Рішення № 79961377, 12.02.2019, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/16127/18

Провадження № 2/127/2714/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.02.2019 Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

головуючого судді Короля О.П.,

секретаря судового засідання Крижанівського В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-2 ЛТД», про визнання права власності на квартиру та за зустрічною позовною заявою ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-2 ЛТД», ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру,

ВСТАНОВИВ:

03.07.2018 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про визнання права власності на квартиру АДРЕСА_1 в. м. Вінниці. Свої вимоги мотивувала тим, що 17.05.2016 року між позивачем та ТОВ «БМУ-2 ЛТД» укладено договір купівлі - продажу квартири, відповідно до умов якого вона придбала належну продавцеві на праві приватної власності квартиру АДРЕСА_1 в. м. Вінниці та сплатила її вартість. На момент продажу квартира під забороною відчуження (арештом), у податковій заставі чи іпотеці не перебувала. 17.05.2016 року приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_3 здійснено державну реєстрацію права власності на зазначену вище квартиру за ОСОБА_1 Восени 2017 року до позивача звернувся ОСОБА_2, який стверджував, що саме він є власником квартири №79, оскільки між ним та ТОВ «БМУ-2 ЛТД» 03.06.2014 року укладено договір майнових прав № 71, відповідно до умов якого ОСОБА_2 купує майнові права на об’єкт нерухомості, що має певні характеристики, за будівельною адресою між провулком Середнім та вулицею Ленських подій в м. Вінниці. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року, залишеним без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року, задоволено позов ОСОБА_2, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 в. м. Вінниці від 17.05.2016 року, скасовано запис про проведення державної реєстрації права власності на квартиру за ОСОБА_1, скасовано запис про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру за ТОВ «БМУ-2 ЛТД». Рішення обґрунтоване тим, що ТОВ «БМУ-2 ЛТД» не мало права відчужувати спірну квартиру, однак ОСОБА_1 на момент укладання договору про такі обставини не було відомо. З посиланням на положення ст. 392 ЦК України позивач вважає про наявні підстави для визнання права власності за нею. Одночасно вказує, що відповідно до положень ст. 330 ЦК України позивач є добросовісним набувачем, а тому майно не може бути витребуване у неї, у зв’язку із відсутністю обставин, передбачених положеннями ст. 388 ЦК України. Позивач просить визнати за нею право власності на спірну квартиру та стягнути з відповідача судові витрати (а. с. 2-6, т.1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 26 липня 2018 року вищевказану позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку загального позовного провадження (а. с. 88, т. 1).

Відповідач скористався своїм правом, передбаченим ст. 178 ЦПК України, та 14.08.2018 року надав відзив на позовну заяву, відповідно до якого позовні вимоги не визнає. Відповідач зазначив, що в листопаді 2017 року позивач ОСОБА_1 вже зверталась до суду з тотожнім позовом, який за заявою представника ОСОБА_1 залишений без розгляду. Одночасно зауважив, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року по цивільній справі № 127/15408/17 є реально виконаним, зокрема скасовано і реєстрація права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 та ТОВ «БМУ-2 ЛТД», а тому посилання на положення ст. 392 ЦК України є безпідставним, адже позивач не є власником спірної квартири. За наведеного просив відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 (а. с. 206-208, т. 1).

Третя особа – ТОВ «БМУ-2 ЛТД» скористалась своїм правом, передбаченим ст. 181 ЦПК України, та 31.08.2018 року надала письмові пояснення, в яких зазначила, що підтримує заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 Одночасно вказала, що позивача вважає добросовісним набувачем, а рішенням суду по цивільній справі № 127/15408/17 не встановлено обставин порушення ОСОБА_1 вимог законодавства під час укладання договору купівлі-продажу квартири від 17.05.2016 року. Також зазначила, що ухвалою Верховного Суду від 07 серпня 2018 року зупинено виконання рішення по цивільній справі №127/15408/17. На думку третьої особи наявні підстави для визнання права власності на квартиру за позивачем відповідно до ст. 392 ЦК України, адже вона втратила документ, що засвідчує право власності з підстав незалежних від неї (а. с. 221-225, т. 1).

Позивач ОСОБА_1 подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказує, що скасування державної реєстрації права власності за ОСОБА_1 на спірну квартиру в судовому порядку є безумовним невизнанням її права власності на вказану квартиру в розумінні положень ст. 392 ЦК України, а звернення ОСОБА_2 до суду із зустрічною позовною заявою ще раз підтверджує невизнання такого права (а. с. 18-19, т.2).

14.08.2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою до ТОВ «БМУ-2 ЛТД», ОСОБА_1 про визнання права власності на об’єкт нерухомого майна. Свої вимоги мотивував тим, що 03.06.2014 року між позивачем ОСОБА_2 та відповідачем ТОВ «БМУ-2 ЛТД» укладено договір купівлі-продажу майнових прав №71 на об’єкт нерухомого майна, будівельна адреса між провул. Середнім та вул. Ленських подій в м. Вінниці. Майнові права на об’єкт нерухомості передаються за актом приймання-передачі не пізніше 20 днів з дати настання останньої з подій: здійснення 100% оплати вартості майнових прав, введення об’єкта будівництва в експлуатацію, здійснення розрахунків. Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 05.11.2015 року № 2511 квартирі житловою площею 34,6 кв. м присвоєно номер 79. До прийняття будинку в експлуатацію, ОСОБА_2 станом на 22.07.2015 року повністю сплатив вартість майнових прав за договором №71 від 03.06.2014 року, а тому у відповідача ТОВ «БМУ-2 ЛТД» виник обов’язок видати позивачеві акт прийому-передачі майнових прав на квартиру та здійснити остаточні розрахунки за різницею між проектною та фактичною площею спірної квартири. Відповідач, порушуючи договірні зобов’язання, намагався в односторонньому порядку розірвати договір купівлі-продажу. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року (справа №127/14409/15), залишеним в частині без змін рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2016 року, в задоволенні зустрічного позову ТОВ «БМУ-2 ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право купівлі майнових прав на об’єкт нерухомості, розірвання договору – відмовлено. Позивач вважає, що виконав свої зобов’язання за договором купівлі-продажу майнових прав, а відповідач ТОВ «БМУ-2 ЛТД» навмисно ухиляється від виконання взятих на себе зобов’язань. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа №127/9870/16) зобов’язано ТОВ «БМУ-2 ЛТД» виконати договір купівлі-продажу майнових прав №71, зокрема, шляхом підписання акту прийому-передачі. 11.08.2018 року державним виконавцем відкрито виконавче провадження з примусового виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року, яке є досі не виконаним. Всупереч інтересам позивача за зустрічним позовом, 10.05.2016 року здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за ТОВ «БМУ-2 ЛТД», а 17.05.2017 року квартира за договором купівлі-продажу відчужена відповідачу ОСОБА_1, за якою зареєстроване право власності в державному реєстрі. Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року договір купівлі-продажу спірної квартири від 17.05.2016 року визнано недійсним, скасовано запис про реєстрацію права власності на спірну квартиру за ОСОБА_1 від 17.05.2016 року та за ТОВ «БМУ-2 ЛТД» від 10.05.2016 року. Постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року рішення суду першої інстанції залишено без змін. Позивач у зв’язку із невиконанням відповідачем ТОВ «БМУ-2 ЛТД» умов договору та рішення суду, позбавлений можливості звернутись до державного реєстратора та зареєструвати право власності на спірну квартиру. За наведених обставин, з посиланням на положення ЦК України в частині виконання договірних зобов’язань просить визнати право власності на спірну квартиру за ОСОБА_2 та стягнути судові витрати (а. с. 95-101, т.1).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09.10.2018 року зустрічна позовна заява прийнята до розгляду з первісним позовом.

29.10.2018 року ТОВ «БМУ-2 ЛТД» надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому зазначено, що вимоги ОСОБА_2 безпідставні та не ґрунтуються на нормах закону. ОСОБА_2 не був власником спірної квартири та не набував на неї права власності, а відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного суду України №6-290цс-16 від 16.03.2016 року, право власності за особою, з якою укладено договір купівлі-продажу майнових прав, не може бути визнане. За твердженням відповідача ОСОБА_2 не набув і права власності на майнові права у зв’язку із тим, що не сплатив в повному обсязі вартість майнових прав. Одночасно зауважив, що у позивача відсутній документ, який засвідчує перехід права власності на майнові права, а позивач намагається добитись від суду виконання останнім функцій державного реєстратора. За наведеного просить відмовити у задоволенні зустрічного позову (а. с. 1-7, т.2).

14.11.2018 року представником ОСОБА_1 – ОСОБА_4 до суду надано відзив на зустрічну позовну заяву, в якому він заперечує щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_2 Крім того вказав, що ОСОБА_1 є неналежним відповідачем за зустрічним позовом (а. с. 26-28, т. 2).

14.11.2018 року представником ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_5 подано до суду відповідь на відзив ТОВ «БМУ-2 ЛТД», в якому він зазначив, що правовими підставами для визнання за ОСОБА_2 права власності на спірну квартиру не є положення ст. 392 ЦК України, як про це стверджує відповідач. Також вказав, що не відповідає дійсності твердження відповідача про те, що ОСОБА_2 не набув права власності на майнові права по спірній квартирі, адже ці обставини встановлені судовими рішеннями. Крім того вказав, що визнання права власності в судовому порядку та наступна державна реєстрація такого права лежать в різних площинах та не підмінюють одна одну. Просив задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 (а. с. 42-47, т. 2).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 14.11.2018 року закрито підготовче провадження у справі, справа призначена до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні (а. с. 49, т. 2).

В судовому засіданні представник позивача-відповідача ОСОБА_1 просив первісний позов задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві, у задоволенні зустрічного позову відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник ТОВ «БМУ-2 ЛТД», третьої особи за первісним позовом та відповідача за зустрічним позовом, в судовому засіданні просила задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 Щодо позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом просила відмовити у їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на зустрічну позовну заяву.

Представник відповідача-позивача ОСОБА_2 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, та задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 за зустрічною позовною заявою з підстав, викладених в зустрічній позовній заяві.

Заслухавши учасників справи, дослідивши письмові докази в справі, та оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного.

03.06.2014 року між ТОВ «БМУ-2 ЛТД» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав № 71. Відповідно до умов вказаного договору сторони домовились, що об’єкт нерухомості, майнові права на який передаються за договором, є об’єкт будівництва розташований між вул. Ленських Подій та провул. Середній в м. Вінниці з характеристиками: 3 поверх, 2 кімнати, загальна площа 74,97 кв. м та відображений у додатку №1 до договору. Загальна вартість майнових прав становить 562275,00 грн. При укладанні договору покупцем сплачується 120000,00 грн., решта 442275,00 грн. частками, щомісячно до 10 числа за графіком згідно з додатком №2 (а. с. 103-108, т.1).

Додатковою угодою №29 від 03.06.2014 року сторони погодили, що загальна вартість майнових прав становить 594116,00 грн., а також внесли зміни до графіку внесення авансових платежів, додаток №2 (а. с. 109, т. 1).

Рішенням Вінницької міської ради від 25.12.2014 року № 2962 будинку ТОВ «БМУ-2 ЛТД» присвоєно адресу : м. Вінниця, провулок Середній, будинок 2А (а. с. 110-113, т. 1).

Відповідно до Декларації про готовність об’єкта до експлуатації, затвердженої 02.10. 2015 року, об’єкт розташований між вул. Ленських Подій та провул. Середнім в м. Вінниця закінчений будівництвом та готовий до експлуатації (а. с. 114-117, т. 1).

Рішенням виконавчого комітету Вінницької міської ради від 15.11.2015 року № 2511 квартирі в 2 під’їзді на 3 поверсі загальною площею 72,7 кв. м по провулку Середньому 2А в м. Вінниця присвоєно номер 79 (а. с. 118, т. 1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року (справа 127/14409/13) визнано неправомірними дії ТОВ «БМУ-2-ЛТД» щодо неприйняття від ОСОБА_2 платежу в 350 000 грн. збільшення вартості майнових прав та наявності заборгованості за авансовими платежами по договору купівлі - продажу майнових прав №71 від 03 червня 2014 року.; визнано відсутність у ТОВ «БМУ-2 ЛТД» підстав для складання та направлення ОСОБА_2 письмового повідомлення № 54/01 від 22 травня 2015 року про розірвання договору купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03 червня 2014 року в зв'язку з порушенням його умов; зобов'язано ТОВ «БМУ-2 ЛТД» виконати свої зобов'язання за договором купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03 червня 2014 року в повному обсязі. У задоволенні зустрічного позову ТОВ «БМУ-2-ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право купівлі майнових права на об'єкт нерухомості, розірвання договору, стягнення збитків – відмовлено (а. с. 119-123, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2016 року рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 скасовано, в задоволені його позову – відмовлено. В решті рішення залишене без змін (а. с. 124-128, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.10.2017 року касаційна скарга ТОВ «БМУ-2 ЛТД» відхилена, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року в незмінній частині після апеляційного перегляду та рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10.02.2016 року залишені без змін (а. с. 291-132, т. 1).

10.05.2016 року ТОВ «БМУ-2 ЛТД» здійснено державну реєстрацію права власності на спірну квартиру за собою.

17.05.2016 року квартира за договором купівлі-продажу відчужена ОСОБА_1, за якою зареєстроване право власності в державному реєстрі (а.с.7-10,т.1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа 127/9870/16-ц) частково задоволено позовні вимоги ОСОБА_2, зобов’язано ТОВ «БМУ-2 ЛТД» виконати договір купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року в частині здійснення перерахунку вартості об’єкта нерухомості за результатами обмірів БТІ та передачі майнових прав на об’єкт нерухомості ОСОБА_2 шляхом підписання акту прийому – передачі. (а. с. 133-137, т. 1). Додатковим рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 09.09.2016 року резолютивна частина рішення доповнена абзацом «В іншій частині позову відмовити» (а. с. 138, т. 1).

Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 10.11.2016 року задоволена скарга ТОВ «БМУ-2-ЛТД», рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року скасоване. В задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено (а. с. 139-149, т. 1).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.03.2017 року касаційна скарга ОСОБА_2 задоволена. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 10.11.2016 року скасоване, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року залишене в силі (а. с.150-153, т.1).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року (справа № 127/15408/17), яке залишено без змін постановою Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року, задоволено позов ОСОБА_2 до ТОВ «БМУ-2-ЛТД», ОСОБА_1, визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2, укладений між ТОВ «БМУ-2-ЛТД» та ОСОБА_1 від 17.05.2016 року; скасовано запис № 14599661 від 17.05.2016року про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на об'єкт нерухомого майна квартиру№ 79 по пров. Середньому 2А в м. Вінниця; скасовано запис № 14492754 від 10.05.2016 року про державну реєстрацію права власності за ТОВ «БМУ - 2-ЛТД» на об'єкт нерухомого майна квартиру АДРЕСА_2 (а. с. 11-21, 193-202, т. 1).

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04. 2018 року, право власності, зареєстроване 17.05.2016 року за ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_3, скасоване 26.04.2018 року на підставі рішення суду (а. с. 203, т. 1). 26.04.2018 року на підставі рішення суду скасоване також право власності, зареєстроване 10.05.2016 року за ТОВ «БМУ-2-ЛТД» на квартиру АДРЕСА_4 (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 26.04. 2018 року, скасоване 26.04.2018 року, а. с. 203а, т.1).

Тобто, рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року є виконаним.

Ухвалою Верховного суду від 07 серпня 2018 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «БМУ-2-ЛТД» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року. Витребувано цивільну справі № 127/15408/17 та зупинено виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18 грудня 2017 року та постанову Апеляційного суду Вінницької області від 16 квітня 2018 року до закінчення перегляду в касаційному порядку (а. с. 20-23, т.2).

Визначаючись з позовними вимогами ОСОБА_1 про визнання за нею права власності на спірну квартиру, суд звертає увагу, що правовими підставами для визнання за позивачем ОСОБА_1 права власності, вона зазначає положення ст. 392 ЦК України.

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом цієї норми, ст. 392 ЦК України не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами, підлягає сумніву, не визнається іншими особами або ними оспорюється, а не в тому разі, коли цими особами не виконується відповідне рішення суду, ухвалене раніше.

На підтвердження свого позову ОСОБА_1 надала копію договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 від 17.05.2016 року, укладеного між нею та ТОВ «БМУ-2-ЛТД» (а. с. 7-9, т. 1) та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 20.05.2016 року № 59570178, відповідно до якого право власності на спірну квартиру зареєстроване 17 травня 2016 року за позивачем-відповідачем (а. с. 10, т. 1). Зазначені документи позивач за первісним позовом вважає саме такими, що засвідчують її право власності на спірну квартиру та є втраченими внаслідок прийняття та виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року в справі № 127/15048/17.

Як вказувалося, визнання права власності на підставі ст. 392 ЦК України можливе в тому разі, коли в позивача наявне суб'єктивне право, натомість воно не підтверджене відповідними доказами. Суд дійшов висновку, що у позивача-відповідача відсутнє суб’єктивне право на спірну квартиру, адже рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року (справа №127/15048/17), яке набрало законної сили, договір купівлі-продажу квартири від 17.05.2016 року визнано недійсним та скасовано державну реєстрацію права власності за судовим рішенням. При цьому, суд бере до уваги положення ст. 236 ЦК України, відповідно до якої, нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення. Отже, внаслідок прийняття 18.12.2017 року рішення суду ОСОБА_1 втратила своє суб’єктивне право на спірну квартиру з моменту вчинення правочину, тобто з 17.05.2016 року, а не документи, які посвідчують таке право, про що стверджують ОСОБА_1 та її представники. Одночасно суд звертає увагу, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 18.12.2017 року та постанова Апеляційного суду Вінницької області від 16.04.2018 року внаслідок відкриття касаційного провадження не є скасованими або зміненими (лише зупинено їх виконання), а тому є чинними на час розгляду справи.

Щодо твердження ОСОБА_1 про те, що її право власності на спірну квартиру оспорюється та не визнається ОСОБА_2, то суд зазначає, що між зазначеними особами дійсно наявний спір щодо права власності на квартиру АДРЕСА_5. Нині, як зазначалось вище, ОСОБА_1 не є особою, яка набула права власності на спірну квартиру (договір від 17.05.2016 року є недійсним з моменту його вчинення), тобто не є власником майна, який в розумінні положень ст. 392 ЦК України може пред’явити позов про визнання права власності.

Надані ОСОБА_1 докази користування квартирою, зокрема і щодо сплати вартості комунальних послуг (а.с. 27-75, т.1), не підтверджують обставини, які підлягають доведенню за обраним позивачем-відповідачем способом захисту.

Щодо посилання ОСОБА_1 на положення ст. 330 ЦК України із зазначенням, що вона є добросовісним набувачем, а спірна квартира не може бути витребувана у неї, то суд зазначає, що відповідно до ст. 330 ЦК України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Як роз’яснено Пленумом Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (п. 8 постанови від 07 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»), виходячи зі змісту статті 330 ЦК, добросовісний набувач набуває право власності на майно і в тому разі, коли набрало законної сили рішення суду про відмову в задоволенні позову про витребування майна із чужого незаконного володіння, оскільки згідно з частиною другою статті 328 ЦК право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Враховуючи, що позов до ОСОБА_1 про витребування майна із чужого незаконного володіння на пред’являвся, рішення суду про відмову у задоволенні позову не надано, відсутні підстави для набуття ОСОБА_1 права власності на спірну квартиру як добросовісним набувачем.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За наведених обставин позовні вимоги ОСОБА_1 щодо визнання права власності на спірну квартиру задоволенню не підлягають.

Щодо зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ТОВ «БМУ-2-ЛТД», ОСОБА_1 про визнання права власності на спірну квартиру, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права. Способом захисту права та інтересу є, зокрема, визнання права.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.1, 3.2 договору купівлі-продажу майнових прав №71 від 03 червня 2014 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «БМУ-2-ЛТД», сторони домовились, що майнові права на об’єкт нерухомого майна передаються шляхом підписання акту прийму-передачі майнових прав на об’єкт нерухомості. Акт підписується не пізніше 20 робочих днів з дати настання останньої з таких подій: здійснення покупцем оплати 100% вартості майнових прав, введення об’єкту будівництва в експлуатацію та здійснення розрахунків. Право власності на майнові права переходить до покупця після підписання акту прийму-передачі майнових прав на об’єкт нерухомості.

Відповідно до рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 24.11.2015 року (справа №127/14409/13), відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ТОВ «БМУ-2-ЛТД» до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право купівлі майнових прав, розірвання договору та стягнення збитків, суд встановив, що ОСОБА_2 в повному обсязі виконав умови договору купівлі-продажу майнових прав за договором від 03.06.2014 року та не порушив строки оплати вартості майнових прав. Рішення у зазначеній частині є незмінним та набрало законної сили.

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 190 ЦК України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Відповідно до статей 526, 527, 530-532 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Отже, ОСОБА_2 свої зобов’язання за договором купівлі-продажу майнових прав від 03.06.2014 року виконав, що встановлено, зокрема і рішенням суду. Натомість відповідач за зустрічним позовом – ТОВ «БМУ-2-ЛТД» свої зобов’язання за зазначеним договором в частині підписання акту прийму-передачі майнових прав на об’єкт нерухомого майна не виконує. Зазначена обставина підтверджується рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.08.2016 року (справа №127/9870/16-ц), що набрало законної сили, та відповідно до якого зобов’язано ТОВ «БМУ-2-ЛТД», зокрема, виконати договір купівлі - продажу майнових прав №71 від 03.06.2014 року та передати майнові права на об’єкт нерухомості ОСОБА_2 шляхом підписання акту прийому-передачі.

Крім того, суд бере до уваги, що за заявою ОСОБА_2 державним виконавцем 18.05. 2017 року відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа №127/9870/16-ц про зобов’язання ТОВ «БМУ-2-ЛТД» виконати договір купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року (а. с. 155, т. 1). Вимоги державного виконавця щодо виконання боржником рішення суду залишені без виконання (а. с. 157-158, 169-170 т. 1). Державним виконавцем вчинялись примусові заходи щодо виконання цього рішення суду, зокрема, накладено штраф на боржника (а. с. 161-162, 164-165, т. 1), спрямоване подання до суду про обмеження виїзду боржника за межі України (а. с. 172-174, т. 1),а також повідомлено правоохоронні органи про вчинення кримінального правопорушення боржником (а. с. 166-168, т. 1). Крім того, за заявою ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення Вінницьким відділом поліції ГУ НП у Вінницькій області внесено відомості до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України та розпочато досудове розслідування (а. с. 204, т. 1).

За наведених обставин слідує, що відповідач ТОВ «БМУ-2 ЛТД» ухиляється від підписання акту прийому-передачі майнових прав на нерухоме майно. Такі дії відповідача порушують права позивача ОСОБА_2, адже за відсутності документу (акту прийому-передачі майнових прав), що підтверджує факт виконання умов договору, позивач позбавлений можливості зареєструвати право власності на новостворене нерухоме майно в порядку передбаченому Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Відповідно до ч. 2 ст. 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Новостворене нерухоме майно стає об’єктом цивільних правовідносин з моменту завершення будівництва, прийняття до експлуатації або державної реєстрації без урахування того, яким суб’єктом правовідносин здійснено такі дії та на якого суб’єкта цивільних правовідносин або сторону договору зареєстроване новостворене майно.

Суд враховує, що спірна квартира є новоствореним нерухомим майном, будівництво якого є завершеним та прийнята в експлуатацію, що підтверджено вищенаведеними письмовими доказами, а позивач виконав всі свої зобов’язання за договором купівлі-продажу майнових прав №71 від 03.06.2014 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема, із правочинів.

Суд звертає увагу, що чинні норми законодавства, зокрема Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень не регулюють випадків відмови в передачі іншій стороні договору необхідних документів для реєстрації права власності, а тому суд вважає, що таке право особи повинно бути захищене судом.

Рішення суду про захист порушеного права та визнання за позивачем прав на спірне майно є підставою для реєстрації такого права.

Згідно із частиною першою ст. 2 ЦПК завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що ефективний засіб правового захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Відповідно до ч.2 ст.5 ЦПК України у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

За наведених обставин, зважаючи на уникнення відповідачем ТОВ «БМУ-2-ЛТД» виконання своїх зобов’язань за договором, а також ухилення його від виконання рішення суду про зобов’язання виконати договір купівлі - продажу майнових прав № 71 від 03.06.2014 року, суд вважає, що право ОСОБА_2 є порушеним, та підлягає захисту в судовому порядку в спосіб обраний позивачем ОСОБА_2

Щодо посилання представника ТОВ «БМУ-2-ЛТД» на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду України №6-290цс-16 від 16.03.2016 року, про неможливість визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка не була власником такого майна, з якою укладено лише договір купівлі-продажу майнових прав, то суд зазначає. Так, у вказаній правовій позиції йдеться про те, що за договором купівлі-продажу майнових прав, особа набуває права на набуття права власності, а не саме право власності на нерухоме майно, а тому відсутні підстави для визнання права власності на майнові права на об’єкт інвестування за особою на підставі ст. ст. 331, 329 ЦК України. Але позивачем ОСОБА_2 вимога про визнання права власності на майнові права не заявлялась, а вимоги про визнання права власності на спірну квартиру заявлена не з підстав ст. 392 ЦК України.

Щодо твердження представника ТОВ «БМУ-2-ЛТД» про несплату в повному обсязі ОСОБА_2 вартості майнових прав за договором від 03.06.2014 року, то вказане спростовується рішенням суду від 24.11.2015 року (справа №127/14409/13).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення зустрічного позову ОСОБА_2

Надані 06.02.2019 р. через канцелярію суду представником ТОВ «БМУ-2 ЛТД» разом з письмовими поясненнями письмові докази (а. с. 71-78, т. 2) після закриття підготовчого провадження до розгляду судом не приймаються з огляду на положення ч. 8 ст. 83 ЦПК України.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України на користь ОСОБА_2В підлягає стягненню документально підтверджений (а. с. 94а, т. 1) розмір судового збору сплачений останнім за подання суду позовної заяви, а саме 5941,16 грн. Такі витрати слід стягнути саме з відповідача ТОВ «БМУ-2-ЛТД», зважаючи, що права позивача-відповідача ОСОБА_2 порушуються саме внаслідок дій відповідача ТОВ «БМУ-2-ЛТД».

За клопотанням представника відповідача-позивача ОСОБА_2 питання про розподіл судових витрат на правову допомогу буде вирішуватись в судовому засіданні із встановленням строку для подання доказів щодо розміру понесених ним судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41,55,124 Конституції України, ст. 15, 16, 190, 330, 331, 328, 526, 527, 530-532 ЦК України, ст. ст. 2, 5, 12, 13, 77-79, 81, 89, 263-265 ЦПК України,

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-2 ЛТД», про визнання права власності на квартиру – відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-2 ЛТД», ОСОБА_1 про визнання права власності на квартиру – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на об’єкт нерухомого майна – квартиру АДРЕСА_6, загальною площею 72,7 кв.м, житловою площею 34,6 кв.м.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «БМУ-2 ЛТД» на користь ОСОБА_2 у відшкодування судових витрат у виді сплаченого судового збору в розмірі 5941,16 грн.

Призначити судове засідання для вирішення питання про витрати на правову допомогу у цій справі на 25.02.2019 року на 11 год. 30 хв. в залі судових засідань №18 Вінницького міського суду Вінницької області.

Встановити позивачу ОСОБА_2 строк для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат на правову допомогу до 19.02.2019 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга на рішення суду подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 18.02.2019 р.

Учасники справи:

ОСОБА_1, проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1,;

ОСОБА_2, проживає за адресою: м. Вінниця, 1-й провулок Одеський, 5, РНОКПП НОМЕР_2;

Товариство з обмеженою відповідальністю «БМУ-2 ЛТД», місцезнаходження: м. Вінниця, вул. Замостянська / проспект Коцюбинського, буд. 26/58, код ЄДРПОУ 23108941.

Суддя: