Рішення № 79960511, 12.02.2019, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа № 148/1855/17

Провадження №2/148/254/19

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 лютого 2019 року Тульчинський районний суд

Вінницької області

В складі: головуючого судді Ковганича С.В.

при секретарі Грох Н.С., Галькевич І.В.,

ОСОБА_1

за участі представників позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

представника відповідача ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Тульчині за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до Кинашівськї сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішення №219 16 сесії 7 скликання Кинашівськї сільської ради від 12.05.2017,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з позовом до Кинашівськї сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішення №219 16 сесії 7 скликання Кинашівськї сільської ради від 12.05.2017, згодом, подавши позовну заяву у новій редакції. Свої позовні вимоги позивач мотивує тим, що рішенням Тульчинського районного суду від 15.01.2016 за ним було визнано право власності на спадкове майно після смерті його тітки ОСОБА_7, померлої 22.02.2006, а саме, на житловий будинок, який знаходиться, за адресою: вул. Жовтнева, 87, с. Нестерварка, Тульчинського району, Вінницької області, однак не вказано про визнання права власності на земельну ділянку площею 0,20 га, яка згідно погосподарським книгам відноситься до даного житлового будинку з цільовим призначенням для обслуговування житлового будинку та ведення особистого селянського господарства і яку Кинашівська сільська рада передала у безкоштовну приватну власність ОСОБА_7 11 сесією 22 скликання від 29.12.1997. Із дня прийняття цього рішення Кинашівською сільською радою у ОСОБА_7 вже по суті виникло право власності на земельну ділянку площею 0,20 га.

При зверненні до Тульчинської державної нотаріальної контори з заявою про видачу свідоцтва про право власності на земельну ділянку 0,20 га, по вул. Козацька, 87, що

розташована в с. Нестерварка, Тульчинського району, Вінницької області, яка належала ОСОБА_7, йому було відмовлено в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на земельну ділянку під номером 87 по вул.Козацька, с. Нестерварка.

Кинашівська сільська рада відмовляється наділити його земельними ділянками площею 0,061 га, яка знаходиться біля успадкованого ним домогосподарства та 0,14 га, яка розташована між земельною ділянкою за номером 89 по вул. Козацька, с. Нестерварка та не виконує рішення Тульчинського районного суду від 26.12.2014, де суд визнав недійсним рішення 11 сесії 5 скликання Кинашівської сільської ради від 23.11.2007 в частині, яким вирішено закріпити за ОСОБА_8 земельні ділянки площею 0,3075 га, розташовану в с.Нестерварка вул.Жовтнева, 89 та площею 0,610 га, розташовану в с.Нестерварка вул.Жовтнева, 87.

Він подав заяву для винесення на сесію Кинашівської сільської ради, що він має намір виготовити документи, що посвідчують право на земельну ділянку орієнтовною площею 0,20 га, з них земельна ділянка площею 0,061 га, для обслуговування житлового будинку, яка знаходиться по вул. Козацька, 87, с.Нестерварка та земельну ділянку орієнтовною площею 0,14 га, з виїздом на вул. Козацька для ведення сільського господарства, яка знаходиться біля будинку ОСОБА_8 по вул. Козацька, 89, яку було наділено ОСОБА_8 у 2006 році на основі підробленого заповіту. На що йому було відмовлено 16 сесією 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017.

В зв’язку з даними обставинами він змушений звернутися до суду з даним позовом. Просить визнати за ним право власності на спадкове майно, що залишилося у спадок після смерті ОСОБА_7 померлої 22.02.2006, а саме, земельну ділянку загальною площею 0,20 га, з них: 0,061 га біля житлового будинку по вул. Козацька (Жовтнева) 87 в с. Нестерварка, Тульчинського району, Вінницької області та земельну ділянку площею 0,14 га, з фактичною шириною виїзду 4,60 м на вул. Козацька, без земельної ділянки площею 0,05 га, яка являється ровом с.Нестерварка по вул.Козацька без номера, яку Кинашівська сільська рада передала у приватну власність ОСОБА_7 у 1997 році по вул. Козацька (Жовтнева) 87 в с.Нестерварка, Тульчинського району Вінницької області. Скасувати рішення № 219, 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017 в частині «Про внесення змін до рішення 11 сесії, 5 скликання від 23.11.2007 «Про розгляд звернення жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 В.І.». Всі понесені та документально підтверджені судові витрати стягнути з відповідача.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги, посилаючись на викладені в позовній заяві обставин, просять позов задовольнити. Представник позивача ОСОБА_4 також зазначила, що ОСОБА_7 відносилась до осіб, яким у приватну власність передавались земельні ділянки згідно п.1 Декрету КМУ "Про приватизацію земельних ділянок "від 26.12.1992 року N 15-92. Відповідно п.3, 4 Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, затвердженого Наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 15.02.1993 №10, передача у приватну власність земельних ділянок, що були раніше надані громадянам, провадиться за місцем розташування цих ділянок. Зазначені земельні ділянки передаються безоплатно у приватну власність на підставі, зокрема, земельно-кадастрової документації. Право приватної власності посвідчується відповідною Радою народних депутатів, про що робиться запис у Книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність. Відповідно земельно-кадастрових книг №3 та №4 є відомості про земельну ділянку ОСОБА_7 Також книга №4 реєстрації заяв громадян, яким безкоштовно передавались земельні ділянки у приватну власність містить відомості, що ОСОБА_7 було передано земельну ділянку 0,20 га. Дана книга фактично, крім слова "заяв" відповідає Книзі реєстрації громадян, яким безоплатно передано земельні ділянки у приватну власність, яка педедбачена у Додатку №2 до Порядку передачі земельних ділянок у приватну власність громадянам України, а тому її можна рахувати за дану книгу. Рішення про педедачу земель було прийнято на 11 сесії 22 скликання від 29.12.1997, та в книзі №4 про це вказано, що свідчить про те, що процедура по передачі була проведена. При прийнятті рішення № 219, 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017 дозвіл на розробку технічної документації не потрібен.

Відповідач – представник Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області позовні вимоги не визнав. Просить відмовити в задоволенні позову. Також вказав, що рішення 11 сесії 22 скликання від 29.12.1997 не існує, протоколу слухання сесії не було, було відкрито відносно попереднього голови сільської ради кримінальне провадження, яке було закрито за строками давності. При перевірці площ земельних ділянок, вказаних в книзі реєстрації №4, було встановлено, що вони не відповідало фактичному користуванню. В матеріалах справи наявне письмове заперечення, згідно якого представник відповідача вказав, що позовні вимоги є необґрунтованими. Тульчинською державною нотаріальною конторою було правомірно відмовлено позивачу у видачі свідоцтва, оскільки земельні ділянки, право власності на які просить визнати за ним позивач, перебували у постійному користуванні померлої ОСОБА_7 та відносяться до земель комунальної власності сільської ради. Після смерті ОСОБА_7 позивач згідно ст.1225 ЦК України успадкував право користування земельною ділянкою на якій розташований житловий будинок по вул.Козацькій (бувша Жовтнева), 87, загальною площею 0,061 га для обслуговування даного житлового будинку, а не право власності на неї. Право користування земельною ділянкою загальною площею 0,14 га по вул.Козацькій з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства не є предметом спадщини. Враховуючи вимоги ст.1218, ч.3 ст.407 ЦК України, та той факт, що земельні ділянки орієнтовною площею 0,061 га та 0,14 га по вул.Козацькій, №87 розташовані в межах с.Нестерварка та відповідно до п.2 ст.83 ЗК України є комунальною власністю сільської ради, право користування ними втрачено користувачем ОСОБА_7 в зв’язку з її смертю та не може бути предметом спадщини. Рішення 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017 №219 є цілком законним так як сесія відмовила у встановленні меж земельних ділянок, оскільки ОСОБА_6І не погодився із жодним із варіантів конфігурації земельних ділянок по вул.Козацькій, 87 та 89, і відмовила у надані дозволу на розробку технічної документації, що посвідчує право власності на земельні ділянки, так як ОСОБА_6 не подав документи про право власності на житловий будинок по вул.Козацькій, 87.

Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, вивчивши та оцінивши докази по справі та співставивши їх у відповідності до норм чинного законодавства, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що згідно копії рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 15.01.2016, справа №148/2076/15-ц (а.с.9-14), за ОСОБА_6 визнаноправо власності на спадкове майно після смерті ОСОБА_7, померлої 22.02.2006, а саме на житловий будинок, загальною площею 40,0 кв.м., житловою площею 14,8 кв.м., з вхідним майданчиком позначеним літерою «а», сараєм позначеним літерою «Б», погребом позначеним літерою «П» і спорудами 1-4, який знаходиться, за адресою: вул. Жовтнева, 87, с. Нестерварка, Тульчинський район, Вінницька область; земельну ділянку площею 1,9265 га, яка розташована на території Кинашівської сільської ради, Тульчинського району, Вінницької області; майновий пай члена ПСП «Україна» с. Кинашів Тульчинського району, у розмірі 2598 грн. Дане рішення набрало законної сили 15.04.2016.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта від 21.05.2016 (а.с.15-17), право власності на вищевказаний житловий будинок за ОСОБА_6 зареєстровано 17.05.2016.

Згідно копії державного акту на право власності на земельну діляну серія ЯД№375918 від 29.10.2007 (а.с.71), ОСОБА_6 є власником земельної ділянки площею 0,2961 га у межах згідно з планом, яка розташована в с.Нестерварка, вул.Жовтнева, 87 для ведення особистого селянського господарства.

Згідно копії повідомлення Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 07.10.2013 (а.с.22) за домогосподарством ОСОБА_6Г, на час її смерті рахувалась земельна ділянку орієнтовною площею 0,20 га, яка нею була не приватизована.

Як вбачається з копії повідомлення від 11.07.2017 №600/01-16 (а.с.32), позивач звертався до Тульчинської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку площею 0,20 га, що розташована в с.Нестерварка, вул.Жовтнева, 87, проте у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на дану земельну ділянку йому було відмовлено в зв’язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності на дану ділянку.

Відповідно до ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Відповідно до вимог ст.ст.1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкодавцеві з часу відкриття спадщини.

Пленум Верховного Суду України у п.23 постанови № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз’яснив, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Оскільки у даному випадку питання про право на спадщину не може бути вирішено в нотаріальному порядку шляхом видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку.

Позивач стверджує, що Кинашівською сільською радою земельна ділянка площею 0,20 га з цільовим призначенням: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та для ведення особистого селянського господарства була передана ОСОБА_7 у безкоштовну приватну власність 11 сесією 22 скликання від 29.12.1997, однак державний акт на право власності на дану земельну ділянку остання не отримувала, так як померла.

В свою чергу, представник відповідача заперечує даний факт, посилаючись на те, що відповідного рішення та протоколу немає.

Ні позивачем, ні представником відповідача рішення Кинашівської сільської ради 11 сесією 22 скликання від 29.12.1997 суду надано не було, тому, відповідно, суд позбавлений можливості встановити даний факт у судовому засіданні.

В свою чергу, позивач при зверненні до суду з даним позовом посилається на вимоги ст.1225 ЦК України та ч.2 ст.120 ЗК України.

Так, згідно ст.1225 ЦК України, право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені. До спадкоємців житлового будинку, інших будівель та споруд переходить право власності або право користування земельною ділянкою, яка необхідна для їх обслуговування, якщо інший її розмір не визначений заповітом.

Згідно ч.2 ст.120 ЗК України, якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Разом з тим, ні позивачем, ні його представниками не надано суду належних та допустимих доказів належності ОСОБА_7 на праві власності земельної ділянки загальною площею 0,20 га, по вул. Козацька (Жовтнева) 87 в с.Нестерварка, Тульчинського району Вінницької області. В свою чергу, книга №4 реєстрації заяв громадян, яким безкоштовно передавались земельні ділянки у приватну власність, на яку посилається представник позивача, вказуючи, на належність ОСОБА_7 земельної ділянки площею 0,20 га., не є правовстановлюючим документом, який посвідчує право власності на дану ділянку.

З урахуванням викладеного, правових підстав для задоволення позовної вимоги позивача щодо визнання права власності на спадкове майно, що залишилось у спадок після смерті ОСОБА_7, померлої 22.02.2006, а саме земельну ділянку загальною площею 0,20 га, немає.

Щодо позовних вимог позивача про скасування рішення № 219, 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017 в частині «Про внесення змін до рішення 11 сесії, 5 скликання від 23.11.2007 «Про розгляд звернення жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 В.І.» суд встановив наступне.

Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2014 у справі №148/3035/14-ц визнано недійсним рішення 11 сесії 5 скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району від 23.11.2007 в частині, яким вирішено закріпити за ОСОБА_8 земельні ділянки: площею 0,3075 га, розташовану в с. Нестерварка, Тульчинського району, вул. Жовтнева, 89; площею 0,0610 га, розташовану в с. Нестерварка, Тульчинського району, вул. Жовтнева, 87, що підтверджується копією даного рішення (а.с.23-26). Дане рішення вступило в законну силу 21.01.2015.

На протязі 2016 -2017 років позивач сам або через свого представника неодноразово звертався до відповідача з метою встановити межові знаки між земельними ділянками за адресою с.Нестерварка по вул.Жовтнева 87-89 та наділити його земельною ділянкою площею 0,14 га, яка була наділена ОСОБА_8 на основі підробленого заповіту, яка розташована в с.Нестерварка, вул.Жовтнева, 89, Тульчинського району та земельну ділянку площею 0,061 га біля житлового будинку по вул.Жовтнева, 87, с.Нестерварка, Тульчинського району, з врахуванням рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 26.12.2014, у справі №148/3035/14-ц та від 15.01.2016, справа №148/2076/15-ц, про що свідчать заяви (а.с.а.с.72, 74-75, 76, 80, 82-83, 86-89, 91).

Як вбачається з копії рішення №219 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 12.05.2017 Про внесення змін до рішення 11 сесії, 5 скликання від 23.11.2007 «Про розгляд звернення жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 В.І.» (а.с.130), сесія Кинашівської сільської ради пунктом 1 - відмовила ОСОБА_6 у встановленні меж земельних ділянок, оскільки останній не погодився із жодним із варіантів плану-схеми встановлення межових знаків земельних ділянок по вул.Козацькій, 87 та 89, а також відмовила у надані дозволу на виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,14 га, між земельними ділянками в с.Нестерварка по вул.Козацька, 87-89; пунктом 2 - відмовила ОСОБА_6 у надані дозволу на виготовлення документів, що посвідчують право на земельну ділянку площею 0,0610 га біля даного житлового будинку в зв’язку з неподанням документів, що посвідчують право власності на житловий будинок в с.Нестерварка по вул.Козацькій, 87; пунктом 3 - зобов'язала ОСОБА_6 до 01.06.2017 відновити межові знаки приватизованої земельної ділянки площею 0,2961 га в с.Нестерварка по вул.Козацькій (бувша Жовтнева), 87.

Не погоджуючись з рішенням №219 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 12.05.2017 позивач просить його скасувати.

Вирішуючи питання щодо законності вищевказаного рішення сесії Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, судом враховано, що ч.2 ст. 19 Конституції України, ч.3 ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.1 ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до ст. 393 ЦК України, правовий акт органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується. Власник майна, права якого порушені внаслідок видання правового акта органом місцевого самоврядування, має право вимагати відновлення того становища, яке існувало до видання цього акта. У разі неможливості відновлення попереднього становища власник має право на відшкодування майнової та моральної шкоди.

Земельні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею регулюються Конституцією України, Земельним Кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч.5 ст.158 ЗК України, у разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.152 ЗК України, держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: г) визнання недійсним рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до абз.3 п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно з ч.3 ст. 152 ЗК України шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів захисту (ст.16 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

В свою чергу, судом встановлено, що рішенням №219 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 12.05.2017 Про внесення змін до рішення 11 сесії, 5 скликання від 23.11.2007 «Про розгляд звернення жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 В.І.» фактично зміни до рішення 11 сесії, 5 скликання від 23.11.2007 не вносились, а розглядалась заява ОСОБА_6 від 19.04.2017 щодо встановлення межових знаків на земельних ділянках по вул.Козацькій 87-89 та надання дозволу на виготовлення технічної документації на земельні ділянки.

Таким чином суд вважає, що наявні підстави для визнання незаконним та скасування оскаржуваного рішення №219 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області від 12.05.2017.

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч.1, 6 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ЦПК України. Докази не можуть ґрунтуватися на припущеннях.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, перевіривши їх доказами, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, виходячи із принципів розумності, виваженості, справедливості, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог позивача в заявлених ним межах та про наявність правових підстав для їх часткового задоволення.

Щодо розподілу судових витрат, суд встановив наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних із розглядом справи. До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 59 Конституції України гарантується кожному право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Виходячи зі змісту ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката складаються з гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, повязану із справою, включаючи підготовку її до розгляду, збір доказів, обсяг наданих послуг і виконаних робіт та їх вартість, що сплачена відповідною стороною. Розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення витрат, з урахуванням детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Європейським судом з прав людини висловлена правова позиція, згідно з якою при розгляді питань компенсації витрат, понесених сторонами на отримання ними юридичної допомоги (в тому числі й під час розгляду їх справ в національних судах) задоволенню судом підлягають лише ті вимоги, по яким доведено, що витрати заявника були фактичними, неминучими, необхідними, а їх розмір розумним та обґрунтованим (остаточне рішення Європейського суду з прав людини від 10.01.2010, №33210/07 і 41866/08) та «Гуриненко проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.02.2010, №37246/04).

В судовому засіданні знайшло своє підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу, яка надавалась останній її представником ОСОБА_3 в розмірі 2500 грн. та представником ОСОБА_4 в розмірі 5400 грн., що підтверджується копією договору №34/2017 про надання правової допомоги від 02.10.2017 (а.с.109), квітанцією №19/2017 від 30.11.2017 (а.с.185), розрахунком витрат на правову допомогу (а.с. 186), розпискою від 14.09.2018 (а.с.210), копією ордеру серія ВН №066553 (а.с.231), квітанцією №8241395703 від 27.12.2018 (а.с.236), квітанцією №0648539603 від 03.01.2019 (а.с.237), копією квітанцією №65 від 11.02.2019 (а.с.238), клопотанням (а.с.235) в якому проведено розрахунок витрат на правову допомогу.

В свою чергу, розмір витрат на професійну правничу допомогу надану позивачу представником ОСОБА_4 суд визначає у розмірі 5400 грн., а не як вказано у розрахунку - 6000 грн., виходячи із виконаних адвокатом робіт, часу, витраченого на виконання робіт (надання послуг), обсягу наданих адвокатом послуг та виконаних робіт під час підготовки справи до судового розгляду, оскільки вважає, що правовий аналіз доказів, наданих відповідачам у справі та правовий аналіз відзиву на позовні заяву включає в себе формування правової позиції.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені ним судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 4590 грн. ( 9180 грн. / 2 = 4590 грн.), з яких: 640 грн. - судовий збір та 3950 грн. – витрати за надання професійної правничої допомоги.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.19, 59 Конституції України, п.7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16.04.2004 № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», п.23 постанови Пленум Верховного Суду України від 30.05.2008 № 7 «Про судову практику у справах про спадкування», ст. ст. 152, 155, ч.5 ст.158 Земельного кодексу України, ст. ст. 21, 393, 1216-1218, ст.1268 ЦК України, ст. ст. 4, 13, 19, 76-81, 76-81, 133, 137, 141, ст. 263- 265 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов ОСОБА_6 до Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно та скасування рішення №219 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017 задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення №219 16 сесії 7 скликання Кинашівської сільської ради від 12.05.2017 Про внесення змін до рішення 11 сесії, 5 скликання від 23.11.2007 «Про розгляд звернення жителя ІНФОРМАЦІЯ_1 В.І.».

В частині позовних вимог ОСОБА_6 до Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області про визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Стягнути з Кинашівської сільської ради Тульчинського району Вінницької області, ЄДРПОУ: 04331254, місцезнаходження якої: вул. Желюка, 2, с.Кинашів, Тульчинського району, Вінницької області, 23607, на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, понесенні судові витрати в розмірі 4590 грн. (чотири тисячі п'ятсот дев’яносто гривень), з яких: 640 грн. - судовий збір та 3950 грн. – витрати за надання професійної правничої допомоги.

Рішення суду може бути оскаржене до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, шляхом подачі апеляційної скарги через Тульчинський районний суд Вінницької області. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 15.02.2019.

Суддя: