Вирок № 79946518, 19.02.2019, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/343/18

Провадження № 1-кп/541/24/2019

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2019 року м. Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Куцин В. М.,

секретаря судових засідань ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в місті Миргороді кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017170260000653 від 12.07.2017 по обвинуваченню

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Кіровакан, Вірменія, громадянина України, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, працюючого директором центру фізичної майстерності «Спорт для всіх», депутата Миргородської міської ради Полтавської області сьомого скликання, зареєстрованого та проживаючого за адресою АДРЕСА_1, раніше не судимого, утримується під вартою з 19.09. 2017 року

у вчиненні злочину передбаченого ч. 3 ст. 28 ч.2 ст.121, ч.2 ст.185 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Єреван, республіка Вірменія, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, фізична особа підприємець, проживаючого за адресою АДРЕСА_2, в силу ст. 89 КК України не судимого, утримується під вартою з 19.09. 2017 року

у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст.28 ч.2 ст.122 КК України,

за участю сторін та інших учасників судового провадження

прокурора Гомлі О. В.,

потерпілих: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представників потерпілих, адвокатів:

Савченка О. В., Бова Є. Ю., Михайлика М. С.,

захисників, адвокатів:

Овакімяна А. З., Костенка В. О., Матвієць В. М.,

обвинувачених: ОСОБА_2, ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

На початку липня 2017 року, депутат Миргородської міської ради Полтавської області сьомого скликання, ОСОБА_2, на ґрунті особистої неприязні, яка виникла в зв'язку з розбіжностями в політичних поглядах щодо соціально-економічного розвитку міста Миргорода до депутата Миргородської міської ради Полтавської області сьомого скликання ОСОБА_13, створив організовану злочинну групу, для підготовки та вчинення тяжкого злочину проти життя та здоров'я останнього. До складу якої, залучив свого близького родича особу, кримінальне провадження щодо якого розслідується окремо ( в подальшому Особа 2) та мешканця АДРЕСА_3 ОСОБА_14, який визнаний винними та засуджений вироком Миргородського міськрайонного суду 06.03.2018 року за нанесення тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть ОСОБА_13, в складі організованої злочинної групи. Оскільки останні мали належну фізичну підготовку для нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. Особа 2, будучи близьким родичем організатора, та ОСОБА_14, будучи особою, схильною до вчинення кримінальних правопорушень, користувалися його повною довірою, за своїми психологічними якостями підходили на роль активного учасника злочинної групи, та був залучений до групи з метою ретельної підготовки до вчинення злочину, подолання фізичного опору потерпілого та нанесення останньому тілесних ушкоджень.

При створенні злочинної групи ОСОБА_2, який користувався повагою серед громади м. Миргорода, про що свідчить обрання його депутатом Миргородської міської ради Полтавської області, був старшим за віком від інших учасників злочинної групи, добре фізично розвинений, наділений яскраво вираженими природними рисами лідера, комунікабельний, здатний впливати на інших людей своїм авторитетом, використав наявні з Особою 2 стійкі родинні зв'язки, повну довіру, психологічні якості останнього, як активного учасника злочинної групи, тривалі дружні зв'язки з ОСОБА_14, усвідомлював що вказані особи схильні до вчинення кримінальних правопорушень.

Під час попереднього тривалого спілкування між ОСОБА_2, Особою 2 та ОСОБА_14 були налагоджені та узгоджені тісні довірливі психологічні стосунки учасників щодо ретельної, довготривалої підготовки до злочину та його вчинення.

Являючись організатором злочинної групи ОСОБА_2, враховуючи спортивну підготовку, близькі відносини, особисті якості особи 2 та ОСОБА_14, підібрав їх в якості учасників організованої злочинної групи, розподілив між ними ролі, розробив план підготовки та вчинення злочину.

Всі члени організованої злочинної групи були обізнані щодо протиправних цілей угрупування - антигромадського спрямування, виявляли бажання і сприяли досягненню визначеної мети в ході вчинення злочину, в межах відведеної кожному з учасників групи спеціальної ролі.

Дана організована злочинна група характеризувалась насильницькою направленістю дій її учасників, єдністю їх намірів щодо нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому, високим ступенем організації нападу, якому передував тривалий підготовчий період, підшукування знарядь та засобів для вчинення злочинів, своєю стійкістю, ретельною розробкою плану вчинення злочину, чітким розподілом ролей між співучасниками, а також вжиттям відповідних засобів конспірації.

З метою визначення місця для нападу, Особа 2 разом з ОСОБА_2 та ОСОБА_14 встановили розклад роботи потерпілого та маршрут його пересування від місця роботи до місця проживання. Після обрання місця для засідки, ОСОБА_2 підготував знаряддя вчинення злочину, які перед вчиненням нападу роздав всім учасникам групи.

ОСОБА_2, зустрівшись за місцем свого проживання з Особою 2 та ОСОБА_14, визначили склад групи на вчинення конкретного насильницького злочину, розподілили обов'язки щодо його підготовки. Використовуючи дані, отримані під час підготовки до вчинення злочину, ОСОБА_2 розробив план вчинення нападу на ОСОБА_13, деталі якого повідомив Особі 2 та ОСОБА_14 Також він визначив умови і межі застосування насильства, маршрут руху учасників групи до місця вчинення злочину, підібрав знаряддя вчинення злочину та забезпечив ними інших учасників. ОСОБА_2 забезпечив пересування учасників групи на автомобілі ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_15, не повідомивши останнього про свій протиправний намір, направлений на нанесення тілесних ушкоджень потерпілому. З метою дотримання заходів конспірації, ОСОБА_2, надавав вказівку іншим співучасникам використовувати під час вчинення злочину маски чи балаклави для прикриття обличчя, не брати з собою засоби зв'язку.

Під час вчинення нападу на потерпілого ОСОБА_2 корегував діяльність інших учасників групи та співучасника, в залежності від обставин, що передували вчиненню злочину, дотримуючись заходів конспірації, з метою не бути викритим. Надавав вказівки на застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я потерпілого та сам наносив йому удари. Організував перевезення учасників групи.

Діючи у складі організованої злочинної групи ОСОБА_2, Особа 2 та ОСОБА_14 підготували та вчинили наступний злочин.

Так на початку липня 2017 року, ОСОБА_2 під час зустрічі з Особою 2 та ОСОБА_14, що відбулася за адресою: АДРЕСА_4, за місцем проживання ОСОБА_2 повідомив останніх про деталі розробленого ним плану вчинення нападу, та останні надали згоду на свою участь у ньому.

Відповідно до цього плану, ОСОБА_2 спільно з Особою 2 та ОСОБА_14, за два тижні до вчинення нападу, почали слідкувати за потерпілим ОСОБА_13 Вони разом приїздили до заводу ПАТ «Армапром» за адресою: м. Миргород Полтавської області, вул. Хорольська, 35, де працював ОСОБА_13, та спостерігали за ним, встановлюючи графік роботи потерпілого, маршрут та час його руху по місту з роботи до місця проживання. Отримані дані ОСОБА_2 використав для визначення місця для засідки.

ОСОБА_2 визначив, що засідку необхідно влаштувати по маршруту руху ОСОБА_13 додому після робочої зміни на заводі ПАТ «Армапром», в темний час доби, в безлюдному місці. Тому обрав для засідки ділянку місцевості по вулиці Єрківська, напроти будинку №45 в м. Миргород Полтавської області.

З метою реалізації раніше розробленого плану, скоєння злочину, 12 липня 2017 року в період часу з 01 години до 02 години, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання ОСОБА_2, забезпечив пересування учасників групи на автомобілі ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4, підібрав знаряддя вчинення злочину та забезпечив ними інших учасників. З метою дотримання заходів конспірації, надавав вказівку іншим співучасникам використовувати під час вчинення злочину маски чи балаклави для прикриття обличчя, не брати з собою засоби зв'язку (мобільні телефони).

Реалізовуючи свій злочинний план, діючи в складі організованої злочинної групи з Особою 2, ОСОБА_14, залучивши для допомоги у подоланні фізичного спротиву потерпілого та заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3, який не був членом організованої групи, а діяв як співучасник злочину, на автомобілі ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_15, не повідомивши останнього про свій протиправний намір, направлений на нанесення тілесних ушкоджень, достовірно знаючи, що потерпілий повертається додому з роботи на велосипеді, прибули до раніше обраного для засідки місця за адресою м. Миргород, вулиця Єрківська, 45, та чекали на появу потерпілого ОСОБА_13

Продовжуючи свої злочинні дії, діючи за заздалегідь розробленим планом, реалізуючи свій єдиний злочинний умисел, дочекавшись, коли потерпілий опиниться в темному віддаленому місці вулиці та наблизиться до них, ОСОБА_2 надав команду до нападу, першим вибіг на дорогу, де заздалегідь підготовленим тупим твердим предметом, збив потерпілого з велосипеду. Після чого ОСОБА_2 спільно з Особою 2, ОСОБА_14 та ОСОБА_3, застосували до потерпілого ОСОБА_13 насильство, небезпечне для його життя та здоров'я, яке виразилось у нанесенні металевими предметами, руками, ногами не менше чотирьох ударів в область голови потерпілого, не менше чотирьох ударів по тулубу потерпілого та численних ударів по його кінцівках. Заподіявши тілесні ушкодження у виді: відкритої черепно-мозкова травми, а саме ізольовані крововиливи в м'які покрови голови в кількості 4-х; вдавлено-скалковий перелом правої тім'яної кістки; крововиливи над та під тверду мозкову оболонку в тім'яній ділянці справа; ізольовані крововиливи під м'яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку; забійні рани голови в кількості 4-х, які утворились від не менш ніж чотирикратної дії тупих предметів з обмеженою, контактуючою поверхнею та переважаючим длинником, яким міг бути подовжений металевий предмет або інші схожі за характером предмети, що діяли з достатньою для їх утворення силою, стосовно живої особи, можуть бути оцінені лише в сукупності та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення. Травму тулубу: прямі переломи 6-10-го ребер зліва з крововиливами в міжреберні м'язи; напружений пневмоторакс зліва, двобічний гемоторакс, забій правої легені (по даним медичної документації); переломи правої та лівої лопаток з крововиливами в м'які тканини; забійні рани тулубу; множинні садна та підшкірні гематоми тіла (по даним історії хвороби), які утворились від не менш ніж чотирикратної дії тупих предметів з обмеженою, контактуючою поверхнею, якими могли бути битка, рука, нога людини, або інші схожі за характером предмети, що діяли з достатньою для їх утворення силою, можуть бути оцінені в сукупності та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення. Подвійний перелом променевої кістки лівого передпліччя з крововиливами в м'які тканини; забійні рани, садна, підшкірні гематоми кінцівок, які утворились від багаторазової дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, стосовно живої особи носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

Після отриманих тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 помер у лікарні.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 859а від 29.09.2017 смерть ОСОБА_13 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з забійними ранами голови, вдавлено-скалковим переломом правої тім'яної кістки, крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку.

Після нанесення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_13, у ОСОБА_2 та ОСОБА_14 виник умисел на крадіжку майна, належного потерпілому.

Реалізуючи свій умисел та скориставшись безпорадним станом потерпілого, який в силу отриманих тілесних ушкоджень перебував без свідомості, ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_14, надав вказівку останньому викрасти майно потерпілого.

ОСОБА_14, виконуючи вказівку ОСОБА_2, умисно, таємно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, таємно заволоділи майном ОСОБА_13, а саме: рюкзаком вартістю 100 грн., мобільним телефоном «Nokia» Х2-02, в якому знаходились дві сім карти з мобільними номерами НОМЕР_2, НОМЕР_3 загальною вартістю 500 грн., нетбуком «Acer» (Aspire One D270-26Ckk) вартістю 3000 грн., флешкою Kingston Data Traveler 8 GB вартістю 100 грн. З викраденим майном з місця злочину зникли та розпорядилися ним на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_13 матеріального шкоди на загальну суму 3700 грн.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчинене з метою залякування потерпілого, в складі організованої злочинної групи, ОСОБА_2 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 28 , ч. 2 ст. 121 КК України та таємне викрадення чужого майна, вчинене за попередньою змовою групою осіб, тобто вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України.

11 липня 2017 року близько 22 год. ОСОБА_2, зустрівшись з ОСОБА_3, на вулиці Гоголя, 98/6, в м. Миргород, залучив останнього до вчинення злочину. При зустрічі ОСОБА_2 повідомив ОСОБА_3 свій намір, направлений на залякування потерпілого ОСОБА_13, шляхом спричинення йому тілесних ушкоджень та його роль в нападі, при цьому ОСОБА_3 не був членом організованої групи, не знав про її склад та про факт готування до вчинення злочину, а повинен був діяти як співучасник.

12 липня 2017 року, в період часу з 01 години до 02 години ОСОБА_3, за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_2 діючи в межах угоди, для залякування потерпілого шляхом спричинення тілесних ушкоджень та допомоги у подоланні його фізичного спротиву, на автомобілі ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4 під керуванням ОСОБА_15, прибули за адресою м. Миргород, вулиця Єрківська, 45, та чекали на появу потерпілого ОСОБА_13

Коли потерпілий опинився в темному віддаленому місці вулиці та наблизився до них, ОСОБА_2 вибігши на дорогу, заздалегідь підготовленим тупим твердим предметом, збив потерпілого з велосипеду. Після чого ОСОБА_2, Особа 2 та ОСОБА_14, нанесли металевими предметами, руками, ногами не менше чотирьох ударів в область голови потерпілого та не менше чотирьох ударів по його тулубу. В свою чергу ОСОБА_3 наніс металевим предметом у формі бити не менше двох ударів потерпілому по його ногах та в область лівої руки, заподіявши ОСОБА_13 тілесне ушкодження у вигляді подвійного перелому променевої кістки лівого передпліччя з крововиливами в м'які тканини, забійні рани, садна, підшкірні гематоми кінцівок, які утворились від багаторазової дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, стосовно живої особи, які згідно висновку судово-медичної експертизи № 859а від 29.09.2017 носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

Своїми умисними протиправними діями, які виразились в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, спричиненого з метою залякування потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 122 КК України.

Свою вину в інкримінованому діянні ОСОБА_2 визнав частково. Суду пояснив, що насправді наміру заподіювати тяжкі тілесні ушкодження ОСОБА_13 він не мав. В кінці квітня 2017 року під час проведення засідання сесії Миргородської міської ради, між ним та потерпілим виник конфлікт, оскільки однопартійці ОСОБА_13 перед входом до зали засідань відмовилися від його пропозиції залишити об'ємні рюкзаки. Після чого через декілька днів поблизу Миргородської міської ради ОСОБА_13 висловив погрози на адресу його сім'ї. В кінці травня на території його домоволодіння був підпалений належний йому автомобіль. З цього часу в зв'язку з бездіяльністю правоохоронних органів по розкриттю злочину, з метою попередження підпалу та захисту життя членів своєї сім'ї, він був змушений разом з членами своєї родини постійно вночі чергувати біля будинку, відвозити на роботу та до школи дружину та неповнолітню дочку. Час та маршрут руху ОСОБА_13 він не відстежував, оскільки останній постійно проїжджав повз його домоволодіння, тому він його знав. Так як він вважав, що підпалив його автомобіль саме ОСОБА_13, він попросив свого брата Особу 2, ОСОБА_3 та ОСОБА_14, поїхати з ним, щоб в їх присутності з цього приводу поговорити з ОСОБА_13. Того дня він зупинив автомобіль таксі і вони всі поїхали на вулицю Єрківську, де чекали ОСОБА_13. Коли ОСОБА_13 під'їхав на велосипеді, він вийшов на дорогу та зупинив його, сказавши, що це друзі ОСОБА_2 приїхали захистити його сім'ю. Коли на його запитання про причину підпалу автомобіля, ОСОБА_13 сказав, що спалить будинок і сім'ю, це його розлютило, він почав наносити удари. Брат та ОСОБА_3 його відтягли від потерпілого та посадили в таксі. Через деякий час прийшов з рюкзаком ОСОБА_14 і сказав, що він наніс декілька ударів, оскільки ОСОБА_13 не віддавав рюкзак. Наміру позбавляти життя потерпілого він не мав. Виявлені у потерпілого тілесні ушкодження він не міг заподіяти. Заявлені позови потерпілими він не визнає.

Обвинувачений ОСОБА_3 не заперечував своєї причетності до скоєння злочину. Однак вказував, що він на прохання ОСОБА_14 разом з останнім та ОСОБА_2 на автомобілі поїхав на вулицю Єрківську, щоб бути присутнім під час розмови з особою, яка підпалила автомобіль ОСОБА_2 ОСОБА_14 дав йому палицю. На вулиці Єрківській він стояв осторонь, чув як під час розмови ОСОБА_2 погрожували спалити будинок. Потім почув, що наносяться удари, він підбіг і також наніс декілька ударів по ногах. Вважав, що його дії необхідно кваліфікувати за ч. 1 ст. 122 КК України. Просив у потерпілих вибачення.

Однак винуватість ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за обставинами, встановленими судом, у вчиненому діянні підтверджується належними та допустити доказами, які перевірені і проаналізовані в ході судового розгляду та узгоджуються між собою.

Поясненнями потерпілої ОСОБА_4, яка суду повідомила, що 12.07.2017 року по телефону її чоловік ОСОБА_13 близько 1 години ночі сказав, що їде додому. Коли через деякий час вона зателефонувала, телефон у ОСОБА_13 був відключений, що її стурбувало, тому вона зателефонувала всім знайомим та робітникам з яким був на зміні ОСОБА_13. Зателефонувала в поліцію та в лікарню, однак ніяких відомостей про ОСОБА_13 не отримала. Після чого вона повідомила про це батьків ОСОБА_16. Батько на автомобілі проїхав по звичному маршруту руху ОСОБА_13 до місця роботи. На роботі повідомили, що близько 01 години робоча зміна ОСОБА_13 завершилася. Після приїзду поліції, вона разом з ОСОБА_17 поїхала шукати ОСОБА_13, і знайшла неподалік дому в кюветі непритомного з численним тілесними ушкодженнями. Оскільки вона з ОСОБА_13 була не лише подружжям, але й однодумцями, соратниками в політичній боротьбі, тому їй відомо, що ОСОБА_13 як член ВО «Свобода» ініціював прийняття рішення про скасування рішення сесії міської ради про підвищення вартості проїзду в громадському транспорті, про розформування громадського об'єднання «Оберіг», яке очолював ОСОБА_15, членом якого був ОСОБА_2, так як його члени виконували роль «тітушок». На засіданнях сесій міської ради, де вирішувалися важливі соціально-економічні питання, ОСОБА_13 був ідейним противником провладної групи депутатів до якої входив ОСОБА_2 В зв'язку з чим під час проведення сесії у квітні 2017 року між ним та ОСОБА_2 виник конфлікт, оскільки останній намагався перешкодити участі в засіданні сесії членів громади, про що ОСОБА_13 повідомив відкрито на сесії міської ради. З цього часу, на її думку, ОСОБА_2 затаїв образу на ОСОБА_13. Стверджувала, що будь-якої офіційної інформації від правоохоронних органів, в засобах масової інформації про причетність до підпалу автомобіля ОСОБА_13 не було, це все висловлювалося на рівні слухів. Оскільки ОСОБА_13 будь-яких стосунків з ОСОБА_2 не підтримував, іншого мотиву як на ґрунті політичних розбіжностей для вбивства ОСОБА_16 у обвинуваченого не було. Вважала, що у ОСОБА_15 також були вагомі підстави (мотив ) для знищення її чоловіка, тому він привозив нападників для вчинення нападу на ОСОБА_13. Наголошувала, що тяжкі душевні муки, довічний смуток, біль які вона та малолітній син переживають в зв'язку із непоправною втратою чоловіка та батька неможливо висловити словами, тому вважала, що необхідно, призначити найсуворіше покарання винним.

Свідки ОСОБА_18, ОСОБА_19 підтвердили факт виникнення конфлікту між ОСОБА_2 та ОСОБА_13 під час проведення сесії Миргородської міської ради за 2-3 місяці до побиття останнього, з приводу участі в засіданні сесії громадян міста.

Свідченнями ОСОБА_17 який надав свідчення аналогічні поясненням потерпілої ОСОБА_4, про обставини, місце виявлення потерпілого та його фізичний стан.

Потерпілі ОСОБА_6 та ОСОБА_5 пояснили, що їм невідомі обставини заподіяння тілесних ушкоджень їх синові ОСОБА_13 Однак перебуваючи в лікарні, син говорив, що його били-били, що свідчило про те що синові наносили побої тривалий час декілька осіб. Вважали, що дії обвинувачених повинні кваліфікуватися як вбивство і останні мають понести покарання у виді довічного ув'язнення. Просили найсуворіше покарати винних та стягнути з них моральну шкоду в розмірі 500000 гривень на користь кожного потерпілого, оскільки моральні страждання в зв'язку із втратою сина в молодому віці і їх горе безмежне і непоправне, а душевний біль через його втрату буде супроводжувати їх до кінця життя.

Протоколом прийняття заяви про вчинення злочину ОСОБА_20 від 12.07.2017року, в зв'язку з неповернення додому її чоловіка ОСОБА_13, після закінчення роботи на ПАТ «Армапром».

Свідченнями свідка ОСОБА_14 який суду пояснив, що з ОСОБА_2 знайомий на протязі п'яти років, це його спортивний тренер. Знає останнього, як авторитетну людину, депутата міської ради та тренера. За два тижні до 12 липня ОСОБА_2 попросив його допомогти залякати людину яка спалила автомобіль ОСОБА_2. Необхідно його зустріти та поговорити, а якщо не складеться розмова, нанести легкі побої, щоб той «декілька днів пошкандибав». Для цього йому зателефонував ОСОБА_2 і вони на автомобілі останнього Шевроле поїхали до арматурного заводу, з метою з'ясувати коли потерпілий виїжджає з роботи. Наступного разу, десь за тиждень до побиття, щоб прослідкувати за потерпілим, він, ОСОБА_21 та брат останнього, знову виїжджали до заводу уже на автомобілі ВАЗ 2107 світлого кольору. За кермом був водій віком 50-60 років, волосся було зовсім сиве. Однак проїхавши від заводу до загсу, потерпілого не виявили. 12 липня 2017 року близько 22 години його вдома забрав ОСОБА_2. Потім навпроти будинку останнього сіли в автомобіль ВАЗ 2107 світлого кольору він, ОСОБА_2, брат ОСОБА_21( Особа 2). Телефон був лише у водія автомобіля,так як ОСОБА_2 наказав телефони не брати і закрити обличчя, щоб нас не можна було впізнати. ОСОБА_3 сів у автомобіль в районі Личанки. В автомобілі про побиття не говорили. Як йому здалося водію було відомо куди та з якою метою вони їдуть. Десь за мостом, у темному місці, їхав потерпілий. Його зустрів ОСОБА_2 та збив з велосипеда, потім всі наносили удари. Він алюмінієвою битою, ОСОБА_2 металевою арматурою, брат ОСОБА_2 тупорищем, ОСОБА_3 битою. ОСОБА_3 та він стояв в ділянці ніг де і наносили удари, ОСОБА_2 та його брат поблизу голови і наносили удари вище пояса, однак конкретно, хто куди наносив удари сказати не може. Потерпілий почав кликати на допомогу, просив припинити побиття, блокував удари руками. Він пропонував припинити побиття. Коли побачили, що потерпілий побитий, перенесли його в канаву. Хвилин через 2 ОСОБА_2 сказав, що піде подивиться на потерпілого. Він знаходився на відстані 10 метрів та почув, що ОСОБА_2 в канаві наносив удари. ОСОБА_3 зупинив побиття. Після чого ОСОБА_2 наказав забрати рюкзак у потерпілого та викинути, що він і зробив, по дорозі додому в село Гаркушинці. З місця побиття вони поверталися на тому ж автомобілі, що і їхали на місце скоєння злочину. Всі вийшли по дорозі біля своїх домівок, а його автомобіль відвіз в село Гаркушинці. Коли стало відомо про важкий стан здоров'я потерпілого він телефонував до ОСОБА_2, останній сказав, що немає підстав для хвилювання, порадив спалити одяг в якому він був вдягнутий що той і зробив. Про справжню причину побиття ОСОБА_13 йому невідомо. Зі слів ОСОБА_2 відомо, що потерпілий погрожував спалити дім та завдати шкоди сім'ї ОСОБА_2.

Інформація надана ОСОБА_14 при проведення слідчого експерименту 20.09.2017 не суперечить показам наданими ним в ході судового розгляду.

Відповідно до висновку №859-б судово-медичної експертизи від 22.01.- 24.01.2018 року покази дані підозрюваним ОСОБА_14 в ході слідчого експерименту 20.09.2017 року в цілому не протирічать судово-медичним даним експертизи трупу ОСОБА_13, по часу, місцю, характеру, локалізації, кількості спричинених тілесних ушкоджень.

Свідчення свідка об'єктивно підтверджуються протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 12.07.2017 року, в ході якого на правому узбіччі дороги на відстані 200 м. від будинку №43 по вулиці Єрківська, виявлені сліди волочіння в бік кювету, сліди речовини бурого кольору на проїжджої частині, сліди речовини бурого кольору у кюветі на відстані 6,2 м. від краю проїзної частини, лівий та правий кросівок та фото таблицею до нього.

Протоколом огляду місця події від 19.09.2017 року та протоколом обшуку від 20.09.2017 року, в ході яких в автомобілі Шкода Октавія білого кольору днз. НОМЕР_18, який перебував в користуванні ОСОБА_3 виявлено та вилучено документи, що посвідчують особу ОСОБА_3, металеву трубу у формі бейсбольної біти, мобільні телефони з сім картами, в тому числі НОМЕР_19.

Протоколом обшуку від 19.09.2017 року домоволодіння за місцем проживання ОСОБА_2 за адресою АДРЕСА_1, при проведені якого виявлено та вилучено дерев'яну біту довжиною близько 95 см. з написом, мобільні телефони та сім карти мобільного зв'язку, в тому числі НОМЕР_20.

Згідно висновку судово-медичної експертизи № 859а від 29.09.2017 у ОСОБА_13 виявлені тілесні ушкодження, які можливо розділити на три умовні групи: перша група ізольовані крововиливи в м'які покрови голови в кількості 4-х; вдавлено-скалковий перелом правої тім'яної кістки; крововиливи над та під тверду мозкову оболонку в тім'яній ділянці зправа; ізольовані крововиливи під м'яку мозкову оболонку та в речовину головного мозку; забійні рани голови в кількості 4-х, які утворились від не менш ніж чотирикратної дії тупих предметів з обмеженою, контактуючою поверхнею та переважаючим длинником, яким міг бути подовжений металевий предмет або інші схожі за характером предмети, що діяли з достатньою для їх утворення силою, стосовно живої особи, можуть бути оцінені лише в сукупності та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення. Друга група: (травма тулубу) прямі переломи 6-10-го ребер зліва з крововиливами в міжреберні м'язи; напружений пневмоторакс зліва, двобічний гемоторакс, забій правої легені (по даним медичної документації); переломи правої та лівої лопаток з крововиливами в м'які тканини; забійні рани тулубу; множинні садна та підшкірні гематоми тіла (по даним історії хвороби), які утворились від не менш ніж чотирикратної дії тупих предметів з обмеженою, контактуючою поверхнею, якими могли бути битка, рука, нога людини, або інші схожі за характером предмети, що діяли з достатньою для їх утворення силою, можуть бути оцінені в сукупності та носять ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент їх спричинення. Третя група: подвійний перелом променевої кістки лівого передпліччя з крововиливами в м'які тканини; забійні рани, садна, підшкірні гематоми кінцівок, які утворились від багаторазової дії тупих предметів з обмеженою контактуючою поверхнею, стосовно живої особи носять ознаки тілесних ушкоджень середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров'я.

Смерть ОСОБА_13 настала в результаті відкритої черепно-мозкової травми з забійними ранами голови, вдавлено-скалковим переломом правої тім'яної кістки, крововиливами під оболонку та в речовину головного мозку.

Протоколом огляду місця події від 20.09.2017 року, відповідно до якого на місці на яке вказав ОСОБА_14 поблизу дороги в напрямку руху до села Гаркушинці Миргородського району виявлений рюкзак в якому знаходились газета ВО «Свобода», навушники, флеш-носій, ручка, штекер, аркуш паперу з написами та металеву биту сірого кольору .

В ході проведення слідчого експерименту 20.09.2017 підозрюваний ОСОБА_14 за участі захисника вказав місце зустрічі всіх учасників скоєння злочину місце заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, механізм їх заподіяння, осіб які їх завдали - ОСОБА_2, брат останнього (Особа 2), він, ОСОБА_14 та ОСОБА_3 Дії які вчинялися кожним з учасників, в тому числі вказівки які давав ОСОБА_2 щодо механізму вчинення злочину, місця скоєння злочину, дій після скоєння злочину.

При проведенні слідчого експерименту з участю захисника, ОСОБА_3 детально пояснив дії всіх учасників групи до вчинення нападу на ОСОБА_13, накази які віддавав ОСОБА_2 про місце зустрічі, озброєння битами, з метою його вчинення, в тому числі заподіяння ним тілесних ушкоджень в область ніг. Вказав, що останнім наносив удари потерпілому ОСОБА_2, і саме він припинив ці дії ОСОБА_2 Вказував, що на місце скоєння злочину вони прибули на автомобілі охоронців міста «Оберіг» ВАЗ 2107 або 2105.

Суд критично оцінює свідчення надані обвинуваченим ОСОБА_3 в ході судового розгляду щодо обставин скоєння ним кримінального правопорушення та примушування його до обмови себе та інших учасників в скоєнні злочину та розцінює це, як спосіб захисту.

Протоколом огляду місця події від 12.07.2017 року та фототаблицею до нього, яким зафіксовано огляд одягу потерпілого ОСОБА_13, в якому останній доставлений в реанімаційне відділення Миргородської ЦРЛ, які мають значну кількість п'ятен з нашаруванням речовини бурого кольору схожого на кров.

Відповідно до висновків судово-медичних імунологічних експертиз кров виявлена на наволочці, футболці, шортах, шкарпетках на змиві з велосипеду «Україна», змиві з трав'яного покриву, з проїжджої частини вилучених при огляді місця події може походити від ОСОБА_13

Речовими доказами вилученими в ході огляду ділянки місцевості прилеглої до дороги в селі Гаркушинці: рюкзак чорного кольору, флеш носій інформації Kingston Data Traveler 8 GB, ручка червоного кольору, штекер чорного кольору; металевий предмет схожий на биту вилучений в ході обшуку автомобіля «Шкода Октавія» днз. НОМЕР_18; дерев'яна бита вилучена в домоволодінні за місцем проживання ОСОБА_2; автомобіль ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4 з емблемою ГФ «Оберіг».

Вироком Миргородського міськрайонного суду від 06.03.2018 року, яким ОСОБА_14 визнаний винуватим у вчинені злочинів передбачених ч.3 ст. 28, ч.2 ст. 121,ч.2 ст. 185 КК України та засуджений до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, яким встановлені обставини скоєння крадіжки майна потерпілого та вартість викраденого 3700 гривень.

Суд вважає безпідставними твердження захисту, що в діях обвинуваченого ОСОБА_2 відсутні ознаки скоєння злочину організованою групою, оскільки відсутні докази тривалої підготовки до вчинення злочину та планування подальшої злочинної діяльності, так як вони спростовуються вищенаведеними доказами. А саме свідченнями свідка ОСОБА_14 про здійснення цілого ряду підготовчих дій з метою вчинення злочину на протязі тривалого часу (двох тижнів) до його вчинення: відстеження маршруту руху, часу руху потерпілого, визначення місця та часу нападу (безлюдне місці в нічний час), забезпечення учасників групи знаряддями вчинення злочину, вчинення швидко, злагоджено, злочинних дій та дій по приховуванню скоєного злочину (переміщення потерпілого з місця побиття, заволодіння майном потерпілого, приховування велосипеда на якому рухався потерпілий). Щодо відсутності планування подальшої злочинної діяльності, суд вважає, за необхідне зауважити, що при готування до вчинення злочину в якому обвинувачується ОСОБА_2 останній допускав можливість вчинення декількох злочинів «налякати», «поговорити в присутності свідків», а за необхідності заподіяти тілесні ушкодження, що не заперечував в судовому засіданні сам обвинувачений.

Мотив скоєння злочину (знищення потерпілим ОСОБА_13 шляхом підпалу автомобіля обвинуваченого ОСОБА_2.), на якому наполягає захист та обвинувачений, не знайшов свого підтвердження в ході судового розгляду. Оскільки стороною захисту в супереч положень ст. 22 КПК України, якою закріплена засада змагальності сторін не надано будь-яких належних та допустимих доказів що підтверджують вказані обставини, враховуючи законодавчо закріплені права потерпілого щодо захисту прав в ході досудового розслідування. При цьому оцінюючи надані в ході судового розгляду пояснення свідками захисту ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, які є близькими родичами, суд бере до уваги, що сторона захисту в порушення вимог ст. 290 КПК України ці докази не відкрила стороні обвинувачення в ході досудового розслідування. Свідки не були допитані в ході досудового розслідування, відомості які були повідомлені свідками це підтвердження факту вчинення злочину щодо майна обвинуваченого та дії обвинуваченого та членів його сім'ї по забезпеченню власної безпеки, що не є доказом причетності ОСОБА_13 до знищення автомобіля

Суд також критично оцінює свідчення обвинуваченого ОСОБА_2, про спосіб прибуття на місце скоєння злочину, на випадково зупиненому автомобілі таксі, оскільки вони спростовуються свідченнями свідка ОСОБА_14, повідомленнями ОСОБА_3 при проведенні слідчого експерименту та беззаперечно підтверджуються протоколом огляду документів від 10.01.2018 року, в ході якого оглянуто отримані на підставі ухвал слідчого судді дані про зв'язок кінцевих обладнань споживачів телекомунікаційних послуг через базові станції, ідентифікаційні ознаки (абонентський номер, ІМЕІ), адреси розташування та номери базових станцій, типи з'єднань абонентів, час та тривалість з'єднань. Яким встановлено абонентські номери, якими користувалися обвинувачений ОСОБА_2, ОСОБА_3 засуджений ОСОБА_14 свідок ОСОБА_15 Відповідно до протоколу та додатку ОСОБА_15 користувався мобільним терміналом НОМЕР_21 та мав зв'язок 11.07.2017 року о 21.25.36 год. з обвинуваченим ОСОБА_2(НОМЕР_20), о 21.32.06 год. зафіксований в районі вулиці Єрківська м. Миргород, з 22.33 до 23.30 в районі центру міста Миргород. 12.07.2017 в 00.14.19 год. мав зв'язок з ОСОБА_3.(НОМЕР_19), в 01.33.01 год. зафіксований в мережі інтернет на вулиці Єрківська міста Миргород, 01.55.55 зафіксований в мережі інтернет в районі місця проживання ОСОБА_2, що є належними та допустити доказами.

Суд також не приймає до уваги надані на підтвердження вищевказаних свідчень обвинуваченого свідчення свідка захисту ОСОБА_15 що автомобіль ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4, який належить виконавчому комітету Миргородської міської ради та перебував в користуванні громадського об'єднання «Оберіг» використовувався членами об'єднання при чергуванні відповідно до графіка чергувань. Оскільки в ході проведення 06.10.2017 року обшуку автомобіля ВАЗ 21074 днз. НОМЕР_4 та приміщення місця знаходження ГФ « Оберіг» за адресою м. Миргород вулиця Гоголя ,64 графіків чергувань, маршрутних листів, виданих на ім'я членів громадського об'єднання не виявлено. Разом з тим при проведенні обшуку за місцем проживання ОСОБА_15 виявлено свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВАЗ 21074 д.н.з. НОМЕР_4, що підтверджує можливість використання за призначенням автомобіля лише цією особою. Пояснення свідка ОСОБА_15 також спростовуються, поясненнями наданими при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_3, про переміщення всієї групи до місця скоєння злочину автомобілем ВАЗ білого кольору з емблемою «Оберіг», свідченнями свідка ОСОБА_14 наданими суду щодо зовнішніх ознак автомобіля на якому пересувалися до місця скоєння злочину, а також зовнішнього вигляду водія який керував автомобілем та поведінки останнього, яка свідчила про обізнаність маршруту руху, місця призначення.

Суд критично оцінює твердження обвинуваченого ОСОБА_2, що він не пам'ятає обставин заподіяння тілесні ушкоджень ОСОБА_13, так як знаходився в надмірно збудженому стані в зв'язку з висловлюваннями та неправомірною поведінкою останнього, оскільки вони спростовуються даними судово - психіатричної експертизи №15 від 12.01.2018 року, якою встановлено, добру захищеність ОСОБА_2 від впливів стрес-факторів, середній рівень спонтанної та реактивної агресії, схильність повідомляти інформацію у вигідному для себе світлі та розцінює такі свідчення як спосіб захисту. Крім того експертизою встановлено, що на час скоєння злочину ОСОБА_2 не перебував у стані фізіологічного афекту чи іншому особливо емоційному стані, яки би міг суттєво вплинути на його свідомість та поведінку. Під дію ч.2, ч.3 ст. 19 та ст. 20 КК України не підпадає, може постати перед слідством та судом.

Суд вважає безпідставними твердження захисту про недопустимість доказів отриманих в ході проведення слідчого експерименту з ОСОБА_14, оскільки слідчий експеримент був проведений в світлий час доби, в той час коли події відбувалися вночі, а також враховуючи що відповідно до вироку, яким останній засуджений за скоєння злочину ОСОБА_14 є інвалідом 2 групи по зору, тому не мав можливості бачити обставини скоєння злочину. Оскільки положення статті 240 КПК України що регламентує порядок проведення слідчого експерименту не передбачає умови проведення слідчого експерименту в умовах тотожних чи наближених до умов які були на час скоєння злочину. Крім того захистом на підтвердження своїх тверджень не надані будь-які докази, які б підтверджували стан зору свідка ОСОБА_14

Суд також не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 на ч.1 ст. 122 КК України, оскільки в ході судового розгляду беззаперечно встановлено факт попередньої змови обвинувачених на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, і не висунення обвинувачення органом досудового розслідування іншому учаснику групи не є підставою для виключення вказаної кваліфікуючої ознаки з обвинувачення співучасника скоєння злочину.

Не заслуговують на увагу твердження сторони захисту, що допит в судовому засіданні свідка обвинувачення, співучасника скоєного злочину ОСОБА_14 дистанційно - з приміщення установи де останній відбуває покарання, є підставою для визнання його недопустимим. Оскільки засада кримінального провадження безпосередність дослідження доказів судом, встановлена ст. 23 КПК України, не виключає можливість допиту свідка (отримання усно пояснень) з дотриманням положень ст. 336 КПК України, оскільки поняття «безпосередність дослідження показань судом» не є тотожне поняттю «безпосередня участь учасника кримінального провадження в судовому засіданні». Більше того процесуальний закон не містить положень про обов'язкову присутність в залі судового засідання свідка, а лише містить право сторони захисту здійснити допит свідка обвинувачення перед незалежним та неупередженим судом, що стороні захисту було забезпечено в ході судового розгляду.

Суд також не приймає до уваги твердження сторони захисту, що засуджений ОСОБА_14 обмовив обвинуваченого ОСОБА_2, як безпідставне, зважаючи що ОСОБА_14 засуджений за скоєння цього ж злочин до позбавлення волі на тривалий строк в межах санкції статті, що встановлює відповідальність за злочин передбачений ст. 121 ч.2 КК України.

Виходячи з вищевикладених обґрунтувань, суд не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_2 на ч.1 ст. 122 КК України та виправдання за ч.2 ст. 185 КК України.

Разом з тим, суд вважає обґрунтованими заяви сторони захисту та визнає недопустимими доказами відповідно до положень ч.7 ст. 97 КПК України фактичні дані отримані під час допиту в суді свідків ОСОБА_26, ОСОБА_27 ОСОБА_28, які є співробітниками оперативного підрозділу та слідчим.

Відповідно до положень ст. 337 КПК України якою визначено межі судового розгляду лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Надано право суду з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження. Суду не надано право зміни правової кваліфікації дій кримінального правопорушення, за ч. 2 ст. 115 КК України, як того вимагали під час судового розгляду потерпілі та їх представник, оскільки це не покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Таким чином, з'ясувавши обставини та перевіривши їх вищенаведеними належними та допустимими доказами, суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_2 в умисному нанесенні тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого, вчинене з метою залякування потерпілого, в складі організованої злочинної групи, тобто вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 121 КК України та таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, тобто кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 в спричиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, тобто умисного ушкодження, яке не є небезпечним для життя і не потягло за собою наслідків, передбачених у статті 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я та значну стійку втрату працездатності менш як на одну третину, спричиненого з метою залякування потерпілого, за попередньою змовою групою осіб, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 122 КК України.

Обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_2, відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлені.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд визнає добровільне часткове відшкодування шкоди завданої злочином.

Обставин, що обтяжують покарання обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України судом не встановлені.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, серед яких є тяжкий, непоправні наслідки, які настали в результаті скоєння злочину, ставлення винного до наслідків своїх діянь та особу винного, який характеризується позитивно, має постійне місце проживання та роботи, на утриманні має неповнолітню дитину та батьків похилого віку, однак в скоєнні злочину не розкаявся. З урахуванням встановленого, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції статті КК України, що сприятиме досягненню мети його виправлення і перевиховання та, на думку суду, буде необхідним і достатнім засобом впливу для запобігання вчинення ним нових злочинів.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є злочином середнього ступеня тяжкості, пом'якшуючу обставину, особу винного, який характеризується позитивно, на утриманні має неповнолітню дитину, має постійне місце роботи та проживання, однак раніше притягався до кримінальної відповідальності, в скоєному не розкаявся, тому суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе в умовах ізоляції від суспільства, що сприятиме виправленню та перевихованню і буде належним засобом для запобігання вчинення ним нових злочинів.

При вирішенні розміру грошового відшкодування моральної шкоди, суд бере до уваги характер правопорушення, глибину душевних страждань в зв'язку із непоправною втратою сина в молодому віці, батька малолітнього дитини, та з урахуванням доказів наданих цивільними позивачами щодо значного погіршення стану їх здоров'я після смерті сина. Виходячи з вимог розумності та справедливості, суд вважає позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 підлягають задоволенню в повному обсязі з урахуванням частково відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 кожному з потерпілих по 3000 гривень.

Враховуючи, що матеріальна шкода (витрати на лікування) завдана потерпілій цивільному позивачу ОСОБА_4 спільними злочинними діями обвинуваченого ОСОБА_2, ОСОБА_3, засудженого ОСОБА_14 та особи щодо якої матеріали виділені в окреме провадження, з урахуванням положень ст.1190 ЦК України заподіяна шкода підлягає стягненню з цивільного відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3, як з солідарного боржника. З урахуванням наданих належних та допустимих доказів на підтвердження їх розміру в сумі 37125,37 грн. та з урахуванням часткового відшкодування обвинуваченим ОСОБА_3 в сумі 3000 гривень, підлягає частковому задоволенню та стягненню заподіяна матеріальна шкода в розмірі 34125 гривень 37 коп.

Виходячи з положень ст. 173 КПК України з метою забезпечення цивільних позовів потерпілих, заяву про забезпечення подану потерпілою ОСОБА_4 необхідно задовольнити, накласти арешт на майно, яке належить засудженому ОСОБА_2 що встановлено ухвалою слідчого судді Октябрського районного суду від 23.08.2017: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1 ( а.п 241 т.4).

Питання судових витрат вирішити в порядку ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів вирішити з дотримання положень ст. 100 КПК України.

З метою запобіганню ризику продовження злочинної діяльності обвинуваченими та уникнення покарання призначеного вироком, суд вважає доцільним залишити ОСОБА_3 та ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили запобіжний захід тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 2, 7, 368, 370, 374, 376 КПК України,суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч.3 ст.28 ч.2 ст.121 КК України, ч.2 ст.185 КК України

та призначити покарання за ч.3 ст.28 ч.2 ст.121 КК України у виді 10 (десять) років позбавлення волі;

за ч.2 ст. 185 КК України у виді 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_2 визначити остаточне покарання 10 (десять) років позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні злочину передбаченого ч.2 ст.28 ч.2 ст.122 КК України та призначити покарання у виді 4 (чотири) роки 6 (шість ) місяців позбавлення волі.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_2 обчислювати з часу взяття від варту з 19 вересня 2017 року.

Запобіжний захід засудженому ОСОБА_3 до набрання вироком законної сили залишити тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_3 обчислювати з часу взяття від варту з 19 вересня 2017 року.

Цивільні позови потерпілих, цивільних позивачів ОСОБА_4, ОСОБА_5,ОСОБА_6 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 34125 (тридцять чотири тисячі сто двадцять п'ять) гривень 37 копійок на відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_5 497000 (чотириста дев'яносто сім тисяч ) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 497000 (чотириста дев'яносто сім тисяч ) гривень на відшкодування моральної шкоди.

Речові докази:

- рюкзак чорного кольору, флеш носій інформації Kingston Data Traveler 8 GB ручка червоного кольору, штекер чорного кольору, аркуш паперу, велосипед та сидіння повернути на вимогу потерпілої ОСОБА_4 чи іншої уповноваженої особи;

- посвідчення водія на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_22; посвідчення члена ГФ «Оберіг» на ім'я ОСОБА_2; членський квиток НОМЕР_23 на ім'я ОСОБА_2; посвідчення мисливця НОМЕР_24 на ім'я ОСОБА_2; посвідчення депутата Миргородської міської ради на ім'я ОСОБА_2 НОМЕР_25; мобільний телефон «SAMSUNG С5212І»4 ІМЕН:НОМЕР_26, ІМЕІ2:НОМЕР_27 без Сім картки; мобільний телефон «SAMSUNG С3782» ІМЕІ 1:НОМЕР_28 ІМЕІ2:НОМЕР_29;мобільний телефон «Nokia RM 1110» ІМЕІ 1 НОМЕР_30 та ІМЕІ 2 НОМЕР_31 з номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6, що зберігаються в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області передати засудженому ОСОБА_2 чи іншій уповноваженій особі;

- мобільний телефон «Nokia N86» ІМЕІ:НОМЕР_32 без Сім карти; посвідчення водія на ім'я ОСОБА_3 серії НОМЕР_33, сім картка оператора мобільного зв'язку «МТС» з маркуванням НОМЕР_34; гаманець чорного кольору з двома фотокартками; банківська картка «Абанк» НОМЕР_35, банківська картка «ПриватБанк» НОМЕР_36; картка Bosch service; 1 долар США; чорний футляр з трьома ключами; мобільний телефон ІМЕІ 1:НОМЕР_37, ІМЕІ2:НОМЕР_38 з сім карткою «Лайф» з номером у мережі НОМЕР_7, що зберігаються в камері зберігання речових доказів СУ ГУНП в Полтавській області передати засудженому ОСОБА_3 чи іншій уповноваженій особі;

- паспорт громадянина України на ім'я ОСОБА_3 НОМЕР_39 передати суду для направлення за місцем відбуття покарання засудженим;

- дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_40; дозвіл на зброю на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_41; копія дозволу на зброю на ім'я ОСОБА_2 серії НОМЕР_42 - передати органу яким видані вказані документи;

- металевий предмет схожий на біту, дерев'яну біту довжиною близько 95 сантиметрів з написом «Killer», металева труба у формі бейсбольної біти довжиною близько 1 метра, упаковки від СІМ карток операторів мобільного зв'язку з номерами у мережі НОМЕР_43, НОМЕР_8, НОМЕР_9, НОМЕР_10, НОМЕР_11, НОМЕР_12, НОМЕР_13, НОМЕР_14, НОМЕР_15, НОМЕР_6, НОМЕР_16, НОМЕР_17 - знищити.

Автомобіль марки ВАЗ 21074 днз. НОМЕР_4 з емблемою ГФ «Оберіг», номер шасі НОМЕР_45, що зберігається на майданчику для зберігання транспортних засобів Миргородського ВП ГУНП в Полтавській області, технічний паспорт НОМЕР_44 на вказаний автомобіль, що зберігається в матеріалах кримінального провадження (а.п.135 т.6) передати власнику виконавчому комітету Миргородської міської ради.

Посвідчення серія НОМЕР_46 та посвідчення члена Миргородської міської ради ГФ «Оберіг» видані на ім'я ОСОБА_15 повернути власнику (а.п.135 т.6).

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 на користь держави судові витрати на залучення експерта для проведення експертизи з кожного по 3774 (три тисячі сімсот сімдесят чотири) гривні 37 коп .

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3 з кожного на користь ОСОБА_5 по 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп., витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, з кожного, на користь ОСОБА_6 по 1500 (одна тисяча п'ятсот) гривень 00 коп. витрати пов'язані з оплатою допомоги представника потерпілого, цивільного позивача.

З метою забезпечення цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 накласти арешт на майно, яке належить засудженому ОСОБА_2: житловий будинок за адресою АДРЕСА_1.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано, в разі подання апеляційної скарги, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим, в той же термін з моменту вручення йому копії вироку, шляхом подачі апеляційних скарг через Миргородський міськрайонний суд.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити прокурору та засудженим.

Суддя В. М. Куцин