Рішення № 79954396, 19.02.2019, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 лютого 2019 року № 826/6873/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Арсірія Р.О., розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1доГоловного управління Державної фіскальної служби у м. Києві провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

Суд прийняв до уваги таке:

Позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просить, з урахуванням змінених позовних вимог, визнати нечинним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві з зобов'язанням за платежем «земельний податок з фізичних осіб 180010700» № 21828-1305 від 28.10.2016 в частині сплати земельного податку в розмірі 153 870,79 грн.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення в частині є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки прийняте відповідачем на підставі висновків, зроблених за результатами перевірки позивача, які не відповідають фактичним обставинам.

Відповідач позовні вимоги не визнав, просив у задоволенні позову відмовити повністю, оскільки оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято ним на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Сторонами заявлено спільне клопотання про розгляд справи за їх відсутності, згідно ч.4 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на момент проведення судового засідання).

Враховуючи спільну заяву сторін, судом ухвалено про подальший розгляд в порядку письмового провадження.

Разом з тим, 15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03.10.2017 №2147-VIII, яким внесено зміни до Кодексу адміністративного судочинства України, виклавши його в новій редакції.

Відповідно до підпункту 10 пункту 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України в новій редакції передбачено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Враховуючи викладене, суд закінчує розгляд даної справи ухваленням рішення за правилами нової редакції Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як слідує з матеріалів справи, 01 серпня 2016 року, ОСОБА_1 отримав за адресою місця проживання податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2016р. №17630-1305 з зобов'язанням за платежем «земельний податок з фізичних осіб 18010700» в сумі 591 952,98 грн.

Дане податкове повідомлення-рішення від 31.05.2016 №17630-1305 складено ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві при нарахуванні земельного податку з фізичних осіб згідно з пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 та відповідно до п. 286.5 ст. 286 Податкового кодексу України щодо земельної ділянки, яка використовується позивачем (адреса розташування земельної ділянки: АДРЕСА_2; кадастровий НОМЕР_1, загальна площа 3149,25 кв.м.; цільове призначення земельної ділянки - землі змішаного використання (землі комерційного використання 1525.36 кв.м, землі комерційного використання (орендарі будівель і споруд) 1623.89 кв.м).

Не погоджуючись з даним податковим повідомленням-рішенням ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2016 №17630-1305 позивач, керуючись нормами ПК України щодо адміністративного оскарження, звернувся зі скаргами до контролюючих органів вищого рівня (до Головного управління ДФС у м. Києві та Державної фіскальної служби України).

Головним управлінням ДФС у м.Києві в адміністративному порядку розглянута первинна скарга позивача та 21.10.2016 прийнято рішення №6834/0/26-15-10-02-16, яким скаргу позивача частково задоволено, а податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 31.05.2016 №17630-1305 скасовано в частині основного платежу на суму 98 666,69грн.

Відповідно до ст. 60 ПК України податкове повідомлення-рішення вважається відкликаним, якщо контролюючий орган зменшує нараховану суму грошового зобов'язання раніше прийнятого податкового повідомлення-рішення, надсилаючи платнику податків податкове повідомлення-рішення, яке містить зменшену суму грошового зобов'язання.

09 листопада 2016 року, позивач, отримав за адресою місця проживання два податкових повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві з зобов'язанням за платежем «земельний податок з фізичних осіб 18010700»: №21828-1305 від 28.10.2016 в сумі 360 673,13 грн та №21829-1305 від 28.10.2016 в сумі 132 613,16грн загальна сума зобов'язання за двома податковим повідомленнями рішеннями становить 493 286,29 грн.

Позивач вважає, що податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві №21828-1305 від 28.10.2016р в сумі 360 673,13 грн частково не відповідає і суперечить чинному законодавству України, що і слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Оцінивши за правилами ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно із статтею 269 ПК України, платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. Статтею 270 ПК України визначено, що об'єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні та земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Згідно з пунктом 287.1 статті 287 Податкового кодексу власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. Згідно з п. 287.6 ст. 287 ПК України, при переході права власності на будівлі земельний податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на земельну ділянку.

Базою оподаткування земельним податком є нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнтів індексації (стаття 271 ПК України). Пунктом 289.1 ст. 289 ПК України передбачено, що для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Пунктом 274.1 ст. 274 ПК України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 5 відсотків від їх нормативної грошової оцінки.

Згідно з п. 271.2 ст. 271 зазначеного Кодексу, рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок, розташованих у межах населених пунктів, офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановим період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Відповідно до ч. 5 ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 565/565 з 01.07.2015 введено в дію нову нормативну грошову оцінку земель міста Києва, затверджену рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва».

Як вказано у даному рішенні Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», нормативна грошова оцінка земельних ділянок несільськогосподарського призначення, визначається за формулою:

Цн = Цнм * Пз * Кф * Кл * Кі, де:

Цн - нормативна грошова оцінка земельної ділянки, в гривнях;

Цнм - базова вартість одного квадратного метра землі в гривнях в межах конкретної економіко-планувальної зони;

Пз - площа земельної ділянки в квадратних метрах;

Кф - коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки;

Кл - узагальнюючий локальний коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (не вище 1,5);

Кі - коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки (1,249; 1,433 за 2014, 2015 роки відповідно).

При цьому, узагальнюючий локальний коефіцієнт (Кл), який характеризує місце розташування земельної ділянки, визначається як добуток значень окремих локальних коефіцієнтів, що впливають на місце розташування цієї земельної ділянки.

Відповідно до Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва» та Додатку № 2, 3:

грошова оцінка землі економіко-планувальної зони № 244 (базова вартість 1 кв.м землі) становить 933,59 грн./кв.м;

коефіцієнт функціонального використання землі комерційного використання - 2,50;

локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: 0,93 (без тепломережі) та 0,93 (в санітарно-захисній зоні);

виходячи з зазначеного, узагальнюючий локальний коефіцієнт, який визначається в розмірі добутку вказаних локальних коефіцієнтів, становить: 0,86 = 0,93*0,93.

За п. 286.1 ст. 286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до даних державного земельного кадастру, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки позивача, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, кадастровий НОМЕР_1, складає 11 313 850,04 грн, що підтверджуються довідкою № Ю-22994/2016 про розмір нормативної грошової виданої Департаментом земельних ресурсів від 11 серпня 2016 року за № 375.

Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки позивача, що відображена у даній довідці, визначена на підставі наступних даних державного земельного кадастру: рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», листа Державного агентства земельних ресурсів України № 6-28-0.22-215/2-15 від 14.01.2015 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель», листа Держгеокадастру № 6-28-0.22-201/2-16 від 11.01.2016 «Про індексацію нормативної грошової оцінки земель».

Як зазначалось вище, рішенням Київської міської ради від 10.12.2014 № 565/565 дану оцінку земельної ділянки було введено в дію з 01.07.2015.

Таким чином, дані, що містяться у довідці №Ю-22994/2016 про розмір нормативної грошової виданої Департаментом земельних ресурсів від 11 серпня 2016 року за № 375, виходячи з яких розраховано нормативно-грошову оцінку конкретної земельної ділянки позивача, відповідають затвердженим коефіцієнтам та іншим даним згідно з рішенням Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Києва», а саме:

площа земельної ділянки в квадратних метрах - 3149,25 кв.м (на підставі Технічної документації щодо встановлення в натурі меж земельної ділянки); економіко-планувальна зона № 244 (визначено на підставі рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23);

базова вартість 1 кв.м землі - 933,59 грн./кв.м (визначено на підставі рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23);

коефіцієнт функціонального використання землі - 2,50 (визначено на підставі рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23);

локальні коефіцієнти на місцезнаходження земельної ділянки у межах економіко-планувальної зони: 0,93 (без тепломережі) та 0,93 (в санітарно-захисній зоні), (визначено на підставі рішення Київської міської ради від 03.07.2014 №23/23);

узагальнюючий локальний коефіцієнт визначено в розмірі добутку цих коефіцієнтів: 0,86 = 0,93*0,93;

коефіцієнти індексації нормативної грошової оцінки: 1,249; 1,433 за 2014, 2015 роки відповідно.

Загальна нормативна грошова оцінка земельної ділянки - 11 313 850,04 грн.

Отже, нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що визначена у 2014 році на підставі Рішення Київської міської ради від 03.07.2014 № 23/23, з урахуванням індексації нормативної грошової оцінки земель у 2014, 2015 роках, становить 11 313 850,04 грн.

При цьому, варто зауважити, що дана довідка від 11.08.2016 не встановлює нову нормативно-грошову оцінку земельної ділянки позивача, а лише відображає дані Державного земельного кадастру, які в ньому містились до видачі довідки з липня 2015 року.

Більш того, відповідач не надав суду письмових пояснень з приводу підстав винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, розрахунку сум податкових зобов'язань, документів, на підставі яких були прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У зв'язку із цим, суд зазначає, що встановлені у ході розгляду справи обставини є достатніми для висновку про те, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення не відповідає викладеним у частині третій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, а отже є протиправними та підлягають скасуванню в частині.

Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві з зобов'язанням за платежем «земельний податок з фізичних осіб 180010700» № 21828-1305 від 28.10.2016 в частині сплати земельного податку в розмірі 153 870,79 грн.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 537,71 грн за рахунок бюджетних асигнувань ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м.Києві (03151, м.Київ, вул.Смілянська, 6).

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя Р.О. Арсірій