Рішення № 79954401, 19.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/10065/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого Бояринцевої М.А., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Росток-Трейд" до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Росток – Трейд» (далі – позивач та/або ТОВ «Росток – Трейд») з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі – відповідач та/або контролюючий орган) та просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0009741404 від 17.06.2016 року, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

Мотивуючи позовні вимоги позивач, серед іншого зазначає про безпідставність висновків викладених контролюючим органом в акті перевірки №22/26-15-14-04-01/33940277 від 03.06.2016 року та стверджує про правомірність нарахування ним податкового кредиту за січень – лютий 2016 року.

Відповідач проти позову заперечив з підстав, які викладені в письмових запереченнях, що долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Головним управлінням ДФС у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку правомірності нарахування ТОВ «Росток-Трейд» бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на рахунок платника у банку за січень 2016 року та лютий 2016 року, за наслідком якої складено акт перевірки №22/26-15-14-04-01/33940277 від 03.06.2016 року (далі – акт перевірки) (т. 1, а.с. 10-21).

Згідно висновків відповідача викладених в акті перевірки (т. 1, а.с. 21) останній дійшов висновку, що ТОВ «Росток – Трейд» на порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за січень 2016 року на суму 2 024 857, 00 грн., та за лютий 2016 року на суму 688 425, 00 грн.

На підставі висновків акту перевірки Головним управлінням ДФС у м. Києві прийнято податкове повідомлення – рішення №0009741404 від 17.06.2016 року, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 2 713 282, 00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції (штраф) у розмірі 678 320, 00 грн. (далі – оскаржуване та/або спірне рішення) (т. 1, а.с. 9).

Вирішуючи спір по суті суд керується положеннями чинного законодавства, яке діяло на час виникнення спірних правовідносин та звертає увагу на наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі – ПК України).

Згідно пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

В контексті приписів пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, серед іншого, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Аналізуючи наведені обставини суд приходить до висновку, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг, а датою виникнення такого права вважається дата тієї події, що відбулася раніше, серед іншого, дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг.

В той же час, згідно пункту 200.1 статті 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Приписами пункту 200.4 статті 200 встановлено, що при від’ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу;

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації,

в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем подано до Головного управління ДФС у м. Києві податкові декларації за січень 2016 року вх. №9019608546 від 18.02.2016 року з урахуванням уточнюючих розрахунків податкових зобов'язань з ПДВ (вх. №9038399056 від 18.03.2016 року) та за лютий 2016 року вх. №9838400862 від 18.03.2016 року.

Крім того, ТОВ «Росток – Трейд» було подано контролюючому органу довідки про суму від'ємного значення звітного (податкового) періоду (Д2), розрахунки суми бюджетного відшкодування (Д3), заяви про повернення бюджетного відшкодування (Д4) та роз шифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту (Д5).

Зі змісту акту перевірки слідує, що відповідач дійшов до наступних висновків.

1. На порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України TOB «РОСТОК-ТРЕЙД» включило до суми бюджетного відшкодування, суми оплати по яким у попередніх та звітному податкових періодах відсутня, а саме: податкові накладні № 66 від 20.01.2016 року від ТОВ «Перша Логістична компанія», від 25.01.2016 року №97 від ТОВ «Перша Логістична компанія», від 31.01.2016 року №97 від ТОВ «Перша Логістична компанія», від 31.01.2016 року №4440/44 від ПрАТ «Аква Сервіс», від 31.01.2016 року №60007140/01 від ПрАТ «Фарлеп – Інвест» на загальну суму ПДВ 94 727, 00 грн.

2. На порушення пункту 200.4 статті 200 Податкового Кодексу України ТОВ «Росток – Трейд» включило до суми, заявленої до бюджетного відшкодування за січень, суми попередньої оплати за товари та послуги, а саме: податкові накладні від 04.06.2015 року №33/2 від ТОВ «Шалигинське», від 30.11.2015 року №70/2 від ТОВ «Шалигинське» на загальну суму ПДВ 1 296 283, 33 грн. та від 19.01.2016 року №19011 від ТОВ «Альфа Стек» на суму ПДВ 167 180, 21 грн., від 21.12.2015 року №18/2 від ТОВ АФ «Ім. Чапаєва» та від 22.12.2015 року №19/2 від ТОВ АФ «Ім. Чапаєва» на суму 466 666, 67 грн.

3. На порушення пункту 200.4 ст.200 Податкового Кодексу України ТОВ «Росток – Трейд» включило до суми, заявленої до бюджетного відшкодування за лютий, суми попередньої оплати за товари та послуги, а саме: податкові накладні №1021 від 01.02.2016 року від TOB «Альфа Стек», №3021 від 03.02.2016 року від ТОВ «Альфа Стек», №18021 від 18.02.2016 року від TOB «Альфа Стек» на суму ПДВ 688 132, 29 грн., №890 від 29.02.2016 року від TOB «AIP» на суму 110, 17 грн. та №5008 від 29.02.2016 року на суму 182,5 грн.

Судом в ході розгляду справи з'ясовано, що між ТОВ «Росток – Трейд» та ТОВ «Перша Логістична компанія» укладено договір транспортно–експедиторського обслуговування №90 від 17.10.2013 року, відповідно до якого клієнт (ТОВ «Росток – Трейд») доручає, а експедитор зобов'язується від свого імені, по дорученню, за оплату та за рахунок клієнта надавати послуги по організації транспортно-експедиторського обслуговування вантажів клієнта, прямуючих залізними дорогами (т. 1, а.с. 49-54).

Згідно пункту 5.3 вказаного договору сума платежів за узгоджених об'ємів вантажів та надання додаткових послуг та інших узгоджених експедитором і клієнтом витрат перераховуються експедитору на умовах 60% передоплати на підставі представленого експедитором рахунку, в терміни, передбачені п. 2.1.3.

Додатковою угодою №15 до договору №90 від 17.10.2013 року від 14.01.2016 року ТОВ «Росток – Трейд» та ТОВ «Перша Логістична компанія» визначили, що комплексна ставка з організації перевезень вантажів клієнта встановлюється за одну тону вантажу та становить 357, 00 грн., в тому числі ПДВ. (т. 1, а.с. 57).

Партія вантажу згідно зазначеної додаткової угоди становить 4 080, 000 тонн.

Відповідно до акту виконаних робіт від 20.01.2016 року згідно додаткової угоди №15 від 14.01.2016 року до договору транспортно–експедиторського обслуговування №90 від 17.10.2013 року загальна сума наданих транспортно–експедиторських послуг по даному акту становить 237 387, 14 грн., в тому числі ПДВ – 39 654, 52 грн. (т. 1, а.с. 64).

ТОВ «Перша Логістична компанія» виставила рахунок позивачу №55 від 20.01.2016 року на суму 237 387, 14 грн. (т. 1, а.с. 69).

Згідно платіжного доручення №25 від 01.01.2016 року ТОВ «Росток – Трейд» сплачено на користь ТОВ «Перша Логістична компанія» грошові кошти у сумі 237 387, 14 грн. (т. 1, а.с. 70).

Як слідує з акту виконаних робіт від 25.01.2016 року згідно додаткової угоди №15 від 14.01.2016 року до договору транспортно–експедиторського обслуговування №90 від 17.10.2013 року загальна сума наданих транспортно–експедиторських послуг по даному акту становить 329 582, 40 грн., в тому числі ПДВ – 54 930, 40 грн.(т. 1, а.с. 58).

ТОВ «Перша Логістична компанія» виставила рахунок позивачу №78 від 25.01.2016 року на суму 329 582, 40 грн., який відповідно до платіжного доручення №24 від 01.02.2016 року сплачено ТОВ «Росток – Трейд» (т. 1, а.с. 71-72).

В подальшому, позивачем зареєстровано податкову накладну № 66 від 20.01.2016 року від ТОВ «Перша Логістична компанія» на суму 237 387, 14 грн., від 25.01.2016 року №97 на суму 329 5825, 40 грн.

Загальна сума ПДВ по взаємовідносинам з ТОВ «Перша Логістична компанія» становить 94 494, 92 грн.

Що стосується взаємовідносин позивача з ПрАТ «Аква Сервіс».

Так, судом встановлено, що між ТОВ «Росток – Трейд» та ПрАТ «Аква Сервіс» укладено договір оренди №3О-440000455 від 27.08.2014 року (т. 1, а.с. 40-41).

На підставі рахунку – фактури №4400000702 від 31.01.2016 року, платіжним дорученням №28 від 01.01.2016 року позивачем сплачено на користь ПрАТ «Аква Сервіс» кошти у сумі 70, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 11, 67 грн. (т. 1, а.с. 42-43).

ТОВ «Росток – Трейд» зареєстровано податкову накладу від 31.01.2016 року №4440/44 від ПрАТ «Аква Сервіс» на суму 70, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 11, 67 грн. (т. 1, а.с. 38-39).

Між ТОВ «Росток – Трейд» та ПрАТ «Фарлеп – Інвест» укладено договір №776455/13 про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012 року, відповідно до якого оператор надає абоненту телекомунікаційні послуги, а абонент отримує та зобов'язується оплачувати їх відповідно до умов договору (т. 1, а.с. 31-33).

01.02.2013 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору №776455/13 про надання телекомунікаційних послуг від 01.02.2012 року про переоформлення договору (зміна тарифного плану) на загальну суму 1 500, 00 грн., (переоформлення договору – 150, 00 грн., абонентська плата – 1 320, 00 грн.) (в тому числі ПДВ 250, 00 грн. (т. 1, а.с. 34).

На підставі рахунку №0116776455 за період з 01.01.2016 року по 31.01.2016 року та акту наданих послуг №0116776455 позивачем згідно платіжного доручення №33 від 01.01.2016 року сплачено на користь ПрАТ «Фарлеп – Інвест» 1 320, 00 грн., утому числі ПДВ у сумі 220, 00 грн. (т. 1, а.с. 35-37).

ТОВ «Росток – Трейд» зареєстровано податкову накладну від 31.01.2016 року №60007140/01 від ПрАТ «Фарлеп – Інвест» на суму 1 320, 00 грн., в тому числі ПДВ у розмірі 220, 00 грн. (т. 1, а.с. 29).

Відповідно до приписів пункту 200.2 статті 200 ПК України звітним (податковим) періодом є один календарний місяць, а у випадках, особливо визначених цим Кодексом, календарний квартал, з урахуванням таких особливостей:

а) якщо особа реєструється як платник податку з іншого дня, ніж перший день календарного місяця, першим звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається від дня такої реєстрації та закінчується останнім днем першого повного календарного місяця;

б) якщо податкова реєстрація особи анулюється в інший день, ніж останній день календарного місяця, то останнім звітним (податковим) періодом є період, який розпочинається з першого дня такого місяця та закінчується днем такого анулювання.

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (п. 203.1 статті 203 ПК України).

При цьому, сума податкового зобов’язання, зазначена платником податку в поданій ним податковій декларації, підлягає сплаті протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації (п. 203.2 ст. 203 ПК України).

Суд в розрізі наявних документів в матеріалах справи дійшов висновку про відсутність порушення позивачем пункту 200.4 статті 200 ПК України в частині податкових накладних № 66 від 20.01.2016 року від ТОВ «Перша Логістична компанія», від 25.01.2016 року №97 від ТОВ «Перша Логістична компанія», від 31.01.2016 року №97 від ТОВ «Перша Логістична компанія», від 31.01.2016 року №4440/44 від ПрАТ «Аква Сервіс», від 31.01.2016 року №60007140/01 від ПрАТ «Фарлеп – Інвест» на загальну суму ПДВ 94 727, 00 грн., з огляду на наявність відповідних платіжних доручень, що зазначені судом вище.

В той же час, суд звертає увагу, що жодних пояснень з даного приводу відповідачем у відзиві на позовну заяву не надано.

Крім того, в ході розгляду справи судом встановлено, що між позивачем та ТОВ «Шалигинське» укладено наступні договори:

1. Договір поставки №015-14 від 11.02.2014 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним договором, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару (т. 1, а.с. 75-77).

Пунктом 3.2 розділу 3 вказаного договору визначено орієнтовну ціну та кількість товару – загальна вартість товару: 25 500 000, 00 грн., в тому числі ПДВ – 4 250 000, 00 грн.

Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі на умовах передплати, що детально визначатимуться окремою додатковою угодою (п. 5.1 договору поставки №015-14 від 11.02.2014 року).

10.12.2014 року сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору поставки №015-14 від 11.02.2014 року, згідно якої сторони дійшли згоди зафіксувати ціну на частину товару на таких умовах, зокрема: вартість товару з ПДВ – 1 519, 000 грн., у тому числі ПДВ – 253 166, 67 грн. (т. 1, а.с. 78).

Додатковою угодою №2 від 30.10.2015 року до договору поставки №015-14 від 11.02.2014 року сторонами внесено зміни, зокрема, до п. 3.2 договору поставки №015-14 від 11.02.2014 року та п. 11.1, яким продовжено дію останнього до 31.12.2016 року.

Згідно платіжного доручення №79 від 04.06.2015 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Шалигинське» передоплату згідно договору поставки №015-14 від 11.02.2014 року у розмірі 350 000, 00 грн. та зареєстровано податкову накладу від 04.06.2015 року №33/2 (т. 1, а.с. 73, а.с. 80).

2. Між ТОВ «Росток – Трейд» та ТОВ «Шалигинське» укладено договір поставки №005-15 від 27.11.2015 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним договором, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару (т. 1, а.с. 83-85).

Пунктом 3.1 вказаного договору передбачено, що ціна та кількість товару визначаються в додаткових угодах до цього договору і дійсна протягом строку поставки, що зазначений в додаткових угодах.

Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі на умовах, які визначатимуться окремою додатковою угодою (п. 5.1 договору поставки №005-15 від 27.11.2015 року).

Додатковою угодою №1 від 27.11.2015 року до договору поставки №005-15 від 27.11.2015 року встановлено, що орієнтовна загальні вартість товару з ПДВ становить 8 800 800, 00 грн., в тому числі ПДВ – 1 333 466, 67 грн. (т. 1, а.с. 86-87).

Згідно платіжного доручення №242 від 30.11.2015 року позивачем сплачено на користь ТОВ «Шалигинське» 8 000 000, 00 грн., у тому числі ПДВ – 1 333 333, 33 грн. на підставі рахунку на оплату №710 від 27.11.2015 року та зареєстровано податкову накладну від 30.11.2015 року №70/2 на зазначені суми (т. 1, а.с. 81, а.с. 88-89).

Поряд з цим, судом встановлено, що між позивачем та ТОВ АФ «Ім. Чапаєва» укладено договір поставки №006-15 від 18.12.2015 року, відповідно до якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність покупця сільськогосподарську продукцію в асортименті за ціною, якістю та кількістю, що визначені даним договором, а покупець зобов'язується здійснити приймання та оплату товару (т. 1, а.с. 92-94).

Загальна вартість товару становить 2 829 000, 00 грн., в тому числі ПДВ – 471 500, 00 грн. Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі на умовах передоплати.

На підставі рахунку на оплату №17 від 21.12.2015 року, ТОВ «Росток – Трейд» платіжним дорученням №4 від 21.12.2015 року здійснено передплату на користь ТОВ АФ «Ім. Чапаєва» у розмірі 2 000 000, 00 грн., а 22.12.2015 року сплачено кошти в сумі 800 000, 00 грн. платіжним дорученням №5 (т. 1, а.с. 96-97).

На зазначені суми позивачем зареєстровано податкові накладні від 21.12.2015 року №18/2 та від 22.12.2015 року №19/2 (т. 1, а.с. 90-91).

Крім того, ТОВ «Росток – Трейд» та ТОВ «Альфа Стек» укладено договір поставки №001-16 від 11.01.2016 року, відповідно до якого загальна вартість товару становить 6 831 875, 00 грн., в тому числі ПДВ 1 1378 645, 83 грн. (т. 1, а.с. 106-108).

Оплата товару здійснюється покупцем у грошовій формі шляхом перерахування на рахунок постачальника до 15.03.2015 року.

На підставі рахунку – фактури №-001 від 19.01.2016 року платіжним дорученням №13 від 31.01.2016 позивачем сплачено на користь ТОВ «Альфа Стек» кошти у розмірі 1 003 081, 25 грн., на підставі рахунку фактури №-0007 від 01.02.2016 року, платіжним дорученням №23 від 01.02.2016 року сплачено кошти в сумі 1 003 081, 25 грн., на підставі рахунку фактури № СФ-014 від 03.02.2016 року, платіжним дорученням №26 від 03.02.2016 року сплачено кошти в сумі 825 712, 50 грн., платіжним дорученням №14 від 18.02.2016 року сплачено кошти в сумі 2 300 000, 00 грн. (т. 1, а.с. 110 -116).

ТОВ «Росток – Трейд» зареєстровано податкові накладні від 19.01.2016 року №19011, №1021 від 01.02.2016 року, №3021 від 03.02.2016 року, від 18.02.2016 року (т. 1, а.с. 90-91, т. 1, а.с. 98-106).

Разом з цим, з матеріалів справи слідує, що на підставі рахунку на оплату №313639 від 29.02.2016 року позивачем сплачено на користь ТОВ «АІР» платіжним дорученням від 29.02.2016 року №40 грошові кошти у розмірі 661, 00 грн. та зареєстровано податкову накладну №890 від 29.02.2016 року.

В той же час, суд звертає увагу, що акт перевірки містить описку в частині реєстрації позивачем податкової накладної від ТОВ «АІР №5008 від 29.02.2016 року на суму 182, 50 грн.

Зазначена податкова накладна зареєстрована від ТОВ "Приватінвест" на підставі рахунку №10-1439652 від 29.02.2016 року та платіжного доручення №39 від 29.02.2016 року (т. 1, а.с. 24-27).

Як вже було зазначено судом вище, в контексті приписів пункту 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту, серед іншого, вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

З вказаного слідує, що позивачем правомірно включено суми ПДВ по господарським операціям, що зазначені судом вище.

При цьому, суд наголошує, що відповідачем не доведено в ході розгляду справи порушення ТОВ «Росток – Трейд» пункту 200.4 статті 200 ПК України.

Водночас, як слідує зі змісту акту перевірки контролюючий орган посилається на підпункт 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 ПК України в частині експортних операцій позивача (т. 1, а.с. 14).

В той же час, у пункті 3.7 розділу 3 акту перевірки (т. 1, а.с. 14) відповідач зазначає, що ТОВ «Росток – Трейд» за липень 2015 року, листопад 2015 року – лютий 2016 року не здійснювало операцій з постачання (експорту, імпорту) послуг.

Крім того, відповідачем в ході розгляду справи не надано документів, на які останній покликається в акті перевірки.

В той же час, відзив поданий контролюючим органом взагалі не містить в собі викладених ним обставин, що в ходять до предмету доказування в даній адміністративній справі, а містить лише витяг з акту із зазначення нормативно – правових норм, які не регулюють в даному випадку спірні правовідносини.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з огляду на приписи наведених правових норм процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішень органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи відмовлено у наданні податкових вигод, презумується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Окрім того, такий підхід узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції" визначено, що "…адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління.".

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення адміністративного позову.

Частиною 1 статті 143 КАС України встановлено, що суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Приймаючи до уваги те, що адміністративний позов підлягає задоволенню, то судові витрати слід присудити на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток – Трейд» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 30, літера В, код ЄДРПОУ 33940277) до Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980) задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0009741404 від 17.06.2016 року, прийняте Головним управлінням ДФС у м. Києві.

3. Судові витрати в розмірі 50 874 (п'ятдесят тисяч вісімсот сімдесят чотири) грн. 36 коп. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Росток – Трейд» (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, б. 30, літера В, код ЄДРПОУ 33940277) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у м. Києві (04655, м. Київ, вул. Шолуденка, б. 33/19, код ЄДРПОУ 39439980).

Рішення набирає законної сили в порядку передбаченому ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства та може бути оскаржена в апеляційному порядку повністю або частково за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295-297 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII) до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя М.А. Бояринцева