Рішення № 79950275, 19.02.2019, Оболонський районний суд міста Києва

19.02.2019 Справа № 756/16662/16-ц

Унікальний номер 756/16662/16-ц

Справа № 2/756/312/19

РІШЕННЯ

Іменем України

19 лютого 2019 року Оболонський районний суд м. Києва

в складі: головуючого судді Васалатія К.А.

за участі секретаря Бондаренко Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Фрінет» про визнання незаконним та скасування розпорядження № 26/09/16-1 від 26 вересня 2016 року «Про визначення робочого місця», -

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2016 р. позивач звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з травня 2008 року він працює на посаді начальника Дарницького центру обслуговування абонентів ТОВ «ФРІНЕТ», з визначеним місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17, оф. 268.

Як вказано у позові, 26.09.2016 р. розпорядженням ТОВ «ФРІНЕТ» № 26/09/16-1 за підписом генерального директора ОСОБА_2 було визначено робоче місце начальника Дарницького ЦОА - позивача ОСОБА_1 в офісі ТОВ «ФРІНЕТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса 35/37. Позивач вважає, що визначення його місця за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, 35/37 є не лише безпідставним та необґрунтованим, а й недоцільним.

Тому посилаючись на вищевикладене, позивач просить суд визнати незаконним та скасувати розпорядження ТОВ «ФРІНЕТ» № 26/09/16-1 від 26 вересня 2016 року «Про визначення робочого місця»; поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Дарницького центру обслуговування абонентів ТОВ «ФРІНЕТ», з визначенням місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17, оф. 268.

Позивач в судовому засіданні зачитав свої письмові пояснення щодо підтримки позову тільки в частині скасування розпорядження від 26.09.2016 р., а в іншій частині його представник вказав, що вони їх не підтримують.

Представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечували та просив відмови у ньому, як у безпідставному.

Суд, дослідивши письмові докази у справі, встановив обставини, що викладені нижче.

Як з'ясовано судом та не заперечується сторонами, з травня 2008 р. позивач ОСОБА_1 працював на посаді начальника Дарницького центру обслуговування абонентів ТОВ «ФРІНЕТ», з визначеним місцем роботи за адресою: м. Київ, вул. Драгоманова, 17, оф. 268.

У відповідності до ст. 141 КЗпП України власник або уповноважений ним орган повинен правильно організувати працю працівників, створювати умови для зростання продуктивності праці, забезпечувати трудову і виробничу дисципліну, неухильно додержувати законодавства про працю і правил охорони праці, уважно ставитися до потреб і запитів працівників, поліпшувати умови їх праці та побуту.

Визначити, де конкретно буде працювати працівник на підприємстві - безумовно це прерогатива власника або уповноваженого ним органу.

Розпорядженням ТОВ «ФРІНЕТ» від 26.09.2016 р. № 26/09/16-1 з 26 вересня 2016 року визначено робоче місце начальника Дарницького ЦОЛ ОСОБА_1 в офісі ТОВ «ФРІНЕТ», що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса, буд.35/37, зобов'язано забезпечити його необхідними для роботи засобами.

Згідно зі ст. 32 КЗпП України переведення на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, а також переведення на роботу на інше підприємство, в установу, організацію або в іншу місцевість, хоча б разом з підприємством, установою, організацією, допускається тільки за згодою працівника, за винятком випадків, передбачених у статті 33 цього Кодексу та в інших випадках, передбачених законодавством.

Відповідно до ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до п. 31 постанови пленуму Верховного суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» переведенням на іншу роботу вважається доручення працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Виходячи із змісту ч. 2 ст. 32 КЗпП України при переміщенні діє принцип незмінності істотних умов трудового договору, зокрема щодо спеціальності, кваліфікації, найменування посади.

Як вбачається із оскаржуваного розпорядження, то позивач був ознайомлений під особистий розпис, і про свою незгоду, або заперечення чи про будь-які інші обставини щодо переміщення на інше робоче місце, що включали б неможливість виконання обов'язків, покладених на нього трудовим договором, тобто позивач відповідача - ТОВ «ФРІНЕТ» не повідомляв та починаючи з 26.09.2016 р. знаходився на новому робочому місці.

При цьому даним розпорядженням не змінювалась ні посада позивача, ні його посадові обов'язки, ні розмір заробітної плати, не доручалась робота, що не відповідає спеціальності, кваліфікації чи посаді, визначеній трудовим договором.

Як вбачається з ч. 2 ст. 32 КЗпП України вказано, що не вважається переведенням на іншу роботу і не потребує згоди працівника переміщення його на тому ж підприємстві, в установі, організації на інше робоче місце, в інший структурний підрозділ у тій же місцевості, доручення роботи на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором.

Як з'ясовано судом, переміщення Позивача на інше робоче місце відбулось, з урахуванням інтересів виробництва, спрямованих на оптимізацію виробничого процесу, покращення організації взаємозв'язку, керування, дієвого контролю за діяльністю підпорядкованих підрозділів, в тому числі, недопущення можливих порушень в діяльності Дарницького ЦОА. Керівництвом ТОВ «ФРІНЕТ» про мотиви переміщення на інше робоче місце в офіс за адресою: м. Київ, вул. Василя Стуса 35/37 позивача було повідомлено.

Під час надання пояснень суду позивач вказував на те, що між ТОВ « Фрінет» та ТОВ «НТР» (співзасновником якого є позивач) було укладено договір № 01/11/13 від 01.11.2013 р. щодо виконання робіт з підключення абонентів та будівництва розподільчих внутрішньо будинкових мереж доступ з метою підключення споживачів до мережі Інтернет.

Згідно умов договору одним з уповноважених осіб був позивач. В ході службового розслідування, комісією технічної дирекції відповідача у вересні 2016 р. проводилась вибіркова перевірка відповідності виконаних робіт та використаних матеріалів підрядною організацією ТОВ «НТР» при підключенні абонентів за період з 2014 р. по серпень 2016 р. під час проведення перевірки виконаних ТОВ « НТР» робіт, і комісією нібито було виявлено чисельні факти систематичного завищення довжини використаного кабелю при підключенні абонентів даною підрядною організацією.

Після проведеної перевірки та розмови із керівництвом про притягнення позивача до кримінальної відповідальності, він попав у лікарню та пробув там до 25.09.2016 р., але жодного доказу щодо свого хворобливого стану на період серпень - вересень 2016 р. до суду позивач так не надав.

У відповідності до ч. 1 ст. 81 ЦПК України «Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом».

З огляду на викладене, суд приймає рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження від 26.09.2016 р. у повному обсязі.

Тому керуючись ст. 40, 44, 47, ст. 115-117, ст. 232-233 КЗпП України ст. 12, 19, 42, 81, 89, 141, 263, 265, 280-282, 354-355 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду м. Києва протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: К.А. Васалатій