Рішення № 79966341, 21.01.2019, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 січня 2019 року справа № 1140/3400/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді – Петренко О.С., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кропивницькому адміністративну справу

за позовом: Фізичної особи – підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1,25009

до відповідача: Головного управління ДФС у Кіровоградській області, вул. В. Перспективна,55, м. Кропивницький,25006

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень та рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулася до суду з позовом до Головного управління ДФС у Кіровоградській області, в якому просить визнати протиправними та скасувати:

- податкові повідомлення – рішення: №000616/303 від 08.08.2018р., №000617/303 від 08.08.2018р., №000618/303 від 08.08.2018 р., №000619/303 від 08.08.2018 р., №000620/303 від 08.08.2018р., №000814/305 від 04.12.2018р.;

- рішення №000184/303 від 08.08.2018 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки контролюючого про заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу суперечать фактичним обставинам господарської діяльності у перевірених періодах. Відповідачем неправильно застосовано норми податкового законодавства, що призвело до протиправних висновків про завищення суми витрат та, як наслідок, збільшення сум грошових зобов’язань з податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску та військового збору і застосування відповідних штрафних санкцій. Оскільки, базою оподаткування вказаними вище податком і зборами є чистий оподатковуваний дохід, який позивачем не занижувався, то і збільшення грошових зобов’язань спірними податковими повідомленнями-рішеннями є незаконним.

Ухвалою судді від 17.12.2018 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 21.01.2019 року.

Згідно ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Статтею 258 КАС України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до п. 10 ч.1 ст. 4 КАС України, письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи те, що позивачем та представником відповідача подано клопотання про розгляд справи за їх відсутності, суд вирішив розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно з наказом від 20.06.2018 року №980 посадовими особами ГУ ДФС у Кіровоградській області проведено документальну виїзну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015р. по 31.12.2017р., дотримання законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 16.12.2014р. по 31.12.2017р., за результатом якої складено акт перевірки від 23.06.2018 року №497/11-28-13-03/НОМЕР_1 (а.с.13-46).

В акті перевірки податковим органом, серед іншого, зафіксовано наступні порушення:

-п.177.2 ст.177, пп.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України, в частині заниження податкового зобов’язання по податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 93010,38 грн., в тому числі за 2016 рік – 38 585,70грн., за 2017 рік – 54 424,68 грн.;

-пп. 1.1 ст.16-1 підр.10 розділу ХХ «Інші перехідні положення» ПК України – в частині заниження суми податкового зобов’язання по військовому збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 7750,87 грн., в тому числі за 2016 рік – 3215,48 грн., за 2017 рік – 4535,39 грн.;

- п.181.1 ст181, пп.183.1, 183.2 ст. 183, п.185.1 п. 185, п.188.1 ст.188, п. 201.1, 201.10, 201.14 ст.201 ПК України, в частині заниження податкового зобов’язання з ПДВ на загальну суму 217 565,00 грн., в тому числі за лютий 2017 р. – 6214,14 грн., березень 2017р. – 14523,34 грн., квітень 2017 року – 11594,53 грн., травень 2017 р. – 17 272,27 грн., червень 2017 р. – 2336,51 грн., вересень 2017 р. – 25992,57 грн., жовтень 2017 р. – 52577,49 грн., листопад 2017р. – 33950,70 грн., грудень 2017 р. – 53103,06 грн.;

-п.2 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" - в частині заниження суми податкового зобов’язання по єдиному внеску від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 77626,80 грн., в тому числі за 2016 рік – 13 841,52 грн., за 2017 рік – 63785,28 грн.

На підставі висновків, викладених в акті перевірки, податковим органом прийнято:

- податкове повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006161303, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій в сумі 510 грн. (а.с.47);

- податкове повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006171303, яким позивачу нараховано суму штрафних санкцій в сумі 170 грн. (а.с.48);

- податкове повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006181303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 271956,24грн., в тому числі, за основним платежем – 217565грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 54391,25грн. (а.с.49);

- податкове повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006191303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «військовий збір» на загальну суму 9688,58 грн., в тому числі, за основним платежем – 7750,87 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 1937,71 грн. (а.с.50);

- податкове повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006201303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок з доходів з фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності » на загальну суму 116 262,97 грн., в тому числі, за основним платежем – 93010,38 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 23252,59грн. (а.с.51).

На підставі того ж акту перевірки відповідачем прийнято рішення від 08 серпня 2018 року №0001841303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в сумі 9146,82 грн. (а.с.52).

Позивач, не погоджуючись з прийнятими рішеннями, оскаржено їх в адміністративному порядку до ДФС України (а.с.53-57).

04.12.2018 року ГУ ДФС у Кіровоградській області, на підставі акту перевірки №497/11-28-13-03/НОМЕР_1 та рішення ДФС України від 25.10.2018 року №16593/Ю/99-99-11-02-01-14 прийнято податкове повідомлення – рішення №0008141305, яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 54391,25 грн., в тому числі за основним платежем – 43513 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями – 10878,25 грн. (а.с.59).

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає про таке.

Частиною 1 статті 67 Конституції України встановлено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки та збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Стаття 68 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України, законів України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до норм статей 61 та 44 ПК України - на контролюючі органи покладено обов'язок контролювати правильність формування даних податкового обліку платників податків, у тому числі щодо правильності складання та достовірності первинних документів.

Відповідно до п.п.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України - господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

ОСОБА_2 оподаткування доходів, отриманих фізичною особою-підприємцем від провадження господарської діяльності, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, регулюється статтею 177 ПК України.

Положеннями п.177.1 ст.177 ПК України визначено, що доходи фізичних осіб-підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставками, визначеними в пункті 167.1 статті 167цього Кодексу.

Відповідно до п.177.2. ст.177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Для фізичної особи - підприємця, зареєстрованого як платник податку на додану вартість, не включаються до витрат і доходу суми податку на додану вартість, що входять до ціни придбаних або проданих товарів (робіт, послуг) (п.177.3 ст.177 Податкового кодексу України).

Згідно з п.177.4. ст.177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Так, пунктом 177.4 ст. 177 ПК України (у редакції Законів № 3609-VI від 07.07.2011р., № 71-VIII від 28.12.2014р. ) визначено перелік витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності на загальній системі оподаткування, а саме:

- витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат;

- витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу);

- обов'язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов'язкове страхування життя або здоров'я працівників у випадках, передбачених законодавством;

- суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом;

- інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов'язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1-177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв'язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов'язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг.

Підпунктом 177.8 ст. 177 ПК України - під час нарахування (виплати) фізичній особі - підприємцю доходу від здійснення нею підприємницької діяльності, суб'єкт господарювання та/або самозайнята особа, які нараховують (виплачують) такий дохід, не утримують податок на доходи у джерела виплати, якщо фізичною особою - підприємцем, яка отримує такий дохід, надано копію документу, що підтверджує її державну реєстрацію відповідно до закону як суб'єкта підприємницької діяльності. Це правило не застосовується в разі нарахування (виплати) доходу за виконання певної роботи та/або надання послуги згідно з цивільно-правовим договором, коли буде встановлено, що відносини за таким договором фактично є трудовими, а сторони договору можуть бути прирівняні до працівника чи роботодавця відповідно до підпунктів 14.1.195 та 14.1.222 пункту 14.1 статт 14 цього Кодексу.

У разі якщо фізична особа - підприємець отримує інші доходи, ніж від провадження підприємницької діяльності, у межах обраних ним видів такої діяльності, такі доходи оподатковуються за загальними правилами, встановленими Податкового кодексу України для платників податку - фізичних осіб (п. 177.6 ст. 177 ПК України ).

Пунктом 163.1 ст. 163 ПК України встановлено, що об'єктом оподаткування резидента є, зокрема, загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід, до якого включаються інші доходи, відповідно до пп. 164.2.20 п. 164.2 ст. 164 ПК України.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із сум оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (підпункт 164.1.2 пункту 164.1 статті 164 ПК України).

Згідно із пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, поняття якого визначено пп.14.1.180 п.14.1 ст.14 ПК України, що нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку на доходи фізичних осіб, визначену ст. 167 ПК України у розмірі 18 відсотків.

Крім того, відповідно до пп. 1.2 п. 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК України доходи, визначені в ст. 163 ПК України, є об'єктом оподаткування військовим збором.

Ставка військового збору становить 1,5 %. об'єкта оподаткування, визначеного пп. 1.2 п. 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК України (пп. 1.3 п. 16-1підрозділу 10 розділу ХХ ПК України ).

Згідно з п. 177.10 ст. 177 ПК України, фізичні особи - підприємці зобов'язані вести Книгу обліку доходів і витрат та мати підтверджуючі документи щодо походження товару.

Форма Книги обліку доходів і витрат та порядок її ведення визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України - для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування (п.44.2 ст.44 ПК України ).

Згідно із приписами ст.55 Господарського кодексу України, фізична особа - підприємець є суб'єктом господарювання, тому на нього розповсюджуються його норми.

Частиною 8 ст.19 Господарського кодексу України передбачено, що усі суб'єкти господарювання, відокремлені підрозділи юридичних осіб, виділені на окремий баланс, зобов'язані вести первинний (оперативний) облік результатів своєї роботи, складати та подавати відповідно до вимог закону статистичну інформацію та інші дані, визначені законом, а також вести (крім громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які провадять господарську діяльність і зареєстровані відповідно до закону як підприємці) бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно із законодавством.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон №2464).

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464 платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону №2464 єдиний внесок для платників, зазначених у пунктах 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної пунктами 2 та 3 частини першої статті 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

З 1 січня 2015 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 28.12.2014 №71-VІІІ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" до ПК України, в частині оподаткування військовим збором доходів фізичних осіб-підприємців.

Так, відповідно до п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень ПК України тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України, а саме:

- фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи;

- фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні.

При цьому, об'єктом оподаткування військовим збором є доходи, визначені ст. 163 ПК України: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Так, зі змісту акту перевірки вбачається, що у періоді, який перевірявся відповідачем (з 01.01.2016р. по 31.12.2016р.) ФОП ОСОБА_1 здійснювала підприємницьку діяльність за загальною системою оподаткування.

Перевіркою встановлено, що згідно наданих на перевірку первинних документів на придбання товарно – матеріальних цінностей (видаткові накладні на придбання товарів, книги обліку доходів і витрат, банківських виписок про рух коштів на розрахунковому рахунку, квитанцій) встановлено завищення витрат на загальну суму 379 389,10 грн., в тому числі за 2016 рік – 214365 грн. та за 2017 рік – 165024,10 грн., чим порушено вимоги пп.177.4.1 п.177.4 ст. 177 ПК України.

Згідно наданих на перевірку документів ФОП ОСОБА_1 (видаткових накладних, банківських виписок про рух коштів на розрахункових рахунках за період з 01.10.2016р. по 31.11.2017р., чеків, квитанцій), перевіркою обраховано фактично понесені витрати за період з 01.10.2016р. по 31.12.2017р., що безпосередньо пов’язані з отриманим доходом від здійснення господарської діяльності та встановлено їх завищення на загальну суму 620 264,52 грн., в тому числі за 2016 рік – 214 365,00 грн. та за 2017 рік – 543 234,27грн. та заниження на загальну суму 214365,00 грн.

При цьому,

за 2016 рік :

1)завищення в зв’язку з включенням до складу витрат придбаних товарно – матеріальних цінностей (продукти харчування) в грудні 2016 року та дохід від реалізації яких впродовж звітного (податкового) періоду не отримано в сумі 214 365 грн.

- накладна від ФОП ОСОБА_3 №334 від 23.12.2016 року на суму 70 000грн.;

- накладна від ФОП ОСОБА_4 №4879 від 31.12.2016 року на суму 69400 грн.;

- накладна від ФОП ОСОБА_5 №КСП-006175 від 28.12.2016 року на суму 20115,00 грн.;

- накладна від ФОП ОСОБА_4В, №4659 від 28.12.2016 року на суму 54850 грн.

за 2017 рік:

1) заниження в зв’язку з невключенням до складу витрат придбаних товарно – матеріальних цінностей (продукти харчування) в грудні 2016 року та дохід від реалізації яких отримано впродовж звітного податкового періоду в сумі 214365грн.;

2) завищення в зв’язку з включенням до складу витрат придбаних продуктів харчування, які не відповідають отриманому доходу в сумі 137 335,22 грн.

3) завищення в зв’язку з включенням до складу витрат ТМЦ (продукти харчування), дохід від реалізації яких впродовж звітного (податкового) періоду не отримано в сумі 405899,05 грн.

Отже, працівниками контролюючого органу, під час перевірки правильності визначення суми чистого оподатковуваного доходу встановлено, що в результаті допущених ФОП ОСОБА_1 порушень та в зв’язку з заниженням задекларованого доходу та завищенням понесених витрат, останньою було занижено чистий дохід на суму 516 724,32 грн., в тому числі:

- за 2016 рік – на суму 214365,00 грн.;

- за 2017 рік – на суму 302 359,32 грн. ( стор. 15- 16 Акту перевірки) (а.с.27-28).

У зв'язку з цим, як встановлено відповідачем, на порушення п.177.2, п.п.177.4.1, п.п.177.4.4 п.177.4 ст.177 ПК України, ФОП ОСОБА_1 занижено задекларований дохід та, відповідно, завищення понесених витрат, що не пов'язані з провадженням господарської діяльності платника та з отриманням доходів.

На спростування допущених порушень, позивач зазначила, що всі необхідні докази нею подано під час перевірки, однак не взято до уваги податковим органом, з незрозумілих причин.

При цьому, під час судового розгляд справи по суті, позивачем жодної первинної документації на спростування доводів контролюючого органу, що викладені в акті перевірки, до суду не надано.

Також суд вважає непідтвердженим факт використання позивачем в господарській діяльності закуплених продуктів харчування у інших фізичних осіб – підприємців. Однак позивачем ні відповідачу, ні суду не надано документів, що підтверджують ведення підприємцем обліку придбаних товарів та його використання, списання в господарській діяльності. Відтак, позивачем не надано жодного первинного документа, яким може бути підтверджено використання придбаних продуктів харчування в господарській діяльності.

Відтак, під час перевірки встановлено, що на порушення п.п.177.4.1 п.177.4 ст.177 ПК України ФОП ОСОБА_1 завищено витрати на загальну суму 379 389,10 грн., в тому числі: за 2016 рік – 214365,00 грн., за 2017 рік на суму 165024,10 грн. внаслідок включення до складу витрат придбаних продуктів харчування, які не відповідають отриманому доходу та в зв’язку з включенням до складу ТМЦ, дохід від реалізації яких впродовж звітного періоду не отримано.

Разом з тим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних із визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій, на підставі даних не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з п.44.3 ст.44 ПК України платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 ст. 44, а також документів, пов'язаних із - виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовувалися зазначені документи.

Відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 ст.44 платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи ( незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Згідно з пп.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам органів контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Відповідно до пункту 138.4 статті 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно із пунктом 138.2 статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Отже за відсутності Книги обліку доходів і витрат, чи неналежного її ведення висновки про дотримання чи недотримання платником податку порядку формування витрат і доходів, тобто їх завищення або заниження, можливо зробити на підставі первинних документів, які їх підтверджують.

Так, актом зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 згідно наданих виписок банку, накладних, актів взаєморозрахунків, до складу витрат включено витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування) в розмірі 516724,32 грн., в тому числі: за 2016 рік - 214365 грн., за 2017 рік – 302359,32 грн., які не пов'язані з отриманням доходу, тобто товар не реалізований та знаходиться на залишках, в порушення п.177.4 ст.177 Податкового кодексу України.

Водночас, позивачем не надано до перевірки та до суду відомостей та доказів на їх підтвердження щодо номенклатури товарів, їх вартості та загальної суми залишку товарів на складі позивача станом на 01.01.2016 та на 31.12.2017 роки.

Разом з тим відповідно до принципу змагальності суб'єкт господарювання має спростувати доводи суб'єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечується.

Таку правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 19 квітня 2016 року (справа № 21-4895а15 (816/11081/14)).

Відтак, суд вважає, що відповідачем доведено завищення ФОП ОСОБА_6 понесених витрат та заниження суми чистого оподатковуваного доходу за 2016 рік на суму 214 365 грн. та за 2017 рік на суму 302 359,32 грн., чим порушено п.177.2, п.п.177.4.1, п.п.177.4.4, п.п.177.4.5, п.п.177.4.6. п.177.4 ст.177 ПК України, а тому ГУ ДФС у Кіровоградській області правомірно виніс податкове повідомлення-рішення від 08.08.2018року №0006201303.

З 1 січня 2015 року фізичні особи-підприємці є платниками військового збору з доходів, визначених статтею 163 Податкового кодексу України, в тому числі і з власних доходів, відповідно до пп. 1.2 п. 16 прим. 1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Відповідно до ст.163 ПК України оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб підлягає загальний річний оподатковуваний дохід, який включає доходи як з джерел їх походження в Україні, так і іноземні доходи. Відповідно до підпункту 164.1.3 пункту 164.1 статті 164 ПК України, загальний річний оподатковуваний дохід дорівнює сумі загальних місячних оподатковуваних доходів, іноземних доходів, отриманих протягом такого звітного податкового року, доходів, отриманих фізичною особою - підприємцем від провадження господарської діяльності згідно із статтею 177 ПК України. Ставка збору складає 1,5% об'єкта оподаткування. При цьому нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому підпунктом 168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України, яким передбачено, що платник податку, що отримує доходи від особи, яка не є податковим агентом, та іноземні доходи, зобов'язаний включити суму таких доходів до загального річного оподатковуваного доходу та подати декларацію за наслідками звітного податкового року, а також сплатити податок з таких доходів.

За таких обставин, враховуючи встановлені судом обставини щодо заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки, тому сума військового збору, яка підлягає донарахуванню позивачу за ці роки становить в загальній сумі 7750грн., а тому прийняте контролюючим органом податкове повідомленням-рішення від 08.08.2018 року №0006191303 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання за платежем військовий збір за податковими зобов'язаннями на 7750,87 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 1937,71 грн. є правомірним.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправними та скасування рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2018року №0001841303, суд зазначає наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" (далі - Закон №2464, в редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних відносин).

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону №2464 базою нарахування єдиного внеску для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник має право самостійно визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону №2464 визначено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Відповідно до частин 2, 3 статті 9 Закону №2464 обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів , бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Враховуючи вище встановлені обставини заниження позивачем чистого оподатковуваного доходу за 2016-2017 роки, на думку суду, відповідач також правомірно встановив заниження ФОП ОСОБА_1 суми єдиного соціального внеску, нарахованого з сум доходу, на який нараховується єдиний внесок у розмірі 22%, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску за 2016 рік на 12833,43 грн., за 2017 рік на 87791,88 грн., у зв'язку із заниженням бази оподаткування єдиним внеском за відповідні періоди, чим порушено п.2 ч.І ст.7, ч.5 ст.8, ч.2 ст.9 "ОСОБА_2 обчислення і сплати єдиного внеску" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне страхування" від 08.07.2010 року №2464-VI та пп.З п.5 розділу IV "Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", затвердженої наказом Мінфіну України №449 від 20.04.2015 року.

Як наслідок цього, відповідачем правомірно за результатами перевірки донараховано позивачу єдиний внесок за 2016 рік в сумі 13841,52 грн. та за 2017 рік в сумі 63785,28 грн., що разом становить 77 626,80 грн.

Орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції: за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску (п.3 ч.11 ст.25 Закону №2464).

З врахуванням того, що позивач своєчасно не нарахував єдиний соціальний внесок у розмірі 77626,80 грн., який був донарахований контролюючим органом, тому відповідач також правомірно прийняв оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 08.08.2018року №0001841303, яким застосував до позивача штрафні санкції в сумі 9146,82 грн.

Крім того, актом перевірки встановлено, що згідно наданих на перевірку документів (книг обліку доходів і витрат, первинних банківських документів) було встановлено, що ФОП ОСОБА_1 здійснювала: оптову торгівлю продуктами харчування.

У відповідності до п.185.1 ст.185 ПК України (із відповідними змінами та доповненнями), об’єктом оподаткування є операції платників податку з:

а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території Україна відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі перші операції з передачі права власності на об’єкти застави позивальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарно:-: кредиту, а також з передачі об’єкта фінансового лізингу в користуванні лізингоотримувачу/орендарю;

б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території Україна відповідно до ст.186 цього Кодексу.

Так, зі змісту акту перевірки встановлено, що згідно наданих на перевірку документів (книг обліку доходів і витрат, та первинних банківських документів) посадовими особами контролюючого органу встановлено факт отримання ФОП ОСОБА_1 коштів на розрахунковий рахунок № 26002011505102, відкритому у ПАТ «Укрсоцбанк», призначенням платежу «за продукти харчування» за період з 01.10.2016 року по 25.01.2017 року (протягом останніх 12 календарних місяців) включно на загальну суму 1 002 291 грн. 05 коп. (граничний обсяг платником податків досягнуто за підсумками господарської діяльності - 25.01 .2017 року).

Таким чином, на думку перевіряючих, ФОП ОСОБА_1 перевищено граничний обсяг у розмірі 1000000 грн.

Згідно з вимогами чинного законодавства, позивач, відповідно до вимог п. 181.1. ст.181 ПК України – підлягає обов’язковій реєстрації платником ПДВ.

Відповідно до зазначених вимог законодавства, ФОП ОСОБА_1 05.03.2018р. подано відповідну заяву та отримано свідоцтво платника ПДВ.

Вказаний факт позивачем не спростовано.

В акті перевірки зафіксовано, що за підсумками господарської діяльності станом на 25.01.2017 року платником податків ФОП ОСОБА_1 досягнуто обсяг оподатковуваних операцій від здійснення операцій з постачання послуг, який становить 1 002 291 грн. 05 коп. З урахування. п.183.3 ст.183 ПК України посадовими особами контролюючого органу обраховано базу оподатковуваних операцій з постачання товарів починаючи з 11.02.2017 року.

ОСОБА_2 реєстрації особи як платника ПДВ регулюється ст.ст.180-183 розділу V ПК України.

Відповідно до пп. 1) та пп. 2) п. 180.1 ст. 180 ПК України для цілей оподаткування податком на додану вартість платником податку є, зокрема:

1) будь-яка особа, що провадить або планує провадити господарську діяльність і реєструється за своїм добровільним рішенням як платник податку у порядку, визначеному ст.183 цього розділу;

2) будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.

Вимоги щодо обов'язкової реєстрації особи як платника ПДВ передбачені у ст. 181 ПК України.

За правилами 181.1. ст. 181 ПК України (в редакції, чинній на момент спірних відносин), у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи.

При цьому, у разі переходу осіб із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, у випадках, визначених главою 1 розділу XIV цього Кодексу, за умови, що такі особи відповідають вимогам, визначеним пунктом 181.1 статті 181 цього Кодексу, реєстраційна заява подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом. (п. 183.4 ст. 183 ПК України)

Будь-яка особа, яка підлягає обов'язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування (п.п.183.10 ст. 183 ПК України).

Законодавець чітко визначив, що у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000грн., така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку ПДВ в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником єдиного податку першої - третьої групи. У разі переходу такої особи із спрощеної системи оподаткування, що не передбачає сплати податку, на сплату інших податків і зборів, встановлених цим Кодексом, реєстраційна заява про реєстрацію платником ПДВ подається не пізніше 10 числа першого календарного місяця, в якому здійснено перехід на сплату інших податків і зборів.

Отже, обов’язковій реєстрації платником ПДВ підлягають особи, які, по-перше, мають сукупний дохід протягом останніх 12 календарних місяців більше 1000000грн. (без урахування ПДВ), по-друге, які не є платниками єдиного податку першої - третьої групи. Водночас, в разі переходу таких осіб із спрощеної системи оподаткування на загальну, вони зобов’язані не пізніше 10 числа календарного місяця, в якому відбувся перехід, ініціювати реєстрацію платником ПДВ з відповідними зобов’язаннями як платника в розумінні положень п.46.1. ст. 46, п.49.2 ст. 49 ПК України.

За таких обставин, враховуючи, що обсяг доходу позивача протягом останніх 12 календарних місяців до переходу на загальну систему оподаткування перевищував 1 000 000,0грн., позивач в силу п. 183.4 ст. 183 ПК України зобов’язана була ініціювати реєстрацію платником ПДВ, подавши відповідну реєстраційну заяву до органу доходів і зборів за своїм місцезнаходженням (місцем проживання), протягом 10-ти днів календарного місяця, в якому відбувся перехід.

Так, зі змісту акту перевірки встановлено, що ФОП ОСОБА_1 25.01.2017 р. перевищено обсяг оподатковуваних операцій з постачання товарів/послуг понад 1000000,00 грн. за останні 12 місяців. Сума перевищення складає 1002291,05 грн. (стор. 25-26 Акту перевірки). Тобто, на думку перевіряючого, з 11.02.2017 року підприємець несе відповідальність за ненарахування або несплату податку на додану вартість на рівні зареєстрованого платника.

Таким чином, зі змісту акту перевірки та розрахунку, долученого до матеріалів справи, встановлено, що з отриманого доходу у період з 11.02.2017 року по 31.12.2017 року у сумі 1305390 грн. перевіркою визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету в сумі 217565 грн.

За результатами розгляду скарги, ДФС України визначено суму податкового зобов’язання з ПДВ, яке підлягає сплаті до бюджету в загальному розмірі 261078,00 грн. (а.с.60).

Тобто, як встановлено судом, податкові зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 261078,00 грн. фіскальним органом визначено на підставі обсягів продажу, а саме: суму отриманого доходу за період з лютого 2017 року по 31.12.2017 року (1305390грн.) оподатковано за ставкою 20% (261 078 грн.).

Проте, суд не погоджується із таким визначенням грошових зобов'язань з податку на додану вартість, оскільки п. 187.1 ст. 187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

В акті перевірки не визначено дати надходження коштів від покупців/замовників на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку, не наведено в акті перевірки жодного первинного документу, що підтверджує факт вчинення оподатковуваних податком на додану вартість господарських операцій позивача з контрагентами, не надано до матеріалів справи також доказів проведення зустрічних звірок з контрагентами для встановлення факту перерахунку коштів для позивача.

Крім того, суд звертає увагу на те, що настання обставин, передбачених п.181.1. ст. 181 ПК України, є лише підставою для реєстрації особи як платника податку на додану вартість, а тому така особа до дати реєстрації та отримання відповідного свідоцтва, не має права нараховувати, утримувати та сплачувати податок на додану вартість, а також на таку особу не розповсюджуються всі ті права та обов'язки платника податку на додану вартість, окрім тих, що пов'язані з відповідальністю за його не сплату. Тому, положення п.181.1.ст.181 ПК України, яке містить умову необхідну для розрахунку сум від здійснення операцій з постачання товарів і полягає у вирахуванні податку на додану вартість, закономірно не може містити податок на додану вартість, розрахунок якого здійснювався б з торгівельної націнки особою, яка лише перевіряються на наявність ознак такого платника податку. Такий податок на додану вартість з торгівельної націнки, може бути доданий до ціни товару лише особою, яка здійснює постачання товарів та зареєстрована як платник податку на додану вартість і такий податок визначається такою особою як різниця між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту.

З огляду на викладене, до подачі заяви та настання граничного строку подачі заяви, до моменту обов`язкової реєстрації платником податку з ПДВ, операції, які здійснювались позивачем закономірно не можуть містити податок на додану вартість, розрахунок якого здійснювався б з торгівельної націнки особою, оскільки позивач був позбавлений статусу платника ПДВ.

Крім того, судом встановлено порушення відповідачем ОСОБА_2 оформлення результатів документальних перевірок щодо дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, платниками податків - фізичними особами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.03.2013 року №395, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.04.2013 року за №607/23139 (далі - ОСОБА_2 №395), а саме:

Відповідно до п. 2.3.2.2 ОСОБА_2 №395, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно:

чітко викласти зміст порушення з посиланням на конкретні пункти і статті законодавчих актів, що порушені платником податків, зазначити період (місяць, квартал, рік) діяльності платника податків та операцію, в результаті якої здійснено це порушення, при цьому додати до акта письмові пояснення платника податків або його законних представників щодо встановлених порушень;

зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи з обліку, та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення;

у разі відсутності первинних документів або ненадання їх чи інших документів, що підтверджують факт порушення, зазначити інші докази, що достовірно підтверджують наявність факту порушення;

у разі відмови платника податків або його законних представників надати копії документів посадовій (службовій) особі органу державної податкової служби така особа складає акт у довільній формі, що засвідчує факт відмови, із зазначенням прізвища, імені, по батькові платника податків (його законного представника) та переліку документів, які йому запропоновано подати, факт про складання такого акта відображається в акті документальної перевірки;

у разі надання платником податків або його законними представниками посадовим (службовим) особам органу державної податкової служби письмових пояснень щодо встановлених порушень податкового законодавства та/або причин ненадання первинних та інших документів, що підтверджують встановлені порушення, або їх копій факти про надання таких пояснень необхідно відобразити в акті.

Між тим, з описової частини акту перевірки вбачається, що зміст встановленого в ході перевірки позивача порушення податкового законодавства в частині заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість зводиться лише до табличного відображення даних фіскального органу, встановлених у ході перевірки із зазначенням певних розбіжностей. Будь-яких розрахунків виявлених розбіжностей податковим органом не наведено, як і не наведено посилання на певні господарські операції та відповідні первинно-бухгалтерські документи та податкові накладні. Зі змісту акту перевірки не можливо встановити, яким чином та на підставі яких документальних доказів податковий орган дійшов подібних висновків. Також в акті перевірки відсутні посилання на конкретні первинні та податкові документи із зазначенням їх реквізитів та дат їх складання.

Також суд зазначає, що зведені дані щодо отримання ФОП ОСОБА_1 готівкових коштів та, відповідно, визначення суми податкового зобов’язання, за період з 11.02.2017року по 31.12.2017 року містить арифметичні помилки (стор. 26 Акту) (а.с.38), що свідчить про формальний підхід представників податкового органу у вказаній частині до перевірки позивача.

При цьому, судом встановлено, що рішенням ДФС, в зв’язку з неправильним обчисленням ГУ ДФС у Кіровоградській області ставки податку на додану вартість, донараховано суму податкового зобов’язання в розмірі 54391,25 грн. В іншому, рішення ДФС України повністю дублює положення акту перевірки.

Отже, суд приходить до переконання, що висновок контролюючого органу зроблений ним в акті перевірки №497/11-28-13-03/НОМЕР_1 від 23.06.2018 про те, що ФОП ОСОБА_1 занижено податкові зобов’язання з ПДВ є необґрунтованим, як наслідок спірні податкові повідомлення - рішення від 08.08.2018 року №0006181303 та від 04.12.2018 року №0008141305 слід визнати протиправними та скасувати.

Підсумовуючи вищенаведене, позовні вимоги у вказаній частині є такими, які підлягають до задоволення.

Згідно ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників.

Статтею 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб’єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом.

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 04.03.2013 у справі № К/9991/2038/11, від 11.02.2013 у справі № К/9991/66857/11.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» визначив, що «…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.».

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку, що спірні податкові повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006181303 та від 04.12.2018 року №0008141305 є протиправним та такими, що підлягають скасуванню.

За таких обставин суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 ст. 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи вищезазначене та керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 243 - 246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної фіскальної служби у Кіровоградській області:

податкове повідомлення – рішення від 08.08.2018 року №0006181303, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 271956,24грн., в тому числі, за основним платежем – 217565,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 54391,25грн.

податкове повідомлення – рішення від 04.12.2018 року №0008141305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість» на загальну суму 54391,25 грн., в тому числі, за основним платежем – 43513,00грн., за штрафними (фінансовими) санкціями – 10878,25грн.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Кіровоградській області (25006, м. Кропивницький, вул. В. Перспективна,55, код ЄДРПОУ 39393501) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (25006, АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер - НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 3263 грн. 47 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 15.02.2019 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_7