Ухвала суду № 79966539, 20.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

"20" лютого 2019 р. Справа № 300/363/19

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Кафарський В.В., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення від 20.02.2014 та зобов'язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В:

19.02.2019 представник ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 20.02.2014 про припинення виплати пенсії та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму пенсії за період з 01.03.2014 по 06.08.2018.

Пунктом 3 частини 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України «Про судовий збір» платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Із змісту адміністративного позову слідує, що позивач просить суд:

- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 20.02.2014 про припинення виплати пенсії;

- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити суму пенсії позивачу за період з 01.03.2014 по 06.08.2018.

Суд зазначає, що вимога про визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 20.02.2014 про припинення виплати пенсії та вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму пенсії за період з 01.03.2014 по 06.08.2018 є самостійними позовними вимогами, так як за своїм змістом є різними шляхами (способами) захисту порушено права, а також можуть бути заявлені окремо одна від одної.

Так, при визнанні судом протиправним і скасування рішення відповідача від 20.02.2014 про припинення виплати пенсії, без заявлення позивачем вимоги до суду про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму пенсії за період з 01.03.2014 по 06.08.2018, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області не позбавлене права прийняти рішення щодо такого перерахунку і виплати пенсії позивачу.

Суд вважає, що якщо пенсіонер, не вступаючи у правовідносини щодо можливого добровільного проведення перерахунку і виплати пенсії позивачу після визнання протиправним і скасування рішення відповідача від 20.02.2014 про припинення виплати пенсії в судовому порядку, а одночасно із вказаною позовною вимогою заявляє вимогу про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити суму пенсії за період з 01.03.2014 по 06.08.2018, то такі вимоги адміністративного позову мають різні предмети доказування, тобто є самостійними вимогами.

Позивач самостійно визначив такі вимоги у позовній заяві, відтак, виходячи із принципу диспозитивності адміністративного судочинства, суд вважає їх окремими позовними вимогами немайнового характеру.

Таким чином позивачем до суду заявлено дві вимоги немайнового характеру.

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Частиною 2 статті 4 зазначеного Закону встановлюються ставки судового збору, зокрема, за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2019 рік», який вступив в дію з 01.01.2019, встановлено, що прожитковий мінімум для працездатних осіб в розрахунку на місяць з 1 січня 2019 року складає 1 921,00 грн.

Суд звертає увагу на те, що абзацом 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Як наслідок, розмір судового збору за подання до адміністративного суду адміністративного позову із заявленими представником ОСОБА_1 позовними вимогами немайнового характеру складає 1 536,80 грн., проте, згідно квитанції №311 від 18.02.2019, яка долучена позивачем до матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір тільки за одну позовну вимогу немайнового характеру у розмірі 768,40 грн.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем в порушення вимог абзацу 2 частини 3 статті 6 Закону України «Про судовий збір», сплачено судовий збір не в повному обсязі.

Таким чином, для усунення недоліків позовної заяви, позивачу необхідно надати (долучити) документ про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

За таких обставин, позовну заяву подано без додержання вимог частини 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до частини 1 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Згідно частини 2 статті 169 Кодексу в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

У зв'язку із вищевикладеним, відповідно до частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву слід залишити без руху та надати позивачу строк, достатній для усунення вищевказаних недоліків шляхом приведення у відповідність адміністративного позову до встановлених частиною 3 статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями 161, 171, частинами 1, 2 статті 169 та статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання протиправним і скасування рішення від 20.02.2014 та зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.

Надати позивачу десятиденний строк з дня вручення (отримання) копії цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання (долучення) документа про сплату судового збору у розмірі 768,40 грн.

Роз'яснити позивачу, що в разі не усунення недоліків у вищезазначений строк позовна заява буде повернена.

Ухвала окремо від рішення суду оскарженню не підлягає.

Відповідно до статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Суддя Кафарський В.В.