Ухвала суду № 79965622, 19.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

19 лютого 2019 року м. Житомир

справа № 240/5139/18

категорія 11.5

Житомирський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Горовенко А.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження у приміщенні суду за адресою: 10014, місто Житомир, вул. Мала Бердичівська, 23, адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови,-

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області Буркацької Мирослави Ігорівни від 10.10.2018 про накладення штрафу в розмірі 16220 грн за несплату аліментів у виконавчому провадженні №52626557.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 19.10.2018 отримав постанову старшого державного виконавця Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області у виконавчому провадженні №52626557 від 10.10.2018 про накладення на нього штрафу в розмірі 16220 грн за несплату аліментів. Оскаржувану постанову вважає протиправною, оскільки державним виконавцем при прийнятті постанови у виконавчому провадженні №52626557 від 10.10.2018 про накладення штрафу за несплату аліментів не встановлено причини несплати позивачем аліментів.

Позивач зазначає, що він дійсно не сплачував аліменти на користь ОСОБА_2, проте з поважних причин, оскільки не був обізнаний з рішенням суду щодо стягнення з нього аліментів та про відкриття виконавчого провадження №52626557 Ізяславським районним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області, яке в подальшому передано до Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області.

Саме тому вважає постанову у виконавчому провадженні №52626557 від 10.10.2018 про накладення штрафу за несплату аліментів, що є предметом розгляду даної справи, такою, що винесена з порушенням норм чинного законодавства.

Відповідно до ухвали Житомирського окружного адміністративного суду від 18.12.2018 провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 26.12.2018.

Згідно із довідкою від 26.12.2018 розгляд справи відкладено на 22.01.2019, у зв"язку із неявкою у судове засідання учасників справи.

28 грудня 2018 року на електронну адресу суду від відповідача надійшли заперечення на позовну заяву за вх.№25312/18, в яких відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 05.09.2018 державним виконавцем Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області винесено постанову про прийняття виконавчого провадження №52626557 по виконанню виконавчого листа №2/669/213/16, виданого Білогірським районним судом Хмельницької області 03.10.2016 на виконання, оскільки органами державної виконавчої служби було встановлено, що боржник - ОСОБА_1 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1, тому виконавче проваджене передано за місцем фактичного знаходження боржника.

З урахуванням розрахунку суми заборгованості , складеного Ізяславським районним відділом державної виконавчої служби у Хмельницькій області у виконавчому провадженні №52626557 станом на 01.10.2018 за ОСОБА_1 рахується борг зі сплати аліментів у розмірі 54066,67 грн, а тому відповідно до п.14 ст.71 Закону України «Про виконавче провадження» у зв"язку із несплатою боржником - ОСОБА_1 понад 2-х років аліментів державним виконавцем 10.10.2018 у виконавчому провадженні №52626557 винесено постанову про накладення штрафу в розмірі 16220 грн (30% від суми заборгованості).

Відповідно до протокольної ухвали суду від 22.01.2019 розгляд справи відкладено на 01.02.2019 у зв"язку із задоволенням клопотання позивача про надання йому часу для ознайомлення із письмовими запереченнями відповідача та доданими до них документами.

Згідно із довідкою від 01.02.2019 розгляд справи відкладено на 19.02.2019, у зв"язку із тимчасовою непрацездатністю головуючого судді у період з 29.01.2019 по 07.02.2019.

У визначений день та час, 19.02.2019, до суду прибув позивач, позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач у визначений день та час свого повноважного представника до суду не направив, 19.02.2019 на електронну адресу суду від відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у зв"язку з відсутністю транспортного засобу. Доказів на обґрунтуванням клопотання про відкладення розгляду справи до суду не подав.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, у визначений день та час до суду не прибула , про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином у відповідності з ч.6 ст.7, ч.11 ст.126 КАС України.

У ході судового розгляду справи судом заслухано пояснення позивача, оголошено зміст письмових заперечень відповідача, досліджено письмові докази, долучені до матеріалів справи, та поставлено у судовому засіданні на обговорення питання про можливість переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Позивач не заперечував проти переходу суду у письмове провадження для подальшого розгляду справи.

Суд, заслухавши думку позивача, відповідно до протокольної ухвали на місці (без виходу до нарадчої кімнати) ухвалив перейти до подальшого розгляду справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 № ETS N 005, ратифікованої Верховною Радою України 17 липня 1997 року, проголошено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні Європейського суду з прав людини (далі - Суд) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України» (заяви №№ 29458/04, 29465/04) зазначено, що відповідно до прецедентної практики Суду термін «встановленим законом» у статті 6 Конвенції спрямований на гарантування того, що «судова гілка влади у демократичному суспільстві не залежить від органів виконавчої влади, але керується законом, що приймається парламентом» [див. рішення у справі «Занд проти Австрії» (Zand v. Austria), заява № 7360/76]. У країнах з кодифікованим правом організація судової системи також не може бути віддана на розсуд судових органів, хоча це не означає, що суди не мають певної свободи для тлумачення відповідного національного законодавства. <…> фраза «встановленого законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. У своїх оцінках Суд дійшов висновку, що не може вважатися судом, «встановленим законом», національний суд, що не мав юрисдикції судити деяких заявників, керуючись практикою, яка не мала регулювання законом.

Отже, поняття «суд, встановлений законом» зводиться не лише до правової основи самого існування «суду», але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Статтею 55 Конституції України проголошено, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Відповідно до ч. 5 ст. 125 Конституції України, з метою захисту прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин діють адміністративні суди.

Юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає та встановлює Кодекс адміністративного судочинства України.

Пунктом першим частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби врегульовано статтею 74 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII (надалі - Закон №1404-VIII).

Так, частиною першою вказаної статті Закону №1404-VIII визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

У частині другій статті 74 Закону №1404-VIII закріплено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

З огляду на системний аналіз наведених правових норм суд приходить до висновку, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Це правило діє і при виконанні зведеного виконавчого провадження, в якому об'єднані судові рішення, ухвалені за правилами однієї юрисдикції.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), тобто не за рішенням, ухваленим судом, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому Законом та Кодексом адміністративного судочинства України.

Суд зазначає, що відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної в п. 25 постанови від 05.12.2018 в справі №279/2369/17, за змістом якої: юрисдикція спорів про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця, вчинених на виконання судових рішень, залежить, зокрема, від суду, який видав виконавчий документ.

Як свідчить зміст позовної заяви та доданих до неї документів, позивач оскаржує постанову державного виконавця від 10.10.2018 про накладення штрафу у виконавчому провадженні №52626557, що відкрито на виконання виконавчого листа №2/669/213/16, виданого 03.10.2016 Білогірським районним судом Хмельницької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання синів, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно на кожну дитину, починаючи з 30.06.2016 і до досягнення дітьми повноліття (а.с. 50-51, 53).

Таким чином, виконавчий лист видано на виконання рішення суду в цивільній справі, яке ухвалено відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Частиною першою статті 447 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ч. 1 ст. 448 Цивільного процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1, як сторона виконавчого провадження - боржник має право оскаржувати дії та/або рішення Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області при виконанні рішення Білогірського районного суду Хмельницької області від 25.08.2016 в цивільній справі про стягнення аліментів на утримання синів, у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн щомісячно на кожну дитину у порядку цивільного, а не адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 (справа № 279/2369/17).

За наведених обставин, суд дійшов до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів, а повинен вирішуватись у порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладене, оскільки суд дійшов до висновку, що даний спір не належить до юрисдикції адміністративних судів та має розглядатися в порядку цивільного судочинства, а саме судом загальної юрисдикції який видав виконавчий лист, то відповідно до п.1 ч.1 ст. 238 КАС України провадження у справі підлягає закриттю.

Частиною 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Зважаючи на положення ч.2 ст.238 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 704,80 грн підлягає поверненню.

Керуючись статтями 19, 32, 238, 239, 243, 248, 256, 287, 294, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, Житомирський окружний адміністративний суд,-

ухвалив:

1. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправною та скасування постанови, - закрити.

2. Роз'яснити ОСОБА_1, що розгляд справи за його позовом до Баранівського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області про визнання протиправною та скасування постанови належить до юрисдикції місцевого загального суду, визначеного за правилами підсудності, встановленими положеннями Цивільного процесуального кодексу України.

3. Повернути ОСОБА_1 (ідн. номер НОМЕР_1) з Державного бюджету України сплачений ним відповідно до квитанції №43 від 29.10.2018 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн 80 (вісімдесят) коп.

4. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Ухвала, з урахуванням ч.6. ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України, може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення.

Ухвала складена в повному обсязі 19 лютого 2019 року.

Суддя А.В. Горовенко