Рішення № 79964652, 11.02.2019, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №1340/3917/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2019 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гулкевич І.З.

секретар судового засідання Бабич Ю.Б.

за участю : представник позивача ОСОБА_1, представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Гетьман" до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "Науково-Виробниче підприємство "Гетьман" звернулося до суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків ДФС про визнання протиправними і скасування податкового повідомлення-рішення №0007104816 від 15.08.2018 року.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 15.08.2018 року Львівським управлінням Офісу ВПП ДФС було прийнято податкове повідомлення – рішення №0007104816. Вказане податкове повідомлення – рішення позивач вважає протиправними та таким, що підлягає скасуванню, оскільки фінансово – господарські відносини між позивачем та ТОВ "Марселл", ТОВ "Рефул Ресурс", ТОВ "Мега Старт" відбувалися повністю на законних підставах, були вчинені з наміром створення правових наслідків, які обумовлювалися правочинами, а також були документально оформлені у повній відповідності до норм чинного законодавства.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задоволити.

Позиція відповідача викладена у письмовому відзиві на позов та обґрунтовується тим, що до перевірки не було надано сертифікатів відповідності, сертифікатів якості, сертифікатів походження продукції, не надано документів, що підтверджують транспортування товару, відсутність осіб в штаті контрагентів для здійснення господарських операцій. Зазначає, що відображенню у податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулася і створює відповідні податкові наслідки для платника шляхом формування ним податкового кредиту. Тому господарська операція, яка фактично не відбулася є безтоварною, оскільки не спрямована на реальне настання правових наслідків, а спрямована лише на формування платником витрат та податкового кредиту у зв’язку із відображенням її змісту у первинних документах.

Представник позивача подав заперечення на відзив. У відзиві відповідач зазначає, що Товариством не надано жодних документів, які посвідчують виробника тютюнових виробів (сертифікатів, посвідчень про тютюнові виробів, тощо), однак зазначені обставини жодним чином не порушують договірних засад із контрагентами, оскільки жодних недоліків неналежної якості товару під час його використання у господарській діяльності Товариством не було виявлено.

Щодо тверджень відповідача , що Товариством не надано документів, а саме товаро-транспортних накладних, то в своїх твердженнях він є голослівним, так як позивачем до матеріалів справи долучено ТТН за вересень 2017 року.

Також, відповідач зазначає про не реальність господарських операцій з контрагентами, у зв’язку останні здійснюють свою діяльність для формування неправомірної податкової вимоги. З такими твердженнями позивач не погоджується, оскільки чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов’язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечила, з підстав наведених у відзиві на на адміністративний позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне.

Львівським управлінням Офісу ВПП ДФС проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ "Науково-Виробниче підприємство "Гетьман" (ЄДРПОУ 31804036) з питань господарських відносин з ТОВ "Марселл" (ЄДРПОУ 40626381) за вересень - жовтень 2017 року, ТОВ "Рефул Ресурс" (ЄДРПОУ 40422451) за серпень 2016 року та ТОВ "Мега Спарт" (ЄДРПОУ 40413363) серпень 2016 року, а також документального підтвердження використання у власній господарській діяльності товарів, робіт (послуг) або подальшої реалізації цих товарів, робіт (послуг) від вищевказаних контрагентів, та з метою здійснення контролю за дотриманням вимог податкового законодавства. За результатами перевірки складено акт від 03.08.2018 року за № 116/28-10-48-17/31804036.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення:

1. п.198.1, п. 198.2, п.198.3 ст. 198, п.200.1 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI (із змінами та доповненнями) та в результаті чого підприємство занижено податок на додану вартість на загальну суму 28 370 158,20 грн., в т.ч. за серпень 2016 року в сумі 3 349 999,99 грн., листопад 2017 року в сумі 7 024 276,70 грн., грудень 2017 року в сумі 8 289 303,08 грн., січень 2018 – 1 353 737,20 грн., квітень 2018 року – 6 001 599,31 грн., травень 2018 року – 2 351 241,92 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення – рішення форми “Р” від 15.08.2018 року.

- № НОМЕР_1, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість у розмірі 42 555 237,30 грн. (за основним платежем 28 370 158,20 грн., штрафні (фінансові) санкції 14 185 079,10 грн.).

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

У відповідності до ст.134 ПК України від 02.12.2010 року № 2755-VI (зі змінами та доповненнями), об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі ст.ст. 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі ст.ст.138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених ст. 152 цього Кодексу.

Положеннями п. 135.2 ст. 135 ПК України передбачено, що доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Відповідно до п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів.

Підпунктом 139.1.9. п.139.1 ст.139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.(п. 198.3. ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

У відповідності до ч.1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З аналізу вказаних норм вбачається, що для встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно дослідити усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Марселл" у вересні-жовтні 2017 р, ТОВ "Рефул Ресурс" у серпні 2016 р та ТОВ "Мега Старт" у серпні 2016 року.

Позивачем, на підтвердження взаємовідносин з ТОВ "Марселл", ТОВ "Рефул Ресурс", ТОВ "Мега Старт" , долучено до матеріалів справи копії всіх первинних документів, які були підставою для відображення таких господарських операцій у бухгалтерському та податковому обліках, а саме:

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Марселл":

1. Договір купівлі-продажу №15/09/2017 від 15.09.2017, договір перевезення вантажу від 07.09.2017 р, товаро-транспортна накладна №18/09-1 від 18.09.2017 (вантажовідправник ТОВ "Марселл"), відомості про вантаж, товаро-транспортна накладна №18/09-3 від 18.09.2017 (вантажовідправник ТОВ "Марселл"), відомості про вантаж, товаро-транспортна накладна №23/09-1 від 23.09.2017 (вантажовідправник ТОВ "Марселл"), відомості про вантаж, видаткова накладна №РН-361/10 від 02.10.2017 р, №РН-362/10 від 02.10.2017 р, № РН-363/10 від 02.10.2017 р, № РН-364/10 від 02.10.2017 р, № РН-365/10 від 02.10.2017 р, № РН-366/10 від 02.10.2017 р, № РН-367/10 від 02.10.2017 р, № РН-368/10 від 02.10.2017 р, № РН-369/10 від 02.10.2017 р, № РН-380/10 від 03.10.2017 р, № РН-381/10 від 03.10.2017 р, № РН-382/10 від 03.10.2017 р, № РН-383/10 від 03.10.2017 р, № РН-384/10 від 03.10.2017 р, № РН-385/10 від 03.10.2017 р, № РН-386/10 від 03.10.2017 р, № РН-387/10 від 03.10.2017 р, № РН-388/10 від 03.10.2017 р, № РН-389/10 від 03.10.2017 р, № РН-390/10 від 03.10.2017 р, № РН-391/10 від 03.10.2017 р, № РН-392/10 від 03.10.2017 р, № РН-393/10 від 03.10.2017 р, № РН-394/10 від 03.10.2017 р, № РН-395/10 від 03.10.2017 р, № РН-396/10 від 03.10.2017 р, № РН-397/10 від 03.10.2017 р, № РН-398/10 від 03.10.2017 р, № РН-399/10 від 03.10.2017 р, № РН-400/10 від 03.10.2017 р, № РН-401/10 від 03.10.2017 р, № РН-402/10 від 03.10.2017 р, № РН-403/10 від 03.10.2017 р, № РН-404/10 від 03.10.2017 р, товаро-транспортна накладна №03/10-3 від 03.10.2017 (вантажовідправник ТОВ "Марселл"), відомості про вантаж, товаро-транспортна накладна №03/10-1 від 03.10.2017 (вантажовідправник ТОВ "Марселл"), відомості про вантаж.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Рефул Ресурс":

1. договір поставки №15-08/16 від 15.01.2016, додаткова угода до договору поставки №15-08/16/ від 15.08.2016 року, платіжне доручення №1995 від 26.08.2016 р, №1992 від 25.08.2016 р, №1987 від 25.08.2016 р, №1982 від 23.08.2016 р, №1976 від 23.08.2016 р №1974 від 22.08.2016 р, №1970 від 22.08.2016 р, №1965 від 19.08.2016 р, №1961 від 19.08.2016 р, №1955 від 18.08.2016 р, №1952 від 18.08.2016 р.

Щодо взаємовідносин з ТОВ "Мега Старт":

1. договір поставки №22-08/16 від 22.08.2016 р, додаткова угода до договору поставки №22-08/16 від 22.08.2016 р, платіжне доручення №2020 від 30.08.2016 р, №2008 від 30.08.2016 р, №2007 від 29.08.2016 р, №2002 від 26.08.2016 р.

15 вересня 2017 року між ТОВ "Марселл" та ТОВ "НВП Гетьман" було укладено договір купівлі-продажу №15/09/2017, згідно з яким останній придбав у власність Товар (сигарети).

01 вересня 2017 року між ТОВ "НВП Гетьман" та ТОВ "Меркурій-Україна" укладено договір перевезення вантажу. Відповідно до п.1.1 вищевказаного договору, пунктом призначення визначено м. Львів, вул. Шевченка,329, орендований склад покупця.

Підтвердженням оренди складу по вул. Шевченка,329 в м. Львові слугує договір оренди нежитлових приміщень №59/09-17 від 01.09.2017 р. Згідно з яким ТОВ "НВП Гетьман" орендує приміщення 500 кв.м. за вищевказаною адресою, куди і був відправлений товар.

Також, на підтвердження транспортування товару ТОВ "Меркурій-Україна" надано належним чином засвідчені товаро транспортні накладні, а ТОВ "Марселл" належним чином засвідчені видаткові накладні, що підтверджує реальність господарських операцій.

Щодо підтвердження можливостей на здійснення права на оптову торгівлю тютюновими виробами, ТОВ "НВП Гетьман" надано ліцензію серії АЖ №077172, яка видана 01.09.2017 р і дійсна до 2022 року.

Вищевказані докази підтверджують те, що позивач дійсно придбав товар та здійснив його транспортування на свій орендований склад, а також відобразив його в податкових деклараціях і належно оформлених податкових накладних.

Щодо тверджень відповідача в акті перевірки про відсутність сертифікатів якості, що слід зазначити, що перелік продукції, яка підлягає обов’язковій сертифікації є затвердженим наказом Держспоживстандарту від 01.02.2005 №28. Так, серед вказаного переліку щодо обов’язковості сертифікації не передбачено здійснення сертифікації продукції, яка отримана Позивачем від постачальників, а отже витребування сертифікату якості від постачальника здійснюється на власний розсуд покупця.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Рефул Ресурс", відповідач в акті перевірки зазначив, що ТОВ "Рефул Ресурс" здійснює діяльність спрямовану на здійснення операцій пов’язаних з наданням податкової вигоди третім особам, а також стверджує, що товар, який був придбаний ТОВ "НВП Гетьман", а саме яблука, в ТОВ "Рефул Ресурс" не було придбано.

Судом встановлено, що 15.08.2016 р між ТОВ "Рефул Ресурс" та ТОВ "НВП Гетьман" укладено договір поставки №15-08/16. Згідно якого, ТОВ "Рефул Ресурс" зобов’язується поставити товар (яблука) ТОВ "НВП Гетьман", терміном поставки до 15.12.2016 року.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за товар здійснюється покупцем (ТОВ "НВП Гетьман") шляхом поетапного авансування замовленого товару.

Відповідно до наданих суду платіжних доручень позивачем за даним договором було виконаного умову поетапного фінансування товару (яблук).

30.12.2016 року між ТОВ "Рефул Ресурс" та ТОВ "НВП Гетьман" укладено додаткову угоду до договору №15-08/16 згідно з якою, строк поставки збільшено до 15.12.2017 року, а строк дії договору до 01.03.2018 року, однак позивачем вищезгаданий товар не було отримано в зв’язку з тим, що 15.02.2018 року на підставі протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НВП Гетьман" №1502/2018-1, №1502/2018-1, та Розподільчого балансу затвердженого учасниками ТОВ "НВП Гетьман" право вимоги до ТОВ "Рефул Ресурс" перейшло до правонаступника в результаті проведення реорганізації Товариства шляхом виділу ТОВ "Гетьман-Дистрибюшин".

Відтак, суд приходить до висновку, що господарська операція була реальною, про що свідчать належним чином завірені податкові накладні, платіжні доручення.

Щодо господарських операцій з ТОВ "Мега Стар", 22.08.2016 р між ТОВ "НВП Гетьман" та ТОВ "Мега Стар" укладеного договір поставки №22-08/16 згідно з яким ТОВ "Мега Стар" зобов’язується поставити ТОВ "НВП Гетьман" товар (яблука), строк поставки визначено до 30.12.2016 р, термін договору до 01.04.2017 року.

Відповідно до п.3.1 договору оплата за товар (яблука) здійснюється шляхом поетапного авансування.

22.08.2016 р між ТОВ "НВП Гетьман" та ТОВ "Мега Стар" підписано додаткову угоду до договору поставки №22-08/16, згідно з якого строк поставки продовжено до 15.12.2017 р, а термін дії договору до 01.03.2018 року, однак позивачем вищезгаданий товар не було отримано в зв’язку з тим, що 15.02.2018 року на підставі протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НВП Гетьман" №1502/2018-1, №1502/2018-1, та Розподільчого балансу затвердженого учасниками ТОВ "НВП Гетьман" право вимоги до ТОВ "Мега Стар" перейшло до правонаступника в результаті проведення реорганізації Товариства шляхом виділу ТОВ "Мега Стар".

Відтак, суд приходить до висновку, що господарська операція була реальною, про що свідчать належним чином завірені податкові накладні, платіжні доручення.

Згідно п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч.4 ст.70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. Статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Щодо посилань податкового органу на те, що позивач так і не отримав свій товар і не звернувся до суду про повернення коштів, які були сплачені на рахунок ТОВ "Рефул Ресурс", то в матеріалах справи міститься протокол загальних зборів і розподільчий баланс ТОВ "НВП Гетьман", згідно з яким "НВП Гетьман" в результаті реорганізації шляхом виділу, по розподільчому балансу було передано ТОВ " Гетьман Дистрибюшин", як актив в вигляді вимог до ТОВ "Рефул Ресурс" і ТОВ "Мега Стар", так і пасив у вигляді сигарет ТОВ "Марселл".

Також, суд звертає увагу, що відповідно до додаткових угод з ТОВ "Мега Стар" і ТОВ "Рефул Ресурс" , то такі були пролонговані 01 березня 2018 року, а тому відповідно до цих додаткових угод право вимоги у ТОВ "НВП Гетьман" виникло тільки 02 березня 2018 року, а в силу того, що 15 лютого 2018 року на підставі протоколів загальних зборів учасників ТОВ "НВП Гетьман" №1502/2018-1 та №1502/2018-1 та розподільчого балансу затвердженого учасниками ТОВ "НВП Гетьман" право вимоги до вищезазначених суб’єктів господарювання перейшло до правонаступника в результаті проведення реорганізації Товариства шляхом виділу ТОВ "Гетьман-Дистрибюшин", тому з 15.02.2018 р ТОВ "НВП Гетьман" втратило право вимоги до цих суб’єктів господарювання.

У свою чергу, статтею 61 Конституції України встановлено індивідуальний характер відповідальності, що виявляється і у персональній відповідальності кожного платника податку за ведення податкового обліку.

Крім того, неприпустимість притягнення до відповідальності одного суб'єкта господарювання за неправомірні дії іншого підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 7.1 рішення у справі "Булвес АД проти Болгарії" Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: “...Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності”.

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив в рішенні у справі "Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії", у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, як зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Згідно зі ст.ст.46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник податків несе самостійну відповідальність за порушення ведення податкового обліку.

Таким чином, посилання контролюючого органу на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента позивача не спростовує правомірність дій самого позивача на укладення та виконаних ним договорів.

Відповідно до ст.ст.11, 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Положення ч.2 ст.71 КАС України передбачають, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд, проаналізувавши первинні документи, копії яких наявні в матеріалах справи, встановив, що вони видані позивачу його контрагентами у відповідності з порядком, встановленим положеннями законодавства та їхні реквізити відповідають вимогам первинних документів, які передбачено статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши у сукупності докази, які мають юридичне значення для розгляду і вирішення справи по суті, суд дійшов висновку, що господарські відносини між ТзОВ “ НВП “Гетьман” та його контрагентами документально підтверджені та мали реальний характер.

В свою чергу, відповідачем не спростовано доводів позивача та доказів, наявних у матеріалах справи, які доводять реальність господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Таким чином, відповідачем не доведено суду обґрунтованість висновку про відсутність реально вчинених господарських операцій між позивачем та контрагентами, що призвело до порушення позивачем

З урахуванням викладеного, суд вважає вимоги позивача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення від 15.08.2018 року №0007104816, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на викладене, на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у вигляді сплаченого ним судового збору у розмірі 616 700 грн. відповідно до платіжного доручення №2771 від 07.08.2018, оригінал якого знаходиться в матеріалах справи.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Офісу великих платників податків ДФС від 15.08.2018 року №0007104816.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків ДФС (вул. Дегтярівська,11 Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ 39440996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-Виробниче підприємство "Гетьман" (вул. Волинська,10а, м. Львів, 79024, ЄДРПОУ 31804036) судовий збір у сумі 616 700 грн. (шістсот шістнадцять тисяч сімсот гривень).

Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 20 лютого 2019 року.

Суддя Гулкевич І.З.