Рішення № 79965490, 20.02.2019, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 лютого 2019 року м. Житомир справа № 240/5680/18

категорія 8.2.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

судді Панкеєвої В.А.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Головного управління ДФС у Житомирській області до ОСОБА_1 про стягнення 82746,37 грн,

встановив:

Головне управління ДФС у Житомирській області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення 82746,37 грн.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 11 грудня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Копію ухвали суду 11.12.2018 надіслано на адресу відповідача. Ухвала не вручена з незалежних від суду причин. Відправлення повернулось на адресу суду 3 січня 2019 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Вказану ухвалу було направлено позивачу повторно, відправлення повернулось 19 лютого 2019 року з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.28, 32).

Відповідно до частини 10 статті 171 КАС України ухвала про відкриття провадження у справі постановляється з додержанням вимог статті 126 цього Кодексу.

Згідно частин 8, 11 статті 126 КАС України важається, що повістку вручено, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Згідно Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України "Про затвердження Правил надання послуг поштового зв'язку" від 05 березня 2009 року №270 (зі змінами та доповненнями), поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі неможливості їх вручення, у тому числі, у разі закінчення встановленого терміну зберігання.

Враховуючи вищевикладене та керуючись положеннями частини шостої статті 7, частини одинадцятої статті 126 КАС України ухвала про відкриття спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи вважається врученою належним чином, оскільки судом було дотримано всіх необхідних вимог щодо своєчасного повідомлення, зокрема, відповідача про здійснення розгляду даної справи.

Відповідач у строк, визначений ч.5 ст.162, ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та встановлений ухвалою суду від 11.12.2018 відзив на адміністративний позов не надіслав.

Положеннями статті 121 КАС України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подана заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк. Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.

Представником відповідача клопотання про поновлення процесуального строку на подання відзиву подано не було.

Частиною шостою статті 162 КАС України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною четвертою статті 159 КАС України встановлено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.

Згідно з ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 перебував на податковому обліку в Малинській ОДПІ ГУ ДФС у Житомирській області до 09.03.2017 (а.с.9).

Зі змісту витягу з Інтегрованої картки платника податків встановлено, що відповідачем не сплачено податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачений фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості в сумі 81105,82 грн, рахується заборгованість по єдиному податку з фізичних осібв сумі 1620,48 та земельний податок в сумі 20,07 грн. Загальна сума заборгованості становить 82746,37 грн (а.с.8).

Відповідно до ст.67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Усі громадяни щорічно подають до податкових інспекцій за місцем проживання декларації про свій майновий стан та доходи за минулий рік у порядку, встановленому законом.

Податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи (п.36.1. ст.36 ПК України).

Згідно з пунктом 15.1. статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1. статті 14 ПК України встановлено, що податковий борг - це сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п.58.1. ст.58 ПК України контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт: невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації; завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу; заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до п.58.2. ст.58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем були направлені податкові повідомлення-рішення форми "Ф" від 22.11.2017, якими відповідачу нараховано суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості за 2016 рік на суми: 11124,59 грн, 21935,00 грн та 4470,23 грн (а.с.17).

Вказані податкові повідомлення-рішення направлялись на адресу відповідача 22.11.2017 та повернулись з відміткою "за закінченням терміну зберігання" (а.с.17 зворот, 18).

Зі змісту податкових повідомлень-рішень форми "Ф" від 22.03.2018 встановлено, що відповідачу нараховано суми податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками житлової нерухомості за 2017 рік: 5190,40 грн, 12916,8 грн та 25468,8 грн (а.с.19).

Податковим повідомленням-рішенням форми "Ф" від 16.04.2018 відповідачу виставлено податкове зобов'язання по земельному податку в сумі 20,07 грн (а.с.20).

Вказані рішення направлялись на адресу відповідача та були отримані ним 26.05.2018 (а.с.19 зворот).

Податковим повідомленням рішенням форми "Ф" від 31.01.2018 виставлено вимогу щодо сплати єдиного податку з фізичних осіб в сумі 1572,49 грн (а.с.21). Вказане рішення було отримано позивачем 23.02.2018.

Абз.2, 3 п.58.3. ст.58 ПК України визначено, що податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У відповідності до підпункту 56.17.5 пункту 56.17 статті 56 ПК України день закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.

Вказане податкове повідомлення-рішення в адміністративному та/чи судовому порядку не оскаржувалось, а отже є узгодженим. Доказів іншого відповідачем не надано.

Виникнення податкового боргу є юридичним фактом, який пов'язаний із несплатою узгодженої суми податкового зобов'язання протягом установленого строку.

Докази погашення відповідачем податкового боргу у сумі 82746,37 грн в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом встановлено, що передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу. Сума податкового боргу в добровільному порядку відповідачем не сплачена. Оскільки встановлено порушення відповідачем вищезазначених норм Податкового кодексу України, суд приходить до висновку, що податковий борг виник саме внаслідок несплати відповідачем узгодженого податкового зобов'язання.

Відповідно до п.п.20.1.34. п.20.1. ст.20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п.87.1. ст.87 ПК України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Згідно з п.87.11. ст.87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи.

Відповідно до п.95.1, 95.4 ст.95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги. Стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини. Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Враховуючи наведене, а також те, що на час розгляду справи заборгованість не сплачена, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 11601, інд. код НОМЕР_1) на користь Головного управління ДФС у Житомирській області (вул.Юрка Тютюнника,7, м.Житомир, 10003, ЄДРПОУ 39459195) податковий борг в сумі 82746,37 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.А. Панкеєва