Ухвала суду № 79959035, 19.02.2019, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/166/18

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.02.2019 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовської Л.М., секретар судового засідання Михайлюк А. С., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали заяви (вх.№1475/19 від 22.01.2019) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" про розстрочення виконання судового рішення у справі

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Віссманн", вул. Валентини Чайки, 16, с. Чайки, Києво-Святошинський район, Київська область, 08130

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон", вул. І. Макуха, 6, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 790 308,28 грн,

за зустрічним позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Віссманн"

про визнання частково недійсним Договору поставки №093387 від 31.08.2017

за участю:

Від позивача: ОСОБА_1, (посвідчення адвоката № 66 64/10 від 14.06.2018 ) ордер серія КВ №296602 від 19.02.2019

Від відповідача ( заявника ): представник не з'явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018, залишеного без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.12.2018, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віссманн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" про стягнення заборгованості в сумі 790 308,28 грн задоволено. У задоволенні вимог зустрічного позову відмовлено. На примусове виконання вказаного рішення Господарським судом Івано-Франківської області видано та надіслано стягувачу наказ №515 від 26.07.2018. 22.01.2019 на адресу Господарського суду Івано-Франківської області надійшла заява ТОВ "Енергосервісна компанія Адамсон" про розстрочення виконання судового рішення у справі №909/166/18. 24.01.2019 суд призначив заяву про розстрочення виконання рішення до розгляду в судовому засіданні на 05.02.2019.

Ухвалою Господарського суду від 05.02.2019 відкладено розгляд заяви на 19.02.2019.

Представник заявника в судове засідання не з'явився, причин нез'явлення суду не повідомив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

В обгрунтування розстрочки виконання рішення суду заявник посилається на скрутне матеріальне становище. Зазначає, що має намір повністю та добровільно погасити борг перед ТОВ "Віссманн", але на даний час в товариства недостатньо грошових коштів. На підтвердження цих обставин заявник подав оборотно-сальдові відомості та довідку розшифровку зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон".

Представник стягувача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви боржника, вважає що наведені Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" обставини не є виключними, а важке становище останнього утворилось внаслідок його власної господарської діяльності. Звернув увагу суду на власне фінансове становище та наявність заборгованості у Товариства з обмеженою відповідальністю "Віссманн" перед власними контрагентами, на навмисне невиконання боржником своїх договірних зобов'язань та невчинення жодних проплат на виконання рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані до заяви письмові докази, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються вимоги заяви, враховуючи вимоги чинного законодавства, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 331 ГПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: ступінь вини відповідача у виникненні спору; стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

За змістом ст. 18 ГПК України, господарські суди здійснюють правосуддя шляхом прийняття обов'язкових до виконання на усій території України судових рішень.

Зазначена процесуальна норма узгоджується з положеннями ч. 5 ст.124 Конституції України, згідно із якою судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України.

Конституційний Суд України в п. 2 мотивувальної частини рішення від 13 грудня 2012 р. № 18-рп/2012 вказав, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави.

Відповідно до ст. 326 ГПК України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов’язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Суд дійшов висновку, що обставини, наведені відповідачем в заяві про розстрочення виконання судового рішення носять не особливий і надзвичайний характер, а свідчать про негативні явища в поточній діяльності відповідача, яка відповідно до ст. 42 ГК України є самостійною, ініціативною, систематичною, на власний ризик господарською діяльністю.

Разом з цим, при вирішенні питання щодо доцільності розстрочення виконання судового рішення судом враховуються матеріальні інтереси обох сторін.

Розстрочення виконання рішення суду у цій справі може призвести до порушення майнових інтересів стягувача, як учасника господарських відносин, який належним чином виконав договірні зобов'язання.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 червня 2004 р. у справі "Півень проти України" судом вказано, що право на судовий розгляд, гарантований ст. 6 Конвенції, захищає також виконання остаточних та обов'язкових судових рішень, які в країні, що поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи при цьому шкоди одній зі сторін. Таким чином, виконання судового рішення є складовою права на доступ до суду, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина судового розгляду. На підставі викладеного, суд враховуючи те, що з дня ухвалення рішення у цій справі відповідачем не вчинено жодних дій на погашення заборгованості, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" про розстрочення виконання рішення Господарського суду Івано-Франківської області.

Керуючись статтями 234, 235, 331 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосервісна компанія Адамсон" про розстрочення виконання судового рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 25.06.2018 у справі № 909/166/18 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та може бути оскаржена у в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала підписана 20.02.2019

Суддя Л.М. Неверовська