Рішення № 79953517, 18.02.2019, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/6749/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2019 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вовченко O.A., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов,-

ВСТАНОВИВ:

27 грудня 2018 року до Одеського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області з адміністративним позовом до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, в якому просить суд визнати протиправними та скасувати постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Носенка Сергія Борисовича про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. ВП №56704706 від 05.12.2018 року та про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892,00 грн. ВП №56704706 від 05.12.2018.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 02 січня 2019 року судом даний позов залишено без руху та надано позивачу 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

Ухвалою суду від 21 січня 2019 року позивачу продовжено строк усунення недоліків позовної заяви, встановлено 5-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії ухвали.

06 лютого 2019 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду судом прийнято до розгляду позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вх.№3842/19) та відкрито провадження у даній адміністративній справі. Визначено, що справа буде розглядатися за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає наступне.

Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області отримано з відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області постанову ВП № 56704706 від 05.12.2018 про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. та постанову ВП № 56704706 від 05.12.2018 про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн. Вказує, що за відповідним реєстраційним номером 56704706 в Автоматизованій системі виконавчого провадження є інформація про те, що старшим державним виконавцем постанова про накладення штрафу у розмірі 10200 грн. вже виносилась, однак ще 08.08.2018, тобто, одночасно з постановою про накладення штрафу у розмірі 5100 грн., що об'єктивно не відповідає вимогам статей 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII. Зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 по справі № 2-а-2657/11, яка отримана головним управлінням 29.05.2017, та якою зобов'язано головне управління провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 2 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. На виконання постанови від 26.04.2017 ОСОБА_2 перерахунок пенсії проведено 01.06.2017 з урахуванням щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеної до 1 категорії, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 26.06.2005 по 31.12.2005, з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014. Зазначає, що в подальшому, старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень винесена постанова про відкриття виконавчого провадження від 05.07.2018 ВП № 56704706. Головне управління 25.07.2018 направило лист за вих. № 12128/03 до відділу примусового виконання рішень про виконання рішення суду, в якому зазначено, що перерахунок пенсії проведено 01.06.2017 з урахуванням щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеної до 1 категорії, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 26.06.2005 по 31.12.2005, з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014. Доплата до перерахунку за вказаний період в сумі 16602,91 грн. буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України. Таким чином, головним управлінням вживалися всі можливі дії для виконання вимог виконавчого листа від № 2-а-2б57/11. Зазначає, що постанова про накладання штрафу у розмірі 5100 грн. від 08.08.2018 ВП № 56704706 оскаржена головним управлінням в судовому порядку. Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07.12.2018 справу № 522/15039/18 направлено до Одеського окружного адміністративного суду для розгляду. Вказує, що головне управління 27.08.2018 повторно направило лист за вих. № 13785/03 до відділу примусового виконання рішень про виконання рішення суду. Зазначає, що у даному випадку, наявні поважні причини невиконання рішення суду, зокрема, відсутність фінансування для виплати донарахованої за рішенням суду суми пенсії, тому головне управління вважає протиправною постанову старшого державного виконавця від 05.12.2018 ВП № 56704706 про накладання штрафу у розмірі 10200 грн. Вказує, що доплата до перерахунку за вказаний період в сумі 16602,91 грн. буде виплачена згідно з Порядком погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2018 № 649, та Порядком ведення обліку рішення суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, затвердженим правлінням Пенсійного фонду України від 26.09.2018 № 20-1. Пенсійний фонд України електронним листом повідомив головне управління про необхідність надати інформацію щодо рішень суду, ухвалених починаючи з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 31.12.2017, за яким наявна сума невиплачених коштів, фінансування якої здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. На виконання зазначеного листа Пенсійного фонду України головне управління електронним листом надало реєстр витребуваних судових рішень, який містить в тому числі й суму доплати, утворену внаслідок перерахунку на виконання постанови Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 по справі № 2-а-2657/11.

12 лютого 2019 року до суду від відповідача за вх.№ЕП/1154/19 надійшов відзив, у якому зазначено, що на виконанні у відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області з 05.07.2018 перебувало виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2-а-2657/11, виданого Приморським районним судом м. Одеси від 24.05.2017 про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській-АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсі за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. 08.08.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на ГУ ПФУ в Одеській області у розмірі 5100,00 грн. 04.09.2018 до відділу надійшов лист ПФУ щодо часткового виконання рішення суду, а саме про проведений перерахунок, однак не виплату. На виплату донараховної пенсії відсутні кошти. Зазначає, що ПФУ не надало підтвердження про відсутність відповідних коштів на виконання рішення суду. Таким чином, боржником рішення суду не виконується у повному обсязі. Вказує, що 05.12.2018 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 10200,00 грн. Зазначає, що відсутність грошових коштів у бюджеті не є підставою невиконання рішення суду, виконання чого є обов'язковим, що передбачено статтею 129-1 Конституції України. Вказує, що оскільки рішення виконано частково, тому підлягає стягненню виконавчий збір.

Враховуючи викладене, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.

Від представника позивача 18.02.2019 року за вх.№ЕП/1282/19 надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження без участі його представника.

Представник відповідача у відзиві просить суд розглядати справу у письмовому провадженні.

Таким чином, оскільки сторони не з'явились, у зв'язку з відсутністю потреби заслухати свідка чи експерта, суд вирішив 18.02.2019 року усною ухвалою суду, внесеною в протокол судового засідання, розглядати дану справу у письмовому провадженні.

Дослідивши подані до суду документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

Згідно ч.ч.2, 3 ст.14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII від 02.06.2016 року (далі - Закон №1404-VIIІ) (тут і в подальшому у редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин) встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до ч. 1 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

У відповідності до ч.6 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Згідно з ч.1 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

При цьому, приписами ч.2 вказаної статті визначено, що у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно ч. 1 ст. 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Суд зазначає, що згідно інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Приморського районного суду міста Одеси від 14.12.2016 року по справі №2-а-2657/11 позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2 щомісячного підвищення до пенсії як інваліду війни 2-ї групи, в період з 26 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року в частині застосування постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року. Визнано протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування, в період з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2006 року, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, при нарахуванні та виплаті ОСОБА_2, як інваліду 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, пенсії по інвалідності та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в частині застосування, в період з 01 січня 2007 року по 31 грудня 2007 року, постанови Кабінету Міністрів України №01 від 03.01.2002 року та в частині застосування, в період з 22 травня 2008 року, статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в редакції Закону № 107-VI від 28.12.2007 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести ОСОБА_2 перерахунок пенсії з урахуванням щомісячного підвищення пенсії для інвалідів війни 2-ї групи на 350 відсотків мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік з 26 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області провести перерахунок призначеної ОСОБА_2 пенсії як інваліду війни 2-ої групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1-ої категорії, з урахуванням його права на пенсію по інвалідності у розмірі не нижче восьми мінімальних пенсій за віком та на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня 2005 року по 31 грудня 2005 року, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами України на відповідний рік, та, починаючи з 01 січня 2006 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком з наступними її змінами згідно законів України, з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. В задоволенні решти вимог ОСОБА_2, - відмовлено.

26 квітня 2017 року Одеським апеляційним адміністративним судом винесено постанову по справі №2-а-2657/11 (а.с.17-21), якою апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області задоволено частково. Постанову Приморського районного суду м.Одеси від 14 грудня 2016 року скасовано, прийнято по справі нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Визнано протиправними дії Одеського обласного військового комісаріату в частині застосування постанови Кабміну України від 03.01.2002р. № 1 при призначенні та нарахуванні ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії за період з 26 червня 2005р. по 31 грудня 2005 року. Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області в частині призначення та нарахуванні ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі, меншому ніж визначено у ст.50 Закону України «Про соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повести перерахунок призначеної ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим. Позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, Одеського обласного військового комісаріату в частині визнання за ним права на щомісячне підвищення пенсії у розмірі 350% мінімальної пенсії за віком та зобов'язання виплатити таке підвищення за період з 26 червня 2005р. по 31 грудня 2005 року залишено без розгляду. В решті позову - відмовлено.

24 травня 2017 року Приморським районним судом м. Одеси видано виконавчий лист №2-а-2657/11 щодо зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області повести перерахунок призначеної ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року з виплатою різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 05 липня 2018 року за виконавчим листом Приморського районного суду м. Одеси №2-а-2657/11 від 24.05.2017 року відкрито виконавче провадження за №56704706 (а.с.23-24).

Вказана постанова направлена Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області 11.07.2018 року та отримана позивачем 16.07.2018 року (а.с.22).

Листом від 25.07.2018 року за вих. №12128/03 (а.с.24, 69) Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомило відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління Юстиції в Одеській області, що перерахунок пенсії проведено 01.06.2017 року з урахуванням щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеної до 1 категорії, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 26.06.2005 по 31.12.2005, з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014. Доплата до перерахунку за вказаний період в сумі 16602,91 грн. буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

08.08.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП №56704706 про накладення штрафу 5100 грн. (а.с.71).

В цей же день 08.08.2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області винесено постанову ВП №56704706 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 10200 грн. (а.с.15).

Судом встановлено, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.01.2019 року по справі №522/15039/18, яке станом на момент винесення вказаного рішення не набрало законної сили, адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправними та скасування постанов про накладення штрафу задоволено частково. Визнано протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 08.08.2018 року ВП №56704706 про накладення штрафу за повторне невиконання у повному обсязі рішення суду у сумі 10200 грн. В задоволенні адміністративного позову Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області до Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області про визнання протиправною та скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області від 08.08.2018 року ВП №56704706 про накладення штрафу в сумі 5100 грн. відмовлено.

27 серпня 2018 року позивач листом №13785/03 (а.с.73) повідомив відділ примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що перерахунок пенсії проведено 01.06.2017 з урахуванням щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особі, віднесеної до 1 категорії, в розмірі 75 % мінімальної пенсії за віком за період з 26.06.2005 по 31.12.2005, з 22.05.2008 по 22.07.2011 та з 01.01.2014 по 02.08.2014. Доплата до перерахунку за вказаний період в сумі 16602,91 грн. буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

05 грудня 2018 року старшим державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області прийнято постанови ВП №57233385 про накладення штрафу за повторне невиконання рішення суду без поважних причин у розмірі 10200 грн. (а.с.12) та про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області виконавчого збору у розмірі 14892 грн. (а.с.14)

Вказані постанови надіслані позивачу 05.12.2018 року та отримані ним 17.12.2018 року (а.с.11, 13).

На підтвердження здійснення перерахунку пенсії ОСОБА_2 згідно вищевказаних рішень по справі №2-а-2657/11 позивач подав до суду копії перерахунків від 01.06.2017 року (а.с.51-66, 99-114).

Судом встановлено, що в оскаржуваних постановах державного виконавця від 05.12.2018 року зазначено, що боржником рішення суду у повному обсязі не виконано.

Однак, суд вказує на те, що згідно вищезазначеного листа позивача, адресованого відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області повідомлено про виконання рішення суду.

Судом встановлено, що позивачем здійснено перерахунок пенсії, проте постанова Одеського апеляційного адміністративного суду не виконана в частині виплати грошових коштів у зв'язку з відсутністю відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів.

На підтвердження вказаного позивачем до суду надано лист Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України №43035/02-11 від 19.12.2018 року (а.с.74), яким Пенсійний фонд України повідомляє про необхідність надати інформацію щодо рішень суду, ухвалених починаючи з 01.01.2016 по 31.12.2016 та з 01.01.2017 по 31.12.2017 за якими наявна сума невиплачених коштів, фінансування яких здійснюється за рахунок державного бюджету.

На виконання вищевказаного листа Департаменту пенсійного забезпечення Пенсійного фонду України позивачем надано лист Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №21863/02 від 27.12.2018 року (а.с.75) та реєстр рішень суду ухвалених протягом 2016 та 2017 років, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою по Одеській області (а.с.76), у якому зазначено постанову Одеського апеляційного адміністративного суду по справі №2-а-2657/11 від 26.04.2017 року.

Разом з тим, суд вказує на те, що відсутність відповідного фінансового забезпечення та фактична відсутність коштів на виплату заборгованості по пенсії згідно постанови Одеського апеляційного адміністративного суду не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Відповідно до ч.1 ст.75 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії.

Відповідно до статей 113 і 117 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, звітує перед Верховною Радою України про його виконання, в межах своєї компетенції видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання.

Постанови Кабінету Міністрів України відповідно до положень ч.1 ст.4 Бюджетного Кодексу України є частиною бюджетного законодавства. Повноваження Пенсійного фонду України, як виконавця бюджетних програм, визначаються ст. 23 Бюджетного кодексу, а саме: будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Згідно з пунктами 20 та 20 ч.1 ст.116 Бюджетного кодексу України здійснення видатків бюджету без встановлених бюджетних призначень, або їх перевищення всупереч цьому кодексу чи Державному бюджету України є порушенням бюджетного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 13.06.2018 у справі №757/29541/14-а, та від 24.01.2018 р. у справі №405/3663/13-а.

Згідно з ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний приймати рішення, а дії - вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх, дотримуючись встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.

Таким чином, суд робить висновок, що позивач постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2047 року по справі №2-а-2657/11 в частині здійснення перерахунку пенсії виконав, а доплату пенсії ОСОБА_2 за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року буде виплачено після виділення коштів на фінансування з державного бюджету, а тому постанова ВП №56704706 від 05.12.2018 року про накладання штрафу у розмірі 10200,00 грн. є необґрунтованою та передчасною.

Щодо постанови старшого державного виконавця про стягнення виконавчого збору від 05.12.2018 року ВП №56704706 суд зазначає наступне.

Згідно із Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», Законом України «Про виконавче провадження», інших законодавчих актів України та нормативно-правових актів Міністерства юстиції України розроблена Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена Наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, та зареєстрована в Міністерстві юстиції України 2 квітня 2012 року № 489/20802 (далі - Інструкція), яка визначає окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до п. 8 розділу III Інструкції стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 27 Закону.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.

Згідно з ч.3 ст.27 Закону №1404-VIIІ за примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.

Частиною 4 статті 27 Закону №1404-VIIІ визначено, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).

Стягнутий виконавчий збір перераховується до Державного бюджету України протягом трьох робочих днів з дня надходження на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч.5 ст.27 Закону №1404-VIIІ виконавчий збір не стягується:

1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню;

2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини;

3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень";

4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону;

5) у разі виконання рішення приватним виконавцем;

6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.

Водночас, п.8 розділу III Інструкції визначено, що про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчий збір стягується з боржника на підставі постанови про стягнення виконавчого збору, у якій зазначаються розмір та порядок стягнення нарахованого виконавчого збору.

Постанову про стягнення виконавчого збору державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження (крім виконавчих документів про стягнення аліментів) та не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилає сторонам виконавчого провадження.

У разі повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4, 6 частини першої статті 37 Закону, закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 6, 7, 9 (крім випадку, передбаченого частиною дев'ятою статті 27 Закону), 11, 14 і 15 частини першої статті 39 Закону, якщо виконавчий збір не стягнуто, постанова про стягнення виконавчого збору не пізніше наступного робочого дня з дня повернення виконавчого документа (закінчення виконавчого провадження) реєструється в автоматизованій системі виконавчого провадження як виконавчий документ та підлягає виконанню в порядку, передбаченому Законом та цією Інструкцією.

Вказані положення відображені також й у ч.3 ст.40 Закону №1404-VIIІ.

За частиною дев'ятою статті 27 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання, яке виконавець розпочинає на підставі виконавчого документа. Відтак, одночасно з відкриттям виконавчого провадження виконавець повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору.

При цьому, обґрунтовуючи доводи про протиправність постанови від 05.12.2018 року ВП №56704706 про стягнення виконавчого збору, позивач посилається на те, що державним виконавцем не було вчинено жодних дій, спрямованих на виконання рішення суду по справі №2-а-2657/11, оскільки рішення суду виконано позивачем самостійно ще до відкриття виконавчого провадження.

Як вже зазначалось, листами Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 25.07.2018 року за вих. №12128/03 та від 27.08.2018 року №13785/03 повідомлено відповідача про те, що доплата до перерахунку за вказаний період в сумі 16602,91 грн. буде здійснена за наявності відповідного фінансування з Державного бюджету України.

В той же час суд зазначає, що постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 26.04.2017 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області окрім перерахунку призначеної ОСОБА_2 щомісячної додаткової пенсії як інваліду війни 2 групи та постраждалому внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії в розмірі 75% мінімальної пенсії за віком за період з 26 червня по 31 грудня 2005 року, з 22 травня 2008 року до 22 липня 2011 року та з 01 січня по 02 серпня 2014 року також провести виплату різниці між перерахованим розміром пенсії та фактично отриманим.

Таким чином, позивачем самостійно повідомлено виконавця про виконання рішення суду по справі № 2-а-2657/11 лише в частині проведення перерахунку пенсії, однак без проведення її виплати у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладене, доводи позивача про самостійне виконання позивачем рішення суду по справі №2-а-2657/11 у повному обсязі ще до відкриття виконавчого провадження не підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Також, вирішуючи даний спір, суд враховує висловлений 07 березня 2018 року Верховним Судому складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові по справі № 750/7624/17 правовий висновок про те, що ч. 3 ст. 27 Закону №1404-VІІІ прямо передбачає обов`язок боржника сплатити виконавчий збір при примусовому виконанні рішення немайнового характеру, тобто незалежно від провадження державним виконавцем дій, спрямованих на примусове виконання рішення.

Таким чином суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ВП №56704706 від 05.12.2018 року про стягнення виконавчого збору у розмірі 14892 грн., оскільки остання прийнята державним виконавцем на підставі та в межах діючого законодавства.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.

Статтею 242 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч.2 ст.2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч.1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області підлягає частковому задоволенню.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 1762,00 грн. згідно платіжного доручення №3023 від 27.12.2018 року (а.с.5).

Судом встановлено, що ціна позовну у даній справі, оскільки позов містить 2 вимоги майнового характеру, складає 25092 грн. (10200 грн. + 14892 грн.) (загальна сума, яка визначена в оскаржуваних постановах).

При цьому суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови про накладення штрафу від 05.12.2018 року по ВП №56704706, який складає 10200 грн.

Тобто, у відсотковому співвідношення судом задоволено 40,65 % розміру позовних вимог Головного управління ПФУ в Одеській області (10200 (сума задоволених вимог) х 100% : 25092 (загальна ціна (сума) позову).

З урахуванням часткового задоволення позовної заяви майнового характеру Головного управління ПФУ в Одеській області у розмірі, що становить 40,65 % від суми заявлених позовних вимог, суд доходить висновку, що розмір судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення №3023 від 27.12.2018 року, що підлягає стягненню на користь позивача з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, становить 716,25 грн. (1762,00 грн. (загальна сума судового збору) х 40,65%), пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.7, 9, 205, 241-246, 250, 255, 287, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати постанову старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області Носенка Сергія Борисовича про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн. ВП №56704706 від 05.12.2018 року.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Розумовська, 37, м.Одеса, 65091) на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (ідентифікаційний код юридичної особи 20987395, адреса: вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107) судовий збір у загальному розмірі 716,25 грн. (сімсот шістнадцять гривень 25 копійок) пропорційно до розміру задоволених вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Одеський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач - Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул.Канатна, 83, м.Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385).

Відповідач - Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області (вул.Розумовська, 37, м.Одеса, 65091, код ЄДРПОУ 34929741).

Суддя О.А. Вовченко

.