Рішення № 79964709, 14.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа №1340/6161/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого-судді Сподарик Н.І.,

за участю секретаря судового засідання Шиц А.А.,

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши в судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області про зобов’язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_3 (81100, Львівська обл., м.Пустомити, вул.Глинська, 147а) до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області (81100, Львівська обл., м.Пустомити, вул.Грушевського, 60) про зобов’язання відповідача облаштувати проїзд належного на праві приватної власності житлового будинку за адресою: Львівська обл., м.Пустомити, вул.Глинська, 147а.

Ухвалою суду від 26.12.2018 року вказану позовну заяву було залишено без руху, а позивачу надано строк для усунення недоліків. На виконання вимог зазначеної ухвали суду позивач усунула недоліки позовної заяви та уточнила позовні вимоги.

Так, згідно уточнених позовних вимог, позивач просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області щодо облаштування запроектованого доїзду до належного ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку за адресою – вул.Глинська, 147а, м.Пустомити, Львівська обл.;

-зобов’язати Пустомитівську міську раду Пустомитівського району Львівської області облаштувати запроектований проїзд до належного ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку за адресою – вул.Глинська, 147а, м.Пустомити, Львівська обл.

Ухвалою суду від 15.01.2019 року відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено підготовче засідання.

05.02.2019 року від відповідача надійшов до суду відзив на позовну заяву, а 12.02.2019 року від позивача надійшла відповідь на відзив.

Протокольною ухвалою суду 14.02.2019 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона є власником 5/6 частин будинку 147а, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинська і який був збудований її батьком ще у 1979 році. Згідно із планом земельної ділянки №145-А, відведеної її батькові для будівництва, в’їзд до будинку було визначено із запроектованої вулиці, яка по даний час не збудована. Позивач зазначає, що у зв’язку з тим, що запроектована вулиця не побудована, вона змушена користуватися спільним проїздом з вул.Глинської через присадибну ділянку гр.ОСОБА_4 Позивач також наголошує, що неодноразово зверталася до відповідача з метою облаштування до її будинку доїзду, оскільки у разі виникнення загрози її життю, здоров’ю або приватному майну ні до будинку, ні до присадибної ділянки рятувальні служби не матимуть доступу, що може призвести до вкрай важких для неї наслідків. Однак, по суті питання щодо облаштування доїзду до будинку позивача з 1994 року не вирішено.

Тож, посилаючись на 24-26, 42 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», позивач вважає протиправною бездіяльність суб’єкта владних повноважень щодо незабезпечення проїзду до домоволодінь між вулицями Глинською та Луговою та просить суд відновити її порушене право.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у відзиві на позовну заяву.

В судовому засіданні представник відповідача проти позовних вимог заперечила та просила у задоволенні позову відмовити повністю. У відзиві вказано, що право позивача на облаштування доїзду до присадибної ділянки, яка знаходиться за адресою: м.Пустомити, вул.Глинська, 147а не є порушеним, оскільки облаштування такого проїзду до присадибних ділянок (у т.ч. і ділянки ОСОБА_3П.), які розташовані між вул.Глинською та Луговою передбачено протягом травня-серпня 2019 року.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з’ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Згідно копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 03.03.2006 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 05.04.2006 року №10304070, ОСОБА_3 успадкувала від свого батька ОСОБА_5 1/6 частини будинку 147а, що знаходиться за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, м.Пустомити, вул.Глинська; форма власності – приватна спільна часткова.

Відповідно до копії договору дарування 2/3 частки житлового будинку від 24.06.2006 року №908 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 12.07.2006 року №11204543, позивач – ОСОБА_3 отримала в дар від матері – ОСОБА_6 2/3 частки житлового будинку №147 «а» з приналежними господарськими будівлями та спорудами по вул.Глинській в м.Пустомити Львівської області.

У судовому засіданні судом з’ясовано, що рішенням Пустомитівської міської ради №91 від 11.02.1993 року позивачу було дозволено користуватися спільним проїздом через присадибну ділянку громадянки ОСОБА_4, за адресою: вул.Глинська, 147, м.Пустомити.

Водночас, як стверджує позивач у судовому засіданні, власники вказаного будинку з того часу створюють перешкоди у користуванні проїздом, а саме: будівництво гаражу, який унеможливлює доїзд до її будинку транспортних засобів та порушує п.3.22 ДБН 360-92 ** «Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень». Цей факт також підтверджується висновком Відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Пустомитівської РДА №405 від 15.04.2007 року.

При прийнятті рішення №249 від 12.05.1994 року про надання дозволу на будівництво гаражу, міськвиконкомом було проігноровано те, що до будинку позивача відсутній доїзд транспортних засобів.

У матеріалах справи наявний також лист-відповідь №9/209 від 29.03.2006 року на звернення ОСОБА_3, де вказано, що мінімальна ширина проїзду для пожежного автомобіля становить 3,5 м., у відповідності до п.6.29 ДБН Б.2.4-1-94 «Планування і забудова сільських поселень».

Гараж розміщено на спільному проїзді, який передбачений планом земельної ділянки №145-А, що затверджений рішенням виконкому Пустомитівської селищної ради №16 від 11.08.1976 року. Дане рішення станом на день розгляду справи не скасоване.

18.05.2006 року виконком Пустомитівської міської ради рішенням №02-03/124 скасував рішення Пустомитівської міської ради №91 від 11.02.1993 року, у зв’язку із чим було позбавлено позивача проїзду та доступу до їх будику.

У подальшому, як слідує із матеріалів справи, за наслідком розгляду заяви ОСОБА_3 щодо облаштування проїзду до житлового будинку, у відповідності до генерального плану м.Пустомити, рішенням Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області №1533 від 09.09.2014 року «Про розроблення детального плану території між вулицями Глинською та Луговою у м.Пустомити» було вирішено розробити детальний план території між вул.Глинською та Луговою поруч із землекористуванням фермерського господарства ОСОБА_7; замовником виконання робіт з розробки детального плану території визначено виконавчий комітет Пустомитівської міської ради; фінансування робіт із розроблення детального плану території вирішено провести за рахунок ОСОБА_3 та інших зацікавлених осіб.

Так, рішенням Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області №270 від 21.07.2016 року затверджено детальний план території між вулицями Глинською та Луговою у м.Пустомити, згідно із яким передбачено проїзд/доїзд до житлового будинку ОСОБА_3 №147а по вул.Глинській в м.Пустомити.

Відповідно до ст.3 Конституції України, людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

В силу ч.1, ч.2 ст.11 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи. Виконавчі органи сільських, селищних, міських, районних у містах рад є підконтрольними і підзвітними відповідним радам, а з питань здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади - також підконтрольними відповідним органам виконавчої влади.

Відповідно до п.1, п.4 ч.1 ст.31 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать: власні (самоврядні) повноваження: організація за рахунок власних коштів і на пайових засадах будівництва, реконструкції і ремонту об’єктів комунального господарства та соціально-культурного призначення, жилих будинків, шляхів місцевого значення, а також капітального та поточного ремонту вулиць і доріг населених пунктів та інших доріг, які є складовими автомобільних доріг державного значення (як співфінансування на договірних засадах); залучення на договірних засадах підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності до участі в розвитку потужностей будівельної індустрії і промисловості будівельних матеріалів, у створенні, розвитку та реконструкції об’єктів інженерного забезпечення і транспортного обслуговування.

Згідно із ч.1 ст.16, ст.17, п.1, п.2 ч.1 ст.19 Закону України «Про автомобільні дороги», вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Основними обов’язками органів місцевого самоврядування у частині управління функціонуванням і розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів є: забезпечення безперервних, безпечних, економічних та зручних умов руху транспортних засобів і пішоходів вулицями і дорогами міст та інших населених пунктів; організація будівництва, реконструкції, ремонту та утримання вулиць і доріг міст та інших населених пунктів за встановленими для них будівельними нормами, державними стандартами та нормами.

Частиною 1 ст.7 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що до компетенції сільських, селищних, міських рад, їх виконавчих органів належить, зокрема: забезпечення виконання вимог законодавства та рішень центральних органів виконавчої влади з питань дорожнього руху і його безпеки; розробка, затвердження та виконання місцевих програм безпеки дорожнього руху; створення позабюджетних фондів для додаткового фінансування заходів щодо безпеки дорожнього руху; організація та контроль за діяльністю підприємств з питань дорожнього руху і його безпеки; сприяння створенню на території відповідного населеного пункту підприємств і організацій для надання платних послуг, пов’язаних з підготовкою та підвищенням кваліфікації водіїв, технічним обслуговуванням і ремонтом транспортних засобів; сприяння діяльності по утриманню у безпечному для дорожнього руху стані автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів та їх облаштуванню об’єктами сервісу; прийняття рішень про розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування транспортних засобів та стоянок таксі на вулицях і дорогах населених пунктів, здійснення контролю за дотриманням визначених правилами паркування транспортних засобів вимог щодо розміщення, обладнання та функціонування майданчиків для паркування; навчання населення Правил дорожнього руху; здійснення заходів щодо профілактики дитячого дорожньо-транспортного травматизму.

Таким чином, забезпечення безпеки дорожнього руху, благоустрій доріг та пішохідних шляхів здійснюється органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Закон передбачає утворення з боку міської ради виконавчого органу для належного забезпечення виконання функцій по керівництву об’єктами комунальної власності.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в України», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Представницькі органи місцевого самоврядування, сільські, селищні, міські голови, виконавчі органи місцевого самоврядування діють за принципом розподілу повноважень у порядку і межах, визначених цим та іншими законами.

Законодавець покладає на органи місцевого самоврядування контрольні функції щодо здійснення благоустрою та забезпечення дорожнього руху та його безпеки, облаштування доріг, встановлення дорожніх знаків, пішохідних переходів.

Згідно ч.1 ст.16 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV, вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

Відповідно до положень ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», виключно на пленарних засіданнях міської ради вирішується відповідно до закону питання регулювання земельних відносин.

Стаття 59 вказаного Закону передбачає, що міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.

Окрім того, ст.17 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід’ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

Генеральний план населеного пункту розробляється та затверджується в інтересах відповідної територіальної громади з урахуванням державних, громадських та приватних інтересів.

Для населених пунктів з чисельністю населення до 50 тисяч осіб генеральні плани можуть поєднуватися з детальними планами всієї території таких населених пунктів.

Згідно ч.ч.1, 4 ст.19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції, та підлягає стратегічній екологічній оцінці.

Детальний план території визначає:

1) принципи планувально-просторової організації забудови;

2) червоні лінії та лінії регулювання забудови;

3) функціональне призначення, режим та параметри забудови однієї чи декількох земельних ділянок, розподіл територій згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами;

4) містобудівні умови та обмеження (у разі відсутності плану зонування території) або уточнення містобудівних умов та обмежень згідно із планом зонування території;

5) потребу в підприємствах і закладах обслуговування населення, місце їх розташування;

6) доцільність, обсяги, послідовність реконструкції забудови;

7) черговість та обсяги інженерної підготовки території;

8) систему інженерних мереж;

9) порядок організації транспортного і пішохідного руху;

10) порядок комплексного благоустрою та озеленення, потребу у формуванні екомережі;

11) межі прибережних захисних смуг і пляжних зон водних об’єктів (у разі відсутності плану зонування території).

В свою чергу, відповідно до ст.12 ЗК України, розпорядження землями територіальних громад відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Стаття 39 ЗК України передбачає, що використання земель житлової та громадської забудови здійснюється відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, плану земельно-господарського устрою з дотриманням будівельних норм, державних стандартів і норм.

Тобто, міська рада за результатами розгляду заяв та звернень, відповідно до положень вказаних вище норм та Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» має право на прийняття рішення по суті порушеного перед нею питання.

З приводу позовної вимоги про визнання протиправною бездіяльності Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області щодо облаштування запроектованого доїзду до належного ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку за адресою – вул.Глинська, 147а, м.Пустомити, Львівська область, в обґрунтування якої позивач наголошує, що неодноразово зверталася до відповідача із заявами від 27.04.2018 року та 23.08.2018 року із вимогою невідкладного облаштування проїзду до житлового будинку, який їй належить на праві власності, проте отримувала фактично формальні відповіді і жодних дій вчинено суб’єктом владних повноважень не було, то суд, відмовляючи у задоволенні цієї вимоги, зазначає наступне.

Як уже було встановлено судом вище, Пустомитівською міською радою 21.07.2016 року рішенням №270 було затверджено детальний план території між вулицями Глинською та Луговою у м.Пустомити, яким запроектовано будівництво дороги до присадибних ділянок (у т.ч. і до присадибної ділянки ОСОБА_3П.), які розташовані між вулицями Глинською та Луговою.

Наступним етапом для реалізації детального плану території між вулицями Глинською та Луговою щодо будівництва вказаної дороги є прийняття рішення органом місцевого самоврядування про надання дозволу на виготовлення проектно-кошторисної документації з послідовністю виділення коштів для реалізації проекту будівництва, відповідно до ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування», позаяк саме питання щодо затвердження містобудівної документації (а також будівництва доріг) відноситься до виключної компетенції відповідача.

Пустомитівською міською радою на сороковій сесії сьомого демократичного скликання рішенням №1404 від 14.12.2018 року було затверджено бюджет Пустомитівської міської ради на 2019 рік.

Гарантоване державою місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи і передбачає правову, організаційну та матеріально-фінансову самостійність, яка має певні конституційно-правові межі, встановлені, зокрема, приписами статей 19, 140, 143, 144, 146 Основного Закону України. З аналізу вказаних конституційних положень вбачається, що ці органи місцевого самоврядування, здійснюючи владу і самостійно вирішуючи питання місцевого значення, віднесені законом до їх компетенції, та приймаючи рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території, зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Такі ж положення закріплені у статті 4 Європейської хартії місцевого самоврядування, яка встановлює, що головні повноваження і функції органів місцевого самоврядування визначаються конституцією або законом; органи місцевого самоврядування в межах закону мають повне право вільно вирішувати будь-яке питання, яке не вилучене із сфери їхньої компетенції і вирішення якого не доручене жодному іншому органу; повноваження, якими наділяються органи місцевого самоврядування, як правило, мають бути повними і виключними. В Основному Законі України передбачено форми та засоби реалізації права територіальних громад на місцеве самоврядування і вказано, що органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов’язковими до виконання на відповідній території (частина перша статті 144). На основі цього положення Конституції України в Законі визначено, що у формі рішень рада приймає нормативні та інші акти (частина перша статті 59).

При цьому, суд, із врахуванням пояснень представника відповідача, наданих у судовому засіданні, зауважує, що міський голова Пустомитівської міської ради для вирішення ситуації з доїздом ОСОБА_3 до її присадибної ділянки видав розпорядження №02-04/02 від 08.01.2019 року «Про створення комісії з метою підготовки пропозицій щодо облаштування благоустрою на території комунальних вулиць міста Пустомити та села Наварія», у якому зобов’язав комісію обстежити територію та під’їзд до присадибної ділянки ОСОБА_3 і подати пропозиції щодо благоустрою вищевказаної території.

Так, комісія, згідно витягу із протоколу №1 від 14.01.2019 року, подала наступну пропозицію по облаштуванню доїзду до присадибної ділянки ОСОБА_3: « 1.Здійснити горизонтальне планування території (дороги) з використанням техніки (грейдера).

2.Здійснити підсипання спланованої грейдером території щебенем.

3.Усі вищезазначені роботи щодо облаштування доїзду до присадибних ділянок (у тому числі і до присадибної ділянки гр.ОСОБА_3П.), які розташовані між вулицями Глинською та Луговою здійснити травень-серпень 2019 року».

Отже, із вищевказаного вбачається, що відповідачем все ж вчинялися певні дії для вирішення питання щодо облаштування доїзду до присадибної ділянки гр.ОСОБА_3, чого не заперечував у судовому засіданні представник позивача, тому відсутні підстави стверджувати, що відповідач допустив протиправну бездіяльність.

Суд також зауважує, що рішення суду має бути не тільки законним та обґрунтованим, воно повинно бути ще й ефективним у захисті порушених прав, свобод та інтересів. А тому, суд вважає, що покладання на відповідача в даному випадку обов’язку щодо зобов’язання облаштувати проїзд до належного ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку за адресою – вул.Глинська, 147а, м.Пустомити, Львівська область вважатиметься втручанням у його дискреційні повноваження, оскільки вчинення певних дій суб’єктом владних повноважень чітко визначені законодавством України.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Згідно ч.2 ст.9 КАС України, суд може вийти за межі позовних , якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб’єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Таким чином, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог й зобов’язати Пустомитівську міську раду Пустомитівського району Львівської області вжити заходи щодо облаштування проїзду до належного на праві приватної власності ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: Львівська обл., м.Пустомити, вул.Глинська, 147а в межах визначених повноважень суб’єкта владних повноважень та з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду.

За наведених підстав, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення із виходом за межі позовних вимог.

Щодо судових витрат, то такі, у відповідності до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України, підлягають частковому поверненню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.14, 72-77, 139, 241-247, 250-251, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_3 до Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області про зобов’язання до вчинення дій задоволити частково.

Зобов’язати Пустомитівську міську раду Пустомитівського району Львівської області вжити заходи щодо облаштування проїзду до належного на праві приватної власності ОСОБА_3 житлового будинку за адресою: Львівська обл., м.Пустомити, вул.Глинська, 147а в межах визначених повноважень та з урахуванням наданої у рішенні правової оцінки суду.

У задоволенні позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області щодо облаштування запроектованого проїзду до належного ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку та зобов’язання Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області облаштувати доїзд до належного ОСОБА_3 на праві приватної власності житлового будинку відмовити.

Стягнути з Пустомитівської міської ради Пустомитівського району Львівської області (81100, Львівська обл., м.Пустомити, вул.Грушевського, 60; код ЄДРПОУ 04372187) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_3 (81100, Львівська обл., м.Пустомити, вул.Глинська, 147а; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судовий збір в сумі 352 (триста п’ятдесят дві) грн. 40 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі його апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до пп.15.5 п.15 Розділу VII Перехідні положення КАС України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя Сподарик Н.І.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 20 лютого 2019 року.