Рішення № 79962959, 15.02.2019, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/279/18

Провадження № 2/201/18/2019

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2019 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

У складі: головуючого судді – Федоріщева С.С,

при секретарі – Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 Джонатана до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_3 про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2018 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідача про визнання батьківства, виключення відомостей про батька дитини з актового запису про народження дитини, а також зобов’язання внести зміни до актового запису про народження дитини (а.с.4-8).

Ухвалою судді Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 26 січня 2018 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 Джонатана до ОСОБА_2 про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис (а.с.42-43).

У подальшому 11 квітня 2018 року до суду надійшла уточнена позовна заява ОСОБА_1 Джонатана до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3, у якій позивач просить визнати його батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, про що внести зміни до актового запису про народження № 159 від 03 лютого 2010 року; виключити відомості про ОСОБА_2 з актового запису про народження № 159 від 03 лютого 2010 року; Соборному районному у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 № 159 від 03 лютого 2010 року, а саме: батьком дитини записати громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_1 Джонатана, ІНФОРМАЦІЯ_2, змінити прізвище дитини з ОСОБА_4 на ОСОБА_1, по батькові дитини виключити (а.с.77).

В обґрунтування своїх позовних вимог в уточненій позовній заяві позивач посилався на те, що ОСОБА_4 народилася 24 січня 2010 року, матір’ю якої є ОСОБА_3, а біологічним батьком є він. З моменту народження доньки позивач намагався брати участь у вихованні дитини, утримував дитину, але матір дитини всіляко перешкоджає у цьому, свідоцтва про народження дитини не надає. У зв’язку із цим у вересні 2017 року позивач звернувся до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із позовом про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні і спілкуванні. Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 14 листопада 2017 року було задоволено клопотання позивача про витребування доказів та витребувано з Соборного районного у місті Дніпрі відділу державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області завірену належним чином копію актового запису про народження ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, матір’ю якої є ОСОБА_3. Під час ознайомлення із матеріалами справи 20 грудня 2017 року представником позивача було виявлено, що в актовому записі про народження дитини в графі «відомості про батька» зазначено ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3. Крім того, підставою для запису відомостей про батька є актовий запис про шлюб № 06 від 07 червня 1997 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Розилюксембурзької сільської ради Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області. Проте позивач вважає себе біологічним батьком дитини ОСОБА_4 та надає звіт ДНК тесту на батьківство. Увесь час до моменту ознайомлення представника позивача із матеріалами справи, позивач вважав, що саме він записаний як батько ОСОБА_6. Таким чином, про порушення свого права позивач дізнався лише 20 грудня 2017 року, а тому позовна давність в один рік починає перебіг з 21 грудня 2017 року (а.с.73-77).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2018 року у зазначеній цивільній справі залучено до участі у справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог Орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради та ОСОБА_3 (а.с.82).

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 25 червня 2018 року до суду надійшла заява представника третьої особи Органу опіки та піклування Соборної районної к місті Дніпрі ради про розгляд справи без її участі, проти задоволення позову не заперечувала (а.с.105).

13 лютого 2019 року до суду надійшли заперечення відповідача ОСОБА_2, у яких останній просить застосувати до вимог позивача строк позовної давності, встановлений ст. 129 СК України та відмовити у задоволенні позовних вимог. Також відповідач зазначив, що ОСОБА_4 народилася 24 січня 2010 року у шлюбі, зареєстрованому 07 червня 1997 року між її матір’ю ОСОБА_3 та батьком ОСОБА_2 Відповідач вважає, що підстав для оспорювання його батьківства відносно доньки відсутні. Крім того, відповідач просив розглядати справу без його участі (а.с.149).

Від представника позивача до суду 15 лютого 2019 року надійшло клопотання про розгляд справи без його участі та участі позивача, позовні вимоги просив задовольнити у повному обсязі (а.с.151).

Третя особа ОСОБА_3 у судове засідання не з’явилася, про день, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки суд не повідомила.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України за відсутності всіх осіб, які беруть участь у справі, суд проводить розгляд цивільної справи без фіксування технічними засобами, за наявними у справі матеріалами.

Дослідивши та оцінивши надані докази, у їх сукупності з увагою на їх належність, допустимість та достатність, проаналізувавши доводи, які викладені в позовній заяві і співставивши їх з матеріалами справи, суд встановив наступні обставини та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 Джонатан є громадянином ОСОБА_5, де постійно проживає. При цьому позивач доволі часто відвідував Україну, що підтверджується копією його паспорту із відмітками про прибуття до України (а.с.48-51).

24 січня 2010 року народилася ОСОБА_4, що підтверджується актовим записом про народження № 159 від 03 лютого 2010 року, складеного Соборним (Жовтневим) районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану громадян ДМУЮ (а.с.24). Згідно із актовим записом про народження батьками дитини ОСОБА_4 є ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4. Підставою запису відомостей про батька дитини зазначений актовий запис про шлюб № 06 від 07 червня 1997 року, складений відділом реєстрації актів цивільного стану Розилюксембурзької сільської ради Широківського районного управління юстиції Дніпропетровської області.

Як визначено у ч. 2 та 3 ст. 128 СК України підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 СК України особа, яка вважає себе батьком дитини, народженої жінкою, яка в момент зачаття або народження дитини перебувала у шлюбі з іншим чоловіком, має право пред'явити до її чоловіка, якщо він записаний батьком дитини, позов про визнання свого батьківства.

Пунктами 6, 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» визначено, що у тих випадках, коли батьком дитини записано конкретну особу, вимоги про визнання батьківства мають розглядатись одночасно з вимогами про виключення відомостей про цю особу як батька з актового запису про народження дитини.

Рішення щодо визнання батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства (материнства) в органах РАЦС.

Питання щодо походження дитини суд вирішує на підставі будь-яких доказів про це. Висновки експертизи, у тому числі судово-генетичної, необхідно оцінювати з урахуванням положень ст. 212 ЦПК, згідно з якою жоден доказ не має для суду наперед установленого значення, він оцінює докази в їх сукупності, а результати оцінки відображає в рішенні з наведенням мотивів їх прийняття чи відхилення.

Отже, сімейне законодавство України не визначає будь-яких особливостей щодо предмета доказування у даній категорії справ. Доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а також інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Тобто при вирішенні спору про визнання батьківства мають враховуватись усі передбачені законом докази в їх сукупності. Керуючись цим загальним правилом, встановлення батьківства на підставі ст.129 СК України можливо за наявності належних і обґрунтованих доказів (відомостей), які засвідчують походження дитини від певної особи.

Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути результат судово-генетичної експертизи.

На підтвердження батьківства позивача відносно ОСОБА_4 було надано звіт ДНК тесту на батьківство від 01 вересня 2015 року, яким встановлено батьківство ОСОБА_1 Джонатана відносно дитини ОСОБА_4, вірогідність батьківства позивача відносно дівчинки становить 99,99%. (а.с.25-30).

Європейський суд з прав людини, рішення якого є джерелом права згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», зауважив, що «на сьогодні ДНК-тест є єдиним науковим методом точного встановлення батьківства стосовно конкретної дитини; його доказова цінність суттєво переважає будь-який інший доказ, наданий сторонами, з метою підтвердити або спростувати факт оспорюваного батьківства» (Калачова проти Російської Федерації № 3451/05, § 34, від 07 травня 2009 року).

Згідно із ст. 109 ЦПК України у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з’ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Як видно з матеріалів справи, під час розгляду справи ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 27 червня 2018 року за клопотанням позивача призначена судова біологічна (генетична) експертиза. (а.с. 114-115).

Згідно відомостей КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судової-медичної експертизи» ДОР саме через неявку ОСОБА_3 з дитиною 24 вересня 2018 року до експертної установи експертиза проведена не була (а.с. 132).

Згідно із ч. 1 ст. 4, ч. 1 ст. 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

В силу положень ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За змістом ст. ст. 12 та 81 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Статтею 76 ЦПК України зазначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Статтями 77 - 80 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Згідно із ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

З урахуванням викладеного суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача про визнання батьківства та виключення відомостей про відповідача з актового запису про народження дитини як батька, оскільки позивач доклав усіх можливих зусиль для доведення походження від нього дитини, батьком якої записаний ОСОБА_2, однак матір дитини ухилилася від проходження експертизи. Доказів на спростування доводів позивача щодо визнання його батьківства стосовно дитини не надано.

При цьому, суд враховує, що спірні правовідносини зачіпають права та інтересами малолітньої дитини, стосуються досить делікатної сфери суспільних відносин й пов'язані із особистим та сімейним життям сторін. Разом з тим, можливий факт проживання відповідача, третьої особи та дитини однією сім'єю не є достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки встановлення батьківства належним чином гарантує інтереси дитини щодо встановлення її походження. Право дитини на отримання важливої інформації стосовно свого походження захищається положеннями Конвенції про захист прав людини та основних свобод. Таке право за жодних обставин не може бути обмежене, як й право позивача доводити своє батьківство стосовно дитини у передбачений законодавством спосіб.

Статтею 134 СК України передбачено внесення змін до актового запису про народження на підставі рішення суду у разі визнання батьківства.

Відповідно до підпункту 2.16.4 пункту 2.16 розділу ІІ Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року за №96/5, на підставі рішення суду про визнання батьківства (материнства) в актовому записі про народження змінюються відомості про батька та вносяться пов'язані з цим інші зміни згідно із зазначеними в рішенні суду.

Враховуючи вищезазначене, до актового запису про народження ОСОБА_4 необхідно внести зміни, зазначивши батьком дитини позивача, а також виключити по батькові дитини.

Щодо позовних вимог в частині зміни прізвища дитини, то суд вважає наступне.

Відповідно до ст.141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Відповідно до ст.145 Сімейного кодексу України, прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати, батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Батьки, які мають різні прізвища, можуть присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з'єднання їхніх прізвищ. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Підстави для зміни прізвища дитини її батьками визначені лише статтею 148 СК України. Положеннями даної статті не передбачено зміна прізвища дитини при ухваленні рішення про визнання батьківства. Як вбачається з матеріалів справи, спір між батьками щодо прізвища дитини органом опіки та піклування чи судом не розглядався. Крім того, відмова у задоволенні позову в частині зміни прізвища дитини жодним чином не вплине на обсяг прав позивача щодо його доньки.

За таких обставин, суд вважає, що на даний час підстав для зміни прізвища дитини не має.

Посилання відповідача в запереченнях на пропуск строку позовної давності є безпідставним, з огляду на наступне.

За правилами ст. 20 СК України до вимог, що випливають із сімейних відносин, позовна давність не застосовується, крім випадків, передбачених частиною 2 статті 72, частиною другою статті 129, частиною третьою статті 138, частиною третьою статті139 цього Кодексу.

У випадках, передбачених частиною першою цієї статті, позовна давність застосовується судом відповідно до Цивільного кодексу України, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Згідно із ч. 2 ст.129 СК України до вимоги про визнання батьківства застосовується позовна давність в один рік, яка починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про своє батьківство.

Частиною 3 статті 267 ЦК України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Так, у своїй позовній заяві позивач зазначає, що він вважав, що саме його записано батьком дитини у актовому записі про народження ОСОБА_4. Однак про те, що він не записаний батьком ОСОБА_6, позивач дізнався лише у грудні 2017 року під час ознайомлення представника позивача із матеріалами цивільної справи № 201/12739/17 за позовом ОСОБА_1 Джонатана до ОСОБА_3, третя особа Управління-служба у справах дітей Жовтневої районної у місті Дніпрі ради про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, визначення способу участі у вихованні дитини і спілкуванні, зокрема із копією актового запису про народження дитини, з якого він є дізнався, що батьком дитини записаний ОСОБА_2 (а.с.11-24).

Таким чином, про порушення свого права позивач дізнався лише 20 грудня 2017 року, а з позовною заявою про визнання батьківства звернувся до суду у січні 2018 року, тобто у межах річного строку позовної давності.

Отже підстави для відмови у задоволенні позову у зв'язку із пропуском строку позовної давності відсутні.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2114,40 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_1 Джонатана до ОСОБА_2, треті особи: орган опіки та піклування Соборної районної у місті Дніпрі ради, ОСОБА_3 про визнання батьківства і внесення змін в актовий запис задовольнити частково.

Визнати ОСОБА_1 Джонатана, громадянина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт тип Р код країни GBR № 508662054, виданий Ідентифікаційною та паспортною службою ОСОБА_5 07 березня 2012 року, батьком дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Виключити з актового запису про народження ОСОБА_4, вчиненого Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського міського управління юстиції 03 лютого 2010 року за №159, відомості про ОСОБА_2 як батька дитини ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_4 від 03 лютого 2010 року 159, вказавши батьком дитини громадянина ОСОБА_5 ОСОБА_1 Джонатана, ІНФОРМАЦІЯ_2, по батькові дитини виключити.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 Джонатана судовий збір у розмірі 2114,40 грн.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення рішення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя С.С. Федоріщев