Рішення № 79965711, 19.02.2019, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року Справа № 160/8392/18 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі судді Дєєва М.В. розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4

до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області

про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (далі - позивачі) звернулися в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (далі - відповідач), в якому просять:

- визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в оформленні паспорту громадянина України неповнолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ;

- зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області оформити та видати паспорт громадянина України неповнолітнім ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 у формі паспортної книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 року №2503-ХІІ.

В обґрунтування позову зазначено, що позивачі звернулися до Тернівського міського сектору Головного управління державної міграційної служби в Дніпропетровській області із заявою, в якій просили оформити бланк паспорту громадянина України своїм дітям без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та видати їм, виключно у формі паспортної книжечки на підставі Закону України від 18.01.2001 року №2235-111 «Про громадянство України». Проте, листом від 21.07.2018 року відповідач надав відповідь, в якій зазначив, що відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015 в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 26.10.2016 року паспорт громадянина України виготовляється у формі Ю картки, що містить безконтактний електронний носій. Позивачі не погоджуються із вказаною відповіддю та вважають її протиправною, оскільки отримання пластикової картки типу ІD є правом, а не обов’язком та форма паспорту у вигляді паспортної книжечки не скасовано і є діючою, у зв’язку з чим просили позовні вимоги задовольнити.

13.11.2018 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін.

13.12.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого вказано, що листом від 21.07.2018 року позивачам було роз’яснено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України та починаючи з 01.11.2016 року виготовляється виключно у формі картки, що містить безконтактний електронний носій. Зразок бланка та порядок оформлення паспорта громадянина України затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, знищення паспорта громадянина», а отже твердження позивачів про відмову відповідача у наданні адміністративної послуги з оформлення паспорта громадянина України є необґрунтованими та безпідставними, оскільки зазначене вище звернення позивачів не є заявою про надання адміністративної послуги, а відповідно лист-відповідь Тернівського міського сектору ГУДМС України в Дніпропетровській області не є рішенням про відмову у наданні адміністративної послуги, у зв’язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

14.01.2019 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду було витребувано у Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області належним чином завірену копію заяви від 04.07.2018 року, з якою ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зверталися до Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області щодо оформлення та видачі бланку паспорту громадянина України своїм дітям - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 без застосування засобів Єдиного державного демографічного реєстру та у формі паспортної книжечки, на підставі Закону України від 18.01.2001 р. №2235-ІІІ «Про громадянство України».

01.02.2019 року на виконання вимог ухвали від 14.01.2019 року від відповідача надійшли витребувані докази по справі.

Відповідно до вимог ст.ст. 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, що 04.07.2018 року позивачі в інтересах своєї неповнолітньої дитини ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулись до Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області із заявою щодо оформлення та видачі бланка паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до чинного Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 р. № 2503-ХІІ, без застосування засобів ЄДДР.

12.07.2018 року позивачі звернулись із зверненням до відповідача відповідно до якого вказано, що їх релігійні переконання не дозволяють вносити інформацію до безконтактного електронного носія, у зв’язку з чим вони відмовляються від такого документа та обирають право користування для своїх дітей паспортом книжкового типу, також вказали, що порушується право їх дітей на освіту, працю та отримання спадщини.

Листом від 21.07.2018 року відповідач надав відповідь на заяви позивачів від 04.07.2018 року та від 12.07.2018 року, в якій зазначив, що відповідно до вимог Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 302 від 25.03.2015р. в редакції постанови Кабінету Міністрів України № 745 від 26.10.2016р., паспорт громадянина України виготовляється у формі ІD-картки, що містить безконтактний електронний носій. Паспорти громадянина України у вигляді книжечки на теперішній час не виготовляються та не оформляються, і в жодному підрозділі Державної міграційної служби України таких паспортів немає. Крім того, наказ Міністерства внутрішніх справ України № 320 від 13.04.2012 р. «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України», яким передбачалося оформлення паспорта зразка 1994 р. у вигляді книжечки, втратив чинність. Також, відповідачем було зазначено, що з метою недопущення порушень законодавства України, позивачам необхідно у найкоротші терміни звернутися до Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області з приводу оформлення дітям паспорта громадянина України.

Позивачі не погоджуються з такою відповіддю відповідача та вважають її такою, що не відповідає вимогам законодавства, що і стало підставою для звернення з даною позовною заявою до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Законом України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року (далі - Закон № 5492-VI) визначено правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону № 5492-VI документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, відповідно до їх функціонального призначення поділяються, зокрема, на: документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, у т.ч. паспорт громадянина України .

За змістом ч.1-5 ст.14 Закону № 5492-VI, форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклету. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі книжечки здійснюється за технологією лазерного гравіювання та лазерної перфорації. Персоналізація документів у формі картки виконується за технологією термодруку або лазерного гравіювання. Персоналізація документів здійснюється централізовано у Державному центрі персоналізації документів.

Паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. (ч. 1 ст. 21 Закону № 5492-VI).

Згідно із ч. 3 ст. 13 Закону № 5492-VI, зокрема, паспорт громадянина України, містить безконтактний електронний носій.

Відповідно до пункту 1.2 Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України, затвердженого Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року № 320 (далі по тексту Порядок № 320), чинного на момент виникнення спірних правовідносин, паспорт громадянина України (далі - паспорт) видається територіальними підрозділами Державної міграційної служби України (далі - територіальні підрозділи) за місцем проживання кожному громадянинові України після досягнення 16-річного віку, а надалі в разі необхідності обмінюється, видається замість утраченого, викраденого або зіпсованого.

Пунктом 1.3 Порядку № 320 встановлено, що для оформлення паспорта особа подає такі документи:

- заяву про видачу паспорта (додаток 1) (далі - заява);

- свідоцтво про народження;

- дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см (фотокартки, що подаються для оформлення паспорта, мають бути виконані з одного негатива, із зображенням обличчя виключно анфас, без головного убору, виготовленими на тонкому білому або кольоровому фотопапері без кутика; для громадян, які постійно носять окуляри, обов'язкове фотографування в окулярах);

- платіжний документ з відміткою банку про сплату державного мита або копію документа про звільнення від сплати державного мита;

- довідку про реєстрацію особи громадянином України або свідоцтво про належність до громадянства України, а в необхідних випадках - інші документи, визначені статтею 5 Закону України «Про громадянство України» (за необхідності);

- паспорт громадянина України для виїзду за кордон - для громадян України, які постійно проживали за кордоном, після повернення їх на проживання в Україну;

- посвідчення про взяття на облік бездомних осіб, видане відповідним центром обліку бездомних осіб (для бездомних осіб).

Оригінали документів повертаються особі після прийняття заяви до розгляду.

Вказаним Наказом Міністерства Внутрішніх Справ України від 13 квітня 2012 року № 320 було затверджено форму заяви про видачу паспорта.

Окрім цього, відповідно до пункту 13 Розділу 2 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 №2503-ХІІ визначено, що для одержання паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; свідоцтво про народження; дві фотокартки розміром 35х45 мм; у необхідних випадках - документи, що підтверджують громадянство України.

Тобто, для видачі паспорта громадянина України як у формі книжечки так і у формі картки заявнику необхідно подати визначений перелік документів.

Позивачами зазначено, що 04.07.2018 року звернулись до відповідача із заявою щодо видачі їхній донці ОСОБА_3 та сину ОСОБА_4 паспорт у формі паперової книжечки, при цьому судом встановлено, що зі змісту вказаної заяви вбачається, що вона стосується лише щодо видачі паспорта їх донці - ОСОБА_3.

Також, судом встановлено, що позивачі звертались до відповідача із заявою від 12.07.2018 року, при цьому вказана заява має інформаційний характер та не містить прохання, щодо видачі їхньому неповнолітньому сину паспорта у формі книжечки.

Наявність інших заяв, що стосуються видачі паспорта неповнолітньому ОСОБА_4 у формі паперової книжечки, судом не встановлено та матеріали справи не містять.

Таким чином, враховуючи відсутність доказів звернення позивачів до відповідача із відповідною заявою щодо видачі їхньому неповнолітньому сину ОСОБА_4 паспорту у формі паперової книжечки, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною відмови в оформленні паспорту неповнолітньому ОСОБА_4 у формі паспортної книжечки та щодо зобов’язання оформити та видати такий паспорту задоволенню не підлягають.

Також, судом встановлено, що звертаючись до відповідача із заявою щодо оформлення паспорта громадянина України законні представники ОСОБА_3 подали заяву довільної форми, яка відповідає вимогам, встановленим до заяви про видачу паспорту, при цьому позивачами не було додано до вказаної заяви визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі паспорта.

Відповідно до ч. 7 ст. 16 Закону № 5492-VІ уповноважений суб’єкт, якщо інше не передбачено цим Законом, має право відмовити у видачі документа виключно у разі, якщо: 1) за видачею документа звернувся заявник, який не досяг шістнадцятирічного віку, або представник не має документально підтверджених повноважень на отримання документа; 2) заявник вже отримав документ такого типу, який є дійсним на день звернення (крім випадків, зазначених у частині сьомій цієї статті); 3 заявник не подав усіх визначених законодавством документів, необхідних для оформлення і видачі документа; 4) дані, отримані з бази даних розпорядника Реєстру, не підтверджують інформацію, надану заявником.

У рішенні про відмову у видачі документа, яке доводиться до відома заявника у порядку і строки, встановлені законодавством, мають зазначатися підстави для відмови. Особа має право звернутися до уповноваженого суб’єкта з повторною заявою у разі зміни або усунення обставин, через які їй було відмовлено у видачі документа. Рішення про відмову у видачі документа може бути оскаржено особою в адміністративному порядку або до суду.

Отже, зі змісту вищенаведеної норми вбачається, що законодавець передбачив вичерпний перелік підстав для відмови заявникові у видачі паспорта громадянина України.

Відповідач у своїй відповіді зобов’язаний був вказати одну з вищеперерахованих підстав для відмови у оформленні паспорта неповнолітній ОСОБА_4 у формі паперової книжечки.

Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах не прийняв належного рішення про відмову чи видачу ОСОБА_4 паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки та не навів будь-яких правових підстав для відмови у проведенні оформлення паспорта громадянина України у вигляді паспортної книжечки.

Враховуючи, що відповідачем не наведено жодних зауважень щодо поданої заяви та доданих до неї документів, з урахуванням статті 16 Закону № 5492-VI, суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо не оформлення паспорта неповнолітній дочці позивачів у формі паспортної книжечки є протиправною.

Суд зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 року № 302 «Про затвердження зразка бланка, технічного опису та Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України» також передбачено можливість оформлення паспорта громадянина України з використанням бланка паспорта громадянина України у формі книжечки.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що питання щодо правомірності відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки було розглянуто ОСОБА_5 Палатою Верховного Суду у зразковій справі №806/3265/17 (провадження Пз/9901/2/18) від 19.09.2018 року.

Так, постановою ОСОБА_5 палати Верховного Суду від 19 вересня 2018 року в зразковій справі № 806/3265/17 позовні вимоги задоволені частково, визнано протиправною відмову Коростенського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області у видачі ОСОБА_2 паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року N 2503-XII. Зобов'язано Коростенський районний відділ Управління Державної міграційної служби України в Житомирській області оформити та видати ОСОБА_2 паспорт громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт громадянина України N 2503-XII.

У постанові від 19 вересня 2018 року ОСОБА_5 Верховного Суду зазначає, що статтею 32 Конституції України визначено, що ніхто не може зазнавати втручання в його особисте і сімейне життя, крім випадків, передбачених Конституцією України. Не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 січня 2012 року N 2-рп/2012 надано офіційне тлумачення положення ч. 2 ст. 32 Конституції України, зокрема: неможливо визначити абсолютно всі види поведінки фізичної особи у сферах особистого та сімейного життя, оскільки особисті та сімейні права є частиною природних прав людини, які не є вичерпними‚ і реалізуються в різноманітних і динамічних відносинах майнового та немайнового характеру, стосунках, явищах, подіях тощо. Право на приватне та сімейне життя є засадничою цінністю, необхідною для повного розквіту людини в демократичному суспільстві, та розглядається як право фізичної особи на автономне буття незалежно від держави, органів місцевого самоврядування, юридичних і фізичних осіб. Збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди державою, органами місцевого самоврядування, юридичними або фізичними особами є втручанням в її особисте та сімейне життя. Таке втручання допускається винятково у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

ОСОБА_5 Верховного Суду зауважує, що у даному випадку відсутня будь-яка загроза національній безпеці, економічному добробуту або правам людини, а тому збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди є втручанням держави в її особисте та сімейне життя.

Конституційне та законодавче регулювання права на невтручання в особисте та сімейне життя також узгоджується із міжнародно-правовими актами:

Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція), була ратифікована Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР, та відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства.

Стаття 8 Конвенції передбачає, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Приватне життя "охоплює право особи формувати та розвивати відносини з іншими людьми, включаючи відносини професійного чи ділового характеру" (див. п. 25 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "C. проти Бельгії" від 07 серпня 1996 року (Reports 1996)). Стаття 8 Конвенції "захищає право на розвиток особистості та право формувати і розвивати відносини з іншими людьми та навколишнім світом" (див. п. 61 рішення ЄСПЛ у справі "Pretty проти Сполученого Королівства" (справа N 2346/02, ECHR 2002 та п. 65. рішення ЄСПЛ у справі "ОСОБА_6 проти України" (заява N 21722/11).

Будь-яке втручання у право особи на повагу до її приватного та сімейного життя становитиме порушення статті 8 Конвенції, якщо воно не здійснювалося "згідно із законом", не переслідувало легітимну ціль або цілі згідно з пунктом 2 та було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було пропорційним цілям, які мали бути досягнуті (див. рішення ЄСПЛ у справі "Ельсхольц проти Німеччини" (Elsholz v. Germany) [ВП], заява N 25735/94, п. 45, ECHR 2000-VIII).

Аналізуючи викладені вище норми законодавства, ОСОБА_5 Верховного Суду звертає увагу, що особа не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканність житла, таємницю кореспонденції або на її честь і репутацію. Кожна людина має право на захист законом від такого втручання або таких посягань.

ОСОБА_5 Верховного Суду дійшла висновку, що принципами обробки персональних даних є відкритість і прозорість, відповідальність, адекватність та не надмірність їх складу та змісту стосовно визначеної мети їх обробки, а підставою обробки персональних даних є згода суб'єкта персональних даних.

Водночас, ОСОБА_5 Верховного Суду звертає увагу, що законодавством не врегульовано питання щодо наслідків відмови особи від обробки її персональних даних, тобто фактично відсутня будь-яка альтернатива такого вибору, що в свою чергу обумовлює неякість закону та порушення конституційних прав такої особи.

ОСОБА_5 Верховного Суду вважає за доцільне зазначити, що реалізація державних функцій має здійснюватися без примушення людини до надання згоди на обробку персональних даних, їх обробка повинна здійснюватись, як і раніше, в межах і на підставі тих законів і нормативно-правових актів України, на підставі яких виникають правовідносини між громадянином та державою. При цьому, згадані технології не повинні бути безальтернативними і примусовими. Особи, які відмовилися від обробки їх персональних даних, повинні мати альтернативу - використання традиційних методів ідентифікації особи.

Таким чином, ОСОБА_5 Верховного Суду дійшла висновку, що норми Закону N5492-VI на відміну від норм Положення N 2503-XII (теж діючого на момент виникнення правовідносин) не тільки звужують, але фактично скасовують право громадянина на отримання паспорту у вигляді паспортної книжечки без безконтактного електронного носія персональних даних, який містить кодування його прізвища, ім'я та по-батькові та залишають тільки право на отримання паспорта громадянина України, який містить безконтактний електронний носій, що є безумовним порушенням вимог ст. 22 Конституції України, яка забороняє при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод, не відповідає вимогам якості закону (тобто втручання не було "встановлене законом") не було "необхідним у демократичному суспільстві" у тому сенсі, що воно було непропорційним цілям, які мали бути досягнуті, не покладаючи на особу особистий надмірний тягар. Зазначене допускає свавільне втручання у право на приватне життя, у контексті неможливості реалізації права на власне ім’я, що становить порушення ст. 8 Конвенції.

ОСОБА_5 Верховного Суду дійшла висновку, що позбавлення особи можливості отримання паспорта у традиційній формі - у вигляді книжечки, і спричинені цим побоювання окремої суспільної групи, що отримання паспорта у вигляді ID-картки може спричинити шкоду приватному життю, становить втручання держави, яке не було необхідним у демократичному суспільстві, і воно є непропорційним цілям, які мали б бути досягнуті без покладення на особу такого особистого надмірного тягаря.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_5 Верховного Суду дійшла висновку, що позовні вимоги про визнання протиправними дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення про паспорт N 2503-XII є обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню. При цьому, ОСОБА_5 Верховного Суду зазначає, що самі по собі дії Відділу УДМС щодо відмови у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідали Закону N 5492-VI…. Оскільки дії Відділу УДМС розглядаються як дії держави в цілому, і такі дії порушують основоположні права громадян, то вони визнаються протиправними.

Такий висновок ОСОБА_5 Верховного Суду, зроблений у зразковій справі, має бути врахованій судом при розгляді типової справи у відповідності до ч. 3 ст. 291 КАС України.

Разом з тим, суд зазначає, що на відмінність від типової справи, де повнолітня особа звернулась із заявою про видачу паспорта у формі книжечки після одруження і зміни прізвища, в справі, що розглядається, заявником є батьки неповнолітньої дитини (станом на час звернення), та як вбачається з матеріалів справи, до заяви, написаної в довільній формі, не були долучені оригінали документів, які вимагаються для оформлення паспорта.

Також, слід врахувати положення ч. 7 ст. 16 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 року № 5492-VI, яка наводить вичерпні підстави для відмови у видачі документа.

Таким чином, оцінюючи вимоги позивачів про покладення на відповідача обов'язку щодо видачі паспорта громадянина України у формі книжечки відповідно до Положення №2503-ХІІ необхідно зазначити, що заявником не подано всіх необхідних документів, при цьому суд не може переймати на себе дискреційні повноваження відповідача, який має право вимагати від заявника дотримання певної форми звернення та настання певних подій, з якими закон пов’язує відповідний обов’язок суб’єкта владних повноважень. Разом з тим, з відповіді відповідача, яка була надана на звернення позивачів та їх неповнолітньої дочки, вбачається, що таким обставинам не було надано оцінки.

У відповідності до ч.3 ст.245 КАС України, у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов’язати суб’єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Відповідно до п.4 ст.245 КАС України у випадку прийняття судом рішення, про визнання бездіяльності суб’єкта владних повноважень протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, суд може зобов’язати відповідача - суб’єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб’єктам владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб’єктам владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов’язує суб’єктам владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З урахуванням наведеного, оскільки бездіяльність відповідача щодо не оформлення паспорта громадянина України ОСОБА_3 з підстав, зазначених у відповіді, наданої 21.07.2018 року, є протиправною, з метою відновлення порушених прав позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача повторно розглянути зазначену заяву з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно частин 1, 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб’єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов’язаних з розглядом справи.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачами при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду в розмірі 704,80 грн., що документально підтверджується квитанцією №18227517 від 02.11.2018 року.

Враховуючи, що адміністративний позов задоволено частково, частина судових витрат пов'язана зі сплатою судового збору за подання адміністративного позову до суду підлягає стягненню в сумі 352,40 грн., що становить 50 відсотків від суми сплаченого судового збору.

Керуючись ст.ст. 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (51500, Дніпропетровська область, м.Тернівка, вул.Вознесенська, буд.226), ОСОБА_2 в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (51500, Дніпропетровська область, м.Тернівка, вул.Вознесенська, буд.226) до Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул.В.Липинського, буд.7, код ЄДРПОУ 37806243) про визнання протиправною відмову та зобов’язання вчинити певні дії – задовольнити частково.

Визнати протиправною відмову Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в оформленні паспорта громадянина України неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3, з підстав, зазначених у відповіді №1239/1440 від 21.07.2018 року.

Зобов’язати Головне управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 від 04.07.2018 року щодо оформлення неповнолітній ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 паспорта у вигляді книжечки та надати відповідь з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 352,40 грн. (триста п’ятдесят дві гривні сорок копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області в особі Тернівського міського сектору Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. ст.295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя ОСОБА_7