Рішення № 79963811, 19.02.2019, Вінницький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Вінниця

19 лютого 2019 р. Справа № 120/4166/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Крапівницької Н.Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Вінниці в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом:

ОСОБА_1

до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці

про оскарження дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про оскарження дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 22.11.2018 позовну заяву залишено без руху.

03.12.2018 недоліки позовної заяви усунуто.

Наявність підстав позову позивач пов'язує з фактом порушення права на розмір виплати пенсії. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що розмір пенсії обчислено із заробітної плати за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 рік. Довідку про зарплату за період з 01.01.1988 року по 31.03.1993 року № 733 від 03.09.2008 року видано військовою частиною 20477 м. Петропавловськ - Камчатський. Оскільки, в довідці не було розшифровано суми заробітної плати з 01.01.1992 року, не вказано районний коефіцієнт та північну надбавку, управлінням Пенсійного фонду взято заробітну плату до 01.01.1992 року. Відповідно до ст. 40 Закону заробітна плата для обчислення пенсії ураховується за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу. В даному випадку з 01.01.1988 року по 31.12.1991 року, налічується лише 48 місяців, тому відповідачем ураховано заробітну плату з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року. Позивач звернула увагу, що заробітну плату за 1987 рік ураховано нулями, так як в довідці цей рік не зазначено. Дані обставини призвели до заниження середньомісячного заробітку, а відтак, і розміру пенсії.

Відповідач, не погоджуючись з вказаними обставинами, через відділ прийому суду подав відзив на позовну заяву. Відповідно до вказаного відзиву управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці проти задоволення позовних вимог заперечує. У відзиві на позовну заяву зазначено, що громадянка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуває на обліку в Управлінні з 2003 року та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058). Відповідно до ст. 40 Закон №1058 заробітна плата для обчислення пенсії враховується за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу. Розмір пенсії обчислено із заробітної плати за період з 01.01.1987 - 31.12.1991.

ОСОБА_1 зверталась за перерахунком пенсії до управління із заявою 05.07.2018 року. До заяви про перерахунок було надано довідки №840 та №841 від 31.05.2018 року. Проте, в зазначених довідках в графі ім'я та по-батькові зазначено тільки літери «Н.Б.», а тому, відповідач вказує на неможливість встановлення належності даного документа позивачу. З огляду на зазначене відповідач не вбачає підстав для зарахування інформації в зазначених довідках.

Досліджуючи матеріали справи, судом встановлено.

В січні 2018 року ОСОБА_1 звернулась до департаменту соціальної політики Вінницької міської ради з проханням допомогти з уточненням заробітної плати. Департаментом зроблено відповідний запит до управління Пенсійного фонду Російської Федерації по Камчатському краю щодо витребування довідки про заробітну плату без урахування районного коефіцієнта та північної надбавки за період служби ОСОБА_1 у в/ч № 27192 з 24.12.1987 по 05.04.1993. В червні 2018 року на вищезазначений запит надійшла відповідь з архівного відділу військ і сил на Північному Сході Російської Федерації м. Петропавловськ Камчатський. Архівним відділом надіслано довідки про заробітну плату № 840 та № 841 від 31.05.2018 року.

05.07.2018 року з цими довідками та із заявою на перерахунок пенсії по заробітній платі позивач звернулась до управління Пенсійного фонду в м. Вінниці. Однак, листом № 340/П-1 від 06.11.2018 року в перерахунку пенсії ОСОБА_1 відмовлено. Свою відмову відповідач мотивує тим, що в архівних довідках не розкриті ініціали і не зазначена дата народження.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Статтею 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Частиною 3 ст. 4 вказаного Закону визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Згідно зі ст. 5 вказаного Закону виключно цим Законом, визначаються, зокрема порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до ч. 5 ст. 45 вказаного Закону документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 затверджено Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Розділ ІІ вказаного Порядку містить перелік документів, необхідних для призначення пенсії.

Пунктом 2.1 розд. II вказаного Порядку визначено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються:

1) документ про присвоєння реєстраційного номера облікової картки платника податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган і мають відмітку у паспорті) або свідоцтво про загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

2) документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу;

3) для підтвердження заробітної плати відділом персоніфікованого обліку надаються індивідуальні відомості про застраховану особу за період з 01 липня 2000 року (додатки 1, 3 до Положення), або за бажанням пенсіонера ним може подаватись довідка про заробітну плату (дохід) по 30 червня 2000 року (додаток 1) із зазначенням у ній назв первинних документів, на підставі яких її видано, їх місцезнаходження та адреси, за якою можливо провести перевірку відповідності змісту довідки первинним документам, або у разі якщо страховий стаж починаючи з 01 липня 2000 року становить менше 60 місяців, особою подається довідка про заробітну плату (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року (додаток 1);

4) документи про місце проживання (реєстрації) особи;

5) документи, які засвідчують особливий статус особи;

6) документ уповноваженого органу Російської Федерації про те, що особі не призначалась пенсія за місцем реєстрації на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя, та особисту декларацію про відсутність громадянства держави-окупанта (для призначення пенсій особам, зазначеним у пункті 1.3 розділу І цього Порядку).

Відповідно до абз. 1 п. 4.3 розд. ІV Порядку не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" Кабінет Міністрів України постановою від 12.08.1993 року № 637 затвердив Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Згідно з п.п. 1 та 2 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Пунктом 3 Порядку визначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637, визначено, що у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток №5).

Згідно зі ст. 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

У відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637(далі також Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).

Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.

Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, з наведених норм чинного законодавства вбачається дуже великий обсяг прав та обов'язків у органів Пенсійного фонду при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пенсійні органи повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії, виходячи з тих обставин, що склалися.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення.

Суд зазначає, що відповідач не в повному обсязі використав свої права надані йому Законом та Порядком при вирішенні питання про призначення пенсії та перевірки наявного стажу роботи для її призначення позивачу.

Так, ОСОБА_1 розмір пенсії обчислено із заробітної плати за період з 01.01.1987 року по 31.12.1991 рік. Розмір пенсії обчислено із довідки про зарплату за період з 01.01.1988 року по 31.03.1993 року № 733 від 03.09.2008 року, яку видано військовою частиною 20477 м. Петропавловськ-Камчатський. Оскільки, в довідці не було розшифровано суми заробітної плати з 01.01.1992 року, не вказано районний коефіцієнт та північну надбавку, управлінням Пенсійного фонду взято заробітну плату до 01.01.1992 року. Відповідно до ст. 40 Закону заробітна плата для обчислення пенсії ураховується за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу. В даному випадку з 01.01.1988 року по 31.12.1991 року, налічується лише 48 місяців, тому відповідачем ураховано заробітну плату з 01.01.1987 року по 31.12.1991 року. Позивач звернула увагу, що заробітну плату за 1987 рік ураховано нулями, так як в довідці цей рік не зазначено. Дані обставини призвели до заниження середньомісячного заробітку, а відтак, і розміру пенсії.

Суд зазначає, що в матеріалах справи містяться зазначити, що з 24.12.1987 року по 05.04.1993 року позивач проходила військову службу у військовій частині 27192, яка з 01.05.1998 року увійшла до складу військової частини 20477. Військова частина дислокувалась в районі Крайньої Півночі. Дані обставини підтверджуються викопіюваннями трудової книжки ОСОБА_1.

Також слід звернути увагу, що в матеріалах справи міститься довідка (справка) №1058 від 02.11.2005 року, яка видана ОСОБА_1 та підтверджує, що позивач дійсно проходила військову службу у військовій частині 27192 з 24 грудня 1987 року по 05 квітня 1993 року. У справці також зазначено, що військова частина 27192 увійшла до складу військової частини 20477 з 01.05.1998 року.

Стосовно доводів відповідача стосовно того, що в усіх наданих позивачем довідках зазначено лише прізвище та ініціали, що не дає можливості належним чином ідентифікувати особу позивача належним чином, суд зауважує наступне. В архівній довідці №840 зазначено: "Другие военнослужащие в расчетно платежных ведомостях по денежному довольствию военнослужащих войсковой части 27192 за январь 1988 г. - декабрь 1991 г. с фамилией и инициалами ОСОБА_1 не значатся". В архівній довідці №841 зазначено: «Другие военнослужащие в вышеуказанных документах с фамилией и инициалами ОСОБА_1 не значатся". Період заробітної плати з 01.01.1988 року по 31.03.1993 року підтверджено довідкою військової частини 20477 №733 від 03.09.2008 року і управління Пенсійного фонду ураховувало її для обчислення пенсії.

Щодо необхідності розшифрування сум заробітної плати з 01.01.1992 року, суд зауважує, що оскільки в довідці №841 зазначено, що в вищевказаних документах графи «північна надбавка» та «районний коефіцієнт» не значаться. Окрім цього, пунктом 17 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1, передбачено, що у випадках, коли архівні установи не мають можливості видати довідку за встановленою формою з розшифровкою виплачених сум за видами заробітку, вони можуть видавати довідки, що відповідають даним, наявним в архівних фондах, без додержання цієї форми.

Відповідно до ст. 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

За вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. Додатково за бажанням особи можуть бути виключені періоди строкової військової служби, навчання, догляду за особою з інвалідністю І групи або дитиною з інвалідністю віком до 16 років, за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду, догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, за період з 1 липня 2000 року до 1 січня 2005 року, а також періоди, коли особа підлягала загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до пунктів 7, 8 і 9 статті 11 цього Закону. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим цієї частини, період, за який враховується заробітна плата, не може бути меншим, ніж 60 календарних місяців.

Для визначення розміру пенсії за віком відповідно до частини другої статті 27 цього Закону заробітна плата для обчислення частини пенсії за період страхового стажу до набрання чинності цим Законом визначається на умовах і в порядку, передбачених законодавством, що діяло раніше, а для обчислення частини пенсії за період страхового стажу після набрання чинності цим Законом - на умовах, передбачених абзацом першим цієї частини.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Таким чином, Законом чітко визначено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року.

Виключенням з цього правила є лише то, що за бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Вказана норма права, яка регламентує порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії, не дозволяє пенсійному органу не враховувати при визначенні заробітної плати період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року, а лише дозволяє оптимізувати його шляхом виключення періоду до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першої статті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі.

Тобто, заробітна плата за період до 2000 року може бути врахована Пенсійним фондом при обчисленні пенсії за бажанням пенсіонера або у разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців.

Враховуючи бажання позивача відповідно до вимог статті 40 Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виключити з обрахунку пенсії заробітну плату за період до 2000 року, а також наявність у ОСОБА_1 необхідної кількості страхового стажу після 2000 року, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Пунктом 4 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV визначено, що в разі, якщо внаслідок перерахунку пенсії за нормами цього Закону її розмір зменшується, пенсія виплачується в раніше встановленому розмірі.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частин 1-2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок (тягар) доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати докази, що свідчать про правомірність його дій, законність прийнятих рішень. Відповідач, в порушення вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, не довів законність та обґрунтованість власних рішень.

Враховуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та письмових доказів по справі, суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв без дотримання вимог ч. 2 ст.2 КАС України, тому позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними та допустимими доказами, а тому їх необхідно задовольнити.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.07.2018 з урахуванням заробітної плати за період з 01.04.1988 року по 31.03.1993 року, зазначеної в довідках №840 та 841 від 31.05.2018 року, виданих архівним відділом ( військ і сил на Північному Сході Російської Федерації ) м. Петропавловськ-Камчатський, при цьому заробітну плату за період 1988-1991 років урахувати з графи «итого», а заробітну плату за період 1992-1993 роки - з графи «денежное довольствие».

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

позивач - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1)

відповідач - управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100, код ЄДРПОУ 37979905)

Копію рішення у повному обсязі сторони можуть одержати: (19.02.2019 )

Суддя /підпис/ Крапівницька Н. Л.

Згідно з оригіналом Суддя

Помічник судді