Рішення № 79958944, 19.02.2019, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

19.02.2019 Справа № 905/2110/18

Господарський суд Донецької області у складі судді Г.Є. Курило

при секретарі судового засідання Цакадзе М.А.,

розглянувши матеріали справи

за позовом ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗАХІДГАЗТЕХ”, м. Івано-Франківськ

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “АЛЬТКОМ”, м. Маріуполь

про стягнення 3% річних у розмірі 13451,57грн., інфляційних нарахувань у розмірі 52861,90грн., пені у розмірі 35975,18грн.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: не з'явився.

Суть спору: Позивач, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗАХІДГАЗТЕХ”, м. Івано-Франківськ, звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “АЛЬТКОМ”, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 13451,57грн., інфляційних нарахувань у розмірі 52861,90грн., пені у розмірі 35975,18грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язання з оплати заборгованості, що встановлена рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/2180/16 від 16.07.2018, внаслідок чого просить суд стягнути з відповідача 3% річних, інфляційні втрати та пеню за неналежне виконання грошових зобов'язань.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.11.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/2110/18; справу №905/2110/18 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

02.01.2019 через канцелярію суду від відповідача надійшла заява, в якій відповідачем заявлено клопотання про застосування позовної давності, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволені позовних вимог.

02.01.2019 на адресу суду надійшло клопотання від представника відповідача про продовження строку підготовчого провадження та відкласти розгляд справи.

Суд відкладав підготовче засідання. Ухвалою господарського суду Донецької області від 10.01.2019 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.

14.01.2019 на адресу суду надійшло клопотання від представника позивача про проведення підготовчого засідання без участі представника ТОВ “ЗАХІДГАЗТЕХ” на підставі наявних в справі матеріалів.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 31.01.2019 закрито підготовче провадження у справі №905/2110/18, призначено розгляд справи по суті на 19.02.2019 о 12:45год.

Розгляд справи по суті розпочато 19.02.2019, що зазначено у протоколі судового засідання.

Позивач надавав клопотання про розгляд справи без його участі, суд задовольняє клопотання позивача.

Відповідач 18.02.2019 надав клопотання про продовження розгляду справи та відкладання розгляду справи. Суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача, оскільки не вбачає підстав для їх задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/2180/16 від 16.07.2018 позов ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про стягнення: 196585,71грн. основного боргу; 2948,79грн. 3% річних; 10222,46 грн. інфляційних втрат; 18085,89 грн. пені задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” 196585,71грн. - основного боргу, 3303,99грн – 3% річних, 9728,33грн. - інфляційних втрат, 17889,30грн. – пені та суму судових витрат в розмірі 3412,61грн.

Рішенням господарського суду Донецької області по справі №905/2180/16 від 16.07.2018 встановлено наступне:

05.12.2014 між ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (генпідрядник) та ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” (субпідрядник) було підписано договір субпідряду №09/12-14.

Відповідно до розділу 2 договору субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014р. субпідрядник зобов’язується, на у мовах договору, та згідно з вимогами чинного законодавства, за завданням генпідрядника та згідно з проектною документацією на свій ризик виконати та здати генпідряднику в установлений договором строк роботи, що включають в себе будівельні роботи “Облаштування газопроводів с.Олексіївка Гребінківський р-н Полтавської області на км 133+000 автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський” при виконанні робіт по завершенню капітального ремонту автомобільної дороги М-03 Київ-Харків-Довжанський на ділянці від км 126+700 до км 158+000, а генпідрядник зобов’язується прийняти від субпідрядника виконані роботи та оплатити їх у відповідності до умов цього договору.

За змістом п.3.1 укладеного генпідрядником та субпідрядником правочину ціна робіт за договором є твердою та становить 572308,80 грн, у т.ч. 20% ПДВ.

За приписами п.5.3 вказаного договору (в редакції додаткової угоди б/н від 31.03.2015) останній вважається укладеним та набирає чинності з дати його підписання сторонами та скріплення печатками сторін, тобто з 05.12.2014р. і діє до 31.05.2016р., але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх обов’язків за цим договором.

Виходячи зі змісту матеріалів справи, у жовтні 2015 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” були виконані будівельні роботи “Облаштування газопроводів с.Олексіївка Гребінківський р-н Полтавської області на км 133+000 автодороги М-03 Київ-Харків-Довжанський” та оформлені акти №2, №3 приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року на загальну суму 572308,80 грн з ПДВ, довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати за жовтень 2015 року.

Вищевказані документи підписані представниками сторін без зауважень стосовно якості та обсягу виконаних робіт, скріплені печатками підприємств, містять посилання на договір №09/12-14 від 05.12.2014, що свідчить про виконання робіт саме за вказаним правочином.

Зважаючи на викладені вище обставини та виходячи з положень ст.ст.34, 36 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, позивачем доведено належними та допустимими доказами виконання будівельних робіт на загальну суму 572308,80 грн в межах договору субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014.

Генпідрядник забезпечує фінансування робіт по мірі надходження коштів від замовника. Генпідрядник здійснює розрахунки за виконані роботи на підставі довідки про вартість виконаних робіт та витрат (форма №КБ-3), а також ату приймання виконаних робіт (форма КБ-2в), підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт на виконані роботи готує субпідрядник і передає для підписання генпідряднику з 25 по 28 число місяця виконаних робіт. Проміжні платежі виплачуються в розмірі 95% від вартості виконаних робіт згідно актів виконаних робіт (форма КБ-2в) та довідки про вартість виконаних робіт (форма КБ-3). Невиплачені 5% перераховуються при кінцевих розрахунках. Виконані субпідрядником роботи оплачуються генпідрядником за мінусом 1% від їх вартості. Дана сума коштів залишається у генпідрядника як компенсаційні витрати, пов’язані з виконанням цього договору (витрати, пов’язані з забезпеченням технічною документацією, організацією і коригуванням, прийманням виконаних робіт на об’єктах та інш.) (розділ 4 договору №09/12-14 від 05.12.2014).

Як свідчать наявні у матеріалах справи банківські виписки ПАТ “Укрексімбанк” за 22.09.2015, 08.10.2015 по рахунку №2600800016446 ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” перераховано на користь позивача грошові кошти у загальному розмірі 370000 грн із наступним призначенням платежу: “Оплата за виконані роботи відповідно до договору №09/12-14 від 05.12.2014”.

В той же час, на виконання приписів п.4.6 укладеного субпідрядником та генпідрядником договору, сторонами було оформлено та підписано акт здавання-приймання робіт (надання послуг) №501 від 13.10.2015 на суму 5723,09 грн з ПДВ (компенсаційні витрати, пов’язані з виконання умов договору 1%).

Відтак, приймаючи до уваги всі наявні у матеріалах справи документи щодо оплати будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014, з огляду на погоджені сторонами умови спірного правочину щодо понесення субпідрядником компенсаційних витрат, пов’язаних з виконання умов договору на рівні 1%, заборгованість відповідача становить 196585,71 грн.

Крім того, судом встановлено, що 04.12.2017 на адресу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” позивачем було надіслано листа №122-15 від 03.12.2015 з вимогою перерахувати на рахунок ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” оплату у розмірі 196585,71 грн за виконані будівельні роботи за договором субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014. З наявного у матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення №0113509920035, вказана вимога була отримана представником відповідача 08.12.2015.

За висновками суду, строк виконання відповідачем зобов’язання з оплати будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014 на суму 196585,71грн настав.

Таким чином, приймаючи до уваги, що позивач зобов’язання за договором субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014 виконав належним чином, зауважень щодо якості та обсягу виконаних робіт за вказаним договором від відповідача не надходило, враховуючи, що відповідачем порушені взяті на себе за договором обов’язки в частині строку їх виконання та у повному обсязі, суд дійшов висновку, що вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” про стягнення 196585,71грн. є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Також, позивач нарахував за період з 16.12.2015 по 07.07.2016 та заявив до стягнення пеню в сумі 18085,89грн із застосуванням ставки 0,05%, що повністю узгоджується з вимогами Закону України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов`язань”.

Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні кінцевої дати для нарахування неустойки, приймаючи до уваги приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014 становить 17889,30 грн.

Одночасно, за приписами ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З огляду на вищенаведене, позивач нарахував та заявив до стягнення 3% річних в розмірі 3312,34 грн за період з 16.12.2015 по 07.07.2016.

За розрахунком суду, сума процентів річних складає 3303,99 грн.

Крім того, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” просить стягнути з відповідача інфляційну складову боргу у розмірі 10222,46 грн за період з 15.12.2015 по 07.07.2016.

За розрахунком суду, стягненню з відповідача на користь позивача належить інфляційна складова боргу у розмірі 9728,33 грн.

Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, з’ясувавши обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунків пені, 3% річних та інфляційних втрат, здійснивши оцінку доказів, на яких ці розрахунки ґрунтуються, суд дійшов висновку, що позовні вимоги стосовно стягнення інфляційної складової боргу, процентів річних та пені підлягають частковому задоволенню, а саме на суми 9728,33грн., 3303,99грн. та 17889,30грн відповідно.»

Відповідно до п.9 ст.129 Конституції України судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов’язковому виконанню на всій території України.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки рішенням господарського суду Донецької області від 16.07.2018 у справі №955/2180/16 встановлений факт наявності у ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м. Маріуполь перед позивачем, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” за договором субпідряду №09/12-14 від 05.12.2014 боргу у розмірі 196585,71грн., тому цей факт не повинен доводитися знову у відповідності зі ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач заборгованість за вказаним рішенням суду сплатив у повному обсязі 19.10.2018, що підтверджується платіжним дорученням № 834 від 19.10.2018, у зв’язку з чим, позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 52861,90грн за період з серпня 2016 року по серпень 2018 року, 3% річних в розмірі 13451,57грн. за період з 08.07.2016 по 18.10.2018, пені у розмірі 35975,18грн за період з 17.10.2017 по 17.10.2018.

За змістом ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За приписами ст.611 зазначеного нормативно-правового акту у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

В силу норм ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Частинами 3 ст.549 Цивільного кодексу України передбачено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановленої законом або договором відповідальності.

Відповідно до п.7.2 договору №09/12-14 від 05.12.2014р. у випадку, якщо генпідрядник безпідставно прострочив виконання свого грошового зобов’язання встановленого цим договором, генпідрядник сплачує субпідрядникові пеню у розмірі 0,05% від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в момент порушення зобов’язань.

Як вже було зазначено в рішенні суду від 16.07.2018 у справі №905/2180/16 позивач нарахував пеню за період з 16.12.2015 по 07.07.2016 та заявив її до стягнення в сумі 18085,89грн із застосуванням ставки 0,05%, що повністю узгоджується з вимогами Закону України “Про відповідальність за невиконання грошових зобов’язань”. Здійснивши перевірку вказаного розрахунку, з огляду на те, що позивач припустився помилки при визначенні кінцевої дати для нарахування неустойки, приймаючи до уваги приписи ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, суд у справі №905/2180/16 дійшов висновку, що сума пені за простроченими зобов’язання відповідача по оплаті будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014р. становить 17889,30 грн.

З огляду на вищевикладене, суд не вбачає підстав для стягнення пені за період з 17.10.2017 по 17.10.2018 у сумі 35975,18грн. та відмовляє в цій частині позовних вимог, оскільки пеня за простроченим зобов’язання відповідача по оплаті будівельних робіт за договором №09/12-14 від 05.12.2014 за шість місяців відповідно ч.6 ст.232 Господарського кодексу України вже була стягнута рішенням суду від 16.07.2018 у справі №905/2180/16, а правових підстав для нарахування пені більш шестимісячного строку не має.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вказана стаття визначає відповідальність за порушення грошового зобов'язання та її приписи підлягають застосуванню тільки у випадку прострочення боржником виконання грошового зобов'язання.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України). Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум. Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.

За висновками суду, розрахунок 3% річних є арифметично вірним, а тому в цій частині позов підлягає задоволенню.

За здійсненим господарським судом перерахунком інфляції суд визнає його не вірним, з огляду на вищевикладене, підлягає задоволенню інфляційні втрати в сумі 51605,36грн. нараховані за період з серпня 2016 року по серпень 2018 року.

Відповідач надав заяву про застосування строку позовної давності. Суд розглянув дану заяву зазначає наступне.

Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 261 Цивільного кодексу України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В силу ч. 4 ст. 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у справі, є підставою для відмови у позові.

П. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України встановлюється спеціальна позовна давність в один рік до вимог про стягнення неустойки.

Оскільки суд відмовляє у задоволені позовних вимог про стягнення пені, підстав для задоволення заяви про застосування позовної давності щодо вимог про стягнення пені не має.

Пунктом 5.3. роз'яснення постанови Пленуму ВГСУ від 29 травня 2013 року N 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" визначено, що зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 ЦК України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 ЦК України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

Отже, виходячи з правовідносин сторін, перебіг строку позовної давності для стягнення як основного боргу, так і інфляційних та процентів річних по ст. 625 ЦК України для позивача починається одночасно для всіх цих вимог.

Рішенням суду у справі №905/2180/16 від 16.07.2018 позовні вимоги позивача про стягнення боргу з відповідача були задоволені та як вбачається з рішення суду, відповідачем не заявлялось застосувати строк позовної давності до суми боргу; позивач направив до суду дану позовну заяву 10.11.2018, період нарахування інфляційних втрат з серпня 2016 року по серпень 2018 року, період нарахування 3% річних з 08.07.2016 по 18.10.2018, таким чином позивачем поданий позов до спливу позовної давності в три роки за вимогою про стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань.

З огляду на викладене, заява відповідача про застосування строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Судовий збір, у відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягає віднесенню на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 13, 74, 76, 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗАХІДГАЗТЕХ”, м.Івано-Франківськ до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “АЛЬТКОМ”, м. Маріуполь про стягнення 3% річних у розмірі 13451,57грн., інфляційних нарахувань у розмірі 52861,90грн., пені у розмірі 35975,18грн., задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Шляхове будівництво "Альтком", м.Маріуполь (87525, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Бахчиванджи, буд. 2, код ЄДРПОУ 32794511) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “ЗАХІДГАЗТЕХ”, м. Івано-Франківськ (76018, м. Івано-Франківськ, вул.Чорновола, буд.4а, офіс 402; код ЄДРПОУ 33162102) 3% річних у розмірі 13451,57грн., інфляційних нарахувань у розмірі 51605,36грн., витрати на оплату судового збору в розмірі 1120,66грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішення законної сили.

Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до апеляційного господарського суду через Господарський суд Донецької області (п. 8, 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).

Позивач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Західгазтех” (76018, Івано-Франківська обл., м.Івано-Франківськ, вул.Чорновола, будинок 4А, офіс 402, код ЄДРПОУ 33162102).

Відповідач - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю “Шляхове будівництво “Альтком” (87525, Донецька обл., м.Маріуполь, вул..Бахчиванджи, будинок 2, код ЄДРПОУ 32794511).

У судовому засіданні 19.02.2019 підписано повний текст рішення.

Суддя Г.Є. Курило