Рішення № 79955215, 18.02.2019, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 лютого 2019 року м. Чернігів Справа № 620/290/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Клопота С.Л.,

за участю секретаря Єгунової О.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Гипколенко І. А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області та просить: визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу(недоїмки) від 07.11.2018 №Ф-12187-17 ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату єдиного внеску в сумі 15819 грн. 54 коп.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що діяльність позивача, як арбітражного керуючого, була припинена в травні місяці 2016 року, і правових підстав, для нарахування заборгованості по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за 2017 - 2018 роки у відповідача не було.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав та просив його задовольнити в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити в задоволенні позову, посилаючись на заперечення, які викладені у відзиві на позовну заяву, що приєднаний до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення сторін, суд вважає позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

04 грудня 2018 року позивачем була отримана вимога №Ф-12187-17 від 07.11.2018 ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату боргу (недоїмки) зі сплати єдиного внеску в сумі 15819, 54 грн. станом на 31.10.2018.

Не погодившись з вказаною вимогою 07.12.2018 позивач звернувся зі скаргою до Державної фіскальної служби України.

15.01.2019 позивачем було отримано рішення ДФС про результати розгляду скарги від 11.01.2019 №1408/6/99-99-11-05-02-25, згідно якого вимога залишена без змін, а скарга - без задоволення.

Відмова вмотивована тим, що позивач не був знятий та перебуває на обліку платників ЄСВ, а про припинення його діяльності як арбітражного керуючого ДФС не мала інформації.

Судом встановлено, що дійсно, позивач здійснював незалежну професійну діяльність як арбітражний керуючий та був платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з 02.07.2013.

Наказом Міністерства юстиції України від 11.05.2016 № 1368/5, видане позивачу свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого було анульоване і така його діяльність припинена.

Запис про анулювання свідоцтва та припинення мною діяльності арбітражного керуючого був внесений до Єдиного реєстру арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючий санацією, ліквідаторів) України, який, у відповідності до ст.3 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутам», є складовою частиною Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Таким чином судом встановлено, що 11.05.2016 позивач припинив діяльність арбітражного керуючого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску, умови та порядок його нарахування і сплати визначаються виключно Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 № 2464-V1 (далі-Закон).

Згідно частини 1 ст.4 Закону, платниками єдиного внеску є, зокрема, особи, які проводять незалежну професійну діяльність та отримають дохід від цієї діяльності. Отже ознаками, кваліфікуючими особу як платника єдиного внеску, є проведення відповідної діяльності та отримання доходу від цієї діяльності. Слід зазначити, що перебування на обліку не зазначено у Законі, як ознака платника єдиного внеску, з цього випливає цілком правомірний висновок: особа стає платником єдиного внеску, коли набуває вказаних вище ознак і перестає бути платником єдиного внеску, коли позбавляється цих ознак. Закон не містить норму, яка б чітко визначала правові підстави припинення обов'язку платника єдиного внеску, тому є правомірним в даному випадку застосування аналогії закону.

П/п 37.3.3. п.37.3. ст.37 Податкового кодексу України передбачено, що втрата особою ознак платника податку є підставою для припинення податкового обов'язку. Застосування вказаної норми Податкового кодексу України не суперечить ч. 1 ст.2 Закону, яка встановлює, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на зазначені відносини в частинні що не суперечить цьому Закону.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Обов'язок по сплаті ЄСВ виник у відповідача з моменту початку отримання права на діяльність арбітражного керуючого і цей обов'язок безпосередньо пов'язаний зі здійсненням такої діяльності.

11.05.2016 позивач припинив діяльність арбітражного керуючого і з цього ж часу його обов'язок по сплаті ЄСВ припинився.

Той факт, що відповідач, по своїм внутрішнім облікам, продовжує обліковувати позивача як особу зобов'язану сплачувати ЄСВ, не утворює такого обов'язку позивача.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При вказаних обставинах суд дійшов висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість своїх дій та рішення з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, позов підлягає задоволенню, а вимога про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-12187-17 ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату єдиного внеску в сумі 15819 грн. 54 коп. скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Тому, за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений ним при поданні позовної заяви судовий збір в розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст.139, 227, 241-243, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити в повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати Вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 07.11.2018 № Ф-12187-17 ГУ ДФС у Чернігівській області про сплату єдиного внеску в сумі 15819 грн. 54 коп.

Стягнути з Головного управління Державної фіскальної служби у Чернігівській області (код ЄДРПОУ 39392183) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати в сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення виготовлено 19 лютого 2019 року.

Суддя С.Л. Клопот