Рішення № 79960586, 28.12.2018, Луцький міськрайонний суд Волинської області

Справа № 161/15418/18

Провадження № 2/161/3973/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 грудня 2018 року

Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі:

головуючого - судді Присяжнюк Л.М.,

за участю секретаря – Петрової В.О.,

позивача – ОСОБА_1,

представника позивача – ОСОБА_2

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Луцьку цивільну справу №161/15418/18 за позовом ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракота» в особі ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

27 вересня 2018 року ОСОБА_1 (далі- позивач, ОСОБА_1Ю.) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 (далі - відповідач,ОСОБА_4С.), Публічного акціонерного товариства «Банк Форум» (далі – відповідач, ПАТ «Банк Форум») про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, посвідченим 24 червня 2008 року ОСОБА_6, приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області, за р.№3040, серія та номер 2119, виданий 22 серпня 2018 року, видавник: ОСОБА_5, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 24 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Терракота» укладений кредитний договір № 0025/08/22-KLMVI. На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого є нерухоме майно - житловий будинок площею 231,5 кв. м, розташований за адресою м. Луцьк, проспект Перемоги, 3д. Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі №0308/10668/12, яке залишене без змін ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року, в задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Форум» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на заставне майно відмовлено, разом із тим відмовлено в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ «Банк Форум» про визнання іпотеки припиненою, у зв’язку зі спливом строку позовної давності. Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року ухвалу апеляційної інстанції скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Вказує, що вона 27 серпня 2018 року отримала письмову вимогу від ОСОБА_4 про повернення заборгованості в розмірі 1 342 471,90 грн., так як між ним та ПАТ «Банк Форум» був укладений договір про відступлення прав вимоги за кредитним договором та договором забезпечення вимоги. Вважає, що вказаний договір є недійсним, оскільки укладений з недотриманням ч. 1 ст. 514 ЦК України щодо обсягу прав, що переходять до нового кредитора в зобов’язанні, що суперечить ч. 1 ст. 203 ЦК України. При цьому стверджує, що на даний час рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року в справі №0308/10668/12 набрало законної сили, і ним встановлено, що позичальником повністю виконанні умови кредитного договору, який був забезпечений іпотекою.

На підставі ухвали суду від 10 жовтня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 прийнято до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 30 жовтня 2018 року до участі в розгляді справи залучено третю особу на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракота» в особі ОСОБА_3.

30 листопада 2018 року судом постановлено закрити підготовче провадження та призначити справу до розгляду в судовому засіданні.

Відповідач ОСОБА_4 у відзиві на позовну заяву, вимоги позову заперечив та просив відмовити в задоволенні позову, оскільки вважає, що рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року на даний час є предметом апеляційного розгляду, а тому не набрало законної сили; договір про відступлення права вимоги укладений без порушень ст.ст. 512-514 ЦК України (а.с. 81-86).

Позивач у відповіді на відзив від 05 листопада 2018 року вказала, що рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року набрало законної сили, а тому позовні вимоги слід задовольнити та визнати недійним договір відступлення прав вимоги (а.с. 108-113).

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги підтримали з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив. Представник позивача додатково пояснила, що рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року було ухвалено на користь ОСОБА_1, оскільки на підставі цього рішення в позові ПАТ «Банк Форум» про звернення стягнення на заставне майно відмовлено, у зв’язку з тим, що позичальником повністю виконані умови кредитного договору, який був забезпечений іпотекою. Вказане судове рішення було оскаржено до суду апеляційної інстанції і 01 березня 2017 року постановлена ухвала Апеляційного суду Волинської області про залишення рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року без змін. Таким чином, вказане рішення Луцького міськрайонного суду набрало законної сили 01 березня 2017 року. Вважає, що скасована ухвала Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року Верховним Судом, з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, не є підставою для втрати законної сили рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року, оскільки воно не зупинене, не змінене, не визнане нечинним та не скасоване. Тому вважає, що відступлення права вимоги не могло здійснюватися, оскільки була відсутня дійсна вимога, що існувала на момент переходу цих прав, а тому оспорюваний договір у вказаних правовідносинах є недійсним.

Відповідач ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_7 в судове засідання не з’явилися, відповідач подав клопотання про розгляду справи без їх участі, просив відмовити в задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві.

Третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракота» в особі ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, хоча вчасно та належним чином була повідомлена про дату, час та місце судового розгляду.

Третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, в судове засідання не з’явився, водночас, подав заяву про розгляд справи за його відсутності. При цьому зауважив, що при посвідченні оспорюваного правочину жодних норм чинного законодавства не було порушено.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши письмові матеріали справи та докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 24 червня 2008 року між ПАТ «Банк Форум» та ТОВ «Терракота» був укладений кредитний договір № 0025/08/22-KLMVI, відповідно до умов якого банк надав позичальнику кредит у формі мультивалютної відновлювальної кредитної лінії у сумі, еквівалентній 1 148 000,00 грн., строком по 23 червня 2009 року, зі сплатою 22 % річних за користування кредитними коштами у гривні або 14 % річних за користування кредитними коштами у доларах (а.с. 54-59).

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором в цей же день між ПАТ «Банк Форум» та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, предметом якого було нерухоме майно - житловий будинок площею 231,5 кв. м, розташований за адресою: м. Луцьк, проспект Перемоги, 3д (а.с. 51-53).

Рішенням господарського суду Волинської області від 22 лютого 2011 року стягнуто з ТОВ «Терракота» на користь ПАТ «Банк Форум» заборгованість за кредитом в сумі 1 148 000,00 грн., заборгованість за відсотками - 196 054,00 грн., а всього 1 344 054,64 грн.

Оскільки зазначена заборгованість позичальником та його майновим поручителем не погашена, ПАТ «Банк Форум» звернулося до суду із позовною заявою про звернення стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок площею 231,5 кв. м, розташований за адресою м. Луцьк, проспект Перемоги, 3д, та земельну ділянку, на якій він розміщений, шляхом реалізації майна на прилюдних торгах.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до ПАТ «Банк Форум», третя особа - ТОВ «Терракота», про визнання іпотеки припиненою.

В обґрунтування зустрічного позову зазначала, що ТОВ «Терракота» 11 вересня 2009 року належним чином виконала обов'язки щодо погашення кредитної заборгованості за кредитним договором від 24 червня 2008 року № 0025/08/22-KLMVI, а тому дія договору іпотеки, укладеного на забезпечення виконання вимог за зазначеним кредитним договором, припинилася, у зв'язку з повним виконанням позичальником зобов'язань.

На підставі рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року в справі №0308/10668/12 у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Форум» про звернення стягнення на заставне майно та зустрічних позовних вимог ОСОБА_1 про визнання іпотеки припиненою відмовлено (а.с. 12-17).

Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року апеляційну скаргу позивача ПАТ «Банк Форум» відхилено, рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року залишено без змін. (а.с. 15-17).

Постановою Верховного Суду від 11 липня 2018 року касаційну скаргу ПАТ «Банк Форум» задоволено частково; ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 01 березня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с. 19-24).

Судом установлено, що на даний час вказана справа перебуває на розгляді в апеляційній інстанції.

22 серпня 2018 року ПАТ «Банк Форум» укладає з ОСОБА_4 договір про відступлення прав вимоги №0026/18-ВБ, відповідно до умов якого банк відступив шляхом продажу новому кредиторові належні банку, а новий кредитор набув у повному обсязі права вимоги банку до позичальників, заставодавців, учителів, гарантів, зазначених у додатку №1 (а.с. 39-42). Одночасно банк повідомляє ТОВ «Терракота» та ОСОБА_1 про відступлення прав вимоги за кредитним договором №0025/08/22-KLMVI від 24 червня 2008 року та договором іпотеки від 24 серпня 2008 року (а.с. 25).

23 серпня 2018 року ОСОБА_4 було надіслано ТОВ «Терракота» та майновому поручителю ОСОБА_1 вимогу про усунення порушень, зокрема, обов’язок сплатити суму боргу в розмірі 1 342 471,90 грн. та попереджено про звернення стягнення на іпотечне майно (а.с. 26-27).

Позивач вважає недійсним договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, як такий, що укладений з порушенням ч. 1 ст. 203, 1 ст. 514 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

За статтею 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів і загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачені статтею 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Отже, законодавством передбачений перелік підстав для визнання правочину недійсним.

Статтею 526 ЦК України визначено загальні умови виконання зобов'язання, а саме: зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із статтею 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотекою визнається вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до частини п'ятої статті 3 Закону України «Про іпотеку» іпотека має похідний характер від основного зобов'язання і є дійсною до припинення основного зобов'язання або до закінчення строку дії іпотечного договору.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що іпотека припиняється у разі: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки відповідно до цього Закону; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється; з інших підстав, передбачених цим Законом.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом (ст. 512 ЦК України).

Відповідно до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредитору.

За загальним правилом наявність згоди боржника на заміну кредитора в зобов'язанні не вимагається, якщо інше не встановлено договором або законом (постанова Великої палати ВС від 11 вересня 2018 року в справі № 909/968/16/12-97гс18).

Таким чином, при вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину й має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, що передбачені законом, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, на захист якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушене, в чому полягає його порушення, оскільки, в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Як підставу недійсності договору відступлення права вимоги позивач зазначає, що відступлення може здійснюватись тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. При цьому вказує, що на момент укладення договору про відступлення прав вимоги, так і станом на день подачі позову (27.09.2018р.) рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 19 грудня 2016 року у справі №0308/10668/12, яке набрало законної сили 01 березня 2017 року, не зупинене, не змінене, не скасоване, тобто є чинним, а тому банк не мав права укладати договір про відступлення прав вимоги.

Разом з тим, твердження позивача не відповідають дійсним обставинам та спростовуються таким.

Законна сила рішення суду — це остаточна правова властивість, яку придбаває судове рішення, що не підлягає якому б то не було оскарженню з огляду на те, що всі види оскарження були вичерпані, або з огляду на те, що вони не були використані і при цьому закінчилися всі строки, при яких оскарження є можливим.

Відповідно до ст. 419 ЦПК України постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття.

З моменту прийняття постанови судом касаційної інстанції скасовані або визнані нечинними рішення, постанови та ухвали суду першої або апеляційної інстанції втрачають законну силу та подальшому виконанню не підлягають.

Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 273 ЦПК України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Системний аналіз наведених положень ЦПК свідчить, що ухвалене рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року набрало законної сили 01 березня 2017 року на підставі ухвали Апеляційного суду Волинської області і воно було чинним до ухвалення постанови Верховним Судом, тобто до 11 липня 2018 року. За наслідками касаційного перегляду ухвала апеляційного суду скасована з передачею справи на новий розгляд, що свідчить про втрату законної сили рішення першої інстанції і тільки за наслідками нового апеляційного розгляду, рішення Луцького міськрайонного суду від 19 грудня 2016 року, в разі залишення його без змін, набере законної сили.

Доводи представника позивача про те, що в постанові Верховного Суду вказано лише про скасування ухвали апеляційного суду без скасування рішення першої інстанції дають підстави вважати про чинність судового рішення першої інстанції, не заслуговують на увагу та є власним тлумаченням норм права останньою.

Таким чином, в судовому засіданні не здобуто доказів, які б свідчили про недійсність договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки, а тому в позові слід відмовити.

Крім того, ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2018 року у справі №161/14811/18 заяву позивача ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред’явлення позовної заяви задоволено; заборонено ОСОБА_4 у будь-який спосіб вчиняти дії, спрямовані на відчуження нерухомого майна, на реєстрацію виникнення, переходу чи припинення речових прав на нерухоме майно, або передачі у користування, а саме: земельна ділянка - кадастровий номер 0710100000:11:011:0023, площею 0,0226 га, на якій розташовано житловий будинок в місті Луцьку Волинської області по проспекту Перемоги (проспект ОСОБА_8), № 3д, житловою площею 161, 3 кв.м., загальною площею - 231, 5 кв.м., що належать ОСОБА_1 на праві приватної власності; заборонено будь-яким реєстраційним службам чи державним реєстраторам, особам, зазначеним у статті 6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти реєстраційні дії відносно належних на праві власності ОСОБА_1 житлового будинку загальною площею 231,5 кв.м., житловою площею 161,3 кв.м., що знаходиться за адресою: Волинська область, м. Луцьк, проспект Перемоги, 3д, та земельної ділянки - кадастровий номер 0710100000:11:011:0023, площею 0,026 га, на якій розміщено цей житловий будинок.

Частиною 9 ст. 158 ЦПК України визначено, що, зокрема, у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.

Оскільки судом відмовлено у задоволені позовних вимог позивача, суд вважає за необхідне скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2018 року у справі №161/14811/18.

Керуючись ст.ст. 10, 12, 77, 78, 158, 265, 268, 280, 284 ЦПК України, на підставі ст.ст.203, 215, 512, 514 Цивільного кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з обмеженою відповідальністю «Терракота» в особі ОСОБА_3, до ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства «Банк Форум», третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу ОСОБА_5, про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги за договором іпотеки -відмовити.

Скасувати заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21.09.2018 року у справі №161/14811/18.

Рішення може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду через Луцький міськрайонний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення

складено 04.01.2019р.

Суддя Луцького міськрайонного суду

Волинської області ОСОБА_9