Рішення № 79965409, 06.02.2019, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року м. ПолтаваСправа № 440/3690/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Головка А.Б.,

за участю:

секретаря судового засідання – Крутько О.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача – ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління ДФС у Полтавській області про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

23 жовтня 2018 року ОСОБА_3 (надалі по тексту - позивач, ОСОБА_3М.) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач, ГУ ДФС у Полтавській області), відповідно до якої просив:

- зобов'язати ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання як безнадійного облікованого боргу станом на 01 січня 2018 року зі сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 1483,66 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376, сплачені ОСОБА_3 грошові кошти квитанцією № 7535 від 22.05.2018 у сумі 1161 грн, квитанцією № 10260 від 21.05.2018 у сумі 1500 грн, загальною сумою 2661 грн, зарахувати інтегрованій картці платника податків переплатою єдиного податку на майбутні періоди;

- визнати неправомірним та скасувати повністю застосування ОСОБА_4 управлінням ДФС у Полтавській області до ОСОБА_3 пені та штрафних санкцій за не сплату єдиного податку в період з 01.04.2014 по 28.10.2015 пені у сумі 879,92 грн, штрафних санкцій у сумі 296,73 грн, загальною сумою 1176,84 грн;

- зобов'язати ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання як безнадійного облікованого боргу станом на 01 січня 2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 6391,26 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 та 9-4 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", зарахувати сплату ОСОБА_3 єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування 18.06.2018 квитанція № 18699 на суму 819,06 грн за травень 2018 року, 19.07.2018 квитанція № 12097 на суму 819,06 грн за червень 2018 року, 09.10.2018 квитанція № 17835 на суму 2457,18 грн за третій квартал 2018 року.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю визначення ОСОБА_3 суми заборгованості зі сплати єдиного податку за період з 01.06.2014 по 28.10.2015 у розмірі 1483,66 грн та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 6391,26 грн, оскільки з червня 2014 року у зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька Донецької області останній, як фізична особа-підприємець, що перебував на обліку в Маріупольської ОДПІ та змушений був у зв'язку із загрозою життю та здоров'ю терміново виїхати з місця постійного проживання, припинив ведення господарської діяльності. Будь яких доходів від господарської діяльності у спірному періоді позивач не отримував. Разом з тим, не зважаючи на надані ОСОБА_3 дані, що підтверджують його особливий статус вимушеного переселенця, дії обставин непереборної сили на території м. Донецьк та звільнення від виконання обов'язків зі сплати єдиного податку та єдиного внеску, відповідач повідомив, що за останнім рахується заборгованість зі сплати єдиного податку у розмірі 1483,66 грн, пеня у сумі 879,92 грн, нараховані штрафні санкціїї у сумі 296,73 грн, а також зі сплати єдиного внеску у розмірі 6391,26 грн.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 29.10.2018 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами загального позовного провадження з викликом учасників справи на 21.11.2018.

20.11.2018 до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що надані ОСОБА_3 документи не дають підстав для визнання недоїмки по єдиному податку та єдиному соціальному внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування безнадійною та прийняття рішення про її списання. Так, серед документів, наданих ОСОБА_3 для прийняття рішення про списання безнадійного податкового боргу є сертифікати Полтавської торгово-промислової палати "Про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили)", але відсутній відповідний сертифікат (висновок) Торгово-промислової палати України, що засвідчує настання форс-мажорних обставин у податкових правовідносинах та використовується при списанні безнадійного податкового боргу відповідно до статті 101 Податкового кодексу України /а.с. 44-47/.

У підготовчому засіданні 21.11.2018 оголошено перерву до 12.12.2018.

10.12.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошує на визнанні відповідачем факту надання відповідних документів та підтримує раніше викладені обґрунтування даного позову /а.с. 59-61/.

12.12.2018 до суду надійшли додаткові пояснення відповідача стосовно перебування позивача на податковому обліку та зауважено про безпідставність вимог представника позивача в частині стягнення з ГУ ДФС у Полтавській області витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400 грн /а.с. 65-66/.

Ухвалою суду від 12.12.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 23.01.2019.

У судовому засіданні 23.01.2019 оголошено перерву до 06.02.2019.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечував, просив відмовити у його задоволенні в повному обсязі.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали адміністративної справи, встановив наступне.

ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) зареєстрований в якості фізичної особи - підприємця, платника єдиного внеску та єдиного податку 3 групи 5%, а також перебуває на податковому обліку ДПІ у м.Полтаві ГУ ДФС у Полтавській області з 16.05.2018 /а.с. 78/.

У червні 2014 року позивач фактично припинив ведення господарської діяльності у зв'язку із проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька Донецької області.

Згідно довідки від 26.10.2017 №0000381461 ОСОБА_3 взятий на облік внутрішньо переміщеної особи та проживає за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1 /а.с. 11/.

За заявою позивача до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань 28.10.2015 внесено запис №1505620703754 про припинення підприємницької діяльності.

У подальшому, 16.05.2018 ОСОБА_3, маючи на меті провадити господарську діяльність на спрощеній системі оподаткування зареєструвався в Державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, що підтверджено відповідачем.

Листом ГУ ДФС у Полтавській області від 30.07.2018 вих.№ФОП/с/3569/16-31-13-03-92 позивача повідомлено про наявну заборгованість зі сплати єдиного податку та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування /а.с. 20-22/.

Позивач звернувся до ГУ ДФС у Полтавській області із заявою від 05.09.2018 про визнання безнадійною та списання недоїмки, що виникла за період з 01.06.2014 по 28.10.2015 зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування в сумі 6391,26 грн та штрафні санкції(пеню) у розмірі 819,06 грн та з єдиного податку 1500 грн /а.с. 23-24/.

До заяви, окрім іншого, ОСОБА_3 додав копії сертифікатів Полтавської торгово-промислової палати від № 8222 та № 8221 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) /а.с. 30-31/.

Отримавши від ГУ ДФС у Полтавській області відповідь у формі листа від 10.10.2018 № ФОП/с/5250/16-31-50-13-22 на свою заяву про відсутність правових підстав для списання заборгованості позивача, ОСОБА_3 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам та відповідним доводам сторін, суд виходить з такого.

У межах даного спору з’ясуванню належать питання щодо наявності у позивача обов’язку зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску у зазначеному вище розмірі за спірні періоди.

Пунктом 291.3 статті 291 Податкового кодексу України (у редакції на час спірних правовідносин) визначено, що юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.

За приписами пункту 293.1 статті 293 Податкового кодексу України ставки єдиного податку для платників першої групи встановлюються у відсотках (фіксовані ставки) до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - прожитковий мінімум), другої групи - у відсотках (фіксовані ставки) до розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року (далі у цій главі - мінімальна заробітна плата), третьої групи - у відсотках до доходу (відсоткові ставки)

Відповідно до пункту 294.1 статті 294 Податкового кодексу України податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої, другої та четвертої груп є календарний рік. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої групи є календарний квартал.

За змістом пункту 295.3 статті 295 Податкового кодексу України платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал.

Суд враховує, що правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначено Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VІ.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 4 названого Закону платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу положень пункту 1 частини 2 статті 6 згаданого Закону платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 7 вказаного Закону єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

За змістом абзацу 3 частини 8 статті 9 цього ж Закону платники єдиного внеску, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 10 лютого наступного року, крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування, які сплачують єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Таким чином, в силу наведених положень на фізичну особу - підприємця, яка обрала спрощену систему оподаткування, покладено обов’язок з обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

З урахуванням наведеного, відповідач стверджував про наявність у позивача обов’язку по сплаті щоквартально єдиного внеску в розмірі мінімального страхового внеску за квартал.

Разом з цим, суд зауважує, що Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення антитерористичної операції на території Луганської і Донецької областей.

Тимчасові заходи для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення визначено Законом України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" від 02.09.2014 №1669-VII.

Статтею 1 названого Закону визначено, що територія проведення антитерористичної операції - територія України, на якій розташовані населені пункти, визначені у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, до якого, зокрема входить м. Луганськ.

Суд звертає увагу на те, що підпунктом 8 пункту 4 статті 11 "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" внесено зміни до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", а саме - розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" доповнено пунктом 93 такого змісту: платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу".

Крім того, Законом України від 12.08.2014 №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 93 такого змісту: тимчасово на період дії особливого правового режиму, визначеного Законом України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України", зупиняється застосування до платників єдиного внеску із місцезнаходженням (місцем проживання) на тимчасово окупованій території України норм статей 25 і 26 цього Закону.

Податкова інформація про суми недоїмки платників єдиного внеску, визначених абзацом першим цього пункту, зберігається та опрацьовується в інформаційних базах контролюючих органів в окремому (позабалансовому) порядку".

А згідно із змінами, внесеними Законом України від 02.03.2015 №219-VIII "Про внесення змін до розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці" пункт 93 у редакції Закону України від 02.09.2014 №1669-VII вважається пунктом 94.

У свою чергу, на виконання приписів пункту 28 Закону України від 24.12.2015 №911-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" з 01.01.2016 виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким розділ VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" доповнено пунктом 93.

Таким чином, наведена вище норма пункту 93 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" проіснувала в Законі України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" з 15 вересня 2014 року до 01 січня 2016 року внаслідок її виключення згідно із згаданим вище Законом України від 24.12.2015 №911-VIII, але в повній мірі збереглася у вигляді пункту 94, що наразі є чинним.

Пункт 94 не виключено із розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", його положення продовжують свою дію в часі.

Слід зазначити, що відповідно до вказаної норми платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов'язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов'язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Окрім того, відповідно до підпункту 2 пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України від 12.08.2014 №1636-VIІ "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України" підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України доповнено пунктом 26 такого змісту:

"26. На період дії Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" цей Кодекс застосовується з урахуванням особливостей, визначених Законом України "Про створення вільної економічної зони "Крим" та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України".

Як зазначено позивачем у позовній заяві з червня 2014 року, у зв'язку з воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Донецька Донецької області, з огляду на загрозу життю та здоров'ю ОСОБА_3 був вимушений припинити ведення підприємницької діяльності та терміново виїхати з місця постійного проживання до ІНФОРМАЦІЯ_2.

При цьому, на той період позивач перебував на обліку платників податків в Маріупольськіій ОДПІ.

Зі змісту додаткових пояснень слідує, що заборгованість ОСОБА_3 зі сплати єдиного податку становить 1483,66 грн та єдиного соціального внеску становить 6391,26 грн та виникла у період до постановлення на облік ДПІ м.Полтави /а.с. 65-70/.

Разом з тим, ураховуючи наведенні вище положення чинного законодавства та встановлені судом фактичні обставини справи, позивач з 14.04.2014 звільнений від виконання обов'язків, передбачених частиною 2 статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", щодо обчислення, нарахування та сплати єдиного соціального внеску.

Окрім того, як уже зазначено судом вище, абзацом 4 пункту 94 розділу VIII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування" визначено, що недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України" від 14 квітня 2014 року N 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Згідно з пунктом 101.1 статті 101 Податкового кодексу України списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.

За приписами підпункту 101.2.4 пункту 101.2 статті 101 Податкового кодексу України під терміном "безнадійний" розуміється податковий борг платника податків, що виник внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

А в силу положень пункту 101.5 цієї ж статті, контролюючі органи щокварталу здійснюють списання безнадійного податкового боргу. Порядок такого списання встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Статтею 10 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" передбачено, що протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Порядок списання безнадійного податкового боргу платників податків затверджено наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 (надалі – Порядок № 577).

Згідно із підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 577 під терміном "безнадійний податковий борг" слід розуміти, зокрема, податковий борг платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Такий факт непереборної сили підтверджується:

Торгово-промисловою палатою України - про настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території України;

уповноваженими органами іншої держави, які легалізовані консульськими установами України, - у разі настання обставин непереборної сили чи стихійного лиха на території такої держави;

рішеннями Президента України про запровадження надзвичайної екологічної ситуації в окремих місцевостях України, затвердженими Верховною Радою України, або рішеннями Кабінету Міністрів України про визнання окремих місцевостей України потерпілими від повені, посухи, пожежі та інших видів стихійного лиха, у тому числі рішеннями щодо визначення окремих місцевостей потерпілими від несприятливих погодних умов, які спричинили втрату врожаю сільськогосподарських культур в обсягах, що перевищують 30 відсотків середнього врожаю за попередні п'ять календарних років;

рішеннями Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласних рад - у випадках, встановлених Кодексом;

висновками інших органів, уповноважених згідно із законодавством засвідчувати форс-мажорні обставини.

За приписами пункту 4.1 розділу IV Порядку № 577 у випадках, передбачених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, платник податків звертається до органу доходів і зборів за місцем обліку безнадійного податкового боргу та/або за місцем обліку такого платника з письмовою заявою, в якій зазначаються суми податків та зборів, що підлягають списанню. До заяви обов’язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним.

Відповідно до пункту 4.2 розділу IV Порядку № 577 за результатами розгляду документів, наданих платником податків, керівник (його заступник) органу доходів і зборів за наявності підстав приймає рішення про списання безнадійного податкового боргу, яке оформляється на бланку за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку.

Рішення про списання безнадійного податкового боргу складається у двох примірниках: перший - для платника податків, другий - для органу доходів і зборів.

Пунктом 4.3 розділу IV Порядку № 577 встановлено, що в інших випадках, передбачених підпунктами 1, 2, 3, 5 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, орган доходів і зборів здійснює процедури щодо проведення списання безнадійного податкового боргу відповідно до вимог пункту 4.2 цього розділу.

Аналіз наведених норм Порядку № 577 свідчить, що списання податкового боргу як безнадійного з підстав, визначених підпунктом 4 пункту 2.1 розділу ІІ Порядку № 577, тобто, податкового боргу платника податків, що виник унаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин), здійснюється за рішенням керівника (заступника керівника) контролюючого органу, прийнятим лише за заявою платника податків, до якої обов’язково додаються документи, зазначені в підпункті 4 пункту 2.1 розділу II цього Порядку, які підтверджують, що податковий борг вважається безнадійним. В інших випадках списання податкового боргу як безнадійного здійснюється контролюючим органом самостійно та не потребує подання платником податків будь-яких документів.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що разом із заявою від 05.09.2018 про визнання безнадійними та списання заборгованості зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску /а.с. 23-24/ позивач надав до ГУ ДФС у Полтавській області наступні копії сертифікатів Полтавської торгово-промислової палати від 30.08.2018:

- №8221 (вих. №24.14-07/412) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - актів тероризму на території Донецької області, що унеможливлюють виконання ФОП ОСОБА_3 обов’язку зі сплати єдиного податку у період з червня 2014 року по листопад 2015 року /а.с. 30/;

- №8222 (вих. №24.14-07/413) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), яким засвідчено дію форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) - актів тероризму на території Донецької області, що унеможливлюють виконання ФОП ОСОБА_3 обов’язку зі сплати єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування у період з червня 2014 року по листопад 2015 року /а.с. 31/.

Суд зауважує, що згідно зі статтею 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Аналізуючи наведені вище положення чинного законодавства, суд зауважує, що надання особою сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є достатньою підставою для визнання безнадійними та списання недоїмки фізичної особи - підприємця зі сплати єдиного податку та єдиного соціального внеску, що виникла у період з 01.06.2014.

Зважаючи на те, що позивач звертався до відповідача із заявою про визнання безнадійною та списання спірної суми недоїмки, до заяви додавав копії сертифікатів Полтавської торгово-промислової палати від 30.08.2018 №8221 (вих. №24.14-07/412) та №8222 (вих. №24.14-07/413) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а відповідач безпідставно відмовив ОСОБА_3 у списанні такої недоїмки, суд вважає обґрунтованими вимоги останнього.

Водночас суд зауважує, що згадана вище недоїмка визнається безнадійною в силу вимог закону, що не потребує додаткової констатації у резолютивній частині рішення суду.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої вказаної статті в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд враховує, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Виходячи з викладеного, суд, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача, вважає за можливе задовольнити вимоги позивача та, виклавши у наступній редакції зобов'язати ГУ ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання як безнадійного облікованого боргу станом на 01 січня 2018 року зі сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 1483,66 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376; а також ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання як безнадійного облікованого боргу станом на 01 січня 2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 6391,26 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 та 9-4 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Згідно із частиною 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Беручи до уваги те, що позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн і суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, судові витрати, які підлягають стягненню на користь позивача складають 704,80 грн.

Відносно наявної в прохальній частині позову заяви представника позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача коштів, витрачених на професійну правничу допомогу, у розмірі 1400 грн, суд зазначає наступне.

До матеріалів справи вказаним представником позивача надано копії довіреності від 13.08.2018, рахунку-фактури від 16.08.2018 № 1328, квитанції від 20.08.2018 № 0.0.1114087932.1 щодо сплати гонорару в сумі 1400 грн /а.с. 39-40/.

Згідно з частиною другою статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат /частина третя статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України/.

Суд враховує, що представником позивача не надано до суду договору про надання правничої допомоги, за умовами якого визначено розмір витрат на правничу допомогу, а також обґрунтований розрахунок вартості юридичних послуг за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою № 440/3690/18, із зазначенням вартості кожної із послуг відповідно до наданого обсягу. Також суд акцентує увагу на тому, що квитанція від 20.08.2018 № 0.0.1114087932.1 щодо сплати ОСОБА_3 юридичних послуг ОСОБА_1 у сумі 1400 грн не дозволяє встановити, за які послуги адвоката і в якій справі сплачено відповідні кошти.

За таких обставин витрати ОСОБА_3 на правничу допомогу представника не підтверджені належними і достатніми доказами, а відтак заява представника позивача про стягнення із відповідача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 1400 грн не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_3 (вул. Авіаційна, 9, м. Полтава, Полтавська область, 36018, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Полтавській області (вул.Європейська, б.4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, код ЄДРПОУ 39461639) про визнання дій та бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Зобов'язати ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання як безнадійного облікованого боргу станом на 01 січня 2018 року зі сплати єдиного податку фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 1483,66 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376.

Зобов'язати ОСОБА_4 управління ДФС у Полтавській області вчинити дії до списання як безнадійного облікованого боргу станом на 01 січня 2018 року зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 у розмірі 6391,26 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 31.10.2013 за №1844/24376 та 9-4 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної Фіскальної служби у Полтавській області (код ЄДРПОУ 39461639) на користь ОСОБА_3 (вул. Авіаційна, 9, м. Полтава, Полтавська область, 36018, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) витрати зі сплати судового збору в розмірі 704,80 грн.

У задоволенні заяви представника позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 18 лютого 2019 року.

Суддя ОСОБА_4