Ухвала суду № 79949001, 12.02.2019, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/793/256/19 Справа № 700/175/17 Категорія: ч.1 ст.364, ч.1 ст.366 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2019 року Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого суддів при секретарі ОСОБА_2 ОСОБА_3, ОСОБА_4 ОСОБА_5з участю прокурораОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси кримінальне провадження за апеляційними скаргами:

- захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8

- прокурора у кримінальному провадженні – прокурора відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 на вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року, яким з урахуванням ухвали про виправлення описки від 20.11.2018 р.

ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, працюючого лісничим ДП «Лисянське лісове господарство», раніше не судимого,

визнано невинуватим у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та виправдано його, у зв?язку з відсутністю у діянні складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 364 КК України;

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначено покарання у виді штрафу 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4250 (чотири тисячі двісті п?ятдесят) грн., з позбавленням права обіймати посади, пов?язані із державною службою у правоохоронних органах на один рік.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави процесуальні витрати у сумі 2861 (дві тисячі вісімсот шістдесят одана) грн. 30 коп.

Речові докази залишено у матеріалах кримінального провадження №42017250000000035 від 15.03.2017 року.

в с т а н о в и л а :

Як вбачається з цього вироку, ОСОБА_7, перебуваючи на посаді лісничого ДП «Лисянське лісове господарство» (далі по тексту - лісгосп) був наділений відповідно до своєї посадової інструкції наступними обов?язками - нести повну відповідальність за організацію виробничої господарської діяльності лісництва, забезпечувати виконання встановлених завдань, ефективне використання матеріальних, трудових та фінансових ресурсів; постійно перевіряти додержання лісозаготівельниками та іншими лісокористувачами «Правил рубок головного користування», «Правил поліпшення якісного складу лісів», «Санітарних правил в лісах України» та інших вимог лісового законодавства на землях всіх лісокористувачів із складанням актів про виявлені правопорушення вказаних правил; забезпечувати своєчасне і правильне складання актів працівниками лісової охорони лісництва про лісову пожежу та лісопорушення, а також своєчасне оформлення і направлення їх у лісгосп або у правоохоронних органів для притягнення винних до відповідальності; мав право накладати стягнення на працівників лісництва за виробничі недоліки та порушення трудової дисципліни; складати акти на самовільну (безбілетну) рубку лісу, сінокосіння та випас худоби, порушників правил пожежної безпеки та іншого лісопорушення і подавати їх у відповідні органи з метою притягнення винних до відповідальності.

Так, ОСОБА_7, діючи умисно з метою нарощення показників у роботі у частині штучного збільшення кількості нібито виявлених адміністративних правопорушень та притягнення осіб до відповідальності, з мотивів кар?єризму, 22.12.2014 року у невстановлений у ході слідства час, перебуваючи у приміщенні ДП «Лисянське лісове господарство» у смт.Лисянка, Черкаської області по вул.Бужанська, 62, надав виконуючому обов?язки помічника лісничого ДП «Лисянське лісове господарство» ОСОБА_9, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_7, вказівку на зазначення у бланках протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відомостей про те, що громадянином ОСОБА_10 вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.65 КУпАП, надавши для цього громадянці ОСОБА_9 усі необхідні дані про особу ОСОБА_10 та про обставини нібито вчиненого останнім правопорушення.

Виконуючи вказівку ОСОБА_7, того ж дня ОСОБА_11 у бланках протоколу №14/034 та постанови №14/037 кульковою ручкою синього кольору власноруч зазначила всі необхідні відомості, надані їй ОСОБА_7, про нібито вчинення ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_5, жителя ІНФОРМАЦІЯ_6 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП (незаконна порубка), та передала вказані бланки протоколу і постанови ОСОБА_7 У подальшому за невстановлених слідством обставин невстановленими особами у протоколі №14/034 у графі «Особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» виконано підпис від імені ОСОБА_10, а у графі «Свідки (за наявністю)» виконано підпис від імені ОСОБА_12 та у постанові №14/037 у графі «копію постанови особа отримала особисто» виконано підпис від імені ОСОБА_10. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на службове підроблення, ОСОБА_7 власноручно виконав свої підписи, як у протоколі №14/034, так і у постанові №14/037, надавши даним документам статус офіційних документів, таким чином склавши і видавши завідома неправдиві офіційні документи, за якими громадянина ОСОБА_10 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 85 гривень та встановлено збитки від самовільної порубки дерев у розмірі 194,45 гривень, але це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_10 правопорушення не вчиняв та не виконував свій підпис, як правопорушника ні в протоколі №14/034 ні у постанові №14/037.

Він же, діючи умисно з метою нарощення показників у роботі у частині штучного збільшення кількості нібито виявлених адміністративних правопорушень та притягнення осіб до відповідальності, з мотивів кар?єризму, 30.07.2015 року у невстановлений у ході слідства час, перебуваючи у приміщенні ДП «Лисянське лісове господарство» у смт.Лисянка, Черкаської області по вул.Бужанська, 62, надав виконуючому обов?язки помічника лісничого ДП «Лисянське лісове господарство» ОСОБА_9, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_7, вказівку на зазначення у бланку постанови про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відомостей про те, що громадянином ОСОБА_13 вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.70 КУпАП, надавши для цього громадянці ОСОБА_9 усі необхідні дані про особу ОСОБА_13 та про обставини нібито вчиненого останнім правопорушення. Виконуючи вказівку ОСОБА_7, у бланку постанови №15/012 кульковою ручкою синього кольору власноруч зазначила всі необхідні відомості, наданій їй ОСОБА_7, про вчинення ОСОБА_13, ІНФОРМАЦІЯ_7, жителем ІНФОРМАЦІЯ_8 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.70 КУпАП (пасіння худоби у лісах) та передала вказаний бланк постанови ОСОБА_7А.У подальшому за невстановлених слідством обставин невстановленими особами у постанові №15/012 у графі «Особи, яка притягується до адміністративної відповідальності» виконано підпис від імені ОСОБА_13 Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на зловживання владою та службове підроблення, ОСОБА_7 власноручно виконав свій підпис у постанові №15/012, надавши даним документам статус офіційних документів, таким чином склавши і видавши завідома неправдиві офіційні документи, за якими громадянина ОСОБА_13 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 54 гривень це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_13 правопорушення не вчиняв та не виконував свій підпис як правопорушника у постанові №15/012.

Він же, діючи умисно, з метою нарощення показників у роботі у частині штучного збільшення кількості нібито виявлених адміністративних правопорушень та притягнення осіб до відповідальності, з мотивів кар?єризму, 29-30 квітня 2015 року у невстановлений у ході слідства час, перебуваючи у приміщенні ДП «Лисянське лісове господарство» у смт.Лисянка, Черкаської області по вул.Бужанська, 62, надав виконуючому обов?язки помічника лісничого Лисянського лісництва ОСОБА_9, яка не була обізнана зі злочинним умислом ОСОБА_7, вказану на зазначення у бланках протоколу про адміністративне правопорушення та постанови про накладення адміністративного стягнення відомостей про те, що громадянином ОСОБА_14 вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ст.65 КУпАП, надавши для цього громадянці ОСОБА_9 необхідні дані про особу ОСОБА_14 та про обставини нібито вчиненого останнім правопорушення. Виконуючи вказівку ОСОБА_7, 29 та 30 квітня ОСОБА_9 у бланках протоколу №15/004 та постанови №15/005 відповідно, кульковою ручкою синього кольору власноруч зазначила всі необхідні відомості, наданій їй ОСОБА_7, про вчинення ОСОБА_14, ІНФОРМАЦІЯ_9, жителем ІНФОРМАЦІЯ_10 адміністративного правопорушення, передбаченого ст.65 КУпАП (незаконна порубка) та передала вказані бланки протоколу і постанови ОСОБА_7 У подальшому за невстановлених слідством обставин невстановленими особами у протоколі №15/004 від 29.04.2015 року у графі «Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності» виконано підпис від імені ОСОБА_14, та у постанові №15/005 у графі «копію постанови особа отримала особисто» виконано підпис від імені ОСОБА_14. Продовжуючи свій злочинний умисел, спрямований на зловживання владою та службове підроблення, ОСОБА_7 власноручно виконав свої підписи як у протоколі №15/004, так і у постанові №15/005, надавши даним документам статус офіційних документів, таким чином склавши і видавши завідома неправдиві офіційні документи, за якими громадянина ОСОБА_14 незаконно притягнуто до адміністративної відповідальності із застосуванням адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 85 гривень, але це не відповідає дійсності, оскільки ОСОБА_14 правопорушення не вчиняв та не виконував свій підпис як правопорушника ні у протоколі №15/004 ні у постанові №15/005.

За результатами судового слідства ОСОБА_7 визнано винним, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, як службове підроблення, тобто складання, видача службовою особою завідомо неправдивих офіційних документів, внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення офіційних документів.

Місцевий суд, оцінюючи докази в їх сукупності шляхом дослідження доказів визнав невинуватим та виправдав ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України у зв’язку з відсутністю в його діях складу цього злочину – зловживання службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для іншої фізичної особи використання службовою особою службового становища всупереч інтересам служби, що завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян.

В апеляційних скаргах:

- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 – адвокат ОСОБА_8 вважаючи вирок суду незаконним та необґрунтованим з підстав неповноти та невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, ставить питання про скасування вироку в частині визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначеного покарання у виді штрафу 250 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 4 250 (чотири тисячі двісті п’ятдесят) грн., з позбавленням права обіймати посади, пов’язані із державною службою у правоохоронних органах на один рік та закрити кримінальне провадження, в іншій частині залишити вирок без змін. Апеляційні вимоги мотивував тим, що обираючи вид та міру покарання обвинуваченому ОСОБА_7 суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого ним кримінального правопорушення, як злочином середньої тяжкості. Зазначає, що згідно ч.1 ст.366 КК України Службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів – карається штрафом до п?ятидесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, отже, суд визначаючи ступінь тяжкості злочину згідно ст.12 КК України допустив помилку, оскільки даний злочин відноситься до категорії злочинів невеликої тяжкості. Разом з тим, вказує що інкриміновані ОСОБА_7 діяння відбулися з 22.12.2014 р. по 30.07. 2015 р., а тому відповідно до п.2 ч.1 ст.49 КК України закінчилися строки визнання особи винною, і особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минуло – три роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі. Вважає, що суд першої інстанції повинен був роз’яснити ОСОБА_7 положення ст.49 КК України та вирішити питання про закриття кримінального провадження відповідно до ч.2 ст.284 КПК України. Крім того, зауважує, що доказів на які посилається сторона обвинувачення недостатньо для доведення наявності в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України.

- прокурор у кримінальному провадженні – прокурор відділу прокуратури Черкаської області ОСОБА_6 не заперечуючи доведеності вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та правильності кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.366 КК України, просить скасувати вирок відносно ОСОБА_7, через неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості скоєного кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м?якості та ухвалити новий вирок, яким визнати винним та засудити ОСОБА_7 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.366 КК України та призначити йому покарання у вигляді 2 років обмеження волі з позбавленням права обіймати посади у правоохоронних органах та займатися діяльністю, пов’язаною з державною службою строком на 2 роки, звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст.49 та ч.5 ст.74 КК України у зв’язку із закінченням строків давності. Просить дослідити під час апеляційного розгляду матеріали, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7

Апеляційні вимоги прокурор мотивував тим, що при прийнятті рішення про призначення покарання у вигляді штрафу, судом недостатньо враховано ступінь тяжкості скоєного кримінального правопорушення та рівень його суспільної небезпечності. Суд залишив без уваги, що вчинений ОСОБА_7 злочин, належить до категорії умисних злочинів невеликої тяжкості, який посягає на визначений законом порядок діяльності державного апарату, апарату органів місцевого самоврядування, об?єднань громадян, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності в частині підготовки, складання, використання і видачі офіційних документів, а також посвідчення фактів, які мають юридичне значення, окрім цього, права та свободи людини і громадянина. Зазначає, що призначаючи ОСОБА_7 покарання у вигляді штрафу, суд не врахував той факт, що він вчинив кримінальне правопорушення із використанням наданої йому влади, перебуваючи на службі, що сприяло вчиненню ним умисного злочину, а тому призначене ОСОБА_7 покарання за своїм видом є несправедливим через м?якість.

Вказує, що при прийнятті рішення про призначення покарання судом не враховано, що злочин вчинений ОСОБА_7, відповідно до ст.12 КК України, відноситься до злочинів невеликої тяжкості та з моменту вчинення злочину пройшло більше трьох років, що має значення для дотримання вимог кримінального закону під час вирішенні питання про призначення покарання, і суд не застосував положення ст.49 та ч.5 ст.74 КК України, та не звільнив ОСОБА_7 від призначеного покарання у зв’язку із закінченням строків давності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8, який підтримав свою апеляційну скаргу подану в інтересах ОСОБА_7, не заявивши при цьому клопотання про дослідження доказів, та заперечив вимоги апеляційної скарги прокурора, погодившись при цьому з апеляційною скаргою прокурора, лише в частині звільнення ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст.49 та ч.5 ст.74 КК України, обвинуваченого ОСОБА_7, який погодився з апеляційною скаргою свого захисника та підтримав його позицію, думку прокурора Щербини М.Ю., який підтримав вимоги своєї апеляційної скарги лише в частині скасування вироку та ухвалення нового, яким визнати винним та засудити ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України, та звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання на підставі ст.49 та ч.5 ст.74 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, відмовившись при цьому від підтримки вимог апеляційної скарги в частині дослідження доказів, які характеризують обвинуваченого ОСОБА_7, не вбачаючи підстав для такого дослідження у зв’язку з застосуванням строків давності.

Відповідно до вимог ст. 370 КПК України судове рішення має бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, тобто ухвалене судом на підставі об?єктивно з?ясованих обставин, які підтвердженні доказами, дослідженими під час судового розгляду та оцінені судом відповідно до статті 94 цього Кодексу з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав його ухвалення.

Згідно ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Висновок суду про визнання ОСОБА_7 невинуватим у пред?явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.364 КК України та виправдано його, у зв?язку з відсутністю у діянні складу злочину (кримінального правопорушення), передбаченого ч.1 ст. 364 КК України учасниками судового розгляду не оспорюється, а тому відповідно до ч.1 ст.404 КПК України апеляційним судом не перевіряється.

Так, встановивши фактичні обставини кримінального провадження, суд першої інстанції, обґрунтовано прийшов до висновку щодо обсягу та доведеності вини обвинуваченого ОСОБА_7 в інкримінованому злочині за ч.1 ст.366 КК України, виклавши їх у вироку.

Незважаючи на невизнання своєї вини ОСОБА_7, як в суді першої, так і апеляційній інстанції його вина підтверджується показами свідків ОСОБА_13, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_10, які вони надали в судовому засіданні суду першої інстанції, та які оцінені судом в сукупності з іншими доказами та доводять вину обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину.

Крім того, вина ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за ч.1 ст.366 КК України доведена наступними письмовими доказами дослідженими у судовому засіданні: даними матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_10 (т.1, а.с. 36-39); даними матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_13 (т.1, а.с.40-42); даними матеріалів справи про адміністративне правопорушення, вчинене ОСОБА_18 (т.1, а.с. 44-50); даними посадової інструкції лісничого (т.2, а.с.133-135); даними наказу від 13.07.2015 року №95-к, про затвердження ОСОБА_7 на посаді в.о. лісничого; даними наказу від 01.04.2013 року №60-к, про переведення ОСОБА_7 на посаду в.о. лісничого Лисянського лісництва з 01.04.2013 року на період до призначення у встановленому законодавством порядку лісничого; даними висновку експерта №1/82 від 07.02.2017 року.

Колегія суддів приходить до висновку, що наведені у вироку докази, є належними, допустимими та достовірними, які повністю підтверджують винуватість обвинуваченого ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині за ч.1 ст.366 КК України, а тому спростування цих доводів адвокатом є необгрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

У відповідності до ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого і за змістом ст.65 КК України, таке покарання повинно бути необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.

Відповідно до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з?ясувати вік, стан здоров?я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле, (зокрема, наявність не знятих чи непогашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім?ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Як встановлено колегією суддів, покарання обвинуваченому суд першої інстанції призначив виходячи з вимог ст.ст. 50, 65,66,67 КК України та правових позицій викладених у постанові Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання», з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є злочином невеликої тяжкості, даних про особу обвинуваченого, який за місцем проживання характеризується позитивно, одружений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, обставин, за відсутності обставин, що пом’якшують та обтяжують покарання, з видом та розміром якого погоджується і колегія суддів.

З огляду на це, колегії суддів вважає, що доводи захисника обвинуваченого ОСОБА_7 – адвоката ОСОБА_8 про те, що висновки суду першої інстанції не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження, та те що суд допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону в частині визнання ОСОБА_7 винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, є безпідставними оскільки вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.366 КК України, повністю підтверджується доказами у справі, яким суд дав належну оцінку та які узгоджуються між собою.

Що ж до посилання прокурора про м'якість призначеного обвинуваченому ОСОБА_7 покарання викладені в апеляційній скарзі то вони були враховані судом при призначенні покарання та не впливають на законність та обґрунтованість вироку, оскільки місцевий суд, вірно кваліфікувавши дії ОСОБА_7 за ч.1 ст.366 КК України призначив йому покарання у виді штрафу яке за своїм змістом та розміром відповідає вимогам ст.50 КПК України, є справедливим та достатнім для його виправлення. Підстав для призначення більш суворого покарання, з вказаних вище підстав, не вбачається.

Колегія суддів перевірила доводи апеляційної скарги прокурора щодо можливості звільнення обвинуваченого ОСОБА_7, від призначеного покарання, у зв'язку зі спливом строку давності та зазначає.

Відповідно до ч. 5 ст. 74 КК України особа може бути за вироком суду звільнена від покарання на підставах, передбачених статтею 49 цього Кодексу.

Згідно п.2 ч.1 ст.49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минуло 3 роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження волі або позбавлення волі.

Згідно з ч.2 ст.12 КК України злочином невеликої тяжкості є злочин, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк не більше двох років, або інше, більш м'яке покарання за винятком основного покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподаткованих мінімумів доходів громадян.

Відповідно до ч.1 ст.366 КК України законодавцем передбачено покарання у виді штрафу до двохсот п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеження волі на строк до трьох років, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. Тобто інкримінований злочин є злочином невеликої тяжкості.

З матеріалів провадження вбачається, що вказане кримінальне правопорушення ОСОБА_7 вчинив у грудні 2014 року, тобто минуло більше трьох років з дня вчинення ним злочину.

Обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти звільнення його від покарання.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 74 КК України, у зв'язку із закінченням строків давності, колегія суддів вважає за необхідне звільнити ОСОБА_7 від покарання, призначеного за ч. 1 ст. 366 КК України, з застосуванням ст.49 КК України у зв'язку із закінченням строків давності.

Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що суд першої інстанції при ухвалені вироку відносно ОСОБА_7 визначаючи ступінь тяжкості злочину за ч.1 ст.366 КК України допустив описку, вказавши, що вчинене кримінальне правопорушення є злочином середньої тяжкості, що підлягає виправленню судом першої інстанції в порядку ст. 379 КПК України.

Керуючись ст.ст.49, 74 КК України, ст.ст.404, 405, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Апеляційну скаргу прокурора Щербини М.Ю. задовольнити частково.

Вирок Лисянського районного суду Черкаської області від 15 листопада 2018 року стосовно ОСОБА_7 залишити без змін.

На підставі ст.49 та ч.5 ст.74 КК України звільнити ОСОБА_7 від призначеного покарання.

Ухвала може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців.

Головуючий :

Судді :