Рішення № 79955160, 12.02.2019, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/3557/18

РІШЕННЯ

іменем України

12 лютого 2019 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Гнап Д.Д.

за участю:секретаря судового засідання Горбатюк І.С. представників позивача - Мельника О.Д., Клімчука С.П. представників відповідача - Грень Н.В., Бойчук І.О., Калужської Н. О. розглянув адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" до Головного управління ДФС у Хмельницькій області про визнання протиправними та скасування податкової вимоги і податкових повідомлень-рішень, визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.

І. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ПОЗИЦІЙ СТОРІН

Приватне акціонерне товариство "Об'єднання "Прогрес" звернулося в суд з позовом до Головного управління ДФС у Хмельницькій області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просить:

- визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ю" №15020-17 від 26 березня 2018 року, якою приватному акціонерному товариству "Об'єднання "Прогрес" визначено податковий борг із податку на прибуток приватних підприємств в сумі 207293 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 29.05.2018 №0053841207, яким до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 176601,56 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 17.09.2018 №0089281207, яким до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 74348,60 грн;

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 27.12.2018 №0036345505, до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 76497,53 грн;

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не внесення до інтегрованої картки платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомостей щодо сплати за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 до бюджету коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014;

- зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області внести до інтегрованої картки платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомості щодо сплати за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 до бюджету коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що приватним акціонерним товариством "Об'єднання "Прогрес" виконано зобов'язання щодо своєчасного перерахування 25.02.2014 на підставі платіжного доручення №803 на відповідний рахунок Головного управління Державного казначейства України у Хмельницькій області податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн, що підтверджується випискою по особовому рахунку №2600009762800 від 25.02.2014, виданою Славутським відділенням АТ "Брокбізнесбанк". Однак, сплачені кошти не надійшли отримувачу платежу, внаслідок чого було винесено податкову вимогу №40-11 від 12.03.2014 на суму 216865,00 грн. З метою примусового стягнення вказаної суми податкового боргу, Славутський міжрайонний прокурор в інтересах держави - Славутської ОДПІ ГУ Міндоходів України звернувся в суд. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №822/1921/14, яка набрала законної сили в вересні 2014 року, відмовлено у задоволенні позову. В даному судовому рішенні зазначено, що приватним акціонерним товариством "Об'єднання "Прогрес" сплачено податок.

За змістом підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі. Згідно з положеннями пункту 60.5 статті 60 Податкового кодексу України у вказаному випадку податкова вимога вважається відкликаною у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Відповідний структурний підрозділ територіальних органів Міндоходів, відповідно до пункту 13 розділу ІІ Порядку ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 № 765, чинного на момент набрання чинності постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №822/1921/14, повинен був відобразити в інтегрованій картці платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомості щодо: перерахування позивачем коштів на сплату податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн; скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014.

У зв'язку з невчиненням вказаних дій, відповідно до приписів пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, відбувалося зарахування поточних платежів приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" за узгодженими грошовими зобов'язаннями з податку на прибуток приватних підприємств, у рахунок погашення податкового боргу, зазначеного в податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014.

Зазначене призвело до винесення оскаржених податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень та звернення до суду.

19.11.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позову. Зазначив, що першочерговий податковий борг по приватному акціонерному товариству "Об'єднання "Прогрес" виник у зв'язку з несплатою частини узгодженої суми податкових зобов'язань по податку на прибуток відповідно до самостійно поданої платником податкової декларації з податку на прибуток підприємства від 03.03.2014 №79091106757 в сумі 216865,00 грн (термін сплати 11.03.2014). У зв'язку з наявністю податкового боргу платнику було сформовано та вручено податкову вимогу від 12.03.2014 №40-11.

Вказав на помилковість судження позивача щодо сплати податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн, оскільки згідно з випискою банку по розрахунковому рахунку №26000097628001 від 07.03.2014, платіжний документ було повернуто приватному акціонерному товариству "Об'єднання "Прогрес" без виконання, відповідно до Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2012 за №1381/21893. Зазначене підтверджує не списання коштів з рахунку позивача за платіжним доручення №803 від 25.02.2014. Звернув увагу на те, що позивач мав достатньо часу для сплати податкового зобов'язання по податку на прибуток до настання граничного терміну сплати з рахунків підприємства, відкритих в інших банках. Проте, таких дій не вчинив.

Відповідно до пункту 5 статті 45 Бюджетного кодексу України податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи державного бюджету визнаються зарахованими до державного бюджету з дня зарахування на єдиний казначейський рахунок, однак кошти на казначейський рахунок не надійшли.

Посилання позивача на підпункт 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 Податкового кодексу України є помилковим, оскільки сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі від 12.03.2014 №40-11 скасованою не була, а тому, за позивачем рахувався податковий борг, який правомірно обліковувався в інтегрованій карточці платника податків.

Крім того, згідно з листами Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Хмельницькій області (з відмітками про отримання) №2628/10/22-14-25-06 від 06.05.2014 та №1091/10/22-14-23-05 від 17.02.2016, №3973/10/22-14-23-05 від 13.07.2016 податковий орган повідомляв позивача про наявність податкового боргу по податку на прибуток, що спростовує твердження позивача про те, що йому не було відомо про існування податкового боргу із вказаного податку.

Як наслідок, відповідно до пункту 87.9 статті 87 Податкового кодексу України кошти, спрямовані позивачем на погашення грошових зобов'язань зараховувалися на погашення податкового боргу. Так, згідно з відображеною в інтегрованій картці платника податків інформацією, податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 207293,82 грн виник в результаті несплати задекларованих сум податку відповідно до декларації на прибуток приватних підприємств від 11.03.2018 №9299226347.

06.12.2018 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначив, що наведені в відзиві висновки не спростовують твердження вказані в позові. Повторно навів твердження, ідентичні викладеним в позові. Додатково пояснив, що листи Славутської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Хмельницькій області №2628/10/22-14-25-06 від 06.05.2014, №3973/10/22-14-23-05 від 13.07.2016 не можуть вважатися належними та допустимими доказами у справі, оскільки відповідачем не надано доказів їх направлення (вручення) позивачу. Щодо останнього із вказаних листів, то він містить підпис особи, ні прізвище, ні посада якої не можуть бути встановлені за відсутності у документі зазначених ідентифікуючих ознак.

12.12.2018 до суду надійшли заперечення на відповідь позивача на відзив, в яких відповідач зазначив, що відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України платник податків звільняється від відповідальності у вигляді пені і штрафних санкцій за несвоєчасне або неповне погашення узгоджених сум грошових зобов'язань. Однак, незважаючи на причину несплати грошових зобов'язань, Податковий кодекс України не містить норми, відповідно до якої платник податків звільняється від обов'язку сплатити основну суму грошового зобов'язання або податкового боргу. Списання коштів з рахунку приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 не було здійснено.

Також, позивачем не було оскаржено належним чином податкову вимогу від 12.03.2014 №40-11 та відсутнє рішення суду, що набрало законної сили, яким скасовано суму податкового боргу.

Тому у податкового органу не було правових підстав для виключення з інтегрованої картки платника (позивача) першочергової суми боргу в розмірі 216865,00 грн, яка була зазначена в податковій вимозі від 12.03.2014 №40-11.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили їх задовольнити з підстав, наведених у позові та в відповіді на відзив. Додатково пояснили, що між АТ "Брокбізнесбанк" та приватним акціонерним товариством "Об'єднання "Прогрес" діяла система "клієнт-банк", яка згодом перестала працювати, що позбавило позивача можливості отримання інформації про виконання банком зобов'язання по перерахунку коштів. При цьому, з позовом до банку платник не звертався та сподівався на виконання банком його зобов'язань. Зауважили, що позивач не був обізнаний про наявність в нього податкового боргу. Звернули увагу на те, що фактичне повернення коштів на рахунки позивача не відбулося. Вважають, що в приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" був відсутній податковий борг, тому контролюючим органом безпідставно зараховувалися сплачені поточні платежі в рахунок його погашення.

Вважають безпідставним твердження контролюючого органу про відкликання податкової вимоги форми "Ю" №15020-17 від 26.03.2018 у зв'язку з самостійним погашення платником податків податкового боргу, вказаного в зазначеній вимозі, оскільки не визнає ні факту наявності податкового боргу, ні його погашення приватним акціонерним товариством "Об'єднання "Прогрес".

Представники відповідача в судовому засіданні просили відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав, аналогічних викладеним у відзиві та в запереченнях. Додатково зазначили, що згідно з повідомленням банку списання коштів не перераховані за платіжним доручення №803 від 25.02.2014 кошти в сумі 500000,00 грн повернуті приватному акціонерному товариству "Об'єднання "Прогрес", тому, у позивача був наявний податковий борг ще з 2014 року, про що він був повідомлений.

Зауважили, що приватне акціонерне товариство "Об'єднання "Прогрес" зверталось в суд щодо скасування податкової вимоги від 12.03.2014 №40-11. Проте, ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 20.09.2014 у справі №822/2872/14 позовну заяву залишено без розгляду.

Зазначають про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування податкової вимоги форми "Ю" №15020-17 від 26.03.2018, оскільки вона є відкликаною внаслідок самостійного погашення платником податків податкового боргу, вказаного в ній.

ІІ. ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 01.11.2018 відкрито провадження в даній справі та вирішено її розглянути за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання на 21.11.2018.

21.11.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 12.12.2018.

12.12.2018 розгляд справи відкладено на 22.01.2019 у зв'язку з перебуванням судді в відпустці.

Ухвалою Хмельницького окружного адміністративного суду від 22.01.2019 поновлено пропущені процесуальні строки на подання заяви про збільшення позовних вимог та приєднання доказів до матеріалів справи.

22.01.2019 оголошено перерву до 31.01.2019.

31.01.2019 розгляд справи відкладено на 07.02.2019.

07.02.2019 оголошено перерву до 12.02.2019.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

З метою виконання зобов'язань зі сплати платежів до державного бюджету (податку на прибуток за 2013 рік) позивач подав до АТ "Брокбізнесбанк" платіжне доручення від 25.02.2014 №803 для переказу коштів в сумі 500000,00 грн, яке прийнято банком до виконання, про що свідчить відмітка банку на ньому.

АТ "Брокбізнесбанк" не здійснило переказу коштів до бюджету з невідомих причин.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №822/1921/14 стягнуто з приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" податковий борг в розмірі 216865 грн, визначений податковою вимогою форми "Ю" №40-11 від 12.03.2014.

Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 скасовано постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 03.06.2014 у справі №822/1921/14 та прийнято нову постанову, якою відмовлено у задоволенні позовних вимог.

Головне управління ДФС у Хмельницькій області надіслало приватному акціонерному товариству "Об'єднання "Прогрес" податкову вимогу форми "Ю" №15020-17 від 26 березня 2018 року, якою визначено податковий борг із податку на прибуток приватних підприємств в сумі 207293 грн.

Отримавши вказану вимогу, позивач листом від 17.05.2018 №76 звернувся до Славутської ОДПІ ГУ ДФС у Хмельницькій області з проханням надати виписку з особового рахунку в розрізі податкових платежів за період з 01.01.2017 по 31.05.2018.

Листом від 05.06.2018 №14257/10/22-01-17-05-15 Головне управління ДФС у Хмельницькій області повідомило позивача про те, що станом на 04.06.2018 за ним рахується податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в сумі 207293,82 грн, який виник в результаті несплати задекларованих сум податку відповідно до декларації на прибуток приватних підприємств від 11.03.2018 №9299226347. Згідно з доданим до вказаного листа витягом з інтегрованої картки платника, станом на 31.12.2017 за позивачем рахується недоїмка в сумі 206479,22 грн.

16.04.2018 працівником Головного управління ДФС у Хмельницькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток згідно з податковими деклараціями з податку на прибуток за 2016-2017 роки.

За результатами перевірки складено акт "Про результати камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток ПРАТ "Об'єднання "Прогрес" №3419/22-01-1207-17/3587448 від 16.04.2018, відповідно до висновків якого перевіркою встановлено порушення позивачем вимог п.38 підрозділу 4 розділу ХХ та п.57.1 ст.57 розділу ІІ Податкового кодексу України - несвоєчасна сплата податкового зобов'язання по податку на прибуток із такими термінами сплати: 30.12.2016, 19.05.2017, 19.08.2017, 19.11.2017, 11.03.2018.

На підставі висновків, викладених в акті №3419/22-01-1207-17/3587448 від 16.04.2018, відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 29.05.2018 №0053841207, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 176601,56 грн.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, який додано до вказаного податкового повідомлення-рішення, позивачем несвоєчасно сплачені визначені ним грошові зобов'язання по податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств:

- від 09.11.2016 №9212775929 на суму 50031,6 грн (кількість днів затримки сплати - 178);

- від 08.11.2017 №9233423173 на суму 206479,2 грн (кількість днів затримки сплати - 99);

- від 10.05.2017 №9083784872 на суму 204913,85 грн (кількість днів затримки сплати - 88);

- від 09.08.2017 №9157479015 на суму 206479,2 грн (кількість днів затримки сплати -87);

- від 10.05.2017 №9083784872 на суму 7810,15 грн (кількість днів затримки сплати - 31).

28.08.2018 працівником Головного управління ДФС у Хмельницькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2017 рік, І квартал 2018 року.

За результатами перевірки складено акт "Про результати камеральної перевірки з питань своєчасності сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток ПРАТ "Об'єднання "Прогрес" №6812/22-01-1207-17/3587448 від 28.08.2018, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податкового зобов'язання по податку на прибуток по термінах сплати: 11.04.2018 та 20.05.2018, а також порушення позивачем приписів пункту 57.3 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податкового зобов'язання по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 29.05.2018 №0053841207.

На підставі висновків, викладених в акті №6812/22-01-1207-17/3587448 від 28.08.2018, Головним управлінням ДФС у Хмельницькій області винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 17.09.2018 №0089281207, яким до позивача застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 74348,60 грн.

Згідно з розрахунком штрафних санкцій, доданого до податкового повідомлення-рішення від 17.09.2018 №0089281207, позивачем несвоєчасно сплачені визначені ним грошові зобов'язання по податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств:

- від 11.04.2018 №9300003363J01001 на суму 67599,8 грн (кількість днів затримки сплати - 125);

- від 08.05.2018 №9086172596J01001 на суму 139694 грн (кількість днів затримки сплати - 86);

- від 29.5.2018 №0053841207А4Н201 на суму 32262,2 грн (кількість днів затримки сплати - 53);

- від 11.04.2018 №9300003363J01001 на суму 132187 грн (кількість днів затримки сплати - 35).

11.12.2018 працівником Головного управління ДФС у Хмельницькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75, статті 76 Податкового кодексу України проведено камеральну перевірку приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" з питань своєчасності сплати податкового зобов'язання з податку на прибуток за І півріччя 2018 року згідно з податковою декларацією з податку на прибуток та грошового зобов'язання згідно з податковим повідомленням-рішенням.

За результатами перевірки складено акт "Про результати камеральної перевірки з питання своєчасності сплати податкових зобов'язань по податку на прибуток ПрАТ "Об'єднання "Прогрес" №105/22-01-5505-18/3587448, відповідно до висновків якого, перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пункту 57.1 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податкового зобов'язання по податку на прибуток за І півріччя 2018 року по терміну сплати 19.08.2018, а також порушення позивачем приписів пункту 57.3 статті 57 розділу ІІ Податкового кодексу України, а саме несвоєчасна сплата податкового зобов'язання по податку на прибуток згідно податкового повідомлення-рішення від 29.05.2018 №0053841207.

За результатами перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення форми "Ш" від 27.12.2018 №0036345505, яким до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" застосовано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 76497,53 грн.

Позивач, вважаючи, що контролюючим органом протиправно не відображено в інтегрованій картці платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомостей, встановлених постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №822/1921/14 щодо перерахування позивачем коштів на сплату податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014, що зумовило винесення оскаржених податкової вимоги та податкових повідомлень-рішень та порушило його права, звернувся в суд з даним позовом.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пункт 38.1 статті 38 ПК України встановив, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Положеннями пункту 22.4 статті 22 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" визначено, що під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним для платника - з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника.

Згідно з пунктом 32.2 статті 32 Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" у разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

У разі порушення банком, що обслуговує отримувача, строків завершення переказу цей банк зобов'язаний сплатити отримувачу пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними. В цьому випадку платник не несе відповідальності за прострочення перед отримувачем.

Платник має право на відшкодування банком, що обслуговує отримувача, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків завершення переказу, встановлених пунктом 30.2 статті 30 цього Закону.

Отримувач має право на відшкодування банком, що обслуговує платника, шкоди, заподіяної йому внаслідок порушення цим банком строків виконання документа на переказ.

Відповідно до пункту 129.6 статті 129 Податкового кодексу України за порушення строку зарахування податків до бюджетів або державних цільових фондів, установлених Законом України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні", з вини банку або органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, такий банк/орган сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, та штрафні санкції у розмірах, встановлених цим Кодексом, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Кодексом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податків, зборів, платежів до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків звільняється від відповідальності за несвоєчасне або перерахування не в повному обсязі таких податків, зборів та інших платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Аналіз зазначених норм права свідчить, що за наявності доказів, що підтверджують виконання всіх передбачених законодавством умов для сплати податків, свідчать, зокрема, про декларування платником податків податкового зобов'язання, надання банку правильно оформлених платіжних документів про сплату такого зобов'язання, наявність на рахунку в банку достатнього залишку коштів для сплати цього зобов'язання, податкове зобов'язання платника податків є виконаним.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2018 у справі №802/1634/15-а (адміністративне провадження №К/9901/25117/18).

Суд враховує, що постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №822/1921/14 встановлено, що приватним акціонерним товариством "Об'єднання "Прогрес" не тільки вчинено необхідні дії для своєчасної та повної сплати податку на прибуток за 2013 рік на суму 500000,00 грн, а й сплачено податок. Зазначеним фактично заперечено правомірність виставлення податкової вимоги №40-11 від 12.03.2014.

Тобто, судовим рішенням визначено, що направлення позивачем до свого банку належним чином оформленої платіжної вимоги на оплату податкових платежів (при наявності необхідної кількості коштів на рахунку) є належними та необхідними діями, які платник податку повинен вчинити для оплати податкового зобов'язання.

Вінницький апеляційний адміністративний суд в постанові від 03.09.2014 у справі №822/1921/14 вказав, що конституційний обов'язок платника зі сплати податків вважається виконаним з того часу, коли вилучення частини його майна, призначеної для сплати до бюджету в якості податку, фактично відбулося. У даному випадку таке вилучення сталося у момент перерахування коштів через установу банку за платіжним документом на оплату податкового зобов'язання, що, в свою чергу, свідчить і про сплату нею податку. При цьому платник не несе відповідальності за дії банківських та кредитних установ, які беруть участь у багатостадійному процесі сплати та перерахування податків до бюджету.

Факт наявності на рахунку позивача коштів в сумі 500000,00 грн станом на час подання до АТ "Брокбізнесбанк" платіжного доручення від 25.02.2014 №803 не заперечується сторонами.

Відповідно до частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Посилання відповідача на норми пункту 129.6 статті 129 ПК України, відповідно до яких платник податків звільняється від відповідальності у вигляді пені і штрафних санкцій за несвоєчасне або неповне погашення узгоджених сум грошових зобов'язань, проте, зобов'язаний сплатити суму податкового боргу, заперечуються зазначеним судовим рішенням, яке набрало законної сили, та яким встановлено сплату грошового зобов'язання.

Відповідно до підпункту 60.1.4 пункту 60.1 статті 60 ПК України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Згідно з положеннями пункту 60.5 статті 60 ПК України у випадках, визначених підпунктом 60.1.4 пункту 60.1 цієї статті, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними у день набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Положеннями пункту 87.9 статті 87 ПК України визначено, що у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Невідображення податковим органом в інтегрованій картці платника податків - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомостей щодо відсутності податкового боргу, визначеного в податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014 спричинило зарахування відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України поточних платежів позивача у рахунок погашення податкового боргу, запереченого судовим рішенням.

Таким чином, бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не внесення до інтегрованої картки платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомостей щодо сплати за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 до бюджету коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014 є протиправною.

Зазначена протиправна бездіяльність стала передумовою для винесення податкової вимоги форми "Ю" №15020-17 від 26.03.2018 та податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 29.05.2018 №0053841207, від 17.09.2018 №0089281207 та від 27.12.2018 №0036345505. Водночас, обставини, що стали передумовою для їх винесення є одночасно і підставою для їх скасування, оскільки ствердили відсутність підстав для застосування до позивача штрафних санкцій за порушення строків погашення податкового боргу.

При цьому, слід зазначити, що податковий орган у даному спорі є суб'єктом владних повноважень, безпосереднім обов'язком якого є контроль за правомірністю нарахування та сплати податків і зборів платниками податків.

Безумовне виконання вимог податкового законодавства як платником податків, так і податковим органом та відповідне відображення в інтегрованій картці платника податків об'єктивних та достовірних відомостей щодо стану розрахунку із бюджетом, які мали б бути відображені у 2014 році, є вирішальними, на думку суду, оскільки незабезпечення такого безумовного виконання норм законодавства призвело до незабезпечення балансу прав та обов'язків учасників податкових правовідносин, допущені й невиправлені помилки обліку податку призвели до неправильного подальшого відображення стану розрахунків із бюджетом та виникнення цього судового спору.

Невнесення відповідачем відомостей щодо сплати позивачем за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн та про скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014 стало підставою для нарахування податкового боргу, своєчасна несплата якого зумовила винесення оскаржених податкових повідомлень-рішень.

Водночас, встановлена судом протиправність такої бездіяльності контролюючого органу свідчить про відсутність підстав для застосування до приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" штрафної (фінансової) санкції (штрафу) за несвоєчасне погашення відсутнього податкового боргу. Тому наявні правові підстави для визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми "Ш" від 29.05.2018 №0053841207, від 17.09.2018 №0089281207 та від 27.12.2018 №0036345505.

Згідно статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, в рішенні від 14.10.2010 у справі "Щокін проти України" (заяви №23759/03 та №37943/06), де Суд зазначив, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним.

Як наголосив Європейський суд з прав людини у рішенні від 26.06.2014 у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10), перша і найбільш важлива вимога статті 1 Першого Протоколу полягає в тому, що будь-яке втручання органів влади у право мирно володіти своїм майном має бути законним і переслідувати законну мету "в інтересах суспільства". Будь-яке втручання має бути пропорційним переслідуваній меті. Іншими словами, має бути досягнуто "справедливого співвідношення" між інтересами суспільства і вимогами щодо захисту прав людини. Такий баланс не досягнутий, якщо особа чи особи у справі мали нести індивідуальні або додаткові обов'язки (див., серед багатьох інших органів влади, "Колишній король Греції та інші проти Греції" [GC], заяви №25701/94, §§79 і 82, ЄСПЛ 2000-XII).

У даному випадку не досягнуто "справедливого співвідношення", оскільки не відображення фактичних обставин спричинило покладення на позивача додаткового тягаря сплати відсутнього податкового боргу, чим також порушено вимоги статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, суд відхиляє як необґрунтовані твердження відповідача щодо того, що податкова вимога форми "Ю" №15020-17 від 26.03.2018 є відкликаною внаслідок самостійного погашення платником податків податкового боргу, оскільки відсутні правові підстави для твердження про погашення неіснуючого податкового боргу.

Механізм ведення територіальними органами Міністерства доходів і зборів України (далі - Міндоходів) оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок), інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів встановлювався Порядком ведення органами Міністерства доходів і зборів України оперативного обліку податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, інших платежів, які сплачуються під час митного оформлення товарів, затвердженим наказом Міністерства доходів і зборів України від 05.12.2013 №765, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 04.02.2014 за №217/24994 (далі - Порядок №765), чинний до 10.06.2016, у тому числі в період набрання чинності постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 03.09.2014 у справі №822/1921/14.

Відповідно до пункту 1 розділу ІІ Порядку №765 з метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних платежів, єдиного внеску територіальними органами Міндоходів відкриваються інтегровані картки платників за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися платниками, а для обліку сум передоплати - за кожним платником.

Згідно з пунктом 11 розділу ІІ Порядку №765 форми інтегрованих карток платника мають лицьовий та зворотний боки. Зворотний бік інтегрованої картки відображає стан розрахунків платника (суми нарахованого та сплаченого платежів, пені, штрафних (фінансових) санкцій, процентів за користування розстроченням (відстроченням) грошових зобов'язань (податкового боргу), суми податкового боргу, недоїмки із сплати єдиного внеску, надміру та/або помилково сплачені, заявлені до відшкодування тощо) за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами, операції, що проводяться з коштами передоплати. На лицьовому боці інтегрованої картки відображається додаткова інформація щодо стану розрахунків платника за податками, зборами, єдиним внеском, митними платежами та передоплатою.

Пункт 1 розділу ІІІ Порядку №765 встановив, що нарахуванню в інтегрованій картці платника підлягають: зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, самостійно визначені платником; суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником; зобов'язання, штрафні санкції та пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, визначені територіальним органом Міндоходів та узгоджені відповідно до чинного законодавства; пеня за порушення встановлених строків погашення узгоджених сум зобов'язань за податками, зборами, митними платежами, єдиним внеском; пеня на суму заниження податкового зобов'язання, нарахованого територіальним органом Міндоходів або платником; проценти за користування розстроченням (відстроченням).

Зобов'язання, штрафні санкції, пеня за податками, зборами, митними платежами, суми до сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником у звітності, відображаються територіальним органом Міндоходів в інтегрованій картці платника (пункт 2 розділу ІІІ Порядку №765).

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку №765 у разі наявності у платника податкового боргу за податками, зборами територіальні органи Міндоходів зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником. У такому самому порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника відповідно до статті 95 Податкового кодексу України або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Зміст наведених правових норм та фактичних обставин справи свідчить про те, що у платника податків наявний правомірний матеріально-правовий інтерес в тому, щоб дані інтегрованих карток правильно відображали фактичний стан розрахунків з бюджетом, реальну структуру податкових вигод та податкових зобов'язань платника податків. Інтегрована картка платника податків - це документ, що відображає стан розрахунків платника за податками, зборами тощо і невідображення у цій картці сплаченого платником податків податкового зобов'язання призводить до відображення в ній податкового боргу, що, своєю чергою, призводить до безпідставного застосування контролюючим органом до платника визначених в Податковому кодексі України заходів з погашення цього боргу. Тому, відсутність прямої норми в законодавстві України, яка б встановлювала конкретну процедуру здійснення дій контролюючими органами при не зарахуванні до бюджету сплачених платником податків податкових зобов'язань з вини банку, не може бути підставою для невідображення дійсного стану розрахунків платника за податками, зборами з бюджетом.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 30.11.2018 у справі №802/1634/15-а (адміністративне провадження №К/9901/25117/18).

Відповідно до статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої згідно з Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об'єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Такий спосіб захисту порушених прав платника податків як внесення змін до його інтегрованої картки є ефективним, повністю відновлює порушені права та інтереси платника податків.

Тому, наявні правові підстави для зобов'язання Головного управління ДФС у Хмельницькій області внести до інтегрованої картки платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомості щодо сплати за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 до бюджету коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000,00 грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014.

Водночас, суд враховує, що з 10.06.2016 набув чинності новий Порядок ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджету, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 №422, в якому визначено, що у разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС.

Суд зауважує, що доводи відповідача не спростовують висновків, наведених позивачем, оскільки у випадку, коли неперерахування податку або збору не є наслідком винних дій платника податків, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або пред'явлена вимога про сплату податкових платежів. При цьому незарахування до бюджету сплачених платником податку грошових зобов'язань з вини банку виключає факт отримання контролюючим органом від органів Державної казначейської служби України відомостей про зарахування вказаної суми до відповідного бюджету та не є підставою для органів ДФС не виконувати свого обов'язку щодо забезпечення контролю за достовірністю, повнотою відображення інформації в інтегрованій картці платника податків та упередження випадків неповного, неправильного або несвоєчасного відображення облікових показників та некоректного формування зведених і звітних показників центральної бази даних.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, усі рішення та дії суб'єкта владних повноважень мають підзаконний характер, тобто повинні бути прийняті (вчинені) на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законом.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. В пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Враховуючи вищевикладене, відповідачем не доведено, а позивачем підтверджено правомірність заявлених позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" задовольнити повністю.

Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми "Ю" №15020-17 від 26 березня 2018 року.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення форми "Ш" №0053841207 від 29.05.2018, №0089281207 від 17.09.2018, №0036345505 від 27.12.2018.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління ДФС у Хмельницькій області щодо не внесення до інтегрованої картки платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомостей щодо сплати за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 до бюджету коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000 (п'ятсот тисяч) грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014.

Зобов'язати Головне управління ДФС у Хмельницькій області внести до інтегрованої картки платника - приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" відомості щодо сплати за платіжним дорученням №803 від 25.02.2014 до бюджету коштів із податку на прибуток за 2013 рік в сумі 500000 (п'ятсот тисяч) грн та скасування податкового боргу, зазначеного у податковій вимозі №40-11 від 12.03.2014.

Стягнути на користь приватного акціонерного товариства "Об'єднання "Прогрес" судові витрати за сплату судового збору в розмірі 10556 (десять тисяч п'ятсот п'ятдесят шість) грн 66 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Хмельницькій області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 19 лютого 2019 року

Позивач:Приватне акціонерне товариство "Об'єднання" "Прогрес" (вул. Привокзальна 66, м. Славута, Славутський район, Хмельницька область, 30000 , код ЄДРПОУ - 03587448) Відповідач:Головне управління ДФС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука 17, м. Хмельницький, Хмельницька область, 29000 , код ЄДРПОУ - 39492190)

Головуючий суддя Д.Д. Гнап