд вважає протиправними, з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.

За приписами ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-ІV (надалі Закон №1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсій та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються, зокрема: види пенсійного забезпечення, умови участі в пенсійній системі чи їх рівнях, пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат, джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення, умови, норми та порядок пенсійного забезпечення, організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення (ст. 4 Закону №1058-ІV).

Згідно частини 1 статті 47 Закону №1058-ІV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.

З 22 листопада 2014 року набрав чинності Закон України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" від 20 жовтня 2014 року №1706-VII (далі - Закон №1706-VII), яким відповідно до Конституції та законів України, міжнародних договорів України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, закріплені гарантії дотримання прав, свобод та законних інтересів внутрішньо переміщених осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону №1706-VII внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.

Підставою для взяття на облік внутрішньо переміщеної особи є проживання на території, де виникли обставини, зазначені в статті 1 цього Закону, на момент їх виникнення (ч.2 ст. 4 Закону №1706-VII).

Як згідно ст. 4 Закону №1706-VII так і згідно пункту 6 Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509 (далі - Порядок №509) факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених, зокрема, статтею 12 цього Закону.

Обґрунтовуючи свою позицію відповідач, з посиланням на норми Закону №1706-VII та Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" від 8 червня 2016 року №365 (далі - Порядок №365) вказує на правомірність припинення пенсії у зв'язку із скасуванням довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Суд зазначає, що фактично встановлення факту відсутності внутрішньо переміщеної особи за фактичним місцем проживання/перебування та скасування довідки внутрішньо переміщеної особи з підстав, визначених статтею 12 Закону України "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" є одними з підстав, визначених у п.п.2,4 п.12 Порядку №365 для припинення соціальних виплат, а частина 1 статті 12 Закону №1706-VII надає вичерпний перелік підстав для скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та внесення відомостей про це в Єдину інформаційну базу даних про внутрішньо переміщених осіб та такими є обставини, за яких внутрішньо переміщена особа: 1) подала заяву про відмову від довідки; 2) скоїла злочин; 3) повернулася до покинутого місця постійного проживання; 4) виїхала на постійне місце проживання за кордон; 5) подала завідомо недостовірні відомості.

Разом з тим, вказаний Закон №1706-VII не визначає порядку чи підстав для припинення виплат пенсії чи інших соціальних виплат.

Законом, який регулює відносини, які виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування є саме Закон №1058-1V. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням, порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування. (ст. 5 Закону №1058-1V). І саме цим Законом частиною 1 статті 49 визначено підстави припинення пенсії. Так, за приписами цієї норми, виплата пенсії, зокрема, за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду припиняється у таких випадках: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом шести місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Водночас, як вбачається з листа від 19.11.2018 № 25719/03-19, виплата пенсії відповідачем була припинена з 01.03.2018, у зв'язку із скасуванням дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Однак, рішення про скасування дії довідки не є тими підставами, виключний перелік яких зазначено у ст.49 Закону №1058-IV для прийняття рішення про припинення пенсії. У зв'язку з чим, суд визнає, що бездіяльність відповідача щодо припинення позивачу нарахування та виплати пенсії є протиправною та здійснена не у спосіб, передбачений законом.

Таким чином доводи відповідача, з посиланням на Порядок №365 та Закон №1706-VII, про наявність обґрунтованих підстав для відмови у виплати пенсії не приймається судом до уваги, оскільки скасування дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи не передбачені ст. 49 Закону №1058-IV. А норми Закону №1706-VII є пріоритетними над нормами постанов Кабінету Міністрів України.

Вказана правова позиція також узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 06.02.2018 у справі за №263/7763/17 (провадження № К/9901/202/17) та у постанові Верховного Суду, прийнятої у зразковій справі від 03.05.2018 (справа № 805/402/18, провадження №Пз/9901/20/18), що набрала законної сили 04.09.2018.

Крім того, відповідно до ст. 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" від 11.11.2003 №1382-ІV реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Відповідно до ч.2 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

В п.51 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Пічкур проти України" було зазначено, що у цій справі право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника, що призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України та у п. 54 зроблено висновок про порушення статті 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У справі "Ілашку та інші проти Молдови та Росії" Європейський суд з прав людини визнав, що Уряд Молдови, який є єдиним законним Урядом Республіки Молдова за міжнародним правом, не здійснював влади над частиною своєї території, яка перебуває під ефективним контролем "Молдавської Республіки Придністров'я" (МРП). Однак, навіть за відсутності ефективного контролю над Придністровським регіоном, Молдова все ж таки має позитивне зобов'язання за ст. 1 Конвенції вжити заходів, у рамках своєї влади та відповідно до міжнародного права, для захисту гарантованих Конвенцією прав заявників. В цьому рішенні також зазначено, що коли держава не може забезпечити дію своєї влади на частині своєї території відповідно фактичній ситуації (наприклад, сепаратиський режим, військова окупація), держава не перестає нести відповідальність та здійснювати юрисдикцію. Вона повинна усіма доступними дипломатичними та правовими засобами із залученням іноземних держав та міжнародних організацій продовжувати гарантувати права та свободи, передбачені Конвенцією.

Пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України №8 від 13.06.2007 "Про незалежність судової влади" встановлено, що відповідно до ст. ст. 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод. Суди при визначенні юридичної сили законів та інших нормативно-правових актів щодо їх діяльності повинні керуватися Конституцією України як актом прямої дії.

Окрім того, доводи відповідача про те, що позивач не оскаржила рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам про припинення виплат пенсії, не приймаються судом до уваги, оскільки вказане не спростовує протиправну бездіяльність відповідача, крім іншого рішення Комісії по розгляду заяв громадян з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам не є предметом розгляду даної справи

Щодо посилань відповідача про невиплату пенсії ОСОБА_1 за вересень-жовтень 2018 року, у зв'язку з проведенням її виплати на умовах окремого порядку, суд вважає їх безпідставними, оскільки статтею 47 Закону України № 1058-ІУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чітко визначено, що пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

З урахуванням встановлених фактів, суд приходить до висновку, що дії відповідача не відповідають критеріям, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Приписами ч. 1 ст. 371 КАС України визначено, що негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць.

Оскільки, присуджені позивачу виплати є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області щодо припинення виплати призначеної за віком пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2018 року.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) нараховану пенсію за березень 2018 року, вересень 2018 року, жовтень 2018 року, шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок.

Зобов'язати Сумське об'єднане управління Пенсійного фонду України Сумської області (вул. Степана Бандери, 43, м. Суми, Сумська область, 40009, код ЄДРПОУ 40383837) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пенсію за період з 01.04.2018 по 31.08.2018 шляхом перерахування коштів на її поточний рахунок.

Рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) пенсії за один місяць звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.М. Глазько