Рішення № 79958980, 20.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

20.02.2019 Справа № 905/2237/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Лейби М.О., при секретарі судового засідання Григор’євій М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ", м.Дніпро

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт", м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення 99636,95грн.

За участю представників сторін:

від позивача: не з’явився;

від відповідача: не з’явився;

Обставини справи:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ковбасний світ", м.Дніпро, звернувся до господарського суду Донецької області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екоіллічпродукт", м.Маріуполь, Донецька область, про стягнення 99636,95грн., з яких: 95056,99грн. – борг; 4181,50грн. – пеня; 398,46грн. - 3% річних.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки №27/971 від 03.08.2017р. в частині оплати товару.

В якості правових підстав подання позову позивач зазначив положення статей 1, 2, 11, 15, 16, 509, 525, 526, 527, 530, 549-552, 610-612, 625, 692 Цивільного кодексу України, статей 193, 231 Господарського кодексу України.

Автоматичним розподілом автоматизованої системи документообігу господарського суду Донецької області сформовано судову справу, якій присвоєно єдиний унікальний номер судової справи №905/2237/18.

Ухвалою суду від 03.12.18р. позовну заяву залишено без руху та позивачу надано строк для усунення недоліків.

22.12.18р. до суду від позивача надійшов лист про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 27.12.18р. відкрито провадження у справі №905/2237/18; дану справу визначено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження та судове засідання призначено на 23.01.19р.

Ухвалою суду від 23.01.19р. судове засідання відкладено на 20.02.19р.

У судове засідання 20.02.19р. представники позивача та відповідача не з’явилися, про місце, час та дату судового засідання сторони були повідомлені належним чином, що підтверджується наявним в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення. Про причини неявки суд не повідомлено.

Відповідачем відзив на позовну заяву суду не наданий.

Стаття 42 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов’язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно ч.ч.1, 3 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті. Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника у разі повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що відповідач протягом розгляду справи у судові засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, відзив суду не надав, суд вважає за необхідне розглянути спір по суті за наявними матеріалами.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

03.08.17р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Ковбасний світ» (постачальник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» (покупець, відповідач) укладений договір поставки №27/971 (далі - договір) згідно, якого постачальник зобов’язується в порядку та строки, встановлені договором, передати товар у власність покупцю, а покупець зобов’язується прийняти товар та оплатити його на умовах, визначених в даному договорі (п.1.1. договору).

Згідно п.1.3. договору, повне найменування, кількість, ціна, асортимент товару вказується у заявках на поставку (виготовлення) товару, узгоджених сторонами договору, а також видаткових накладних, які є невід’ємною частиною договору. Товар постачається партіями. Найменування, асортимент, кількість та ціна кожної партії товару вказується у видатковій накладній, яка є невід’ємною частиною даного договору.

Відповідно до п.2.1. договору, поставка товару по даному договору здійснюється партіями на підставі заявки покупця, узгодженій постачальником в порядку, встановленому договором.

Поставка товару здійснюється на умовах: FCA, у відповідності до Міжнародних правил тлумачення термінів «Інкотермс» в редакції 2010 року, якщо інший порядок не узгоджений сторонами (п.2.3. договору).

Пунктом 3.1. договору сторонами узгоджено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з моменту поставки кожної партії товару. Моментом поставки партії товару вважається дата, вказана у видаткових накладних.

Оплата за товар здійснюється покупцем в безготівковому порядку, в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника (п.п.3.2., 3.3. договору).

Згідно п.10.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, встановлених у п.3.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення прострочки, за кожен день прострочки платежу від суми простроченого до оплати товару, за весь період дії такої прострочки. Додатково покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних.

Даний договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2018 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов’язань. У випадку якщо жодна із сторін не повідомить письмово іншу сторону про відмову від пролонгації договору за 5 днів до закінчення строку, вказаного в п.12.1. договір вважається пролонгованим на той же строк та на тих же умовах необмежену кількість разів (п.12.1. договору).

Договір підписано керівниками сторін та скріплено печатками юридичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання умов договору поставки відповідачу на підставі видаткової накладної №794 від 12.09.18р. поставлено товар на суму 95056,99грн., який був прийнятий представником відповідача, що підтверджується підписом представника отримувача (відповідача) на відповідній видатковій накладній без зауважень та заперечень. Підпис представника отримувача на видатковій накладній скріплено штампом та печаткою підприємства відповідача.

Вищевказана видаткова накладна містить посилання на договір №27/971 від 03.08.17р.

Факт отримання від позивача товару з боку відповідача за вищевказаним договором на підставі вказаної видаткової накладної не спростований.

За твердженнями позивача відповідачем оплата вартості поставленого товару не здійснена.

Як зазначає позивач, у зв’язку несплатою поставленого товару за відповідачем обліковується заборгованість за договором №27/971 від 03.08.17р. на підставі видаткової накладної №794 від 12.09.18р. в розмірі 95056,99грн.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за договором поставки №27/971 від 03.08.17р. в розмірі 95056,99грн.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховані та пред’явлені до стягнення пеня в розмірі 4181,50грн. та 3% річних в розмірі 398,46грн.

Надаючи правову кваліфікацію вказаним обставинам, суд виходить з наступного:

Внаслідок укладення договору поставки №27/971 від 03.08.17р. між сторонами згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Разом з тим, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст.526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обов’язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.1. договору сторонами визначено, що оплата товару здійснюється покупцем протягом 21 календарного дня з моменту поставки кожної партії товару. Моментом поставки партії товару вважається дата, вказана у видаткових накладних.

Отже, граничний строк оплати товару, отриманого відповідачем по видатковій накладній №794 від 12.09.18р. є таким, що настав – 03.10.18р. В свою чергу першим днем прострочення оплати є 04.10.18р.

Відповідач у встановленому договором порядку не відмовився від прийняття поставленого товару, не повідомив постачальника про будь-які недоліки чи невідповідності. Будь-яких актів невідповідності з приводу поставленого товару сторони не надали.

Тобто, товар був поставлений постачальником та прийнятий належним чином відповідачем без застережень щодо недоліків та відсутності необхідних товаросупровідних документів.

Враховуючи, наведені вище норми законодавства та встановлені судом фактичні обставини щодо отримання відповідачем товару по договору поставки №27/971 від 03.08.17р. у останнього виникло зобов’язання з його оплати.

Сплату вказаної суми заборгованості боржником не здійснено, доказів перерахування коштів на користь позивача суду не надано, документів, які б підтверджували безпідставність нарахування заборгованості, контррозрахунку заборгованості, а також матеріалів, які б спростовували твердження позивача, суду також не надано.

Таким чином, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання з оплати товару в сумі 95056,99грн. не виконав, а отже прострочив виконання зобов’язання, у розумінні ст.ст.610, 612 Цивільного кодексу України. Доказів зворотного суду не надано.

За таких обставин, враховуючи викладене, позов в частині стягнення основного боргу в сумі 95056,99грн. підлягає задоволенню.

Оскільки матеріалами справи підтверджено факт наявності прострочення відповідачем виконання зобов'язання з оплати товару, то позивачем правомірно здійснено нарахування 3% річних та пені.

Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинення ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведено, що ним вжито усіх належних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.230 Господарського кодексу України неустойкою (штрафними санкціями) визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

За змістом ч.ч.4, 6 ст.231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарі (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно п.10.2. договору, у випадку порушення покупцем строків оплати за товар, встановлених у п.3.1. договору, покупець сплачує на користь постачальника пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент виникнення прострочки, за кожен день прострочки платежу від суми простроченого до оплати товару, за весь період дії такої прострочки. Додатково покупець сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочки, а також 3% річних.

Перевіривши розрахунки 3% річних та пені, проведені позивачем, суд дійшов висновку, що позивачем не вірно визначений початок періоду таких нарахувань, внаслідок чого не вірно визначено кількості днів прострочення, а тому такі розрахунки є арифметично не вірними.

Суд зазначає, що відповідно до ч.2 ст.251 Цивільного кодексу України терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов’язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч.2 ст.252 Цивільного кодексу України ).

Відповідно до ст.253 Цивільного кодексу України, якою визначені загальні правила визначення початку перебігу строку, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Згідно з ч.1 ст.255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Відтак, 3% річних та пеня можуть бути нараховані лише за кожен повний день прострочення.

Із системного аналізу наведених приписів чинного законодавства вбачається, що день фактичної поставки товару не включається до періоду часу, з якого починається відлік часу для оплати поставленого товару.

Як вбачається з розрахунку позивача, останнім не враховані вищенаведені приписи чинного законодавства.

Провівши перерахунок пені судом встановлено, що розмір таких нарахувань за період з 04.10.18р. по 22.11.18р. складає 4687,74грн.

При цьому, у наявному в матеріалах справи розрахунку пені, позивачем визначено розмір пені у сумі 4781,50грн.

Проте, у позовній заяві позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в розмірі 4181,50грн.

Таким чином, враховуючи, що згідно ч.2 ст.237 ГПК України при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 4181,50грн.

Провівши перерахунок 3% річних судом встановлено, що розмір таких нарахувань за період з 04.10.18р. по 22.11.18р. складає 390,65грн.

Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних підлягають задоволенню частково в сумі 390,65грн.

Перевірка розрахунку 3% річних та пені судом здійснено за допомогою програмного забезпечення “Ліга Закон”.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно з п.4 ч.3 ст.129 Конституції України та статями 73, 74, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, доводів позивача, викладених у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши умови договору, надавши відповідну юридичну оцінку всім доказам на які посилається позивач, як на підставу своїх вимог, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову частково.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.12, 13, 46, 73, 74, 76, 79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240, 241, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбасний світ», м.Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт», м.Маріуполь, Донецька область про стягнення 99636,95грн., з яких: 95056,99грн. – борг; 4181,50грн. – пеня; 398,46грн. - 3% річних, задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Екоіллічпродукт» (87506, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Свободи, буд. 20; код ЄДРПОУ 37121709) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ковбасний світ» (49000, Дніпропетровська область, м.Дніпро, вул. Воронезька, буд. 4; код ЄДРПОУ 32150288) борг в сумі 95056,99грн., пеню в сумі 4181,50грн., 3% річних в сумі 390,65грн. та судовий збір в розмірі 1761,86грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Східного апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Рішення складено та підписано 20.02.19р.

Суддя М.О. Лейба