Рішення № 79966138, 20.02.2019, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2019 р. справа № 300/278/19

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Лучко О.О.,

за участю секретаря: Королевич О.В.,

за участю сторін:

представників позивача: Кондратюка М.Д., Щадея В.Я.,

представника відповідача: Люкляна О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат"

до відповідача Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування окремих положень індивідуального акту,-

В С Т А Н О В И В:

07.02.2019 Державне підприємств "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (далі позивач) звернулося до суду з позовом до Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі відповідач) про визнання протиправними та скасування окремих положень постанови від 14.01.2019, винесеної у виконавчому провадженні №43824756 заступником начальника Івано-Франківського міського відділу Державної виконавчої служби Люкляном О.П. про арешт коштів боржника - Мостиського відділу лісництва Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 МФО325365, який відкрито у ПАТ "Кредобанк" щодо виплати заробітної плати працівникам та сплати обов'язкових платежів до бюджету.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржуваною постановою накладено арешт на грошові кошти в межах суми стягнення, що містяться на всіх рахунках Мостиського військового лісництва Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", в тому числі на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365. Оскільки вказаний рахунок призначений для забезпечення виплати заробітної плати працівникам підприємства, сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та інших обов'язкових зборів та платежів, внаслідок чого порушуються конституційні права громадян, які працюють на підприємстві та унеможливлюється виконання обов'язку позивача зі сплати податків та інших обов'язкових платежів, позивач вважає зазначені положення індивідуального акту протиправними та такими, що підлягають скасуванню в судовому порядку.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 11.02.2019 відкрито провадження у адміністративній справі. Вказаною ухвалою витребувано від позивача інформацію про відкриті підприємством в банківських установах розрахункові рахунки та їх призначення, а від відповідача - належним чином засвідчені копії документів зведеного виконавчого провадження, на підставі яких було прийнято оскаржувану постанову (інформацію про відкриті банківські рахунки позивача, їх призначення, підтвердження надіслання постанови позивачу).

Позивач 18.02.2019 на виконання ухвали від 11.02.2019 надав суду необхідні документи (а.с.64-66). Відповідач ухвалу суду не виконав, зазначені в ухвалі документи суду не надав.

Відповідач не скористався правом подання відзиву на позовну заяву. Відповідно до ч.4 ст.159 КАС України подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

Згідно із ч.6 ст.162, ч.2 ст.175 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві. Просили позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив. Пояснив, що рахунок позивача у ПАТ «Кредобанк» не має спеціального режиму використання, а тому на нього було накладено арешт. Крім того, зазначив, що з даного рахунку уже частково стягнуто кошти. В задоволенні позову просив відмовити.

Суд, розглянувши справу в порядку статті 287 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, заслухавши сторін та їхніх представників, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступне.

Мостиське військове лісництво Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" є відокремленим підрозділом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", про що свідчить виписка з ЄДРПОУ (а.с.13-19).

Відповідачем при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження №43824756 14.01.2019 винесено постанову про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на кошти в межах суми 4144254,31 грн, що містяться на всіх рахунках Мостиського військового лісництва Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат", відкритих в: З ГРУ ПАТ КБ «Приватбанк», м.Львів, МФО 325321; АТ «Райфаузен Банк Аваль», м.Київ, МФО 380805; ПАТ «Кредобанк», МФО 325365 (а.с.62).

Вважаючи неправомірним накладення відповідачем арешту на рахунок, відкритий у ПАТ «Кредобанк», який використовується для виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору, податку на додану вартість (поповнення електронного рахунку), позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить визнати протиправними та скасувати положення постанови про арешт коштів боржника від 14.01.2019 в частині накладення арешту на рахунок у ПАТ «Кредобанк», який використовуються для здійснення зазначених платежів.

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає наступне.

Відносини, які виникають у сфері примусового виконання рішень регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі Закон №1404-VIII).

В статті 1 Закону №1404-VIII визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад: 1) верховенства права; 2) обов'язковості виконання рішень; 3) законності; 4) диспозитивності; 5) справедливості, неупередженості та об'єктивності; 6) гласності та відкритості виконавчого провадження; 7) розумності строків виконавчого провадження; 8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями; 9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців (стаття 2 Закону №1404-VIII).

Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення, серед іншого, на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України (частина 1 статті 3 Закону №1404-VIII).

Згідно із частиною 1 статті 5 Закону №1404-VIII примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Він зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (частини 1 і 2 статі 18 Закону №1404-VIII).

Статтею 48 Закону №1404-VIII регламентовано порядок звернення стягнення на кошти та інше майно боржника.

Так, звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову (частина 1 статі 48 Закону №1404-VIII).

В частині 2 статті 48 Закону №1404-VIII передбачено, що стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах.

Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 15-1 Закону України "Про електроенергетику" , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статті 19-1 Закону України "Про теплопостачання" , на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за інвестиційними програмами, на поточних рахунках із спеціальним режимом використання для кредитних коштів, відкритих відповідно до статті 26-1 Закону України "Про теплопостачання" , статті 18-1 Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення" , на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки" , на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Статтею 52 Закону №1404-VIII визначено особливості звернення стягнення на кошти та майно боржника - юридичної особи, фізичної особи - підприємця.

Зокрема, відповідно до частини 1 коментованої статті виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача.

Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках (частина 3 статті 52 Закону №1404-VIII).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 56 Закону №1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення та накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення (частина 4 статті 56 Закону №1404-VIII).

Абзацом 2 частини 2 статті 59 Закону №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банку документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

За приписами пункту 1 частини 4 статті 59 Закону №1404-VIII підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є, зокрема, отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом.

У всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду (частина 5 статті 59 Закону №1404-VIII).

З правового аналізу викладених вище норм вбачається, що завданням відповідача у сфері виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є не лише дотримання формальної процедури виконання передбачених повноважень, а також і запобігання порушення відповідним рішенням законних прав інших осіб. Зокрема, у випадку накладення арешту на кошти боржника, орган державної виконавчої служби повинен системно застосовувати положення законодавства, в тому числі з урахуванням конкретних обставин кожної справи.

При цьому, згідно статті 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Відповідно до частини п'ятої статті 97 Кодексу законів про працю України оплата праці працівників підприємства здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються підприємством після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Статтею 24 Закону України "Про оплату праці" від 24.03.1995 №108/95-ВР визначено, що своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.

З врахуванням наведеного, суд вважає, що виплата підприємством заробітної плати є пріоритетною перед погашенням заборгованості іншим кредиторам підприємства та не може бути поставлена в залежність від погашення заборгованості за іншими платежами останнього.

Відповідно до частини другої статті 10 Конвенції "Про захист заробітної плати", ратифікованої Україною 04.08.1961, заробітна плата повинна охоронятися від арештів і передачі в такій мірі, в якій це вважається потрібним для утримання працівника і його сім'ї.

Крім того, згідно з пунктом 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника. За наявності у платника єдиного внеску одночасно із зобов'язаннями із сплати єдиного внеску зобов'язань із сплати податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законом, або зобов'язань перед іншими кредиторами зобов'язання із сплати єдиного внеску виконуються в першу чергу і мають пріоритет перед усіма іншими зобов'язаннями, крім зобов'язань з виплати заробітної плати (доходу) (частина 12 статті 9 зазначеного Закону).

Частиною 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо удосконалення адміністрування податку на додану вартість" №643-VIII від 16.02.2015 встановлено, що на рахунки в системі електронного адміністрування податку на додану вартість не поширюється дія Закону України "Про виконавче провадження", зокрема на кошти, що перебувають на таких рахунках, не може бути: накладено арешт; звернено стягнення.

Відповідно до пункту 5.1 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої Постановою Правління Національного банку України №492 від 12.11.2003, за поточними рахунками, що відкриваються банками суб'єктам господарювання в національній валюті, здійснюються всі види розрахунково-касових операцій відповідно до умов договору та вимог законодавства України.

Згідно з пунктом 6.7 даної Інструкції суб'єкт господарювання для здійснення деяких видів виплат (заробітної плати, дивідендів, стипендій, пенсій, соціальної допомоги, повернення надлишково сплачених сум, інших виплат) має право відкрити поточні рахунки фізичним особам, уклавши з банком договір про відкриття поточних рахунків на користь фізичних осіб.

Судом встановлено, що поточний рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк", МФО 325365 відкрито для здійснення розрахунково-касових операцій відповідно до порядку, встановленого для використання коштів за поточними рахунками суб'єктів господарювання, в тому числі для виплати заробітної плати, податків пов'язаних з виплатою заробітної плати (єдиний соціальний внесок, податок на доходи фізичних осіб, військовий збір), а також для сплати обов'язкових платежів до загального та місцевого бюджетів. Наведене засвідчується довідкою №171-4283/19 від 30.01.2019 (а.с.20).

В матеріалах справи міститься копія договору НОМЕР_1 банківського рахунку від 12.01.2017, укладеного між ПАТ "Кредобанк" (банк) та Мостиським військовим лісництвом Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (клієнт), відповідно до пункту 2.1 якого банк, відкриває клієнту поточний рахунок в національній валюті на умовах та в порядку передбачених законодавством та договором (а.с.21-24).

Також у матеріалах адміністративного позову наявна виписка по рахунку НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк" за період з 01.11.2018 по 30.11.2018 та з 01.12.2018 по 31.12.2018, згідно якої з даного рахунку здійснювались, серед іншого, платежі з призначенням сплати військового збору, погашення кредиторської заборгованості, податку з доходів фізичних осіб, єдиного соціального внеску, виплати заробітної плати, сплати податку на додану вартість (поповнення електронного рахунку) (а.с.26-49).

Слід зазначити, що згідно даної виписки по рахунку останній використовується і для інших розрахунково-касових операцій, зокрема, для оплати за лісгоспродукцію та дрова, оплати адмінвитрат тощо.

Крім того, згідно з довідкою відповідача №122 від 05.02.2019 у Мостиському військовому лісництві Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" проводиться виплата заробітної плати працівникам, сплата обов'язкових платежів до бюджету з розрахункового рахунку, який відкритий у ПАТ «Кредобанк», НОМЕР_1 (а.с.56).

На підставі вищенаведеного, суд вважає, що накладення арешту на кошти позивача, які призначені для виплати заробітної плати та сплати обов'язкових платежів до бюджету унеможливлює своєчасну її виплату, що в свою чергу призводить до порушення конституційних прав громадян, які працюють у позивача та унеможливлюється виконання обов'язку позивача зі сплати податків та інших обов'язкових платежів.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (пункт 1); обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (пункт 3); безсторонньо (пункт 4); добросовісно (пункт 5); з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації (пункт 7); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (пункт 8); своєчасно, тобто протягом розумного строку (пункт 10).

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що положення індивідуального акту, а саме: постанови про арешт коштів боржника від 14.01.2019, винесеної відповідачем у виконавчому провадженні №43824756, в частині арешту коштів боржника - Мостиського військового лісництва Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" на розрахунковому рахунку НОМЕР_1 МФО325365, який відкрито у ПАТ "Кредобанк", щодо виплати заробітної плати працівникам, сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, винесене з порушенням вимог чинного законодавства і підлягає скасуванню, оскільки прийнята без дотримання необхідного балансу між несприятливими наслідками для прав працівників позивача і цілями, на досягнення яких спрямована оскаржувана постанова.

На підставі викладеного, враховуючи, що зазначений рахунок НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк", окрім оплати праці, сплати єдиного соціального внеску та інших обов'язкових платежів та зборів може використовуватись позивачем і для здійснення інших розрахунково-касових операцій, суд вважає позовну заяву обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню, а саме: скасування постанови про арешт коштів боржника у ЗВП №43824756 від 14.01.2019 в частині арешту коштів, які призначені для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість (в системі електронного адміністрування ПДВ), що містяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк".

Стосовно розподілу судових витрат, то відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1921 грн.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250, 255, 262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 14.01.2019, винесену у зведеному виконавчому провадженні №43824756, в частині арешту коштів, які призначені для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску, податку з доходів фізичних осіб, військового збору та податку на додану вартість, що містяться на рахунку НОМЕР_1 в ПАТ "Кредобанк" (МФО 325365).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на користь Державного підприємства "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" понесені судові витрати в розмірі 1921 (тисячу дев'ятсот двадцять одна) гривень.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Учасники справи:

Державне підприємство "Івано-Франківський військовий ліспромкомбінат" (код ЄДРПОУ - 08033772, вул.Ребета, буд.6, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76014);

Головне територіальне управління юстиції в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ - 34844679, вул.Грюнвальдська, буд.11, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область, 76018).

Суддя Лучко О.О.