Рішення № 79966112, 18.02.2019, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 р. № 520/90/19

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лук'яненко М.О., розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) до Харківського обласного військового комісаріату (вул. Коцарська, буд. 56, м. Харків, 61052), Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м. Київ, 03168) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) у недотриманні прав позивача на належний соціальний захист, пов'язаний з правом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС на отримання одноразової грошової допомоги з причин звільнення ОСОБА_1 зі Збройних Сил Російської Федерації;

- визнати протиправним та скасувати та скасувати рішення Міністерства оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 21.12.2018 року №133, п.36;

- зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат (вул. Коцарська, буд.56, м.Харків, 61052, код ЄДРПОУ 08166355) повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ №530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю 06.02.2018 р. у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530;

- зобов'язати Міністерство оборони України (пр-кт Повітрофлотський, 6, м.Київ, 03168, код ЄДРПОУ 00034022) після отримання відповідного висновку Харківського обласного військового комісаріату щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ №530) призначити, нарахувати та здійснити виплату через Харківський обласний військовий комісаріат одноразову грошову допомогу військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації на ЧАЕС в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому 1-ої групи інвалідності у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що є ветераном війни-інвалідом 1 групи. Позивач перебував на військовій службі у Збройних Силах колишнього Союзу РСР. Згідно наказу Міністра оборони РФ від 09.12.1992 №01160 полковника ОСОБА_4 звільнено з дійсної військової служби в запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми. Згідно наказу Тамбовського вищого військового командування Червонознаменного училища хімічного захисту ім. Подвойського Н.І. від 13.03.1993 №57 у зв'язку зі звільненням позивача виключено зі списків особового складу училища та всіх видів забезпечення з направленням на військовий облік до РВК. Згідно довідки начальника оперативної групи УЧХВ МО СРСР від 10.07.1986 позивач з 02.06.1986 по 10.07.1986 виконував військові задачі у складі військової частини 78708 по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в зоні №1. Згідно свідоцтва про хворобу №268 від 05.05.1992 у позивача виявлені хвороби, які отримані в період проходження військової служби. З 13.12.2016 ОСОБА_1 встановлено безстроково 3 групу інвалідності внаслідок захворювання, отриманого в період проходження військової служби.20.06.2017 ОСОБА_1 встановлено безстроково 2 групу інвалідності, а в подальшому 05.01.2018 ОСОБА_1 1 групи. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково, та визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату щодо не подання висновку до Міністерства оборони України щодо можливості виплатити позивачу одноразову грошову допомогу, і зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат подати відповідний висновок до Міністерства. Проте, 21.12.2018 комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум відмовила позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, який визнаний інвалідом 1 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, оскільки законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн. Позивач вважає такі дії незаконними, оскільки вони порушують його право на пенсійне забезпечення.

Ухвалою суду від 08.01.2019 відкрито спрощене провадження по справі в порядку, передбаченому статтею 262 Кодексу адміністративного судочинства України та запропоновано відповідачу надати відзив на позов.

Копія ухвали про відкриття спрощеного провадження надіслана та вручена відповідачу, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Представником відповідача, Міністерством оборони України 01.02.2019 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що згідно з наказу Міністра оборони РФ від 09.12.1992 № 01160 полковника ОСОБА_1 звільнено з дійсної військової служби в запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу. А у відповідності до наказу начальника Тамбовського вищого військового командного Червонознаменного училища хімічного захисту ім. Подвойського Н.І. від 13.03.1993 року №57 у зв'язку зі звільненням позивача виключено зі списків особового складу училища та всіх видів забезпечення з направленням на військовий облік до РВК. Відповідно до змісту зазначених наказів позивач був звільнений з лав Збройних Сил Російської Федерації, з якою не укладалося міждержавних угод про здійснення виплат одноразової грошової допомоги. Так, у статті 1 Угоди про порядок пенсійного забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей і державне страхування військовослужбовців держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав від 15 травня 1992 року встановлено, що обов'язкове державне страхування військовослужбовців Збройних Сил держав-учасниць Співдружності здійснюється на умовах, за нормами і в порядку, що встановлені або будуть установлені законодавством держав-учасниць, на території яких проживають зазначені військовослужбовці та їх сім'ї. Угодою не встановлено порядку отримання та виплати одноразової грошової допомоги. Згідно з ст. 1-2 Угоди від 14.02.1992 року, за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу PCP. Тобто законодавцем прямо передбачено збереження прав і пільг за раніше встановленими законами та актами колишнього СОЮЗУ PCP, тобто за законами, які були чинними до набуття чинності Угодою, а саме до 14.02.1992 року. Оскільки позивач був звільнений в запас за станом здоров'я 09.12.1992 року, то згідно з ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції на час звільнення його із служби, далі - Закон), військовослужбовці, а також військовозобов'язані, призвані на збори, підлягали обов'язковому особистому страхуванню на випадок загибелі або смерті в розмірі 100-кратного мінімального прожиткового рівня населення України на час загибелі або смерті, а також в разі поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання, одержаних у період проходження служби (зборів), у розмірі, залежно від ступеня втрати працездатності, що визначалось у відсотковому відношенні від загальної суми страхування на випадок загибелі або смерті. Умови страхування і порядок виплат страхових сум військовослужбовцям і військовозобов'язаним, призваним на збори, та членам їх сімей, встановлювались Кабінетом Міністрів України. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 19 серпня 1992 року № 488 виплату страхових сум здійснювала НАСК "Оранта". Враховуючи, що позивач був звільнений з лав Збройних Силах Російської Федерації, з якою не укладалось міждержавних угод про виплату одноразової грошової допомоги, позивач прийшов до хибного висновку щодо наявності права у нього на отримання одноразової грошової допомоги. Отже, Міноборони вважає свої дії щодо відмови в призначенні одноразової грошової допомоги правомірними, законними та такими, що відповідають чинному законодавству в сфері соціального захисту військовослужбовців і звільнених з військової служби осіб.

Представником відповідача, Харківським обласним військовим комісаріатом 16.01.2019 надано відзив на позовну заяву, в якому він просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, зазначивши, що Харківським обласним військовим комісаріатом 23.08.2017 року за вих. № 246/1/ОГД направлено пакет документів для призначення позивачу одноразової грошової допомоги. Листом від 06.09.2017 року № 248/3/6/3072 Департаменту фінансів МО України повернуто документи позивача у зв'язку з тим фактом, що позивача звільнено зі Збройних Сил РФ. Таким чином, дії Харківського облвійськкомату щодо відмови позивачу подати висновок про виплату одноразової грошової допомоги є правомірними і законними та такими, що відповідають чинному законодавству.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступне.

Із матеріалів справи встановлено, що позивач є ветераном війни-інвалідом 1 групи.

ОСОБА_1 перебував на військовій службі у Збройних Силах колишнього Союзу РСР.

Згідно наказу Міністра оборони РФ від 09.12.1992 №01160 полковника ОСОБА_4 звільнено з дійсної військової служби в запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми (а.с. 30).

Відповідно до наказу Тамбовського вищого військового командування Червонознаменного училища хімічного захисту ім. Подвойського Н.І. від 13.03.1993 №57 у зв'язку зі звільненням позивача виключено зі списків особового складу училища та всіх видів забезпечення з направленням на військовий облік до РВК (а.с. 31).

Згідно довідки начальника оперативної групи УЧХВ МО СРСР від 10.07.1986 позивач з 02.06.1986 по 10.07.1986 виконував військові задачі у складі військової частини 78708 по ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС в зоні №1 та має право на пільги відповідно до директиви заступника Міністра оборони СССР №Д-018 від 27.05.1986 (а.с. 32).

Згідно свідоцтва про хворобу №268 від 05.05.1992 у позивача виявлені хвороби, які отримані в період проходження військової служби (а.с. 28).

З витягу з протоколу засідання Військово-лікарської комісії Північного регіону по встановленню причинного зв'язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишніх військовослужбовців, судом встановлено, що захворювання позивача пов'язані з виконанням обов'язків військової служби з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с. 29).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи серія 12 ААА № 466140 від 05.01.2017 внаслідок захворювання, отриманого в період військової служби позивачу з 13.12.2016 встановлена безстроково третя група інвалідності (а.с. 25).

Відповідно до довідки до акта огляду МСЕК Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи серія 12 ААА № 466645 від 30.06.2017 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС позивачу з 20.06.2017 встановлена безстроково друга група інвалідності (а.с. 26).

Згідно довідки до акта огляду МСЕК Харківського обласного центру медико-соціальної експертизи серія 12 ААА № 689581 від 29.01.2018 внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС позивачу з 05.01.2018 встановлена безстроково перша група інвалідності (а.с. 27).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 по спарві №820/3426/18, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, адміністративний позов адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, Код ЄДРПОУ 08166355), яка полягає у не поданні у 15-тиденний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 06.02.2018 року у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року №530. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат (61052, м. Харків, вул. Коцарська, 56, Код ЄДРПОУ 08166355) подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ № 530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю від 06.02.2018 року у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 року № 530. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

На виконання постанови Харківського окружного адміністративного суду від 30.05.2018 Харківський обласний військовий комісаріат подав висновок до міністерства оборони України.

З витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової допомоги та компенсаційних сум від 21.12.2018 №133, судом встановлено, що пунктом 36 полковнику в запасі ОСОБА_1 відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки законодавство України не передбачає здійснення виплат військовослужбовцям інших країн (а.с. 36).

Не погоджуючись із діями відповідачів щодо відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду із даним позовом.

По суті спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Таким чином, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку із виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".

Відповідно до статті 41 цього Закону виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, визначені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

За визначенням статті 1 вищевказаного Закону, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно з п. 4 ч.2 ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до п. "б" ч. 1 ст.16-2 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент встановлення позивачу 1 групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи.

Частиною 9 статті 16-3 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (в редакції чинній на момент встановлення позивачу 1 групи інвалідності) передбачено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Так, станом на час встановлення позивачеві 1 групи інвалідності, а саме: 05.01.2018 механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, визначений Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року № 975.

За приписами пп.1 п. 6 Порядку № 975 (в редакції чинній на момент встановлення позивачу 1 групи інвалідності) одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності I групи.

Системно аналізуючи вищевказані норми діючого законодавства, що регулюють дані правовідносини, суд доходить висновку, що право на отримання вказаної допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби незалежно від часу настання інвалідності.

Вищевказана позиція суду узгоджується з висновками Верховного Суду України у постановах від 18.11.2014 р. по справі № 21-446а14 та від 21.04.2015 р. по справі № 21-135а15, який в силу ст.244-2 КАС України має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачеві відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що позивач звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації 09.12.1992 року, а законодавством України не передбачено здійснення виплат військовослужбовцям інших країн.

Статтями 1, 2 Угоди між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні і правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей, яка набула чинності для України 14.02.1992 року, встановлено, що за військовослужбовцями, особами, які звільнились з військової служби і проживають на території держав-учасниць Співдружності, а також членами їхніх сімей зберігаються права і пільги, встановлені раніше законами та іншими нормативними актами колишнього Союзу РСР. Односторонні обмеження зазначених прав і пільг військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей не допускаються. Держави Співдружності своїм законодавством встановлюють і забезпечують всю повноту політичних, соціально-економічних та особистих прав і свобод військовослужбовцям, особам, звільненим з військової служби, та членам їхніх сімей відповідно до норм міжнародного права і положень цієї Угоди. Статтею 4 зазначеної Угоди передбачено, що держави-учасниці Співдружності беруть на себе зобов'язання у 1992 році розробити і прийняти взаємопогоджені законодавчі акти про соціальний захист військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей.

Законом України "Про ратифікацію Протоколу до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 р.", від 07.06.2001 р. № 2495-ІІІ ратифіковано Протокол до Угоди між державами - учасницями Співдружності Незалежних Держав про соціальні та правові гарантії військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей від 14.02.1992 року.

Відповідно до статті 1 даного Протоколу, на громадян, які проходили військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР та які переведені (зараховані) на військову службу в Збройні Сили, інші війська, інші військові формування та органи держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав, при їх переїзді на постійне місце проживання з однієї Держави Співдружності до іншої поширюються права та пільги, гарантії та компенсації, встановлені законодавством та іншими нормативними правовими актами для військовослужбовців Держави Співдружності, обраної для постійного проживання.

Таким чином, наведеними вище міждержавними Угодами гарантується кожному військовослужбовцю, який проходив військову службу у військових частинах Збройних Сил, інших військах, військових формуваннях та органах колишнього Союзу РСР, право на отримання пільг, гарантій та компенсацій на території тієї держави Співдружності, на якій він проживає.

У свою чергу, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та реалізується в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Крім того, абзацом 9 пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 р. № 393, передбачено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Тобто, для призначення військовослужбовцям пенсії до вислуги років зараховується, зокрема, військова служба у військах колишнього СРСР.

Вказана обставина, у свою чергу, свідчить про те, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України та встановлено обов'язок саме: Міністерства оборони України приймати рішення про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям у зв'язку з встановленням інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального зобов'язання.

Враховуючи той факт, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, контузії та захворювань, пов'язаних з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС у військах колишнього СРСР, а не під час проходження служби у Збройних Силах Російської Федерації, беручи до уваги, що ОСОБА_1 є громадянином України, яку обрав місцем свого постійного проживання, суд зазначає, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно зі ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Разом з тим, суд зазначає, що доводи відповідачів про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання одноразової грошової допомоги з тих підстав, що позивач звільнений зі Збройних Сил Російської Федерації, були предметом судового розгляду в рамках адміністративної справи № 820/3426/18, однак, суд не знайшов їх обґрунтованими та такими, що є підставою для відмови ОСОБА_1 в оформленні висновку для призначення одноразової грошової допомоги.

Поряд із цим, в ухвалі Харківського апеляційного адміністративного суду від 20.11.2018, колегія суддів зауважила, що підставою для звернення громадянина України ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату із заявою від 06.02.2018 стосовно виплати йому одноразової грошової допомоги слугував не факт служби в Збройних Силах України або іншої держави, а факт виконання ним обов'язків військовослужбовця, передбачених законодавством колишнього СРСР, а саме: участі в ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у період часу с 02.06.1986 по 10.07.1986 у складі військової частини 78708.

Згідно частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, відповідачем Міністерством оборони України як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності свого рішення та дій у спірних відносинах щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги по інвалідності.

А тому, суд доходить висновку про задоволення позову в частині визнання протиправними дій Міністерства оборони України у недотриманні прав позивача на належний соціальний захист, пов'язаний з правом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС на отримання одноразової грошової допомоги з причин звільнення ОСОБА_1 зі Збройних Сил Російської Федерації; визнання протиправним та скасування рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 21.12.2018 року №133, п.36.

Беручи до уваги, що Міністерством оборони України безпосередньо відмовлено у призначенні ОСОБА_1 допомоги, а не повернуто на доопрацювання документи, складені Харківським обласним військовим комісаріатом, зокрема, висновок про можливість виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності, з метою захисту прав позивача у спірних відносинах, суд вважає, що для повного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1).

Щодо позовних вимог про зобов'язання Міністерства оборони України після отримання відповідного висновку Харківського обласного військового комісаріату розглянути та вирішити питання щодо можливості призначення, нарахування та здійснення виплати через Харківський обласний військовий комісаріат одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації на ЧАЕС в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому 1-ої групи інвалідності у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Як встановлено частиною 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може містити вимоги про: 1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень; 2) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю; 5) виконання зупиненої чи невчиненої дії; 6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.

Тобто, судом за результатами розгляду справи може бути задоволено будь-яку з цих вимог, у тому числі й вимогу про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень вчинити пені дії.

Суд зауважує, що позивачем при зверненні до Міноборони надавались усі документи, необхідні для призначення йому одноразової грошової допомоги на підставі ст.16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", однак, у призначенні цієї допомоги ОСОБА_1 було відмовлено.

Отже, суд зазначає, що відповідач у спірних відносинах вже реалізував свої дискреційні владні повноваження, прийнявши рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності.

Відтак, позов в цій частині підлягає задоволенню.

При цьому, суд не підміняє Міністерство оборони України як суб'єкта владних повноважень, оскільки не приймає рішення про призначення пенсії, а зобов'язує Міністерство прийняти таке рішення за наявності достатніх підстав для цього та наданих позивачем документів.

З огляду на те, що відповідачами, як суб'єктами владних повноважень, не доведено правомірності вчинених ними дій, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295-296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України у недотриманні прав позивача на належний соціальний захист, пов'язаний з правом ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС на отримання одноразової грошової допомоги з причин звільнення ОСОБА_1 зі Збройних Сил Російської Федерації.

Визнати протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України про відмову ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС, оформлене протоколом засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 21.12.2018 року №133, п.36.

Зобов'язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати до Міністерства оборони України висновок щодо можливості виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації аварії на ЧАЕС (додаток 13 до Положення, затвердженого наказом МОУ №530) та належним чином оформлений пакет документів, наданий ним разом з заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю 06.02.2018 р. у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530.

Зобов'язати Міністерство оборони України після отримання відповідного висновку Харківського обласного військового комісаріату розглянути та вирішити питання щодо можливості призначення, нарахування та здійснення виплати через Харківський обласний військовий комісаріат одноразової грошової допомоги військовослужбовцю - ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1), який визнаний інвалідом 1-ої групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при ліквідації на ЧАЕС в розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення йому 1-ої групи інвалідності у відповідності до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 р. №975 та Положення про організацію в Міністерстві оборони України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затверджене наказом Міністерства оборони України від 14.08.2014 №530.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.О. Лук'яненко