Рішення № 79958922, 14.02.2019, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2019 р. м. Житомир Справа № 906/1000/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Кравець С.Г.

секретар судового засідання: Гекалюк О.І.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, заступник директора - наказ №ТД/03-31/01-К від 31.01.2018р,

від відповідача: ОСОБА_2, наказ №334-ОД від 28.12.2018р про делегування повноважень,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю" Торговий Дім" ТПК Нова" (м.Харків)

до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область)

про стягнення 389964,36грн.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.02.2019р до 14.02.2019р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ТПК Нова" звернулося до Господарського суду Житомирської області з позовом до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" про стягнення 389964,36грн, з яких: 142686,82грн пені, 181055,77грн штрафу, 48885,06грн інфляційних втрат та 17336,71грн 3% річних, а також судових витрат.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 15.11.2018р прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та підготовче засідання призначено на 06.12.2018р.

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 06.12.2018р відкладено підготовче засідання на 11.01.2019р

Ухвалою Господарського суду Житомирської області від 11.01.2019р закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 06.02.2019р.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 06.02.2019р до 14.02.2019р.

Представник позивача в судових засіданнях 06.02.2019р та 14.02.2019р позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив їх задовольнити, з підстав наведених в позовній заяві. Заперечив проти задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, посилались зокрема на те, що застосування штрафних санкцій здійснюється у випадку наявності юридичного факту саме порушення стороною грошового зобов’язання щодо якого встановлено строк виконання, а не факту обов’язковості настання негативних наслідків у позивача в частині наявності збитків. Вказав, що при здійснення розрахунку сум штрафних санкцій позивачем застосовувались виключно розміри, які передбачені чинним законодавством та умовами договору.

Представник відповідача в судових засіданнях 06.02.2019р та 14.02.2019р підтвердив той факт, що дійсно мала місце поставка позивачем відповідачу продукції за договором №5-09/17-П від 05.09.2017р на суму 905278,85грн за видатковою накладною №Д-00000137 від 30.10.2017р, оплата за яку мала бути проведена у погоджений в гарантійному листі від 30.10.2017р №01-11/4052 строк – впродовж 14 банківських днів після отримання продукції. Також підтвердив, що розрахунок за поставлену продукцію на суму 905278,85грн відповідачем було проведено 09.07.2018р шляхом зарахування однорідних вимог згідно з угодою від 09.07.2018р. Водночас, представник відповідача заперечив щодо нарахування суми штрафу в заявленому позивачем розмірі, посилаючись на те, що умовами п.7.2 договору нарахування штрафу передбачено в разі прострочення строку остаточного розрахунку з оплати продукції (абз.2 п.5.2 договору), а абзацом 2 пункту 5.2 договору передбачено остаточний розрахунок за партію відвантаженої продукції в розмірі 40%. Також представник відповідача підтримав подане 11.01.2019р клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій та просив його задовольнити, посилаючись на те, що позивачем не подано суду доказів, які підтверджують розмір збитків завданих ТОВ "Торговий Дім "ТПК Нова" неналежним виконанням відповідачем його зобов’язань, зокрема, наявність обставин, що мають істотне значення, що підтверджують навмисний характер невиконання відповідачем своїх зобов’язань перед позивачем, а також не подано доказів понесення позивачем негативних наслідків в розмінні статті 224 ЦК України.

Дослідивши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 05.09.2017р між Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "ТПК Нова" (постачальник/позивач) та Державним підприємством "Житомирський бронетанковий завод" (покупець/відповідач) укладено договір №05-09/17-П (далі – договір), (а.с.29-33). Вказаний договір за своєю правовою природою є договором поставки, відтак до правовідносин, що виникли між сторонами на підставі даного договору слід застосовувати положення законодавства, що регулюють правовідносини поставки.

Згідно з ст.712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч.2 ст.712 ЦК України).

Відповідно до статті 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно п.1.1. договору, постачальник зобов'язується передати у власність, а покупець - прийняти й оплатити продукцію, вказану у специфікаціях, надалі - "продукція", на умовах та в строки, передбачені договором.

Відповідно до пункту 1.3. договору продукція, яка поставляється постачальником, придбавається та використовується покупцем на виконання останнім умов договорів укладених з Міністерством оборони України на 2017 рік, для проведення відповідного виду ремонту військової техніки.

Кількість та номенклатура продукції вказується у специфікаціях, що є невід'ємними частинами договору (пункт 2.1. договору).

Згідно з п.2.2 договору якість, комплектація, пакування й маркування продукції повинні відповідати нормам, чинним стандартам (ТУ, ГОСТ, технічною документацією) для даного виду продукції. Постачальник гарантує, що продукція, яка є предметом поставки за договором, придатна для використання за призначенням та повністю відповідає умовам договору, щодо якості та номенклатурі.

Пунктом 3.1. договору сторони передбачили, що поставка продукції здійснюється силами та за рахунок постачальника, можливо через перевізника на склад в місці знаходження покупця (або на інших умовах, обговорених сторонами), в строки/терміни встановлені сторонами у відповідній специфікації. Моментом поставки кожної окремої партії продукції та передача її покупцю є дата підписання сторонами видаткової накладної.

Згідно з п.3.2. договору постачання продукції здійснюється партіями. Асортимент та кількість кожної партії повинні відповідати продукції, визначеної специфікацією. Постачальник зобов'язаний повідомити покупця про прогнозовану дату поставки продукції не пізніше 3 (трьох) днів до дати поставки.

Відповідно до пункту 3.3. договору право власності на продукцію переходить до покупця з моменту підписання представниками сторін видаткової накладної.

Оплата покупцем продукції здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений у даному договорі (якщо постачальник не повідомить покупцеві реквізитів іншого рахунка) (пункт 5.1 договору).

Відповідно до пункту 5.2. договору, покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- покупець перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 60% від загальної вартості продукції, що постачається відповідно до специфікації (додаток №1) на протязі 5 (п’яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку на оплату.

- остаточний розрахунок за партію відвантаженої продукції в розмірі 40% здійснюється покупцем на протязі 7-ми банківських днів, з моменту поставки партії продукції та підписання сторонами видаткової накладної.

Пунктом 5.3 договору передбачено, що сторонами договору, у кожному окремому випадку можуть бути встановлені інші від встановлених в п.5.2. договору умови оплати, які визначаються у відповідній специфікації (умови оплати визначені у специфікації є пріоритетними над умовами договору).

Даний договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2017року. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від зобов'язань та відповідальності за порушення зобов'язань (у тому числі гарантійних), які виникли під час дії договору (пункт 10.5 договору).

05.09.2017р до договору №05-09/17-П від 05.09.2017р сторонами було підписано Специфікацію №1, згідно пункту 1 якої, постачання та оплата продукції здійснюється сторонами за цінами та на умовах даної Специфікації: найменування продукції Машино-комплект №2 у т.ч. комплект гусеничної стрічки БМП-2 675-35-сб9 в кількості 12 комплектів на загальну суму 5431673,09грн з ПДВ відповідно (а.с.34).

Пунктом 2 вказаної Специфікації, сторони визначили, що ціна зазначена в специфікації складає 5431637,09 (п’ять мільйонів чотириста тридцять одна тисяча шістсот тридцять сім) гривень 09 копійки, в тому числі ПДВ 20%.

Пунктом 3 Специфікації сторони домовились, що постачання продукції здійснюється партіями, власними силами та за рахунок постачальника на адресу покупця (Житомирська область, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби народів,1), в кількості та на умовах, зазначених в Специфікації.

Термін поставки продукції по специфікації складає 60 календарних днів, з моменту отримання попередньої оплати, в розмірі встановленому в п.5.2 договору. У разі порушення строків та порядку оплати, передбачених п.5.2 договору №05-09/17-П від 05.09.2017р, термін поставки продукції підлягає перегляду та уточненню.

Договір та специфікація підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств.

30.10.2017р відповідач звернувся до позивача з гарантійним листом №01-11/4052, в якому ДП "Житомирський бронетанковий завод" просило відвантажити два машино-комплекти гусеничної стрічки на БМП-2, згідно договору №05-09/17-П від 05.09.2017р; оплату у розмірі 905278,80грн ДП "Житомирський бронетанковий завод" гарантувало впродовж 14 банківських днів після отримання товару (а.с.35, докази надіслання а.с.97-98).

Позивачем на виконання умов договору №05-09/17-П від 05.09.2017р, 30.10.2017р було поставлено відповідачу продукцію на суму 905278,85грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №Д-00000137 від 30.10.2017р, товарно-транспортною накладною №10-30/02 від 30.10.2017р та довіреністю №1048 від 30.10.2017р (а.с.36-38).

В матеріалах справи також містяться листи позивача, адресовані відповідачу щодо оплати отриманого товару, зокрема, листи: вих.№11-02/01 від 02.11.2017р з додатками (а.с.39-41) (докази надіслання - а.с.42); вих.№11-29/01 від 29.11.2017р, в якому позивач серед іншого вказував, що з урахуванням строку оплати 14 банківських днів, вказаного відповідачем у гарантійному листі, грошові кошти в сумі 905278,85грн мали бути сплачені у строк до 09.11.2017р (а.с.44).

Також, матеріали справи містять лист відповідача вих.№01-11/4428 від 30.11.2017р (на №11/29/01, №22-29/02, №11-29-03 від 23.11.2017р), адресований позивачу, в якому останній просив вжити заходів щодо поставки продукції та уточнені графіки постачання продукції направити у термін до 01.12.2017р (а.с.46).

Листом за №11-30/01 від 30.11.2017р ТОВ "Торговий дім "ТПК Нова" просило відповідача повідомити протягом 01.12.2017р графік здійснення оплат, зокрема, оплати авансового платежу в розмірі 60% від загальної вартості продукції, а саме 3 285 003,85грн, кінцевий строк оплати якого настав 12.09.2017р згідно п.5.2 договору №05-09/17-П від 05.09.2017р (а.с.46).

В подальшому, 08.06.2018р між сторонами було укладено додаткову угоду №1, якою внесено зміни до Специфікації №1 від 05.09.2017р по договору №05-09/17 від 05.09.2017р, зокрема змінено загальну вартість продукції по специфікації, яка склала 905278,85грн (а.с.50).

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.205 Цивільного кодексу України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частина 1 статті 181 Господарського кодексу України передбачає, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до пункту 10.11 договору сторони домовились, що договір, заявки, зміни та доповнення до договору, отримані за допомогою факсимільного та електронного зв'язку (електронною поштою) мають таку ж юридичну силу, що й оригінали до моменту обміну сторін оригіналами. Сторони зобов'язуються обмінятися оригінальними примірниками цих документів за винятком заявок.

Як зазначалось вище, пунктом 5.2. договору сторони погодили, що покупець здійснює оплату продукції шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника наступним чином:

- покупець перераховує постачальнику попередню оплату в розмірі 60% від загальної вартості продукції, що постачається відповідно до специфікації (додаток №1) на протязі 5 (п’яти) робочих днів з моменту отримання відповідного рахунку на оплату.

- остаточний розрахунок за партію відвантаженої продукції в розмірі 40% здійснюється покупцем на протязі 7-ми банківських днів, з моменту поставки партії продукції та підписання сторонами видаткової накладної.

Наявні в матеріалах справи докази у сукупності свідчать про те, що позивач здійснив поставку товару на суму 905278,85грн без отримання від відповідача попередньої оплати. Тобто, такими діями сторони фактично змінили умови договору в частині поставки продукції на умовах попередньої оплати, погодженої у договорі №05-09/17-П від 05.09.2017р.

В подальшому, сторони шляхом обміну листами змінили умови розрахунків за договором №05-09/17-П від 05.09.2017р, погодивши строк оплати продукції за договором №05-09/17-П від 05.09.2017р на суму 905278,85грн впродовж 14 банківський днів після отримання товару (гарантійний лист відповідача №01-11/4052 від 30.10.2017р, лист позивача №11-29/01 від 29.11.2017р), що визнавалось представниками сторін в судовому засіданні 06.02.2019р.

Таким чином, оплату отриманої від позивача продукції на суму 905278,85грн за договором №05-09/17-П від 05.09.2017р, відповідач мав провести у відповідності до погоджених сторонами строків, а саме до 17.11.2017р

Матеріали справи свідчать про те, що 09.07.2018р між сторонами було укладено угоду про зарахування однорідних вимог, відповідно до п.1 якої ДП "Житомирський бронетанковий завод" та ТОВ "Торговий дім "ТПК Нова", маючи одна до одної зустрічні вимоги, строк виконання яких настав, дійшли згоди на підставі положень ст.203 Господарського кодексу України, ст.264, ст.601 та ст.670 Цивільного кодексу України, про зарахування однорідних зустрічних вимог, що випливають з нижчезазначених правочинів, у яких сторона №1 та сторона №2 є сторонами, зокрема, за договором №05-09/17-П від 05.09.2017 сторона №2 є кредитором, а сторона №1 боржником за виконання грошового зобов’язання в сумі 905278,85 гривень, в тому числі ПДВ (далі - угода)(а.с.51).

У пункті 2 угоди про зарахування однорідних вимог сторони погодили, що зобов'язання між сторонами зазначеними в п.1 угоди припиняються, зокрема, за договором №05-09/17-П від 05.09.2017 в повному обсязі.

З моменту набрання чинності цієї угодою сторона №2 не є зобов’язаною за договором №231116 від 29.08.2017, сторона №1 не є зобов’язаною, зокрема, за договором №05-09/17-П від 05.09.2017, а грошові зобов’язання сторони №1 по договору №7 від 20.01.2017 перед стороною №2 становлять 108080,23 гривень, в тому числі ПДВ (пункт 3 угоди про зарахування однорідних вимог).

Угода підписана представниками сторін та скріплена печатками підприємств.

Позовними вимогами у даному спорі є стягнення з відповідача 142686,82грн пені, 181055,77грн штрафу, 48885,06грн інфляційних втрат та 17336,71грн 3% річних, нарахованих за прострочку оплати продукції на суму 905278,85грн поставленої за договором №05-09/17 від 05.09.2017р.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 11 Цивільного кодексу України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є, договори та інші правочини.

Нормою ст.525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Порушенням зобов'язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.2 та ч.3 ст.549 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Стаття 627 Цивільного кодексу України встановлює, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 7.2 договору сторони погодили, що у випадку порушення строку проведення розрахунку з оплати продукції (п.5.2 договору), покупець сплачує постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період нарахування пені, від суми заборгованості, за кожен день не виконання зобов’язань.

В разі прострочення строку остаточного розрахунку з оплати продукції (абз.2 п.5.2 договору) більше ніж 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від неоплаченої/несвоєчасно оплаченої суми оплати за продукцію.

Згідно з ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

У даному випадку, договір №05-09/17 від 05.09.2017р не передбачає іншого періоду нарахування пені, ніж визначено ч.6 ст.232 ГК України.

Як уже зазначалося, судом встановлено, що за погодженням сторін, оплату отриманої від позивача продукції на суму 905278,85грн за договором №05-09/17-П від 05.09.2017р, відповідач мав здійснити в строк до 17.11.2017р, тобто прострочення оплати продукції поставленої за видатковою накладною №Д-00000137 від 30.10.2017р на суму 905278,85грн, починається з 18.11.2017р.

Відповідно до поданого розрахунку позивачем за прострочення виконання зобов'язання нараховано пеню в сумі 142686,82грн за період з 18.11.2017р по 19.05.2018р (включно) на суму 905278,85грн та штраф у сумі 181055,77грн (905278,85х20%), (розрахунок а.с.52-53).

Заперечуючи проти задоволення позову в частині стягнення штрафу у розмірі 181055,77грн представник відповідача посилається на те, що сторони умовами договору передбачили сплату штрафу в розмірі 20% в разі прострочення строку остаточного розрахунку з оплати продукції, однак вважає, що таке нарахування може бути здійснено лише на 40% від суми вартості неоплаченої/несвоєчасно оплаченої за продукцію у разі несплати більше ніж 30 календарних днів. Вказує, що позивачем безпідставно нараховано штраф на всю суму заборгованості за продукцію, поставлену за видатковою накладною №Д-00000137 від 30.10.2017р в розмірі 905278,85грн.

Представник позивача, заперечуючи проти доводів представника відповідача зазначив, що оскільки відповідач прострочив оплату товару більш ніж на 30 календарних днів, то штраф, за умовами п.7.2 договору нараховується на прострочену суму, яка у даному випадку становить 905278,85грн.

З даного приводу суд враховує, що сторони у п.7.2 договору погодили, що в разі прострочення строку остаточного розрахунку з оплати продукції (абз.2 п.5.2 договору) більше ніж 30 календарних днів покупець додатково сплачує продавцю штраф в розмірі 20% від неоплаченої/несвоєчасно оплаченої суми оплати за продукцію. При цьому, як було встановлено судом, умови п.5.2 договору сторони змінили своїми діями, поставивши/прийнявши продукцію без здійснення попередньої оплати та встановивши новий строк виконання зобов'язання з оплати продукції (згідно з гарантійним листом відповідача), у зв'язку з чим після спливу цього строку слід нараховувати штраф на суму неоплаченого товару - яка у даному випадку становить 905278,85грн, тобто 100% вартості.

При цьому, всупереч доводам відповідача, з урахуванням змісту, зокрема, пунктів 5.2., 7.2. договору, а також, фактично встановленого сторонами порядку проведення розрахунку, неможливо вважати необхідним нарахування штрафу на суму, що дорівнює 40% вартості товару, при простроченні більше 30 календарних днів (умова нарахування штрафу, яка мала місце у даному випадку) сплати повної вартості товару.

Перевіривши проведені позивачем нарахування заявлених до стягнення з відповідача сум пені та штрафу, господарський суд встановив, що вказані нарахування здійснено арифметично вірно та у відповідності до вимог чинного законодавства і умов договору, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 142686,82грн та штрафу в розмірі 181055,77грн є обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

При цьому, відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на 99%. Обґрунтовуючи дане клопотання представник відповідача зазначив, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним державним підприємством та його заборгованість перед позивачем виникла не з вини відповідача. Пояснив, що ДП "Житомирський бронетанковий завод" було укладено з Міністерством оборони України державний контракт за державним оборонним замовленням. Вказав, що фінансовий стан відповідача залежить від специфіки роботи ДП "Житомирський бронетанковий завод", а саме процедури погодження філією ВП 637 МОУ розрахунково-калькуляційний матеріалів, процес зарахування витрат за поставлену продукцію контрагентами, щодо ціни договорів, укладених з Міністерством оборони. Отримання та надходження коштів по основному виду діяльності відповідача залежить від наявності погодження філією ВП 367 МОУ, що займає певний проміжок часу, необхідності доопрацювання матеріалів, що також впливає на момент отримання коштів. На даний час, враховуючи специфіку відповідача, первинні документи позивача на оплату продукції за оспорюваним договором передані до військового представництва на погодження, яке відбувається тривалий час. У зв’язку з чим і виникла заборгованість відповідача перед позивачем.

Частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Судом враховується, що договір №05-09/17-П від 05.09.2017р було укладено між сторонами на виконання умов Договорів укладених з Міністерством оборони України на 2017 рік, для проведення відповідного виду ремонту військової техніки (п.1.3 договору). Кошти виділені Міністерством оборони України на виконання вказаного Державного контракту є коштами з цільовим призначенням. Державне підприємство "Житомирський бронетанковий завод" є стратегічним підприємством і приймає участь у посиленні обороноздатності України (здійснює відповідні види ремонту військової броньованої техніки), під час проведення на сході країни Операції об'єднаних сил на території Луганської та Донецької областей.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені та штрафу наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Господарський суд, зменшуючи розмір заявлених до стягнення пені та штрафу, врахував стратегічність ДП "Житомирський бронетанковий завод" та його значимість у посиленні обороноздатності України, а також те, що відповідачем неумисно порушено умови договору.

З урахуванням викладеного, суд визнав за можливе реалізувати надане йому право та зменшити розмір пені та штрафу, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача на 50%, що є співрозмірним в контексті інтересів обох сторін.

Таким чином, стягненню з відповідача підлягає пеня в розмірі 71343,41грн та штраф у розмірі 90527,89грн - 50% від обґрунтовано нарахованої суми пені та штрафу.

Розглядаючи питання про правомірність вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних, господарський суд враховує вищенаведене, а також таке.

У відповідності до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до зазначеної норми позивачем було нараховано до стягнення з відповідача інфляційних втрат в сумі 48885,06грн, а також 3% річних в сумі 17336,71грн (розрахунок а.с. 53-54 ).

Перевіривши проведені позивачем нарахування 3% річних та інфляційних втрат, господарський суд вважає їх обґрунтованими, а позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 17336,71грн та інфляційних втрат в сумі 48885,06грн правомірними і такими, що підлягають задоволенню.

Як визначає ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.74 ГПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача 71343,41грн пені, 90527,89грн штрафу, 48885,06грн інфляційних втрат та 17336,71грн 3% річних є обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати, відповідно до ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім" ТПК Нова" (м.Харків) до Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (смт.Новогуйвинське, Житомирський район, Житомирська область) задовольнити частково.

2. Зменшити розмір пені до 71 343,41грн та розмір штрафу до 90 527,89грн.

3. Стягнути з Державного підприємства "Житомирський бронетанковий завод" (12441, Житомирська область, Житомирський район, смт.Новогуйвинське, вул.Дружби Народів, буд.1; ідентифікаційний код 07620094)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "ТПК Нова" (61020, м.Харків, пров.Метизний, буд. 10; ідентифікаційний код 38996921):

- 71 343,41грн пені,

- 90 527,89грн штрафу,

- 48 885,06грн інфляційних втрат,

- 17 336,71грн 3% річних,

- 5 849,47грн витрат по сплаті судового збору.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 20.02.19

Суддя Кравець С.Г.

Друк:

1 - в справу

2,3 - сторонам (рек.з пов.).