Ухвала суду № 79955244, 14.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

14 лютого 2019 року м. Київ № 826/6371/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Григоровича П.О., розглянувши клопотання про відстрочення виконання судового рішення в адміністративній справі

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія»до третя особа1. Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві 2. Головного управління ДФС у м. Києві Управління державної казначейської служби України у Дніпровському районі м. Києвапровизнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.09.2018 у справі №826/6371/17 адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія «Вікторія» задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Державної податкової інспекції у Дніпровському районі ГУ ДФС у м. Києві, яка полягає у не підготовці та не поданні до органу Державного казначейства України висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» сум надмірно сплачених платежів до бюджету, а саме - податку на прибуток підприємств у розмірі 14 049 703 гривні 40 копійок.

Зобов'язано Державну податкову інспекцію у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39469994, адреса: 02094, м.Київ, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 24-Б) та Головне управління ДФС у м. Києві (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39439980, адреса: 04655, м.Київ, ВУЛИЦЯ ШОЛУДЕНКА, будинок 33/19) здійснити дії по підготовці та поданню для виконання відповідному органу Державної казначейської служби України висновку про повернення з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Вікторія» суми надмірно сплаченого платежу до бюджету, а саме, податку на прибуток підприємств у розмірі 14 049 703, 40 (чотирнадцять мільйонів сорок дев'ять тисяч сімсот три грн 40 коп.).

Стягнуто на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ВІКТОРІЯ» (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34727227, адреса: 02100, м.Київ, ВУЛ. КРАКІВСЬКА, будинок 7, БОКС 27Б) понесені витрати по сплаті судового збору в сумі 3200,00 (три тисячі двісті грн 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ІНСПЕКЦІЇ У ДНІПРОВСЬКОМУ РАЙОНІ ГОЛОВНОГО УПРАВЛІННЯ ДФС У М. КИЄВІ (ідентифікаційний код ЄДРПОУ 39469994, адреса: 02094, м.Київ, БУЛЬВАР ВЕРХОВНОЇ РАДИ, будинок 24-Б).

На виконання вказаного рішення 09.01.2019 Окружним адміністративним судом міста Києва видано виконавчі листи.

06.02.2019 через відділ документального обігу, контролю та забезпечення розгляду звернень громадян (канцелярія) представником ГУ ДФС у м. Києві подано клопотання про відстрочення виконання судового рішення.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 07.02.2019 клопотання про відстрочення виконання судового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні.

В судовому засіданні представники відповідачів подане клопотання підтримали та просили суд його задовольнити, посилаючись при цьому на те, що 14 грудня 2018 року старшим слідчим з ОВС слідчого відділу розслідувань кримінальних проваджень транзитно-конвертаційних груп СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві капітаном податкової міліції О. Сачовською повідомлено про внесення до ЄРДР постанови про визнання речовими доказами коштів в сумі 13 712 250,60 грн в рамках кримінального провадження №42015100000000068 від 20.09.2015. За таких обставин відповідачі просять відстрочити виконання судового рішення в даній справі до завершення кримінального провадження.

Представники позивача та третьої особи проти клопотання заперечили з підстав його необґрунтованості.

Вирішуючи питання щодо відстрочення виконання рішення, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Стаття 129 Конституції України передбачає, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Принцип обов'язковості судових рішень, як один з визначальних принципів здійснення правосуддя в Україні, полягає в обов'язковому виконанні на всій території України судових рішень, що набрали законної сили, а також у встановлені відповідальності за невиконання таких рішень.

Вказаний принцип обов'язковості судових рішень поряд із Конституцією України знайшов своє відображення і в Кодексі адміністративного судочинства України, а саме в статті 370 КАС України - судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Крім того, згідно з практикою Європейського Суду з прав людини (п. 40 Рішення від 19.03.1997 року у справі «Горнсбі проти Греції») право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 Конвенції детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов'язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію (рішення у справі «Голдер проти Сполученого Королівства» (Golder v. the United Kingdom) від 21 лютого 1975 року). Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Як зазначив Європейський Суд з прав людини у Рішенні від 15.03.2001 року у справі «Піалопулос та інші проти Греції», якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс.

Згідно з п. 66 Рішення Європейського Суду у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії» (Immobiliare Saffi v. Italy) ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Також в Рішенні від 29.06.2004 року у справі «Войтенко проти України» Європейський суд з прав людини констатував, що саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися.

Отже суд приходить до висновку, що невиконання боржником судового рішення, що набрало законної сили, може свідчити про порушення права особи, гарантованих пунктом 1 статті 6, статті 13 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідно до частини третьої статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, із змісту даної норми вбачається, що стаття 378 КАС України визначає підстави та порядок відстрочення і розстрочення виконання, зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративній справі з метою створення оптимальних умов для належного та якісного його виконання у процесі виконавчого провадження.

Наведена норма не містить виключного переліку обставин, що є підставою для вирішення питання про зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

В даному випадку, як на підставу для відстрочення виконання рішення суду, заявник посилається на постанову слідчого від 14.12.2018, якою визнано речовими доказами грошові кошти в сумі 13 712 250,60 грн та заборонено будь-які дії відносно грошових коштів в сумі 13 712 250,60 грн.

Оскільки заявником не надано копії вказаної постанови, суд оцінює суть зазначеного документа виключно на підставі пояснень заявника.

Одночасно Окружний адміністративний суд міста Києва відхиляє зазначені доводи контролюючого органу, адже виконання судового рішення в адміністративній справі, яке набрало законної сили, не може ставитись в залежність від прийняття посадовими особами слідчих органів процесуальних документів, окрім як у випадку прийняття судом рішення у кримінальному провадженні, яким накладено арешт на відповідні речі та/або цінності, що входили до предмету розгляду адміністративної справи.

При цьому, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає за необхідне відзначити, що ухвалою слідчого судді Дніпровського районного суду м. Києва Бірса О.В. від 16.01.2019 № 755/359/19, за результатами клопотання слідчого з ОВС четвертого слідчого відділу РКП СУ ФР ГУ ДФС у м. Києві Кучер А.М. про арешт майна у рамках кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015100000000068 від 20.09.2015, у задоволенні вказаного клопотання відмовлено.

Відповідно до інформації ЄДРСР, ухвала від 16.01.2019 №755/359/19 набрала законної сили 22.01.2019.

Оскільки слідчим суддею не встановлено підстав для накладення арешту на майно в рамках кримінального провадження №42015100000000068 від 20.09.2015, згадувана вище постанова слідчого від 14.12.2018 не є належним доказом, що підтверджує необхідність відстрочення виконання рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 241-243, 248, 256, 378 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання про відстрочення виконання судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 256 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, передбачені ст.ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повну ухвалу складено 18.02.2019.

Суддя П.О. Григорович