Рішення № 79954160, 19.02.2019, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 лютого 2019 року Справа № 280/5393/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., при секретарі Серебрянниковій О.А., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1)

до відповідача - Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пр. Тихий, буд. 7, ЄДРПОУ 07835529)

про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

17 грудня 2018 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) до Запорізького обласного військового комісаріату (далі по тексту - відповідач) в якому позивач просить суд:

- визнати бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення позивачу за період з 02.06.2016 по 09.06.2017;

- стягнути з відповідача на користь позивача невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2016 по 09.06.2017 в розмірі 1045,14 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що після звільнення зі служби, під час ознайомлення з грошовим атестатом, він встановив, що нарахування йому грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі. Зокрема, за період з 02.06.2014 по 09.06.2017 індексація грошового забезпечення відповідачем ненараховувалась та невиплачувалась.

Індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці і її проведення, у звязку зі зростанням споживчих цін, є обов'язковою для всіх юридичних осіб роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи. Враховуючи наведене, зазначив, що невиплата індексації грошового забезпечення втрати частини доходів є обмеженням його Конституційних прав, незаконна.

Позивач 16.10.2018 звернувся із заявою до Запорізького обласного військового комісаріату з приводу врегулювання питання щодо виплати йому індексації грошового забезпечення, однак листом від 09.11.2018 за №568/ф відповідач повідомив, що відповідно до листа Директора стратегічного планування та аналізу від 09.06.2016 №252/10/136-16 у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 "Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення" (із змінами), індексація грошового забезпечення не нараховується до окремого роз'яснення. Листом від 28.11.2018 № 610/ф відповідачем був наданий позивачу умовний розрахунок грошового забезпечення, згідно з яким не нарахована та не виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2014 по 09.06.2017 рейсу становить 1 045,14 грн. Однак, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплату індексації грошового забезпечення віськовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 р. - червні 2017 р. у Міноборони не було. Позивач вважає, що вищевказаним листом відповідач незаконно відмовив йому у виплаті індексації грошового забезпечення, у зв'язку з чим він звернувся за захистом своїх прав до суду.

Ухвалою суду від 22.12.2018 відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.

Представником відповідача 10.01.2019 через канцелярію суду (вх. №1089) було надано відзив на позовну заяву у якому, зокрема, пояснює, що в 2016 році відбулося збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. В зв'язку з цим, на виконання вимог телеграми Міністра оборони України від 31.12.2015 № 248/3/9/1/1150 щодо збільшення грошового забезпечення військовослужбовців. Департаментом фінансів Міністерства оборони України були доведені до військових частин (установ, організацій) роз'яснення від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 згідно яких, у зв'язку із внесенням змін до Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (із змінами), згідно яких індексацію грошового забезпечення військовослужбовців слід не нераховувати до окремого роз'яснення. У межах наявного фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січні 2016 року - лютому 2018 року у Міністерства оборони України - не було. Також відповідач посилається на те, що Порядок № 1078 не передбачає механізм нарахування та виплати індексації за попередні роки. З наведених підстав та підстав пропуску звернення до суду просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

У судове засідання представник позивача не з'явився, однак в прохальній частині позовної заяви міститься клопотання про розгляд справи без його участі.

Відповідач у судове засідання не з'явився, про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчать поштові повідомлення про вручення судових повісток, які містяться в матеріалах справи, через канцелдярію суду (вх. №2015) подав заяву про розгляд справи без участі представника відповідача у порядку письмовіого провадження. Проти задоволення позовних вимог заперечує у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

В зв'язку з розглядом справи в порядку письмового провадження, відповідно до вимог ч. 4 ст. 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наступне.

Як встановлено матеріалами справи, ОСОБА_1 проходив військову службу у період з 02.06.2014 по 31.03.2015 в Запорізькому обласному військовому комісаріаті ОК «Південь»; з 31.03.2015 по 06.01.2017 у Приморському районному військовому комісаріаті запорізької області; з 07.01.2017 по 09.06.2017 в Василівському районному військовому комісаріаті Запорізької області ОК «Схід».

Відповідно до частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», з урахуванням вимог частини восьмої цієї ж статті, наказом №34 від 09.06.2017 майора ОСОБА_1, звільнено з військової служби у запас.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, індексація грошових доходів позивачу, за період з 02.06.2014 по 09.06.2017 не нараховувалась та не виплачувалась.

У зв'язку із наведеним, позивач 16.10.2018 звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за вищевказаний період.

Листом від 28.11.2018 № 610/ф відповідачем був наданий позивачу умовний розрахунок грошового забезпечення, згідно з яким не нарахована та не виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2014 по 09.06.2017 становить 1 045,14 грн. Однак, у межах наявного фінансового ресурсу можливості виплату індексації грошового забезпечення віськовослужбовцям ЗСУ у січні 2016 р. - червні 2017 р. у Міноборони не було.

Позивач, не погоджуючись із діями відповідачів щодо ненарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 29.12.2017, звернувся до суду з позовом.

Повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог, виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частини першої ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу», військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

В силу статтей 1 та 2 Закону України від 20.12.1991 №2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Відповідно до частин другої-третьої ст. 9 Закону №2011-ХІІ, до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - Закон № 1282-ХІІ).

Відповідно до ст. 2 Закону № 1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

В силу статей 4, 6 Закону № 1282-ХІІ, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

У разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, визначені Порядком проведення індексації грошових доходів населення, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 (далі Порядок № 1078).

Відповідно до п. 1-1 Порядку № 1078 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (у 2016 році - 103 відсотка).

Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Пунктом 2 Порядку № 1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку № 1078, індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються оплата праці (грошове забезпечення), розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю та матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, що надаються залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії.

Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

Відповідно до п. 5 Порядку № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Отже, місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Згідно п. 6 Порядку № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговість його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.

Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік (вказана норма застосовується із 01.12.2015).

Таким чином, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

При цьому, нормами Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078 визначено джерело коштів на проведення індексації.

Однак, пунктом 6 Порядку № 1078 безпосередньо не скасовано виплату індексації заробітної плати (грошового забезпечення) та не пов'язано індексацію з надходженням коштів до власника підприємства, установи, організації.

Листом від 28.11.2018 № 610/ф відповідачем був наданий позивачу умовний розрахунок грошового забезпечення, згідно з яким не нарахована та не виплачена сума індексації грошового забезпечення за період з 02.06.2014 по 09.06.2017 становить 1 045,14 грн.

Доводи ввідповідача стосовно відсутності видатків на виплату індексації грошового забезпечення військовослужбовців за червень 2014 року - червень 2017 року, і як наслідок відсутності підстав не виплати позивачу індексації грошового забезпечення, суд не приймає до уваги, з огляду на наступне.

Так, відсутність на рахунках відповідача коштів для виплати індексації грошового забезпечення не є само по собі належним доказом неможливості здійснення вказаних виплат, оскільки відповідачем не надано доказів того, що у бюджеті відповідного рівня, з якого фінансується відповідач, кошти на індексацію грошового забезпечення відсутні. Також, відповідачем не надано доказів того, що ним протягом 2014-2017 років надсилались до вищестоящого органу потреби на виділення додаткових коштів для виплати військовослужбовцям індексації грошового забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не здійснював нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення за період з протягом 02.06.2014 по 09.06.2017, що є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку № 1078.

При цьому, ст. 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» визначено, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.

Тобто, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. За вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією), є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Таким чином, відповідач, відмовляючи позивачу у не виплати йому індексації грошового забезпечення за період із червня 2014 року по червень 2017 року, діяв неправомірно, не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).

Таким чином, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд прийшов до висновку, що наявні правові підстави для задоволення адміністративного позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.

Керуючись статтями 139, 241, 243-246 та 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1) до відповідача - Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7, ЄДРПОУ 07835529) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправною бездіяльність Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пров. Тихий, буд. 7, ЄДРПОУ 07835529) щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1) за період з 02.06.2016 по 09.06.2017.

Стягнути з Запорізького обласного військового комісаріату (69063, м. Запоріжжя, пр. Тихий, буд. 7, ЄДРПОУ 07835529) на користь ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1, номер за ДРФО НОМЕР_1) невиплачену індексацію грошового забезпечення за період з 02.06.2016 по 09.06.2017 в розмірі 1045 (одна тисяча сорок п'ять) грн. 14 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду в повному обсязі складено та підписане суддею 19.02.2019.

Суддя Р.В. Сацький