Рішення № 79963145, 13.02.2019, Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОСОБА_1

______________________

Справа № 520/14317/18

Провадження № 2/520/225/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.02.2019 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Петренка В.С.

за участю секретаря – Шевчук В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в м. Одесі цивільну справу за позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради

про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності,

ВСТАНОВИВ:

05.10.2018року ОСОБА_2 звернулася до Київського районного суду м. Одеси з позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради, в якій, з урахуванням уточнень, просить суд визначити їй - ОСОБА_2 додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка залишилась після смерті ОСОБА_5, який помер 16 червня 2012 року, та визнати за нею - ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як спадкоємця після смерті її батька - ОСОБА_5, який помер 16 червня 2012 року.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 16 червня 2012 року помер ОСОБА_5, який є її батьком.

Після його смерті, як вказує позивач, залишилось майно у вигляді 1/2 частки квартири за адресою: АДРЕСА_2, інша 1/2 частина вищезазначеної квартири належить на праві власності її матері - ОСОБА_6.

При цьому, як зазначає позивач, відповідач - ОСОБА_3, який є сином ОСОБА_5, та спадкоємцем першої черги, спадщину не прийняв, спільно не проживав, заяви про прийняття спадщини до нотаріальної контори не надав, а її мати - ОСОБА_6 не відноситься до жодної черги спадкоємців за законом, оскільки шлюб між її матір’ю та її батьком - ОСОБА_5, який помер 16 червня 2012 року, був розірваний 10 січня 1995року.

Позивач вказує, що вона пропустила шестимісячний строк на прийняття спадщини з об'єктивних, непереборних та істотних труднощів, які позбавляли виконати дії, передбачені ст. 1270 ЦК України.

Так, позивач зазначає, що після смерті свого батька, у зв’язку зі скрутним матеріальним становищем, необхідністю догляду за дітьми, а також знаходженням в іншій області, вона звернулась до свого брата ОСОБА_3, з проханням самостійно оформити спадщину, для того, щоб в подальшому, за його згодою, вона мала можливість прийняти спадщину, в порядку ст. 1272 ЦК України.

При цьому, як стверджує позивач, вона разом з трьома дітьми зареєстрована та проживає у ІНФОРМАЦІЯ_1, і у січні 2013 року її брат - ОСОБА_3 запевнив, що прийняв спадщину, втім вона була вагітною, що позбавило її можливості виїхати до м. Одеси та прийняти спадщину.

Позивач вказує, що з 2014року Луганська область отримала статус тимчасово окупованої території, на якій проводиться антитерористична операція, а м. Алчевськ знаходиться на території, тимчасово не підконтрольній органам державної влади України, у зв'язку з чим, виїхати з відповідної території надзвичайно складно та небезпечно.

Позивач стверджує, що тільки 13.09.2018року після повернення до міста ОСОБА_4 вона дізналася, що її брат - ОСОБА_3 з 2012 року не вчинив жодних дій спрямованих на прийняття спадщини.

23.09.2018року, як зазначає позивач, вона звернулася до Третьої ОСОБА_4 державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, проте, нотаріус ознайомившись з документами повідомив, що нею пропущений строк на подачу заяви про прийняття спадщини, яку необхідно було подати протягом шести місяців після відкриття спадщини, тобто їй було відмовлено у прийнятті заяви про прийняття спадщини в усній формі.

З урахуванням викладеного, ОСОБА_2 звернулася до суду з відповідним позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини та визнання права власності.

Відповідно до автоматизованої системи документообігу цивільну справу було розподілено судді Київського районного суду м. Одеси Петренку В.С.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 09.10.2018року позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності було залишено без руху. Повідомлено ОСОБА_2 про необхідність виправити недоліки позову протягом 10 (десяти) днів з дня отримання цієї ухвали, а саме: визначити ціну позову щодо вимог майнового характеру; виходячи з ціни позову доплатити судовий збір за вимогу майнового характеру, відповідно до пп. 1 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з урахуванням вже сплаченої суми у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп. Роз’яснено ОСОБА_2, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде вважатися неподаною та повернута зі всіма доданими до неї документами, на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси Петренка В.С. від 30.10.2018рокубуло прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по цивільній справі за позовною заявоюОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності. Розгляд справи призначено в порядку загального позовного провадження.Призначено підготовче засідання.

04.12.2018року від представника позивача до канцелярії суду надійшла уточнена позовна заява, яка була прийнята судом до розгляду.

У підготовчому засіданні 15.01.2019року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 13.02.2019року представник позивача заявлені позовні вимоги, з урахуванням уточнень, підтримав у повному обсязі, просив суд їх задовольнити.

Відповідач -ОСОБА_3 про час та місце судового засідання повідомлений належним чином, у судове засідання 13.02.2019року не з’явився, однак 11.01.2019року надіслав на адресу суду заяву про визнання позову, в якій просив справу слухати за його відсутності, а позов ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача - ОСОБА_4 міської ради про час та місце підготовчих та судового засідання повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які наявні у матеріалах справи, у підготовчі та судове засідання не з’явився, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши надані сторонами докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом у судовому засіданні, позивач – ОСОБА_2 (дошлюбне прізвище - ОСОБА_3) ОСОБА_7 є донькою ОСОБА_5 та ОСОБА_6, що підтверджується копією свідоцтва про народження серії ІІІ-ЖД №438535 (а.с. 9).

10 січня 1995року шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було розірвано, що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії І-ЖД №017275 (а.с. 19).

29.11.2003року між ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було укладено шлюб, після реєстрації шлюбу ОСОБА_9 змінила прізвище «Клименко» (а.с. 22).

27.11.2006року Управлінням житлово-комунального господарства та паливно-енергетичного комплексу ОСОБА_4 міської ради на підставі розпорядження органу приватизації №198755 від 27.11.2006року ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було видано свідоцтво про право власності на житло, відповідно до якого квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3, належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в рівних частках (а.с. 14-15).

Зазначене свідоцтво було зареєстровано в КП «ОМБТІ та РОН» номер запису: 149 в книзі: 629пр-155 (а.с. 13).

16 червня 2012року помер батько позивача - ОСОБА_5, що підтверджується копією свідоцтва про смерть, серії І-ЖД №304395, виданого 19 червня 2012року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті ОСОБА_4 міського управління юстиції (а.с. 21).

Після його смерті відкрилась спадщина, зокрема, на Ѕ частину квартири №180, що знаходиться за адресою: м. Одеса, пр-т Маршала Жукова, будинок під № 30.

Таким чином, судовим розглядом встановлено, що позивач - ОСОБА_2 є спадкоємцем першої черги спадкування за законом до майна померлого 16 червня 2012року ОСОБА_5.

Судовим розглядом також встановлено, що відповідач - ОСОБА_3 є сином померлого 16 червня 2012року ОСОБА_5, та спадкоємцем першої черги спадкування за законом до майна померлого.

Згідно з ч. 3 ст. 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

З матеріалів справи вбачається, що позивач - ОСОБА_2, з 25.05.2006року зареєстрована за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, корпус А, кв. 68 (а.с. 20 на звороті).

Позивач - ОСОБА_2 має трьох дітей – неповнолітнього сина – ОСОБА_10, 12.06.2005року, малолітнього сина – ОСОБА_11, 26 листопада 2008року народження та малолітню доньку – ОСОБА_12, 03 січня 2014року народження (а.с. 10-12).

Згідно ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Згідно ч. 3 ст.1272 ЦК України за позовом спадкоємця, що пропустив строк для прийняття спадщини із поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Відповідно до ст.1272 ЦК України визначено наслідки пропущення строку для прийняття спадщини, зокрема, якщо спадкоємець протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її. За письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину, спадкоємець, який пропустив строк для прийняття спадщини, може подати заяву про прийняття спадщини нотаріусу за місцем відкриття спадщини. За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30.05.2008, «Про судову практику у справах про спадкування», особа, яка не прийняла спадщину в установлений законом строк, може звернутися до суду з позовною заявою про визначення додаткового строку для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України. Суди відкривають провадження в такій справі у разі відсутності письмової згоди спадкоємців, які прийняли спадщину, а також за відсутності інших спадкоємців, які могли б дати письмову згоду на подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та законів України.

Стаття 4 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» передбачає, що на тимчасово окупованій території на строк дії цього Закону поширюється особливий правовий режим реалізації прав і свобод людини і громадянина.

Частинами 2, 3, 4 ст.9 вищезазначеного Закону передбачено, що будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законодавством України. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків. Встановлення зв'язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України.

Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього ж Закону, у разі порушення його положень цього Закону державні органи України застосовують механізми, передбачені законами України та нормами міжнародного права, з метою захисту миру, безпеки, прав, свобод і законних інтересів громадян України, які перебувають на тимчасово окупованій території, а також законних інтересів держави Україна.

Згідно ч. 1 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» для цілей цього Закону тимчасово окупованою територією визначається сухопутна територія Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, внутрішні води України цих територій.

Відповідно до п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" від 30 травня 2008 року № 7 вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними,непереборними,істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Відповідно до Постанови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013р. №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування» визначено, що суди переважно правильно вирішують питання поважності причин пропуску зазначеного строку та визнають поважними: тривалу хворобу, перебування спадкоємця тривалий час за межами України, відбування покарання в місцях позбавлення волі, перебування на строковій військовій службі в Збройних Силах України тощо.

Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини (наприклад, встановлення факту проживання однією сім'єю), невизначеність між спадкоємцями хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, несприятливі погодні умови.

Судом встановлено, що позивачем пропущено шестимісячний строк для прийняття спадщини після смерті батька ОСОБА_5 з поважних причин, а саме у зв’язку з початком бойових дій на території м. Алчевськ Луганської області, де зареєстрована та проживає позивач.

Крім того, суд приймає до уваги, що позивач - ОСОБА_2 є багатодітною матір’ю, має трьох дітей – неповнолітнього сина – ОСОБА_10, 12.06.2005року, малолітнього сина – ОСОБА_11, 26 листопада 2008року народження та малолітню доньку – ОСОБА_12, 03 січня 2014року народження, які народилися на території м. Алчевськ Луганської області.

Відповідач - ОСОБА_3, який також є спадкоємцем першої черги спадкування за законом до майна ОСОБА_5, померлого 16 червня 2012року, позовні вимоги визнав.

Проаналізувавши встановлені обставини по справі, оцінивши надані в силу положень ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, оскільки позивач пропустив строк прийняття спадщини, враховуючи, також, визнання відповідачем позовних вимог, суд вважає за можливе визнати причини пропуску строку подачі заяви про прийняття спадщини спадкоємцем поважними, а позов задовольнити та визначити йому додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини.

Задовольняючи позов в цій частині суд враховує, що додатковий строк визначається у разі, якщо суд визнає причини пропуску строку для прийняття спадщини поважними. Факт пропуску строку для прийняття спадщини не є підставою для усунення від спадкування, тому суд приходить до висновку, що позов в частині визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини підлягає задоволенню.

Разом з тим, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_2 в задоволені позову в частинівизнання за нею права власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як спадкоємця після смерті її батька - ОСОБА_5, який помер 16 червня 2012 року, виходячи з наступного.

Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, встановленому ст.1269 ЦК України та набути право на спадщину відповідно до ч.5 ст.1268, ст. 1296-1299 ЦК України.

Вирішення судом спору щодо визнання права власності в порядку спадкування може відбуватися лише після прийняття спадщини.

Таким чином, суд зазначає, що позивач, у разі набрання цим рішенням законної сили, не позбавлений права звернутися до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини, і нотаріус, за наявності на то законних підстав, згідно Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видає відповідне свідоцтво про право на спадщину за законом.

З урахуванням викладеного, суд відмовляє позивачу в задоволенні позову в частині визнання права власності на 1/2 частину квартири, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, як спадкоємця після смерті ОСОБА_5, який помер 16 червня 2012 року.

Приймаючи до уваги, що позивачем не заявлені вимоги про відшкодування судового збору, у суду відсутні підстави для покладення витрат на відповідачів.

Керуючись ст.ст. 141, 263, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 міської ради про продовження строку для прийняття спадщини та визнання права власності - задовольнити частково.

Визначити ОСОБА_2 (26.09.1983року народження, РНОКПП НОМЕР_1, зареєстрована за адресою: 94200, АДРЕСА_4) додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті її батька – ОСОБА_5, який помер 16 червня 2012 року, встановивши його тривалістю три календарних місяці з моменту набрання цим рішенням законної сили.

В решті позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов’язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Повний текст рішення складено 20.02.2019року.

Суддя Петренко В. С.