Рішення № 79954781, 19.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/224/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тарасишиної О.М., за участю секретаря судового засідання Куща М.О., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ОСОБА_2 до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень від 05.07.2018р., 20.08.2018р. та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, в якій позивач просить:

визнати протиправними та скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_2 викладені в відмовах Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області від 05.07.2018 року та від 20.08.2018 року;

визнати бездіяльність Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області щодо не призначення пенсії протиправною;

зобов'язати Любашівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області призначити та виплачувати ОСОБА_2 пенсію за віком з 31.05.2018 року (з дати першого звернення за призначенням пенсії) у розмірі не меншому за прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, з проведенням індексації і компенсацією втрати частини доходів.

Ухвалою від 21.01.2019 р. Одеським окружним адміністративним судом відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) з урахуванням положень ст. 263 КАС України.

11.02.2019 року (вх. № ЕП/1102/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

15.02.2019 року (вх. № 5612/19) представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач звернувся до відповідача з особистою відповідною заявою про призначення пенсії, однак відповідачем було відмовлено у її задоволенні через не дотримання вимог особистого звернення за призначенням пенсії. Позивач вважає відмову у призначенні пенсії протиправною, у зв'язку з чим звернувся з даним позовом до суду.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Управління розглянуло звернення по питанню призначення пенсії за віком та повідомило листом від 05.07.2018 року № 1729/01, що згідно статті 44 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та п. 1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону № 1058, затвердженого постановою Правління ПФУ 25.11.2005 року № 22-1 ( зі змінами) та зареєстрованого в Мін'юсті України 27.12.2005 року № 1566/11846, заява про призначення пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації). Також у вказаному листі позивача повідомлено про перелік документів, які додаються до заяви про призначення пенсії та звернено увагу, що надіслані копії документів містять нечитаємі записи, зокрема, в копії трудової книжки (печатки, номери та дати наказів) і, що записи про зміну прізвища в трудовій книжці потребують уточнення. 09.08.2018 року на адресу Управління повторно надійшло поштове звернення, у якому зазначені неправдиві відомості «з'явився особисто до територіального підрозділу». Розглянувши вказану заяву та документи додані до неї, відповідачем надано відповідь щодо відсутності підстав для призначення пенсії за віком, оскільки позивачем не надано документи про стаж, вік та заробітну плату в оригіналах.

За приписами п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд дійшов наступного.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_2 Одеському окружному адміністративному суду.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є громадянкою України та постійно проживає в Ізраїлі, що підтверджується Ізраїльським посвідченням особи № НОМЕР_2, виданим відділенням МВС в Холоні від 23.06.2003 року (а.с. 36).

31.05.2018 року представники позивача звернулися до Пенсійного фонду України з заявою, у якій просили визначити уповноважений територіальний орган, що має розглядати заяву по суті та направити її за належністю. Листом від 12.06.2018 року № 13040/М-11 Пенсійний фонд України направив заяву про призначенні пенсії позивача з доданими документами до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, оскільки ОСОБА_2 до виїзду на постійне місце проживання до Ізраїлю проживала за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 58).

Листом від 05.07.2018 року за № 1729/04 Любашівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повідомило представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4, що відповідно до пунктів 1.1. Розділу І Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року №22-1 (зі змінами), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 року за №1566/11846, заява про призначення пенсії непрацюючим особам подається заявником особисто, або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України за місцем проживання (реєстрації). Зокрема, в листі вказано, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах, а також, що надіслані копії документів ОСОБА_2 містять нечитаємі записи, зокрема, в копії трудової книжки (печатки, номери та дати наказів). Записи про зміну прізвища в трудовій книжці потребують уточнення, а саме, надання додаткових документів (свідоцтв про шлюб чи розірвання шлюбу, тощо) (а.с. 61-62).

09.08.2018 року у відповідь на вищезазначений лист відповідача, представники позивача надіслали до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області копії документів для призначення пенсії, засвідчені, нотаріально посвідчені та апостильовані, а саме: нотаріально засвідчену копію довіреності, нотаріально засвідчену копію ІПН ОСОБА_2, нотаріально засвідчену копію ізраїльського посвідчення особи, нотаріально засвідченої копії трудової книжки, засвідчену належним чином копію листа ПФУ № 13040-М-11 від 12.06.2018 року, оригінал нотаріально засвідченої та апостильованої особистої заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії, оригінал довідки № 8 від 06.07.2018 року про стаж роботи ОСОБА_2 з 29.07.1991 року по 29.12.1997 року, виданої Савранською дитячою музичною школою, оригінал довідки № 9 від 06.07.2018 року про заробітну плату ОСОБА_2 з серпня 1991 року по грудень 1997 рік, виданий Савранською дитячою музичною школою (а.с. 64-67).

Листом від 20.08.2018 року за вих. №2073/09 документи ОСОБА_2 повернуто без виконання. Представника позивача повідомлено про те, що для подання заяви про призначення пенсії за віком непрацюючій громадянці ОСОБА_2, її представнику, який діє на підставі виданої йому довіреності посвідченої нотаріально, необхідно особисто звернутися до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області, при цьому, зазначено, що документи про стаж, вік та заробітну плату подаються тільки в оригіналах (а.с. 69).

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

Згідно зі ст.46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тобто, право на отримання пенсії в Україні є конституційним правом громадянина України.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", право на отримання пенсій із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з ч.1 ст.44 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Відповідно до п.1.1 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок №22-1), заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім'ї у зв'язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об'єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно п.1.7 Порядку №22-1, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Якщо заява пересилається поштою (крім випадків призначення (поновлення) пенсій), днем звернення за пенсією вважається дата, що зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

У разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Згідно п.2.9 Порядку №22-1, особа, яка звертається за пенсією (незалежно від виду пенсії), повинна пред'явити паспорт (або інший документ, що засвідчує цю особу, місце її проживання (реєстрації) та вік).

Відповідно до п.2.2 Порядку №22-1, за документ, що засвідчує місце проживання особи, приймаються: паспорт або документ відповідних органів з місця проживання (реєстрації), у тому числі органів місцевого самоврядування. Іноземці та особи без громадянства подають також посвідку на постійне проживання.

Згідно п.4.2 Порядку №22-1, при прийманні документів орган, що призначає пенсію: 1) перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; 2) перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; 3) перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).

Відповідно до п.4.7 Порядку №22-1, право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію. Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє адміністрації підприємства, установи, організації або особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження.

Суд не бере до уваги доводи відповідача про необхідність особистого подання позивачем заяви до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області про призначення пенсії, оскільки пунктом 1.1 Порядку №22-1 передбачено, що заява про призначення пенсії подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, при цьому, відсутні вказівки на те, що останній повинен звертатися до органу ПФУ особисто та позбавлений можливості надіслати заяву та належні документи поштою.

Крім того, відповідно до ст.5 Закону України "Про громадянство України" документами, що підтверджують громадянство України, є: паспорт громадянина України; паспорт громадянина України для виїзду за кордон; тимчасове посвідчення громадянина України; дипломатичний паспорт; службовий паспорт; посвідчення особи моряка; посвідчення члена екіпажу; посвідчення особи на повернення в Україну.

Як вбачається з заяви про призначення/перерахунок пенсії позивача, він звернувся на підставі паспорту громадянина України для виїзду за кордон № АЕ 660879, виданий органом 1500 від 26.12.1997 року, згідно з яким позивач є громадянином України та постійно проживає в Ізраїлі (а.с. 32).

Таким чином, позивач, у розумінні Закону України "Про громадянство України", є громадянином України, що підтверджується документом, визначеним у ст.5 цього Закону.

Крім того, частиною 2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" визначено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією України, законами чи міжнародними договорами України, або підставами для їх обмеження.

Зазначені положення ч.2 ст.2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" відповідають принципу верховенства права, яким відповідно до ст.6 КАС України керується суд при вирішенні справи.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 6 КАС України і ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі "Пічкур проти України", яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, зазначив, що право на отримання пенсії як таке стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України. Дійсно, заявник, який був економічно активним в Україні з 1956 до 1996 року, мав право на отримання пенсії після закінчення трудової діяльності та, як це передбачалося національним законодавством на час події, він знову отримував би свою пенсію після повернення в Україну. Тому ЄСПЛ дійшов до висновку, що заявник перебував у відносно схожій ситуації із пенсіонерами, які проживали в України, щодо самого права на отримання пенсії (пункт 51 рішення).

У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала статтю 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою: статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження або за іншою ознакою, у поєднанні із статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Також суд враховує рішення Конституційного Суду України №25-рп/2009 від 07.10.2009 року, згідно висновків якого виходячи із правової, соціальної природи пенсій право громадянина на одержання призначеної йому пенсії не може пов'язуватися з такою умовою, як постійне проживання в Україні; держава відповідно до конституційних принципів зобов'язана гарантувати це право незалежно від того, де проживає особа, якій призначена пенсія, - в Україні чи за її межами.

За таких обставин, з огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що Любашівським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Одеської області неправомірно відмовлено у розгляді заяви ОСОБА_2 про призначення пенсії та повернуто заявнику подані документи для призначення пенсії, оскільки відповідачем не проводився аналіз наданих представником позивача документів щодо стажу роботи позивача, відповідності критеріям для набуття права на пенсію, належності довідок про підтвердження заробітної плати, не визначався розмір пенсії позивача, тобто по суті заява ОСОБА_2 не була розглянута.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки. Призначення пенсії є дискрецією пенсійного органу.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності.

З урахуванням викладеного суд вважає необхідним застосувати вимоги ч.4 ст.245 КАС України, якою встановлено, що у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача необхідно зобов'язати Любашівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву №2787 від 31.05.2018 року про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

При цьому вимога позивача про зобов'язання відповідача винести рішення щодо призначення та виплати пенсії відповідно до вимог Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" - не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем не було прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці, а було повернуто документи без виконання. Саме тому, суд зобов'язує відповідача повторно розглянути заяву № 2787 від 31.05.2018 року про призначення ОСОБА_2 пенсії за віком.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина від порушень з боку субєкта владних повноважень.

Таким чином, враховуючи те, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом та сприяти реальному відновленню порушеного права, беручи до уваги приписи ст. 9 КАС України, приймаючи до уваги відзив на позовну заяву відповідача, докази наявні у матеріалах справи, а також з аналізу норм чинного законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Враховуючи висновки суду про часткове задоволення позовних вимог судом встановлено наявність підстав для стягнення з Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 768,40 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 205, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_1; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) до Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (місцезнаходження: 66502, Одеська область, Любашівський райн, смт. Любашівка, вул. Мирна, 37а; код ЄДРПОУ 40373860) про визнання протиправними та скасування рішень від 05.07.2018р., 20.08.2018р. та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати неправомірними відмови Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області у розгляді заяви ОСОБА_2 про призначення виплати пенсії, викладені в листах від 05.07.2018 року та від 20.08.2018 року.

Зобов'язати Любашівське об'єднане управління Пенсійного фонду України Одеської області повторно розглянути заяву №2787 від 31.05.2018 року про призначення ОСОБА_5 пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Любашівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Одеської (код ЄДРПОУ 40373860) за рахунок бюджетних асигнувань на ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) судові витрати у розмірі 768,40 грн. (сімсот шістдесят вісім грн. 40 коп.).

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів в порядку приписів ст. 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили згідно з приписами ст. 255 КАС України.

Пунктом 15.5 розділу VII "Перехідні положення" КАС України від 03 жовтня 2017 року визначено, що до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи зберігаються порядок подачі апеляційних скарг та направлення їх до суду апеляційної інстанції, встановлені Кодексом адміністративного судочинства України від 06 липня 2005 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 19.02.2019 р.

Суддя О.М. Тарасишина

.