Рішення № 79959141, 29.01.2019, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

29.01.2019Справа № 910/17176/18

За позовом: акціонерного товариства "Українська залізниця"

до: Державного агентства резерву України

про: стягнення 546 266,81 грн.

Суддя: Шкурдова Л.М.

Секретар с/з Масна А.А.

Представники:

від позивача: Ротар І.В., за дов.

від відповідача: Вавренюк О.А., за дов.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа акціонерного товариства "Українська залізниця" до Державного агентства резерву України про стягнення 546 266,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2018 відкрито провадження у справі №910/17176/18 за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 29.04.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву та Одеською залізницею (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003. Позивач зазначає, що він є правонаступником ДП «Одеська залізниця», а тому має право звернутися з даним позовом до суду про стягнення з відповідача суми боргу за надані послуги зберігання в розмірі 546 266,81 грн за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003.

Відповідач проти задоволення позову заперечував, вказуючи, що оскільки витрати за зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву позивачем за 3 квартал 2018 не узгоджено з Держрезервом та не підписаний акт взаєморозрахунків у Держрезерва відсутні підстави для сплати даної заборгованості.

У судовому засіданні 29.01.2019 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

29.04.2003 між Державним комітетом з державного матеріального резерву (Комітет) та Одеською залізницею (зберігач) укладено Договір відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003 (далі - Договір).

На виконання Указу Президента України від 09.12.2010 № 1085/2010 «Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади» проведено реорганізацію Державного комітету України з державного матеріального резерву шляхом перетворення в Державне агентство резерву України (далі - відповідач), яке є правонаступником Державного комітету України з державного матеріального резерву.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 №200 «Про утворення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» утворено Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.

Відповідно до п.6 ст.2 Закону України «Про особливості утворення Публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування» та п. 2 статуту ПАТ «Українська залізниця», затвердженого постановою КМУ від 02.09.2015 № 735 (в редакції постанови КМУ від 18.01.2017 №52), правонаступником всіх прав та обов'язків Державного підприємства «Одеська залізниця» є ПАТ «Українська залізниця».

27.11.2018 проведено державну реєстрацію «Статуту акціонерного товариства «Українська залізниця» у новій редакції, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання діяльності акціонерного товариства «Українська залізниця» від 30.10.2018 №938, у наслідок чого назва Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» змінена на Акціонерне товариство «Українська залізниця».

Таким чином, Акціонерне товариство "Українська залізниця" має право звернутися з даним позовом до суду про стягнення заборгованості за Договором відповідального зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву від 29.04.2003.

Відповідно до п.1.1.Договору зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву без користування ними зберігачем здійснюється на складських приміщеннях, майданчиках зберігача.

Згідно з п.4.1.Договору відшкодування витрат за зберігання цінностей визначається згідно щорічно погодженого Комітетом зведеного кошторису витрат позивача, який здійснює відповідальне зберігання цих Цінностей мобілізаційного резерву.

Відповідно до п.4.3. Договору Зберігач надає Комітетові щоквартально до 15 числа місяця, наступного за звітним, звіти про фактичні витрати за зберігання цінностей, що підтверджується актом звірки взаєморозрахунків на утримання цінностей мобілізаційного резерву за встановленою формою.

Відшкодування витрат (з урахуванням ПДВ) Зберігачу на зберігання цінностей мобілізаційного резерву Комітет здійснює в межах, визначених відповідними актами взаєморозрахунків, фактичних витрат у відповідності до п.4.3 договору, не пізніше 30 числа місяця наступного за звітним кварталом (п. 4.4 договору).

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє протягом усього терміну зберігання цінностей мобілізаційного резерву (п. 7.3 договору).

Відповідно до ч. 1, ч. 4, ч. 5 ст. 11 Закону України «Про державний матеріальний резерв» запаси матеріальних цінностей державного резерву розміщуються на підприємствах, в установах і організаціях, спеціально призначених для зберігання матеріальних цінностей державного резерву. Підприємства, установи і організації всіх форм власності, яким встановлені мобілізаційні та інші спеціальні завдання, зобов'язані забезпечити розміщення, зберігання, своєчасне освіження, заміну, а також відпуск матеріальних цінностей із державного резерву згідно із зазначеними завданнями власними силами.

Відшкодування витрат підприємствам, установам і організаціям, що виконують відповідальне зберігання, оплата тарифу за перевезення вантажів, спеціальної тари, упаковки, послуг постачальницько-збутових організацій за поставку і реалізацію матеріальних цінностей державного резерву провадиться у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2, п.5, п.7 «Порядку відшкодування підприємствам, установам та організаціям витрат, пов'язаних з відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.04.2002 №532, сума витрат, що підлягають відшкодуванню, визначається з урахуванням вимог цього Порядку на кожен рік і сплачується пропорційними частками за узгодженням між Держрезервом та відповідальним зберігачем.

Держрезерв зобов'язаний на підставі аналізу статей витрат відповідальних зберігачів щороку визначати середній розмір сум витрат із зберігання матеріальних цінностей виходячи з розрахунку на 1 кв. метр складського приміщення. Залежно від номенклатури, асортименту та особливостей технології зберігання передбачаються можливі додаткові витрати, пов'язані з обслуговуванням матеріальних цінностей державного резерву, зокрема витрати на консервацію, переміщення, перефарбування тощо. Розмір додаткових витрат визначається у кожному разі окремо за узгодженням між Держкомрезервом та відповідальним зберігачем на підставі обґрунтованих фактичних витрат відповідального зберігача.

Кошторис витрат на зберігання матеріальних цінностей мобілізаційного резерву на 2018 рік був погоджений сторонами Договору на загальну суму 2 618 893,20 грн.

Відповідно до звіту про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 3 квартал 2018 зберігач фактично витратив на зберігання 546 266,81 грн.

Таким чином, посилання відповідача на непогодження кошторису суд вважає необґрунтованими.

Як вбачається з матеріалів справи зберігачем направлявся на адресу комітету лист від 12.10.2018 №НР-04/284, до якого долучено звіт про витрати на зберігання матеріальних цінностей державного (мобілізаційного) резерву за 3 квартал 2018, акт на відшкодування витрат за зберігання матеріальних цінностей, а також копії первинних документів на підтвердження витрат.

Відповідно до ст.936 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов'язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно зі ст.ст. 946, 947 ЦК України плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Витрати зберігача на зберігання речі можуть бути включені до плати за зберігання. При безоплатному зберіганні поклажодавець зобов'язаний відшкодувати зберігачеві здійснені ним витрати на зберігання речі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч.1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст.74 ГПК України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Статтею 74 ГПК України на сторони покладено обов'язок доказування обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідачем не надано доказів оплати обумовлених Договором послуг, наявність заборгованості не спростовано, у зв'язку з чим суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 546 266,81 грн суми основного боргу.

Відповідно до ч.1 ст.129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного агентства резерву України (01601, м.Київ, вул. Пушкінська, будинок 28, код ЄДРПОУ 37472392) на користь акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м.Київ, вул.ТВЕРСЬКА, будинок 5, код ЄДРПОУ 40075815) 546 266 (п'ятсот сорок шість тисяч двісті шістдесят шість) грн. 81 коп - суми боргу та 8194 (вісім тисяч сто дев'яносто чотири) грн. - витрати по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили через 20 днів з моменту виготовлення повного тексту рішення в разі не оскарження його в установленому порядку. Рішення може бути оскаржене в 20-денний строк до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Шкурдова Л.М.

Дата складення повного рішення: 18.02.19