Ухвала суду № 79964425, 20.02.2019, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

20 лютого 2019 року СєвєродонецькСправа № 360/386/19

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Широка К. Ю. розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про витребування доказів у справі № 360/386/19 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Луганського окружного адміністративного суду перебуває вказана адміністративна справа.

Від Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області (далі - відповідач, Білокуракинське ОУПФУ) 15.02.2019 надійшов відзив на позовну заяву разом з листом від 11.02.2019 № 1480/07/Т, в якому відповідач заявляє клопотання про зобов'язання адвоката Дуднік Ірину Володимирівну надати Білокуракинському ОУПФУ копію ордера та договору про надання правової допомоги. В обґрунтування якого зазначено, що до відповідача надійшла позовна заява за підписом представника позивача. Документів в додатках до позову, які підтверджують право представляти інтереси позивача відсутні.

Сторони в судове засідання не прибули, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином (а. с. 23, 24).

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, суд вважає за можливе розглянути клопотання в порядку письмового провадження.

Вирішуючи вказане клопотання представника відповідача, суд виходить з такого.

Частиною четвертою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено обов'язок суду вжити визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Відповідно до частини першої статті 57 КАС України представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з частиною четвертою статті 59 КАС України повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Оригінали документів, зазначених у цій статті, копії з них, засвідчені суддею, або копії з них, засвідчені у визначеному законом порядку, приєднуються до матеріалів справи (частина шоста статті 59 КАС України).

У разі подання представником до суду заяви, скарги, клопотання він додає довіреність або інший документ, що посвідчує його повноваження, якщо в справі немає підтвердження такого повноваження на момент подання відповідної заяви, скарги, клопотання (частина восьма статті 59 КАС України).

Вимоги до позовної заяви визначено статтею 160 КАС України, зокрема, якщо позовна заява подається представником, то у ній додатково зазначаються відомості, визначені у пункті 2 частини п'ятої цієї статті стосовно представника.

Пунктом 2 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником).

У свою чергу, подання позову особою, яка не має права його підписувати, у відповідності з пунктом 3 частини четвертої статті 169 КАС України має наслідком повернення позовної заяви позивачеві.

З вищевикладеного слідує, що під час вирішення питання про відкриття провадження у справі суд з'ясовує питання, чи подано адміністративний позов особою, яка має на це відповідні повноваження.

Такі відомості суд з'ясовує, виходячи з документів, які підтверджують повноваження особи на представництво, перелік яких визначений статтею 59 КАС України, та які надаються представником позивача разом із позовною заявою.

З вищевикладеного слідує, що перевірка наявності в особи повноважень на представництво іншої особи, зокрема щодо підписання позову та подання його до суду, віднесена до компетенції судді та здійснюється на стадії вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Що стосується не надання представником копій документів, якими підтверджено його повноваження для вручення відповідачу, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини першої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами першою, другою статті 73 КАС України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу (частина перша).

Частинами першою, другою, дев'ятою статті 79 КАС України визначено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом із поданням позовної заяви.

Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно-доступними.

З вищевикладеного слідує, що документи, якими підтверджено повноваження представника, не є доказами, які містять інформацію щодо предмета доказування, тобто про обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та наявність або відсутність яких зобов'язаний встановити суд під час розгляду справи. Відповідно, КАС України не зобов'язує представника надавати копії документів, що підтверджують його повноваження, для вручення іншим учасникам справи.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що частиною першою статті 80 КАС України визначено, що учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 79 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до частини другої статті 80 КАС України у клопотанні про витребування доказів повинно бути зазначено:

1) який доказ витребовується;

2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати;

3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа;

4) заходи, яких особа, що подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів, та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу.

Системним аналізом вищевикладених норм КАС України встановлено, що учасник справи має право заявляти клопотання про витребування доказів, які стосуються предмету доказування при розгляді справи.

Натомість відповідач - суб'єкт владних повноважень, звертаючись до суду з клопотанням про зобов'язання представника позивача надати документи, що підтверджують право представляти інтереси позивача в суді представником, на думку суду, по-перше, перевищує права, надані йому як учаснику справи, а, по-друге, перебирає на себе повноваження суду щодо з'ясування питання, чи має представник відповідні повноваження.

З огляду на вищевикладене, клопотання відповідача є безпідставним та задоволенню не підлягає.

Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу відповідача на положення статті 45 КАС України, якими, зокрема, передбачено таке:

- учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається (частина перша);

- з урахуванням конкретних обставин справи суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню адміністративного судочинства, зокрема: подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, які спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення (пункт перший частини другої);

- якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання (частина третя);

- суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання учасником судового процесу його процесуальними правами, суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом (частина четверта).

Пунктом 2 частини першої статті 149 КАС України визначено, що суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: зловживання процесуальними правами, вчинення дій або допущення бездіяльності з метою перешкоджання судочинству.

Керуючись статтями 9, 49, 77, 79, 80, 160, 171, 248, 256, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

УХВАЛИВ:

Клопотання Білокуракинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Луганської області про витребування доказів залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду. Заперечення проти такої ухвали може бути включено до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду, прийняте за результатами розгляду справи.

Суддя К.Ю. Широка