Рішення № 79946137, 08.02.2019, Сарненський районний суд Рівненської області

Справа № 571/1501/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 лютого 2019 року Сарненський районний суд Рівненської області

в складі:

головуючого судді - Ведяніної Т. О.

при секретарі - Вознюк М. В.

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Сарни справу № 571/1501/18 за позовом ОСОБА_1 до РОКИТНІВСЬКОГО НВК «Школа І-ІІІ ст. ліцей», третя особа - директор Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ст. ліцей» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить поновити його на посаді вчителя Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ст. ліцей» із повною тарифною ставкою, стягнути з відповідача на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2018 року по день поновлення на роботі.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.274 ЦПК України розгляд даної справи здійснюється судом у порядку спрощеного позовного провадження.

Сторонами у відповідності до вимог ч.5 ст.279 ЦПК України заперечень щодо такого порядку не висловлено.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем вказано, що він працював на посаді вчителя Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ст. ліцей» з 1 вересня 2005 року і був звільнений з займаної посади наказом директора вказаного навчального закладу №11 від 30 серпня 2018 року - на підставі п.3 ст.41 КЗпП України. Підставою звільнення в даному випадку послугувала заява жительки с.Рокитного ОСОБА_3 про факт заподіяння позивачем тілесних ушкоджень її пасинку. Позивач вважає звільнення незаконним, оскільки вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року, яким він був визнаний винним у вчинені кримінального правопорушення, скасовано ухвалою Апеляцйного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року. Відповідно до позовної заяви, позивач вважає, що чинне законодавство не містить чітко визначеного поняття аморального проступку, за вчинення якого позивача було звільнено з роботи, а тому, враховуючи ті обставини, що за час роботи у Рокитнівському НВК до нього не було жодних претензій з боку керівництва – його вивільнення він вважає таким, що відбулось на грунті особистих стосунків, а тому звільнення є неправомірним. В зв’язку із наведеним, позивач вважає, що є підстави для його поновлення на роботі, а, відтак, і для стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

У письмовому відзиві на позовну заяву відповідач в особі директора Рокитнівського НВК заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав в повному обсязі, пославшись на ті обставини, що звільнення останнього з посади вчителя відбулось на законних підставах. Вказане питання було розглянуто в зв’язку із надходженням до навчального закладу письмової заяви жительки с.Рокитне ОСОБА_3, в якій вона вимагала звільнити ОСОБА_1 з посади вчителя – в зв’язку із наявністю кримінального провадження відносно нього, провадження в якому остаточно було припинено в зв’язку із звільненням його від кримінальної відповідальності через закінчення строків давності та закриттям кримінального провадження. На думку відповідача – оскільки суд не виносив щодо ОСОБА_1 виправдувального вироку – є встановленим факт вчинення ним певного кримінального правопорушення, що і стало підставою для звільнення позивача. Відповідач вказує, що дії відповідача відповідають вимогам ст.50 Закону України «Про освіту» та правовій позиції Верховного суду України, висловленій у справі №6-3135-ц16 щодо поняття аморального проступку, вчиненого педагогічним працівником. Крім цього, у відзиві зазначено, що наявність освіти та заохочень за час роботи на посаді вчителя не спростовують факт вчинення ОСОБА_1 аморального проступку, крім цього під час його роботи мали місце конфліктні ситуації з приводу його спілкування з іншими педагогами та керівництвом навчального закладу. Тому відповідач вважає, що положення КЗпП України відповідачем при звільненні позивача були дотримані. Посилаючись на наведені заперечення відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представником відповідача до письмового відзиву долучено письмові докази.

Позивачем в ході судового провадження подано суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій вказує, що вчинення ним аморального проступку не є доведеним, оскільки вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року не набрав законної сили і був скасований ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року, через що є недоведеним факт заподіяння ним тілесних ушкоджень учню. Також позивач зазначає, що навпаки - саме поведінка директора школи ОСОБА_2 та його дружини, яка працює завучем цього закладу суперечить загальноприйнятим моральним нормам.

Під час судового провадження сторонами були заявлені клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових письмових доказів.

Вказані клопотання судом задоволені.

Отже, правовідносини між сторонами виникли із трудових правовідносин.

Вказані правовідносини регулюються нормами КЗпП України та Закону України «Про освіту».

Положеннями ст.43 Конституції України кожному гарантується право на працю та захист від незаконного звільнення.

Відповідно до ч.2 ст.2 КЗпП України - працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Із наданої позивачем суду копії виписки з наказу №448 від 1 вересня 2005 року вбачається, що ОСОБА_1 наказом начальника Рокитнівського районного відділу освіти цього числа було призначено на посаду вчителя історії, правознавства та англійської мови в Рокитнівський ліцей.

30 серпня 2018 року позивача – ОСОБА_1, було звільнено з посади вчителя правознавства «Рокитнівського НВК Школа І-ІІІ ступенів-ліцей» на підставі п.3 ст.41 КзпП України з 30 серпня 2018 року.

Вказані обставини доводяться копією відповідного наказу №11 від 30 серпня 2018 року за підписом директора НВК ОСОБА_2 та копією трудової книжки серії БХ №206344, виданої 3 жовтня 2000 року на ім’я ОСОБА_1, в якій містяться записи про прийняття позивача на роботу та його звільнення – відповідно до наведених вище наказів.

В обґрунтування заявленого позову ОСОБА_1 зазначав, що він має необхідну освіту, а також високі досягнення у педагогічній сфері, на доведення чого надав суду копію диплома, згідно із яким ОСОБА_1 закінчив Рівненський державний гуманітарний університет і отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Педагогіка і методика середньої освіти. Історія» та здобув кваліфікацію вчителя історії і правознавства, вчителя мови (англійська) і зарубіжної літератури. Крім цього, позивачем до позовної заяви долучені копії подяк та грамот за підготовку учнів до конкурсів та олімпіад.

Також ОСОБА_1 на підтвердження власної кваліфікації надані суду копії матеріалів наукових конференцій з питань права, в яких він приймав участь.

Відповідно до змісту позовної заяви – позивач вважає, що його звільнення відбулось виключно на грунті особистих неприязних стосунків із керівництвом навчального закладу – Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів-ліцей».

Свою позицію позивач підтвердив долученими до позовної заяви доказами, а саме : копією скарги від 23 серпня 2018 року, поданої на ім’я начальника відділу освіти Рокитнівської РДА, копією аналогічної скарги, поданої на ім’я голови Рокитнівської районної ради, копію відповіді за підписом голови Рокитнівської районної ради від 4 вересня 2018 року, копією повідомлення за підписом директора НВК від 11 червня 2018 року №54, із яких вбачається, що між ОСОБА_1 та керівництвом навчального закладу, в якому він був працевлаштований, існував конфлікт з приводу розподілу тижневого навантаження педагогічним працівникам.

Таким чином, наведеними вище доказами доведено, що ОСОБА_1 дійсно був працевлаштований на посаді вчителя Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів-ліцей» та був звільнений з вказаної посади на підставі п.3 ст.41 КЗпП України.

Відповідно до п.3 ст.41 КЗпП України - крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках: вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

Таким чином, статтею 41 КЗпП України визначено додаткові підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу з окремими категоріями працівників за певних умов. Така підвищена відповідальність працівників обумовлена тим, що вони перебувають в особливому правовому стані та виконують специфічні функції, не властиві іншим категоріям працівників; їхні дії чи бездіяльність можуть призвести до порушення конституційних прав та свобод громадян, завдати значної шкоди суспільним відносинам та авторитету як самої держави, так і суб'єктів господарювання. Так, відповідно до пункту 3 статті 41 КЗпП України вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, є підставою для розірвання трудового договору з працівником. Звільнення працівника, який виконує виховні функції та який вчинив аморальний проступок, допускається за наявності двох умов: аморальний проступок повинен бути підтверджений фактами; вчинення проступку несумісне з продовженням роботи, що має виховну функцію. Таке звільнення допускається за вчинення аморального проступку як при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті). Зокрема, аморальним проступком є винне діяння, що суперечить загальноприйнятим нормам і правилам, порушує моральні устої суспільства, моральні цінності, які склалися в суспільстві, і суперечить змісту трудової функції, тим самим дискредитуючи службово-виховні, посадові повноваження відповідного кола осіб. Таке звільнення допускається як за вчинення аморального проступку при виконанні трудових обов'язків, так і не пов'язаного з ними (вчинення такого проступку в громадських місцях або в побуті).

В обґрунтування правомірності звільнення представник відповідача посилався на норми Закону України «Про освіту», а саме – на ст.50 вказаного Закону, якою встановлено, що до суб'єктів, які можуть бути звільнені за вчинення аморального проступку за вказаною підставою, належать учасники навчально-виховного процесу : керівні, педагогічні, наукові, науково-педагогічні працівники, спеціалісти.

Однак, звільнення позивача відбулось після втрати чинності вказаним Законом – в зв’язку із прийняттям нової редакції Закону України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року.

Законом України «Про освіту» від 5 вересня 2017 року встановлені певні вимоги до педагогічного працівника. Відповідно до ч.2 ст.54 Закону України «Про освіту», чинного на момент звільнення позивача - педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники зобов’язані, в тому числі, дотримуватися педагогічної етики, настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства, захищати здобувачів освіти під час освітнього процесу від будь-яких форм фізичного та психічного насильства, приниження честі та гідності, дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти, запобігати вживанню ними та іншими особами на території закладів освіти алкогольних напоїв, наркотичних засобів, іншим шкідливим звичкам.

Частиною 6 цієї ж норми передбачено, що особи, винні в порушенні цієї статті, несуть відповідальність згідно з законом.

Таким чином, норми Закону України «Про освіту» також пред’являють до педагогічних працівників певні вимоги, в тому числі, щодо моральних якостей, яким має відповідати такий працівник.

Із копії заяви ОСОБА_3 від 29 серпня 2018 року, адресованої директору Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів-ліцей», судом встановлено, що остання вимагала звільнення ОСОБА_1 з посади вчителя вказаного навчального закладу в зв’язку із тим, що він 25 квітня 2016 року заподіяв ОСОБА_4 тілесні ушкодження, тобто, вчинив аморальний проступок.

Вироком Сарненського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме – у заподіянні неповнолітньому ОСОБА_4 тілесних ушкоджень.

Позивач посилався на ті обставини, що вказаний вище вирок суду є скасованим, а тому не набрав законної сили.

Так, дійсно, ухвалою колегії суддів судової палати по розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Рівненської області від 17 липня 2018 року вирок Сарненського районного суду Рівненської області від 17 квітня 2018 року щодо ОСОБА_1 скасовано, а провадження закрито. Однак, підставою для закриття провадження вказано звільнення обвинуваченого від кримінальної відповідальності у зв’язку із закінченням строків давності.

Вказані обставини не є реабілітуючими, тобто такими, що виправдовують особу.

При вирішенні питання обґрунтованості заявлених позивачем вимог судом враховується, що відповідно до наявної в матеріалах справи копії висновку експерта №155 від 28 квітня 2016 року, проведеної щодо ОСОБА_4 судово-медичної експертизи, встановлено, що у останнього мали місце тілесні ушкодження у вигляді синців повік обох очей, які, зважаючи на їх вид та морфологічні властивості (колір), утворилися від щонайменше двохразової дії тупих предметів, приблизно за 1-2 доби до моменту огляду. Вказані тілесні ушкодження за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, причому комплекс ушкоджень на тілі ОСОБА_4 не притаманний для такого, що утворюється при падінні на площині.

Із письмових пояснень свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_4, які були надані представником відповідача, з’ясовано, що тілесні ушкодження ОСОБА_4 25 квітня 2016 року були безпідставно завдані саме ОСОБА_1.

Вказані обставини були предметом дослідження та з’ясування під час засідання громадської організації «Самоврядування працівників Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів-ліцей» Крок вперед», в ході якого була розглянута заява ОСОБА_3 від 29 серпня 2018 року з вимогою звільнення ОСОБА_1М за вчинення аморального проступку та прийнято рішення щодо обґрунтованості вимог заявниці.

Таким чином, судом із досліджених доказів встановлено, що позивачем дійсно було вчинено аморальний проступок, оскільки ним було завдано тілесні ушкодження неповнолітній особі, яка на той момент була учнем ОСОБА_1

Доказів на спростування цих обставин позивачем не надано.

Враховуючи наведене, суд вважає, що звільненя ОСОБА_1 з посади вчителя на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України є правомірним.

Одночасно судом не приймаються до уваги надані суду копії відповіді на скаргу щодо дій ОСОБА_8 від 15 січня 2018 року за №12487 та колективного звернення щодо дій останнього від 24 грудня 2015 року, наданого на ім’я голови Рокитнівської РДА та голови Рокитнівської районної ради, а також надані представником відповідача атестаційні листи щодо ОСОБА_1, колективне звернення від 5 березня 2018 року на ім’я голови Рокитнівської районної ради та голови Рокитнівської РДА, копію витягу з наказу №02 від 8 червня 2018 року про оголошення ОСОБА_1 догани та витягу із протоколу №4 засідання профспілкового комітету від 6 березня 2014 року, оскільки вказані у цих документах обставини не є предметом позову, а тому не підлягають з’ясуванню в даному випадку.

Також ОСОБА_1 заявлено вимогу про стягнення на його користь з Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів-ліцей» середнього заробітку а час вимушеного прогулу з 30 серпня 2018 року.

Частиною 2 статті 235 КЗпП України встановлено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Оскільки суд дійшов висновку про необгрунтованість заявлених позивачем вимог про поновлення на роботі, то не підлягають до задоволення також його вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 30 серпня 2018 року по день поновлення на роботі.

Таким чином, у позові ОСОБА_1 до Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ступенів-ліцей» слід відмовити в повному обсязі.

На підставі ст.ст. 36, 39-1, 235 КЗпП України, керуючись ст. ст. 263-265 ЦПК України,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до РОКИТНІВСЬКОГО НВК «Школа І-ІІІ ст. ліцей», третя особа - директор Рокитнівського НВК «Школа І-ІІІ ст. ліцей» ОСОБА_2 про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – відмовити повністю, за безпідставністю позовних вимог.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з моменту проголошення. У разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя підпис

Копія вірно

Суддя Сарненського районного суду

Рівненської області ОСОБА_9