Рішення № 79959258, 13.02.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

13.02.2019Справа № 910/14888/18

За позовом До проПриватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" 1) Акціонерного товариства "Укргазвидобування" 2) Компанія SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD визнання недійсним договору, скасування результатів процедури публічної закупівлі та зобов'язання вчинити дії Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.Представники сторін: від позивача:не з'явився;від відповідача-1: від відповідача-2:Цівінська Н.М. - представник за довіреністю; не з'явився.ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" (надалі - відповідач-1) та до компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD (надалі - відповідач-2) про:

- визнання недійсним договору поставки № U6V10467/30-18 від 16.08.2018, укладеного між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як покупцем, та компанією SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD, як постачальником;

- скасування рішення, затвердженого Протоколом вибору переможця допорогової закупівлі № 18Т-232 від 10.07.2018 про визнання переможцем компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD допорогової закупівлі за кодом 44110000-4 - Конструкційні матеріали (Плити мобільні, композитні, дорожні в асортименті) за Документацією допорогової закупівлі, затвердженої Протоколом засідання Тендерного комітету ПАТ "Укргазвидобування" від 05.04.2018 № 18Т-232, оголошення на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/ за № UA-2018-04-05-001989-а;

- зобов'язання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" вчинити дії щодо визнання переможцем допорогової закупівлі за кодом 44110000-4 - Конструкційні матеріали (Плити мобільні, композитні, дорожні в асортименті) за Документацією допорогової закупівлі, затвердженої Протоколом засідання Тендерного комітету ПАТ "Укргазвидобування" від 05.04.2018 № 18Т-232, оголошення на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/ за № UA-2018-04-05-001989-а, Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", як учасника з найкращою ціновою пропозицією.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було порушено вимоги законодавства, якими регулюються питання та порядок проведення процедури закупівлі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.11.2018 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" та до компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD про визнання недійсним договору, скасування результатів процедури публічної закупівлі та зобов'язання вчинити дії залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

22.11.2018 через канцелярію суду від позивача надійшли документи про усунення недоліків.

Відповідно до ухвали Господарського суду міста Києва від 23.11.2018 відкрито провадження в справі № 910/14888/18, вирішено проводити розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання на 21.12.2018.

У позовній заяві також було заявлено про залучення до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Антимонопольного комітету України.

12.12.2018 через відповідачем-1 через канцелярію суду надано відзив на позовну заяву, у якому він зазначив, що позовні вимоги є безпідставними, незаконними, такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, виходячи з того, що він добровільно використовує у процесі закупівель систему «prozorro», в той же час не будучи замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

01.02.2019 в судовому засіданні було відмовлено в залученні до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів Антимонопольного комітету України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.02.2019 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 13.02.2019.

У судове засідання 13.02.2019 представники позивача та відповідача-2 не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) визначено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Так, ухвали суду були надіслані за адресою позивача яка міститься у позовній заяві та у єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та за адресою відповідача-2, яка міститься у позовній заяві.

Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.

Таким чином, оскільки позивача та відповідача-2 було належним чином повідомлено про судове засідання та останніми не повідомлено про причини неявки, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників позивача та відповідача-2.

У судовому засіданні 13.02.2019 відповідно до приписів ч. 1 ст. 240 ГПК України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача-2, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

05.04.2018 відповідачем-2, як замовником, оголошено про проведення процедури допорогової закупівлі № 18Т-232 за кодом 44110000-4 - Конструкційні матеріали (плити мобільні, композитні, дорожні в асортименті) за документацією допорогової закупівлі, що затверджено відповідним протоколом засідання тендерного комітету та розміщено відповідне оголошення на веб-порталі уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/ за № UA-2018-04-05-001989-а.

Для участі у зазначеній процедурі допорогової закупівлі, у строки, встановлені документацією допорогової закупівлі, зареєструвались 3 учасники, а саме - SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD, Приватне акціонерне товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" та Товариство з обмеженою відповідальністю «ВУТМАРК-УКРАЇНА».

За результатами аукціону, проведеного 02 .05.2018 згідно проведеної кваліфікації та цінової пропозиції SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD було визнане переможцем допорогової закупівлі із ціною пропозиції 4 239 883, 66 (доларів США).

Мотивуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що на усі вимоги щодо технічних показників товару SUIFENHE А/V-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD не надано жодного документу для підтвердження відповідності запропонованим технічним вимогам та проте, не зважаючи на усі недоліки, виявлені у документації, поданій SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO. LTD, дане Товариство було допущене до участі у процедурі допорогової закупівлі, при цьому, позивач вказує на те, що при виборі переможця допорогової закупівлі, уповноваженими підрозділами відповідача-2 було порушено строки вибору переможця, а також не дотримано вимог Порядку закупівель товарів, робіт та послуг ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», затвердженого Наказом ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» від 01.08.2017 № 497.

При цьому позивач вказує на те, що укладений між відповідачем-2 та відповідачем-1 договір та процедура допорогової закупівлі, в цілому, суперечать вимогам Закону України "Про публічні закупівлі", а оскільки спірний договір укладено договір на суму, яка є більшою ніж 200 000,00 грн. та укладання даного договору повинно відбуватися за прозорою процедурою відкритих торгів, даний договір суперечить вимогам ст. ст. 2, 3, 4 Закону України "Про публічні закупівлі" та позивач вважає за необхідне просити суд розглядати питання про необхідність визнання вказаного договору недійсним.

Так, правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлює Закон України "Про публічні закупівлі" з подальшими змінами (далі - Закон).

Абзацом 1 частини 1 статті 2 Закону прямо передбачено, що цей Закон застосовується до замовників за умови, що вартість предмета закупівлі товару (товарів), послуги (послуг) дорівнює або і перевищує 200 тисяч гривень, а робіт -1,5 мільйона гривень.

Пунктом 32 частини 1 статті 1 Закону визначено поняття товари - продукція, об'єкти будь-якого виду та призначення, у тому числі сировина, вироби, устаткування, технології, предмети у твердому, рідкому і газоподібному стані, а також послуги, пов'язані з постачанням товарів, якщо вартість таких послуг не перевищує вартості самих товарів.

Пунктом 18 ч. 1 ст. 1 Закону визначено, що предмет закупівлі - товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

З аналізу вказаних норм вбачається, що предметом закупівлі може бути один товар, або різні товари, що закуповуються в межах однієї процедури закупівлі і вартість закупівлі товарів перевищує 200 тис. грн.

Поряд із тим, пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону визначено, що замовники - це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до Закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності -однієї з таких ознак: юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів; органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи; у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

При цьому, суд приймає до уваги той факт, що відповідно до статуту Акціонерного товариства "Укргазвидобування", затвердженого рішенням акціонерів Публічного акціонерного товариства "Укргазвидобування" №237 від 21.05.2018 року, він регулює діяльність Акціонерного товариства "Укргазвидобування", що було засновано Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" відповідно до рішення установчих зборів від 25.12.2012 на виконання наказу Міністерства енергетики та вугільної промисловості України від 18.07.2012 №529 та Товариство входить до Групи Нафтогаз у значенні цього терміну, наданому у п. 1.6 Статуту. Інтереси Товариства співпадають з інтересами Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" як єдиного акціонера та корпоративного центру Групи Нафтогаз, що діє в інтересах всієї Групи Нафтогаз. (п. п. 1.1., 1.2 Статуту)

Окрім того, відповідно до п. 3.1. Статуту, метою діяльності Товариства є досягнення економічних та соціальних результатів та одержання прибутку від провадження господарської діяльності, а також для підвищення рівня енергетичної безпеки держави, задоволення потреб внутрішніх та іноземних споживачів у відповідних послугах у надійний, безпечний та економічний спосіб.

З огляду на зазначені положення статуту, відповідач-1 не відноситься до суб'єктів господарювання, у статутному капіталі яких органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування належить частка у розмірі більш ніж 50 відсотків або такі органи володіють більшістю голосів у вищому органі чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу чи наглядової ради суб'єкта господарювання.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності" спеціальні або ексклюзивні права - права, надані в межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, які обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах.

Відповідач-1 не уповноважувалося будь-яким органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, які обмежують провадження діяльності у сферах, визначених Законом "Про особливості здійснення закупівель в окремих сферах господарської діяльності", тому у Товариства відсутні спеціальні або ексклюзивні права, визначені цим Законом.

Тобто, відповідач-1 не використовує у своїй діяльності бюджетні кошти та у статутному капіталі відсутня частка держави, а тому товариство не підпадає під визначення замовника відповідно до абз. 1-4 п. 9 ст. 1 Закону України «Про здійснення державних закупівель».

Таким чином, посилання позивача на приписи Закону України «Про здійснення державних закупівель», а також Порядку закупівель товарів, робіт та послуг ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ», затвердженого Наказом ПАТ «УКРГАЗВИДОБУВАННЯ» від 01 серпня 2017 року № 497 у застосуванні до спірних правовідносин є необґрунтованими.

Разом із тим, суд приймає до уваги, що відповідно до положень глави 53 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК України) та глави 20 Господарського кодексу України (надалі - ГК України), укладення договорів на конкурсі, торгах є одним зі способів укладення господарських договорів.

За приписами ст. ст. 42, 43 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

При цьому, ст. 44 ГК України встановлено, що підприємництво здійснюється на основі:

- вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;

- самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;

- вільного найму підприємцем працівників;

- комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;

- вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;

- самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Відповідно до вимог частини 1 статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Таким чином, слід дійти висновку, що оскільки відповідач-1 не є замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі», він має право укласти договір на закупівлю товару з будь-яким контрагентом на власний розсуд.

При цьому, суд враховує, що при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини")

Зокрема, відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31 липня 2003 року у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права

Відтак, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і у пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

За приписами ст. ст. 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист саме порушеного цивільного права. За результатами розгляду спору має бути встановлено не лише наявність підстав на які позивач посилається в обґрунтування своїх позовних вимог, але й визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце.

Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.

Позивачем, у свою чергу, не доведено того, що відповідачем-1 було порушено приписи Закону України «Про публічні закупівлі», а відтак - не доведено того, що останнім порушено права позивача, як учасника допорогової закупівлі, оскільки відповідач-1, як зазначалося вище, не є замовником у розумінні Закону України «Про публічні закупівлі».

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про скасування рішення, затвердженого Протоколом вибору переможця допорогової закупівлі № 18Т-232 від 10.07.2018 про визнання переможцем компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD допорогової закупівлі за кодом 44110000-4 - Конструкційні матеріали (Плити мобільні, композитні, дорожні в асортименті) за Документацією допорогової закупівлі, затвердженої Протоколом засідання Тендерного комітету ПАТ "Укргазвидобування" від 05.04.2018 № 18Т-232, оголошення на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/ за № UA-2018-04-05-001989-а, а також про зобов'язання Акціонерного товариства "Укргазвидобування" вчинити дії щодо визнання переможцем допорогової закупівлі за кодом 44110000-4 - Конструкційні матеріали (Плити мобільні, композитні, дорожні в асортименті) за Документацією допорогової закупівлі, затвердженої Протоколом засідання Тендерного комітету ПАТ "Укргазвидобування" від 05.04.2018 № 18Т-232, оголошення на веб-порталі Уповноваженого органу https://prozorro.gov.ua/ за № UA-2018-04-05-001989-а, Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів", як учасника з найкращою ціновою пропозицією є необґрунтованими.

При цьому, згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відтак, з урахуванням вищезазначених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними засобами доказування, що договір поставки № U6V10467/30-18 від 16.08.2018 суперечить закону, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, або що особи, які вчинили ці правочини, не мали на це необхідного обсягу цивільної дієздатності, чи що волевиявлення учасників правочинів не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі, або що правочини не було вчинено у формі, встановленій законом, чи що правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а тому вимоги позивача про визнання недійсним договору поставки № U6V10467/30-18 від 16.08.2018, укладеного між Акціонерним товариством "Укргазвидобування", як покупцем, та компанією SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD, як постачальником є безпідставними та позов у зазначеній частині вимог задоволенню не підлягає.

Відповідно до положень статті 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2. ч. 5. ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1. ст. 256, Господарського процесуального кодексу України, ст. 3, 15, 16, 203, 204, 215, 627 Цивільного кодексу України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суд, -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" до Акціонерного товариства "Укргазвидобування" відмовити повністю.

2. У задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства "Одеський завод оздоблювальних матеріалів" до Компанії SUIFENHE XIN-RESISTANT TECHNOLOGY DEVELOPMENT CO.LTD відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 18.02.2019 року.

Суддя Ю.О. Підченко