Рішення № 79959470, 11.02.2019, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.02.2019 Справа №914/2417/18

За позовом: Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Енерго-Альянс”, м. Червоноград, Львівська область

про стягнення 110 600, 10 грн

Суддя Манюк П.Т.

За участю секретаря Чорної І.Б.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1А – представник;

від відповідача: ОСОБА_2 – представник.

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшов позов Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Енерго-Альянс” про стягнення 110 600, 10 грн.

Ухвалою суду від 02.01.2019 було відкрито провадження у справі № 914/2417/18 за правилами спрощеного позовного провадження та призначено судове засідання на 28.01.2019.

У судовому засіданні 28.01.2019 було оголошено перерву до 11.02.2019.

Представник позивача у судове засідання 11.02.2019 з’явився, позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача у судове засідання 11.02.2019 з’явився, проти позову заперечив.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з’ясування обставин справи і прийняття судового рішення, в судовому засіданні 11.02.2019 оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення у справі.

Позиція позивача.

Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Євро-Енерго-Альянс” із вимогою про стягнення 110 600, 10 грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що 10.05.2017 між сторонами у справі було укладено договір № 58 про закупівлю товару (далі – договір), за умовами якого відповідач зобов’язався поставити позивачу товар - тверде паливо (вугілля кам’яне марки ГКОМ (13-100) в кількості 445 тонн, а позивач зобов’язався прийняти та оплатити такий товар. У специфікації до вказаного договору, сторони погодили загальну вартість 445 тонн вугілля в розмірі 867 750, 00 грн з ПДВ та ціну за 1 тонну вугілля – 1 950, 00 грн без ПДВ.

У подальшому, 19.06.2017 сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, у якій внесли зміни щодо збільшення вартості одиниці товару на 10 %, передбачивши її у розмірі 2 145, 00 грн без ПДВ за 1 тонну вугілля. Як зазначив позивач, за зміненою ціною погодженою у додатковій угоді № 1 відповідачем було поставлено 32, 6 тонни вугілля на загальну суму 69 927, 00 грн.

12.07.2017 року сторони підписали додаткову угоду № 2 до договору, якою внесли зміни щодо кількості товару та вартості вугілля, погодивши вартість за 1 тонну вугілля в розмірі 2 359, 50 грн без ПДВ, та загальну ціну договору на суму 867 750, 00 грн без ПДВ. За ціною погодженою у додатковій угоді № 2 відповідачем 14.07.2017 було поставлено 130, 8 тонн товару на загальну суму 308 622, 60 грн та 17.07.2017 – 123, 8 тонн товару на загальну суму 292 016, 44 грн.

Позивач зазначив про те, що представниками Західного територіального внутрішнього аудиту було проведено аудит відповідності та фінансовий аудит Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова за період з 01.04.2016 по 30.09.2017, а також додатковий фінансовий аудит за період з 01.04.2016 по 31.12.2017, за результатами яких було виявлено фінансові порушення з боку позивача, зокрема, щодо закупівлі вугілля кам’яного за цінами, вищими на 110 600, 10 грн ніж передбачено умовами конкурсної пропозиції переможця.

14.08.2018 позивач звернувся із листом-претензією до відповідача вих. № 3429 з вимогою про повернення грошових коштів в розмірі 110 600, 10 грн, як таких, що були понад міру сплачені відповідачу в ході договірних відносин. У відповідь на претензію позивач отримав листа від відповідача від 21.08.2018 № 21/08-1, згідно якого останній повідомив, що не вбачає підстав для повернення зазначених коштів.

На підставі наведених обставин, позивач звернувся з позовом до суду та просить стягнути з відповідача кошти в розмірі 110 600, 10 грн, які вважає зайво сплаченими.

Позиція відповідача.

Відповідач проти позову заперечив, зазначивши що у договорі про закупівлю товару від 10.05.2017 № 58 відсутні умови щодо заборони на підняття цін постачальником, та навпаки, у п. 3.3. договору передбачено, що сторони можуть внести зміни до договору щодо зміни ціни у випадках передбачених договором та Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII, шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору. Відповідач звертає увагу, що умовами ч. 4 ст. 36 Законі України «Про публічні закупівлі» передбачено виключні випадки, за яких можливо змінити умови договору про закупівлю після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, зокрема, у випадку зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

Зважаючи на те, що договір та додаткові угоди до нього, укладені з дотриманням вимог законодавства, станом на день розгляду справи є дійсними та ніким не оспорюються, відповідач вважає, що позовні вимоги є безпідставними та не підлягають задоволенню.

Обставини справи встановлені судом.

Між сторонами у справі 10.05.2017 було укладено договір № 58 про закупівлю товару (далі – договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник (відповідач) зобов’язався поставити покупцю (позивачу) товар - тверде паливо (вугілля кам’яне марки ГКОМ (13-100), визначений за цінами, зазначений у специфікації, що додається до договору і є його невід’ємною частиною, а покупець – прийняти і оплатити такий товар. У п. 1.2. договору визначено найменування та кількість товару: вугілля кам’яне марки ГКОМ (13-100) - 445 тонн. Згідно п. 3.1. договору, ціна договору становить 867 750,00 грн.

Відповідно до специфікації до договору сторонами погоджено загальну вартість товару в кількості 445 тонн на суму 867 750, 00 грн, та ціну за 1 тонну вугілля – 1 950, 00 грн.

Пунктом 3.3. договору передбачено, що сторони можуть внести зміни до договору щодо зміни ціни у випадках, передбачених договором та Законом України «Про публічні закупівлі» від 25.12.2015 № 922-VIII (із змінами), шляхом підписання сторонами додаткової угоди до договору, яка являється його невід’ємною частиною.

19.06.2017 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору, згідно якої внесли зміни до п. 1.2. та п. 3.1. договору, щодо кількості товару та його вартості. Сторони погодили поставку товару у кількості 312, 618 тонн, вартість 1 тонни – 2 145, 00 грн без ПДВ та загальна вартість товару в розмірі 670 565, 61 грн без ПДВ. За ціною погодженою у додатковій угоді № 1 відповідачем було поставлено, а позивачем отримано та оплачено, 32, 6 тонни вугілля на загальну суму 69 927, 00 грн.

Додатковою угодою від 12.07.2017 № 2, сторони повторно внесли зміни до договору, погодивши поставку товару у кількості - 254, 5618 тонн, вартість за 1 тонну в розмірі 2 359, 50 грн без ПДВ та загальну ціну договору на суму 867 750, 00 грн без ПДВ. На підставі умов погоджених у додатковій угоді № 2, 14.07.2017 відповідачем було поставлено, а позивачем отримано та оплачено 130, 8 тонн товару на загальну суму 308 622, 60 грн та 17.07.2017 – 123, 8 тонни товару на загальну суму 292 016, 44 грн.

За результатами проведеного аудиту відповідності та фінансового аудиту Квартирно-експлуатаційного відділу міста Львова за період з 01.04.2016 по 30.09.2017, а також додаткового фінансового аудиту за період з 01.04.2016 по 31.12.2017, представниками Західного територіального внутрішнього аудиту було складено аудиторські звіти від 21.12.2017 № 234/5/61 та від 26.06.2018 № 234/5, у яких зазначено про виявлені фінансові порушення з боку позивача, зокрема, щодо закупівлі вугілля кам’яного за цінами, вищими ніж передбачено умовами конкурсної пропозиції переможця, що призвело до перевищення ціни закупівлі на суму 110 600, 10 грн. Як зазначив позивач, така позиція аудиту обґрунтована спростуванням висновків Львівської торгово-промислової палати від 14.06.2017 № 19-09/690 та від 11.07.2017 № 19-09/809, які на думку аудиторів не відповідають вимогам об’єктивності щодо ринкових на той час цін на вугілля, тому укладення позивачем додаткових угод до договору про закупівлю товару призвело до неефективного використання бюджетних коштів в сумі 110 600, 10 грн.

Позивач звертався до відповідача із листом-претензією від 14.08.2018 вих. № 3429, у якому повідомив про виявлені представниками Західного територіального внутрішнього аудиту порушення щодо закупівлі вугілля за договором від 10.05.2017 № 58 та просив повернути на рахунок Квартирно-експлуатаційного відділу м. Львова 110 600, 10 грн.

У відповідь на претензію відповідач скерував позивачу листа від 21.08.2018 № 21/08-1 у якому зазначив, що ціни на вугілля відповідачем змінювались відповідно до рекомендацій Львівської торгово-промислової палати, до якої відповідач звертався за визначенням ринкової вартості кам’яного вугілля ГКОМ (13-100). Збільшення вартості вугілля відбувалося в межах 10 %, передбачених положеннями договору та п. 2 ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», тому відповідач у листі повідомив, що не вбачає підстав для повернення позивачу коштів в розмірі 110 600, 10 грн.

Норми права та мотиви з яких виходить суд при ухваленні рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами ч. 2. ст. 180 ГК України, яка кореспондується із ст. 638 ЦК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. Відповідно до ч. 3 ст. 180 ГК України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Як передбачено ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (ч. 1 ст. 653 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно, відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 та ч. 4 ст. 36 Закону України «Про публічні закупівлі», договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом. Умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов’язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі.

У постанові Верховного Суду України від 15.04.2014 р. № 21-63а14 зазначено, що органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень. Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на приведення роботи підконтрольної організації у відповідність із вимогами законодавства у майбутньому і є обов'язковою до виконання. Що ж стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово відшкодовані шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення органу державного фінансового контролю до суду з відповідним позовом.

Орган державного фінансового контролю має право заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути кошти на відшкодування виявлених в ході перевірки збитків.

Пунктами 1, 3 частини 1 статті 129 Конституції України одними з основних засад судочинства визначені рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 2 ГПК України, принципами господарського судочинства, є зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, розумність строків розгляду справи. За умовами ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених законом. З огляду на вищевикладене, господарським судом були створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Висновки суду за результатами розгляду справи.

Виходячи із наведених обставин справи суд зазначає, що позивачем не доведено факту порушення його прав відповідачем, оскільки, підписавши додаткові угоди № 1 та № 2 до договору про закупівлю товару від 10.05.2017 № 58, позивач добровільно погодив поставку вугілля по збільшеній ціні за одиницю товару, скориставшись своїм правом на свободу договору, закріпленим у статті 627 ЦК України. Суд звертає увагу, що додаткові угоди до договору № 1 та № 2 підписані сторонами без зауважень, договір виконаний обома сторонами відповідно до погоджених ними умов. З матеріалів справи не вбачається, що договір в частині визначення ціни було визнано в установленому порядку недійсним повністю або частково з підстав її завищення.

Оскільки інші зміни до договору, в тому числі в частині коригування (зменшення) вартості товару ані за погодженням сторін, ані у судовому порядку не вносилися, вимога позивача про повернення відповідачем частини сплачених у відповідності до умов договору коштів не відповідає вимогам законодавства.

Враховуючи зазначене, суд не вбачає правових підстав для повернення відповідачем на рахунок позивача коштів в розмірі 110 600, 00 грн, сплачених позивачем за поставлений йому товар згідно умов договору про закупівлю товару від 10.05.2017 № 58 та додаткових угод до нього, тому в задоволенні позову слід відмовити повністю.

Судові витрати, відповідно до ст. 129 ГПК України, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 13, 74, 76, 77, 78, 86, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили в порядку та строки, визначені статтею 241 ГПК України, та може бути оскаржено до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 18.02.2019.

Суддя Манюк П.Т.